Віктор Бабука

Головний герой вистави – сліпий юнак. За задумом режисера, це проекція на будь-яку людину, адже кожен у чомусь засліплений у житті. Окрім теми життя інваліда в суспільстві, автор показує й чимало інших важливих проблем: тиранічна мати й інфантильний син, неправильне виховання, гармонія особистих стосунків у молоді тощо. Багато епізодів у виставі вирішені за допомогою пластики, танців. Особливо гарно це виходить у головних героїв – Дональда та Джил, яких зіграли у неділю Рудольф та Олеся Дзуринці. Їх пластичні номери вражають і зачаровують. Підсилює сприйняття вдало підібрана сучасна музика як за атмосферою, так і за текстовим сприйняттям (музичне оформлення – Надія Петрунь). Чи не єдиний образ, котрий докорінно змінюється впродовж вистави -- мати Дональда (актриса Світлана Мавріц), яка зрозуміла помилку своє надмірної опіки над сином. Безумовно, що цю цікаву й сучасну виставу важливо переглянути як молоді, так і батькам, аби уникати життєвих помилок, показаних на сцені.

Ідея спектаклю належить театральному концертмейстеру Тетяні Булановій, яка запропонувала створити виставу для дітей про музику. Адже багато хто з дітлахів не розуміє її і не хоче навчатись у музичній школі. П'єсу про подорож у чарівне королівство музики написала Хава Ейзель-Валаамова, котра вже має досвід співпраці з Михайлом Мільмейстером. «Країна До, Ре Мі» (інша назва «Соло для метеликів з оркестром») стане незвичною для ужгородців: музиканти театрального оркестру виступають у ролі акторів і зображають на сцені свої інструменти. Вистава вийшла за межі суто дитячої і є цікавою та пізнавальною навіть для дорослого глядача. Тому режисер Михайло Мільмейстер означив нову постановку як виставу для родинного перегляду. В ній звучить чимало музики відомих композиторів – від класики до наших сучасників.

За мотивами п’єси І. Карпенка-Карого «Безталанна» Українські верби – носії вікових інформацій. Це можна збагнути, якщо торкнутись їх стовбура, чи крони, вслухатись в шелест – шепіт… Верби вміють радіти за щасливих людей і вміють гірко плакати над загубленими долями. Пропонується глядачу драма – відгомін, у постановці якої багато сучасної пластики, використані найкращі композиції гуртів «Даха Браха» та «Перкалаба», співи Іларія, Юліана... Сценографія від Людмили Бєлої підкреслює оригінальність прочитання.