З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Валентина Плавун

Валентина Плавун

Художник по костюмах, художник.
Біографічні дані:
Освіта: Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Ми знайшли 23 вистави, в яких
бере участь Валентина Плавун
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
5.0
6.0
6.0
5.0

Сцена «Під дахом» представляє народну артистку України, лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка та премії «Київська пектораль» - Лідію Яремчук у виставі «Шлюби укладаються на небесах...» за її інсценізацією, створеною на основі сторінок з роману Льва Толстого «Війна і мир». Головна сюжетна лінія вистави - історія Наташі Ростової. Версія, представлена виразною мовою сценічного мистецтва, привносить нові фарби в звичне уявлення про героїню. Лідія Яремчук, виконавиця і автор композиції, передає душевний світ Наташі чуйно, інтимно, з ледь помітним відтінком смутку, іронії і захоплення одночасно. Така природна, така безтурботна і безпосередня юна Наташа. Успіх на першому балі здається їй здійсненням усіх дівочих надій, за яким обов'язково слідуватиме запаморочливий злет. Кожен подих наповнений радісним передчуттям щастя ... Час і життєвий досвід, вносячи корективи в долю людини, часом до невпізнанності змінюють її характер. А може, навпаки? Можливо, зрілість розкриває справжню природу людської суті? Інакше, як пояснити парадоксальне перетворення героїні з ніжного, романтичного створіння в приземлену, обтяжену життєвими турботами мати-господиню? Але, здається, і ця прозаїчна роль їй личить ... Однак, що ж такого таємничого було в натурі Наташі Ростової, чим вона полонила чоловічі серця? Чому її вважали чарівною? Вона вміла бути собою, вона вміла любити. Незважаючи на чисельні помилки, вона була відкрита життю і почуттям. І, що найголовніше, вона завжди уособлювала одну з таємничих граней вічної жіночності. Тонке, проникливе відображення думок і почуттів молодої жінки дає можливість глядачеві не тільки по-новому побачити образ Наташі Ростової, але й доторкнутися до прекрасної, назавжди в минулому історичної епохи, описаної в романі. У виставі використовується музика Михайла Глинки, Олександра Грибоєдова, Петра Чайковського, Франца Шуберта, Георгія Свиридова, Володимира Ребікова.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
6.0
5.5
6.0

Це історія Дори. Дори, у якої трохи «клепки бракує», яка, можливо, і не красуня, проте здатна зачарувати кожного, хто має з нею справу, яка довгий час була покірним дитям, але одного разу з усією своєю невинністю кидається у круговерть «дорослого» життя. Жорстоку перевірку проходять моральні підвалини сім'ї, внутрішній закон усіх, хто так довго формував оточення Дори, був єдиним її світом. Автор п'єси Лукас Берфус народився в м.Туні під Берном (Швейцарія). Навчався на книготорговця. З 1997-го живе і працює у Цюриху як незалежний автор. Написав низку творів для заснованої ним спільно з Самюелем Шварцем і Удо Ізраелем театральної трупи «400 asa». Писав п'єси на замовлення театрів Бохума, Базеля, Гамбурга. Автор прозових творів, зокрема, новели «Мертві чоловіки» і роману «Сто днів», що вийшов у 2008 році. П'єси Л. Берфуса: «Едіп Софокла» (прем'єра – Цюрих, 1998), «17 годин 17 хвилин» (прем'єра – Цюрих, 2000), «74 секунди – Монолог» (прем'єра – Цюрих, 2000), «Чотири жінки Зингшпиль» (прем'єра – Берн, 2000), «Медея. 214 описів картин » (прем'єра – Відень, 2000), « Подорож Клауса і Едіт шахтою до центру Землі» (прем'єра – Бохум, 2001), «Смерть Майєнберга» (прем'єра – Базель, 2001), «Отелло – порнофільм» (прем'єра – Гамбург, 2001), «Чотири картини любові» (прем'єра – Бохум, 2002), «Сексуальні неврози наших батьків» («Die sexuellen Neurosen unserer Eltern», прем'єра – Базель, 2003), «Автобус» (прем'єра – Гамбург, 2005 ), «Подорож Аліси в Швейцарію» (прем'єра – Базель, 2005).

