З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Владислав Троїцький
Владислав Троїцький
Владислав Троїцький
Владислав Троїцький

Владислав Троїцький

Режисер, художній керівник.
Відомий режисер
Заслужений діяч мистецтв України

Владисла́в Юрійо́вич Тро́їцький — український театральний актор, режисер, драматург і телеведучий російського походження. Засновник першого в України незалежного театру Дах. Засновник і художній керівник гуртів Дахабраха, фрік-кабаре Dakh Daughters, лялькове кабаре ЦЕШО, проекту NOVAOPERA. Засновник і президент міжнародного мультидисциплінарного фестивалю ГОГОЛЬФЕСТ.

Народився 26 листопада 1964 року в м. Улан-Уде (Росія). В 11 років переїхав з батьками в Україну.

Закінчив Київський політехнічний інститут (радіотехнічний факультет, 1987), а також аспірантуру при ньому (1990). Пізніше, 2002 р., закінчив також Російську Академію Театрального Мистецтва (в минулому — «ГИТИС»), режисерсько-акторський факультет, курс Б. Юхананова.

У 1994 році заснував Центр сучасного мистецтва «Дах», з того часу - продюсер, художній керівник, режисер, актор ЦСМ «ДАХ». З 1996 по 2000 рр. при ЦСМ Дах працює заснована Владом режисерсько-акторська «Школа». З 2003 по 2006 рр. викладав у Київському Державному університеті кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (акторський курс Л. Танюка). У 2004 р. створив етно-хаос гурт «ДахаБраха». У 2007 р. заснував аудіо-музично-візуально-театральний фестиваль «ГОГОЛЬФЕСТ». У 2012 створив фрик-кабаре «Dakh Daughters». У 2014 створив проект NOVAOPERA. У 2017 створив лялькове кабаре ЦеШо.

Працював як режисер у театрах Угорщини, Польщі, Швейцарії, Німеччини.
Учень В.Оглобліна, КЛІМа, Б.Юхананова, І.Лисова, В.Більченко, А.Бартєньєва.
Режисер у театрах України, Німеччини, Угорщини, Польщі, Швейцарії.
Офіцер Ордену Мистецтв і Літератури.
Лауреат премії «Київська пектораль» (2001 і 2002 рр.). Заслужений діяч мистецтв України (2014). Офіцер Ордену Мистецтв і Літератури (2018).
Живе і працює в Києві.

Біографічні дані:
Дата народження: 26.11.1964 (57 років)
Місце народження: Росія, місто Улан-Уде
На сцені з 1994 року (28 років)
Актор  є  резидентом театрів:
Владислав Троїцький
Владислав Троїцький
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Театр-пральня – театр, що поєднує у собі, здавалося б, непоєднувані речі. Такі, як важливе і звичайне, як загальне і конкретне, як дрібне і величне, як серце і розум, як театр і пральня. Своїми пошуками і поставленими питаннями ми прагнемо прати серця, виводити плями з душі, освіжувати розум, очищувати свідомість. Театр-пральня – театр синтезу. Тут працюють актори-люди і актори-предмети. У своїх виставах прагне говорити про актуальне, про важливе, про необхідне; про те, про що не можна не говорити – про людину, про державу, про націю.

Владислав Троїцький
Владислав Троїцький
Художній керівник
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.6
5.6
5.8
6.0

Київський Центр Сучасного Мистецтва «ДАХ» відкрито 12 листопада 1994 року людиною, яка на той момент не пов'язувала свою долю із наміром серйозно займатись театром і мистецтвом. Створене він називав «готелем мистецтв», своєрідним відкритим майданчиком на ім'я «ДАХ», символом якого став равлик, що «повзе схилами Фудзі», «тихо до самої вершини», – вона і стала не лише символом, але й образом принципів, закладених у суть цього шансу, подарованого долею. Як каже засновник «ДАХу» Владислав Троїцький, за гороскопом Стрілець i Дракон, – «образом духовних принципів, закладених у мою свідомість в далекому дитинстві буддистською Бурятією». Сьогоднішнє стратегічне завдання «ДАХу» – активна взаємодія із державними й комерційними художньо-освітніми структурами з метою змінити культурну ситуацію, яка склалась в Україні, в бік більшої відкритості до творчого діалогу, експерименту, до розвитку нових форм театральної організації, а саме – створення поліфункціональних відкритих площин сучасного мистецтва, інноваційних систем театральної освіти, повноцінної видавничої бази театру тощо...

