Віталій Григорашкуца

Вона мріє про весілля… Він боїться одружитися… Інтригуюча, провкативна, весела та трішки сатирична історія про те, як у дивному світі, де панують гроші та сухий розрахунок, кохання знаходить Його та Її. Виставу «Одруження» визнали найкращою постановкою на XVI Всеукраїнському фестивалі «Тернопільські театральні вечори», а режисера Івана Даніліна нагородили дипломом «За режисуру другого ступеня». Одвічний образ гоголівської нареченої Агаф’ї Тихонівни, якій дуже не терпиться вийти заміж, і вона відчайдушно обирає жениха між чотирма кавалерами, втілила актриса Валентина Комарі. Вибір дається їй складно, адже «треба, щоб і чоловік був порядний, і щоб любив її, шанував, а що головне – поклав їй до ніг своє дворянство». Не менш важливим критерієм є й те, щоб і наречений був ще нівроку молодим і дужим. Трагічну комічність ситуації посилюють кумедні діалоги претендентів на руку і серце головної героїні: Яєчні (Віталій Григорашкуца), Анучкіна (Олександр Григорович), Жевакіна (Ігор Дем’янюк) та Подкольосіна (Олег Колянківський). Кожен із чотирьох женихів мріє про своє. Чоловіки демонструють свої найприхованіші бажання, страхи та прагнення. Головний акцент – це їхня реакція на шлюб, справжня і не прихована.

Постановка вистави «Голодомор» створена за мотивами п’єси Наталії Ворожбит «Зерносховище», де розповідається про акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках. Режисеру Івану Даніліну вдалося показати у виставі, як радянська влада з українського села зробила за кілька років фактично цвинтар, з церкви – зерносховище, в якому загнивало зерно, поїдене мишами. «Голодомор» вистава, яка пронизана духом жорстокості від початку і до кінця вистави. Кожна роль – навіть на одну-дві репліки – вимагає уваги й чимало праці, адже твір порушує непросту для кожного українця тему Голодомору 1932-33 років. Вистава, яка розчулить, змусить відчути вас жорстокість, ненависть і співчуття одночасно. Опісля кожний зможе переосмислити своє сьогодення і подякувати за те, що в нього є зараз. Вистава «Голодомор» – один зі способів пам’ятати, розуміти та переосмислювати нашу історію. Попри хронологічну віддаленість сюжету, вистава порушує дуже актуальні питання: що ми про себе пам’ятаємо? Чи вміємо ми пам’ятати і хто нас має цього навчити, коли майже всі «наші» залишились у далекому 33-ому?..