Є зірки, які не гаснуть ніколи. Вони народжуються серед нас, але якимось дивним чином їм вдається почути і заспівати пісню наших сердець, нашої душі. Минають роки, десятиліття, змінюються люди, змінюється життя, а пісня залишається... Та пісня, без якої не відчути ні справжньої радості, ні душевного болю, ні істинної любові. Такою зіркою була і є для нас співачка Клавдія Шульженко. Їй і присвячено нашу виставу...

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Усі ми родом із дитинства! Адже саме в дитинстві з нами відбувалося щось неймовірне, надзвичайно яскраве, веселе і дуже-дуже цікаве. Автор тексту і виконавець - Юрій Яковлєв - повідає вам, любий глядачу, свої невигадані життєві історії про кохання та дружбу, як сумні і веселі, так і романтичні... й не настільки. Можливо, у цих історіях ви впізнаєте себе, пригадаєте своє дитинство, свій двір, у якому ви виросли, свою школу, свою першу вчительку, своє перше кохання... А відтак у цих одкровеннях промайне той яскравий і пустотливий промінчик, який ми називаємо дитинство.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

П'єса американського драматурга Едварда Олбі «Що трапилося у зоопарку» – перша в його творчій біографії і була написана всього за одну ніч. Це своєрідний крик, зойк самотньої людини, яка шукає сенс свого існування. Герої п'єси, Пітер і Джеррі, випадково знайомляться неподалік зоопарку, і це стає фатальною подією у їхньому житті. Незважаючи на приналежність до різних соціальних верств, різного способу життя, світогляду і навіть територіальну віддаленість, вони обидва рівною мірою виявляються беззахисними перед викликом часу та суспільства. Як же вони впораються зі своїми проблемами, і що ж, власне, трапилось у зоопарку ... дізнається глядач, потрапивши на нашу виставу.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
5.0

Діють Він та Вона, Чоловік та Дружина. Історія про те, як одного дня цілком нормальна жінка, яка, загалом, не обділена життям і не обтяжена комплексами, мало не покинула свого чоловіка. Вистава пронизана до болю знайомими кожному з нас атрибутами повсякденності, до найдрібніших предметів, деталей, які активно заповнюють кожну середньостатистичну квартиру середньостатистичного громадянина. Дача, вечеря, півлітра, стоптані шльопанці - все це віртуозно обіграють актори, викликаючи у глядачів сміх крізь сльози. Та, як з’ясувалося, справжню любов не можна переконати, нав'язати, дати у доважок, немов залежаний товар, насильно прищепити або, зрештою, навіть виховати в собі. Вона - як талант, дар Божий: або є, або цілком відсутня. І щоб вона собі була, так просто – неможливо за жодних обставин. А якщо сімейне життя рухається за інерцією, то неминучість її краху виникає сама собою. Хай це і буде вкрай повільно, підспудно, подібно до не одного століття падаючої Пізанської вежі. Вистава - гаряча взаємна сповідь як чоловіка, так і дружини на тему спільної двадцятої річниці життя. При цьому багато чого змінюється у поглядах, диктуючи інші критерії поведінки. Обидва виконавці доводять своїх героїв до такого фіналу щиро і правдиво.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Будинок, у якому жила сім'я колись успішного бізнесмена пана Франца, збанкрутілого в роки «великої депресії», нині призначений на знесення. Однак у мансарді будинку нагромадилося чимало дорогих старих меблів, які необхідно терміново розпродати. Саме ця найгостріша ситуація і призвела до того, що в батьківському гнізді зустрічаються Віктор Франц, його дружина Естер, його брат Уолтер та оцінювач меблів Грегорі Соломон. Уся обстановка будинку нагадує Віктору часи, коли він хотів займатися наукою, але був змушений залишити університет і піти служити до поліції, щоб утримувати хворого батька. Його брат Уолтер, навпаки, нічим не жертвував і став успішним хірургом. Вони не бачилися 16 років. І ось тепер, вперше від дня смерті батька, розмовляють один з одним, намагаючись визначити справжню ціну своїм стражданням, удачам, перемогам, поразкам... словом, ціну свого прожитого життя.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
5.5
6.0
6.0