Ми знайшли 4 вистави, в яких
бере участь Владислав Троїцький
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Постмодерністський опус театрального Гендальфа на ім'я KLIM. Режисер – Влад Троїцький. Вистава – не буквальна передача роману Льва Толстого. Влад Троїцький дає глядачам магічну можливість побачити, «прочитати» знайому книгу очима одного з найбільших мислителів сучасності – KLIMa. KLIM – драматург, філософ, теортик театру. Людина, яка все своє життя перетворила на предмет мистецтва. KLIM пробиває дорогу до глибинного змісту «Анни Кареніної» – історії про порушення табу, про жертовність, про любов як єдиний сенс існування людини. Вистава має медитативні, алхімічні властивості – KLIM, використовуючи тавтологічний принцип побудови тексту, магію слів, концентровані словесні конструкції, абсурдизації діалогів, тримає свідомість в активній фазі. Тут дуже цікаво, як структура роману Толстого згортається, щоб уміститися в спектаклі. Не сюжетика Толстого цікавить KLIMa та Троїцького, а його глибинна, космічна метафізика. Якщо говорити мовою шістдесятників – як у побуті побачити буття.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Філософсько-іронічна притча за однойменною п'єсою KLIMа. Режисер – Влад Троїцький. У кожного з нас є місце в собі, схоже до горища чи забутої старої валізи, де пил і забуття – давно пора розібрати, викинути, спалити або скласти, переплавити, але ми мужньо відвертаємося від цього нікому невидимого внутрішнього мотлоху, адже він начебто нікому не заважає. І ми вже майже про нього забули... але він невидимо впливає на всі події нашого життя – безконтрольно, невідомо, незрозуміло нам самим, на наші рішення, наші справи, нашу любов... А що буде, якщо одного разу розлучитися з цим горищем? Відпустити його, усвідомити, зрозуміти і знайти йому місце? Що ми відчуємо? Що зміниться?... Може ми станемо вільнішими, може зрозуміємо себе, може навчимося любити?... І наша любов з нескінченного страждання перетвориться нарешті в справжню радість... Її переслідував сон сходи Авраама до небес стара пожежна драбина Авраама сходи до небес щоночі вона піднімалася по ній, тягнучи за собою здоровенну валізу туди на небеса з якимось незбагненним завзяттям з останніх сил, але одного разу там нагорі вона побачила чоловіка він летів назустріч їй і посміхався а пролітаючи повз вихопив у неї з рук валізу уві сні їй було шкода чемодан коли вона розповідала про це, вона сміялася…

Вистава – інтелектуально-психологічний трилер, в якому досліджується природа злочину, як акту людської волі. Говорити про сюжет не має сенсу, оскільки він відсутній в звичному розумінні. Замість цього – ідея, яка розглядається, обговорюється, переливається то в комедію, то в трагедію, то в драму. Дія відбувається поза часом – тут і зараз. Еволюція дії в «Парадоксах злочину» сегментована по блокам, в кожному з яких розкривається феномен «прикордонного стану». Енергія думки висловлюється діалогами, які часто переростають в ряд об'ємних монологів, що нагадують «потік свідомості» героїв. Протягом усього дійства йде ще одна гра – з четвертою стіною, що розмежовує сцену від глядачів. Вона то забирається, роблячи глядачів співучасниками всього того, що відбувається, то знову з'являється, залишаючи змогу лише споглядати. «Коли добра людина приходить до переконання Що вона має право вбити Погану і що тим самим він примножить доброчесність То історія починає здаватися безглуздою і несерйозною...» (KLIM)

Смута
« Смута » Трагедія
4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
4.0
4.0
5.0
6.0

Це історично-психологічна трагедія за п’єсою геніального драматурга та театрального філософа KLIMа. Дія відбувається в Смутні часи – період історії Московського царства з 1604 року до 1613 року, який розпочався з виступу Лжедмитрія I – самозванця, чиє походження та поява на історичній арені досі загадкові для істориків. Він, удаючи з себе сина Івана Грозного, який чудом уникнув замаху, підготовленого регентом Борисом Годуновим, з'явився на польсько-московському кордоні з військом донських козаків та польських добровольців. Щоб осмислювати сучасність, варто подумати про речі, які є завжди. Наприклад, смерть – вона дуже сучасна. Вибір будь-який, сміливість взяти на себе вибір – теж дуже сучасно. Сучасніть – це про життя. Щоб говорити про сучасність – треба розуміти цінність життя. Розуміти – це знайти баланс між смертю та життям. «Смута» – це про смерть та вибір, і смерть, як вибір.