За мотивами художнього фільму «Останній урок» (Франція). Звичайна школа, можливо, десь у Берліні (або в густонаселеній Рурській області Німеччини), в одному з районів компактного проживання мігрантів і постмігрантів зі Сходу. Звичайний клас. Звичайний урок німецької літератури на тему «Твори Фрідріха Шиллера». Звичне тотальне незнання суті предмету – прикмета часу будь-якої звичайної школи в будь-якій країні, на тлі поведінкової розбещеності учнів, що межує з непристойністю. Рутинний хід занять порушує несподівана подія: з сумки одного учня випадає на підлогу зброя. Справжня. Бойова. Вчителька виявляється спритнішою – і зброя потрапляє до її рук, що кардинально змінює хід уроку. Осягнення великих гуманістичних основ європейського мислення відбувається тепер під дулом пістолета. Граючи «Розбійників» Ф. Шиллера, зіпсовані підлітки приміряють на себе ролі лиходіїв і героїв. Повільно, але врешті вони усвідомлюють, що їхній світ – обмежений, агресивний і несправедливий. Однак наприкінці п'єси, коли силою зброї була нав'язана просвіта, один зацькований хлопчисько все ж використовує пістолет, щоб змусити себе любити і поважати. Таким чином, концепція п'єси отримує свій завершений акорд: щоб знайти особисту свободу, необхідно бути відповідальним перед більшістю, але в окремої особистості завжди залишиться бажання знехтувати цієї взаємозалежністю. Так, шлях до пізнання істин, як завжди, виявляється важким і гірким. Вистава як експериментальна робота поставлена на Новій сцені Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки за участю заслуженої артистки театру Наталії Шевченко і студентів акторського факультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого (курс професора Михайла Резніковича).

Трагічна історія «Медеї ХХ століття» у комфортабельній європейській квартирі, у якій спочивають тлінні останки її кохання - символічна і водночас актуальна - відображає духовні проблеми сучасної людини, її взаємини зі світом, з його такими вічними базисними категоріями як честь, гідність, вірність (вірність своєму слову, собі) та відповідальність перед собою, своїми близькими і не близькими, що врешті і є відповідальністю перед навколишнім світом.

5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
5.5
5.5
5.0

Виставу поставлено за п'єсою сучасної письменниці, досить популярної в Ізраїлі, Едни Мазія. Це оповідання про молодь, та адресоване насамперед тим, хто вступає у велике життя і зустрічає на своєму шляху найскладніші негаразди і випробування. Протягом вистави герої поперемінно опиняються то в ролі підсудних, то в ролі суддів. Заслуховується справа про групове зґвалтування неповнолітньої дівчини. Допити, показання, очні ставки - але без сухої констатації фактів, викладеної казенним словом протоколу. Тут жива інтонація, ланцюг фактів складається у чітку хроніку розслідування, точніше, дослідження морального чинника існування молоді в сучасному світі, чи то на Заході, чи у нашому рідному сусідньому дворі.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Наполеон Бонапарт - фігура в історії людства доволі масштабна і знакова. Не дивно, що життя легендарного французького імператора, хвилюючи душі і серця представників багатьох поколінь, стало загальним надбанням. Відлуння слави великого полководця долітає і до наших днів, породжуючи нові численні міфи про його долю, розширюючи горизонти для творчих пошуків. Театр, для якого не існує ані часових, ані жанрових меж, також не втрачає можливості звернутися до особистості Наполеона. І цього разу, завдяки чеському драматургу Іржі Губачу, Бонапарт постане перед глядачем у досить незвичній іпостасі - одним із головних персонажів комедії. Саме так! Наївної, дуже душевної і доброї комедії. Дія відбувається у 1819 році на острові Святої Єлени. Це вигадана історія про те, як проста корсиканка з королівським ім'ям Жозефіна завоювала довіру відставного імператора, перед яким колись тремтіла вся Європа. Ставши справжнім другом і ад'ютантом його імператорської величності, ця дивна, смішна і хоробра жінка змусила Бонапарта забути про свою велич, повернула йому прості людські бажання - танцювати та співати, сваритися і сміятися по-корсиканськи...

Це сценічний роман у листах, що належать А.П. Чехову. Думки письменника розумні, тонкі, пронизливі, сповідальні, правдиві, парадоксальні, образні - вони на всі часи. У листах звучить непідробний біль, майже відчай, від трагічного нерозуміння суспільством дару таланту, біль, що відкидає банальність в сприйнятті літератури і мистецтва. Як сказав М. Резнікович, «ставлячи і граючи «Насмішкувате моє щастя», ми мимоволі торкаємося і до глибоко захованої особистої драми Чехова. Гіркота Чехова, помножена на вимушену самотність - майже в'язницю - в Ялті, де йому доводилося проводити зими через хворобу, народжувала ці дивовижні за своєю тверезістю та мудрою безнадійністю думки, під якими і сьогодні можуть підписатися чимало». Ці слова належать режисерові вистави, його творцю - Михайлу Юрійовичу Резніковичу. Ця вистава двічі бачила підмостки Театру російської драми. Вперше це відбулося майже сорок років тому, в 1966 році. Поставлена тоді вистава з незмінним успіхом йшла на сцені вісімнадцять років. І ось, через тридцять сім років, "Насмішкувате моє щастя" знову на нашій сцені.

Часто іронія долі полягає в тому, що найбажаніше приходить до людини тоді, коли вона вже залишила всіляку надію і, як їй здається, дійшла до останньої межі. Чого ще чекати 82-літньому старому, який пережив трьох дружин і поховав дітей? Перебирати старі фото, жувати вівсянку та згадувати свої донжуанські грішки... Але, ні! На заході життя Господь посилає йому останнє кохання – найпрекрасніше і найсумніше з усіх попередніх. Герой в подиві від такого подарунка – Навіщо мені це ? Щоб раптово розбудити мене? Невже я недостатньо покараний за свої гріхи? – Ні-ні, це знак Його милості. Це прощення гріхів... Можливо, справжня любов приходить тільки тоді, коли людина може її оцінити по-справжньому ... Але нехай глядач робить висновки сам. Тим більше, що тем для роздумів у виставі достатньо. Достатньо в ній і гумору, і смутку спогадів, і гіркоти самотності. Втім, світла все одно більше: адже останні дні героя будуть зігріті крихкою надією втілити мрію коханої, дивлячись на вечірній Париж з Ейфелевої вежі...

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

П'єса «Антігона» – класика світової інтелектуальної трагедії XX століття, складна, відточено-красива сучасна версія античного міфу, яка під пером Жана Ануя перетворюється в нестримну історію про максималізм періоду становлення особистості, жагу до істини і непереборний людський потяг до свободи. Чи варто жертвувати власним життям заради високих ідеалів? Чи варто всупереч усьому обстоювати свої принципи? Що таке героїзм – сила духу, природна відвага, чи тимчасовий подорожній того ж, можливо, «наївного» максималізму юної жінки, яка намагається розставити всі крапки над «i»? Будувати життя за якимось певними правилами та канонами... Вистава не дає очевидних відповідей, не пояснює, що є добре, а що погано, не змушує стати на чийсь бік і не нав'язує мораль, але якимось чином може «перетормошити», «заплутати» глядача в його власних емоціях, а потім, по закінченню дійства, «відпустити» додому. І ми будемо з надією усвідомлювати, що публіка покине зал «під враженням» із сотнею питань, які її глибоко схвилювали.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

Невеличке курортне містечко в південній Норвегії спіткала надзвичайна подія: лікувальна вода, завдяки якій функціонує курорт, виявляється зараженою бактеріями і не придатною до вживання. Це відкриття належить курортному лікарю Стокманну, який має намір поділитися своїм дослідженням із правлінням курорту та громадськістю, аби спільними зусиллями виправити ситуацію. Але міська влада не в захваті від його сміливих прогресивних ідей, спрямованих на благо суспільства, і, маніпулюючи суспільною свідомістю, схиляє «згуртовану більшість» міських обивателів на свій бік. «Більшість ніколи не буває правою!», – кидає сміливий виклик лікар Стокманн. Події, що відбулися понад сто років тому, в позаминулому столітті, не втрачають своєї актуальності і в наш час.

5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
6.0
5.3
6.0

Чого тільки не трапляється з людиною, та ще й під Новий рік, або напередодні Різдва! Наш герой прямував до однієї квартири на побачення, а потрапив до зовсім іншої. Господині цієї квартири – стара діва та її хвора мати, змирилися вже з думкою, що стара доживає останні дні. Донька читає матері перед сном англійського класика Ч. Діккенса, та обидві мріють про щось таке примарне, красиво-романтичне, сентиментальне, яке можливе лише в романах з далекого XIX століття. Проте... Щастя може прийти у дім кожного, варто лише цього забажати, відчайдушно поборотися за нього, та не відступитися у критичний момент, пожертвувати правдою, і, як казав російський класик, над вигадкою облитися сльозами, але в реальному житті проявити твердість духу та рішучість характеру. До творчих здобутків сучасного драматурга Н.Птушкіної театр звертався неодноразово. Можна з упевненістю сказати, що її творчість – своєрідна енциклопедія звичаїв, що панували усюди-скрізь та легко упізнавалися повсюдно. Сподіваємося, що глядач відзначить у цій постановці яскраві, нестандартні, часом абсурдні перипетії та риси персонажів, властиві саме тій дійсності, в якій, вочевидь, краще віддати перевагу жорстоким реаліям, аніж зрідка навіяним ефемерним мріям. Хоча, хто зна, чи не навпаки?..

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

Лондонське передмістя, яке відрізане від усього світу заметами, з його загадковими вбивствами та дивними мешканцями змусить вас втягнутись в інтелектуальну гру від Королеви Детективу.

Double Double
« Double Double » Детектив
5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.2
4.8
5.0
5.3

Зустріч жінки та чоловіка – найкращий початок будь-якої історії. Здається, що безліч варіацій такого початку сюжету, які ви вже бачилина сценах та кіноекранах, не обіцяють цікавого розвитку подій. Проте, це не про нашу історію. Гроші, кохання та щастя – ось головні ставки в цій безкомпромісній грі.

4.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
4.0
4.0
5.0
4.0

Сильні люди навіть у своєму горі воліють залишатися сильними, не згинатися під вагою нещасть, а головне – не перекладати страждання на плечі своїх близьких. Двадцять років Бабуся жила очікуванням дива – чекала єдиного онука, якому вона присвятила все своє життя. Але коли він, нарешті, приходить, вона виганяє його. Чому це сталось? Що штовхнуло її на цей вчинок? Може, короткочасне знайомство з Директором чарівного агентства «Добрих справ» і його уявною дружиною Мартою? А може, вона зрозуміла просту і водночас складну істину: близькі люди – це люди, які по-справжньому роблять твоє життя наповненим, а не ті вигадані створіння, які не варті твоєї любові. Виставу «Дерева помирають стоячи» за п'єсою Алехандро Касони, вперше на сцені Театру російської драми ім. Лесі Українки було поставлено в 1956 році на сьогодні вже легендарним режисером Леонідом Вікторовичем Варпаховським. У той час, Варпаховський, працюючи над виставою, присвятив її пам'яті свого вчителя Мейєрхольда. Невипадково основним матеріалом в оформленні вистави «Дерева помирають стоячи» став сухий бамбук. Це і паралель з виставою самого Мейєрхольда, «Вчитель Бубус», і характеристика головної героїні, бабусі Еухени. Адже бамбук – не можна зігнути, його можна лише зламати. Але й зламати його не так легко. Тоді, у далекому 1956-му, у цій виставі вийшли на сцену такі блискучі актори, як Є. Опалова, В. Халатов, І. Павлова, М. Рушковський. Але навіть найталановитіша вистава, все одно, в силу своєї специфіки, не може бути вічною. А ось теми, яких вона торкається, залишаються вічними. У наш час, коли розмиті межі між добром і злом, коли насильство прагнуть ввести як чесноту, поява на сцені таких мудрих, добрих людей, як Бабуся, Сеньйор Бальбоа, Марта, Директор – це закономірне прагнення театру донести глядачеві, як бути розбірливим, уважним та чуйним.

Присвячується 150-річчю від дня народження Лесі Українки, видатної української письменниці та громадського діяча, однієї з центральних постатей національної культури та 80-річчю від дня присвоєння театру імені Лесі Українки.

Скамейка
« Скамейка » Трагікомедія
5.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
2.0

Не така вже й легка річ - стосунки між чоловіком і жінкою. А навіть більше -хитросплетена! Начебто все зрозуміло, а поринеш глибше - відразу виникає безліч питань і сумнівів... Ілюзія за ілюзією!.. Очікують любов, гармонію та щастя, а отримують пекучу драму і довічні митарства. Але продовжують вірити і сподіватися, що питання у «правильній людині» - треба «просто» знайти «того самого», єдиного, і тоді з’явиться ЩАСТЯ!!! Щастя навіки... На такі пошуки і вирушила героїня вистави. І знайшла... Його, єдиного! Чим же завершиться історія чоловіка та жінки? Таких різних, чужих, схожих лише в одному - в пошуку щастя. Незмінна тема людської самотності, втеча від себе, в надії сховатися за когось. Але чи можливо сховатися? І чи досягнеш цілі, якщо сам із собою не примирився і не домовився? Питання, питання, питання!..

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Марк Твен поділив актрис на 5 типів: «погані актриси, безпристрасні актриси, хороші актриси, чудові актриси та... Сара Бернар». Вона воістину була особливою і незвичайною. Французька майстриня сцени, яку на початку XX століття називали «найзнаменитішою актрисою за всю історію». Наша вистава розповідає про її останнє літо, проведене на приморській віллі. Поруч з нею тільки її секретар, Жорж Піту, якому вона розповідає про своє життя, сім'ю, яскраві епізоди, незабутні зустрічі, чоловіків, ролі, подорожі... Вона насолоджується запахом моря і жадібно читає нові п'єси та історії про себе. Стверджуючи при цьому: «Треба жити, а не чекати смерті!»

4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
4.7
4.3
5.3
4.7

Ця історія – своєрідна сага про трьох літніх чоловіків, які пройшли війну. Вони доживають свій вік в богадільні, при цьому зберігаючи у собі величезну любов до життя, один до одного, бажання рухатися до заповітної мрії, почуття гумору і непохитність перед труднощами. Їх життєлюбність створює ілюзію, в якій кожен стає щасливим, – тут і зараз! І ще: загальна мета, одна на трьох – дійти, попри все, до «заповітних тополь», нехай і міфічних... А ось чи дійдуть до них наші герої, чи збережуть себе, свою віру, любов до людей, щирість і відкритість, сподіваємося, буде вирішувати і осмислювати дорогий наш глядач!