З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Тетяна Ткаченко

Тетяна Ткаченко

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актриса  є  резидентом театрів:
Ярослав Федоришин
Ярослав Федоришин
Художній керівник
5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 33
5.2
5.2
5.4
5.0

Театр заснований у 1990 році групою акторів з різних театрів країни та Заслуженим діячем мистецтв України, режисером Ярославом Федоришиним, який закінчив Харківський інститут театрального мистецтва ім. І. Котляревського (клас Всеволода Цвєткова), Московський Державний інститут театрального мистецтва (клас Анатолія Ефроса) та Варшавську Кіношколу (клас Кшиштофа Зануссі). 19 грудня 1990 року (цей день вважається Днем народження театру) трупа вперше вийшла на суд глядача з виставою «Чудо Св. Отця Миколая над Половчином» С. Перського. Це була дипломна робота Ярослава Федоришина, яка мала великий успіх. З нею театр об′їздив багато міст України. Театр «Воскресіння» ставить такі вистави, які ніколи не йшли на українській сцені. Це правило стало традицією театру і запорукою успіху. Потім було «Благовіщення Марії» П. Клоделя, «Юдита» Ф.-Х. Геббеля, «Каїн» Д. Байрона, «Гірські Велетні» Л. Піранделло. За короткий час театр завоював прихильність публіки та театральної критики послідовним пошуком виразної театральної мови і конкретної сценічної форми. Відкриваючи українському глядачеві світову драматургію, яка ніколи не бачила світло рампи на Україні, театр крок за кроком розширює театральне світосприйняття публіки та актора. У театральних пошуках «Воскресіння» поєднались традиції психологічного театру та пошуки сучасних театральних форм. На сьогоднішній день – це один з найяскравіших колективів України. Театр грає 190 вистав на рік, з них 50-60 вистав – в різних країнах світу. Театр «Воскресіння» – це поєднання традицій психологічного театру в найрізноманітніших сучасних формах та жанрах. Театр будує свої вистави на світовому класичному репертуарі. В репертуарі театру вистави Стрінберга, Чехова, Піранделло, Пінтера, Шевчука, Лесі Українки, Шепарда, Кольтеса, Байрона, Уальда, Куні та авторські сценарії Ярослава Федоришина. Театр працює як на сцені, так і на вулиці. Вуличні вистави такі, як «Глорія», «Святе та грішне», «Йов», «Вишневий сад», «Зустріти Просперо», «Сни за Кобзарем» зачаровують своєю атмосферою, акторською грою та різноманітними ефектами, які впливають на глядача і заставляють його задуматись над тим прекрасним, що існує в нас і поза нами. Театр «Воскресіння» бачили на міжнародних театральних фестивалях в Единбурзі (Шотландія), Каїрі (Египет), Трабзоні (Туреччина), Кошицях (Словаччина), Маріборі (Словенія), Белграді (Сербія), Хольцміндені (Німеччина), Лінці (Австрія), Москві, Архангельську (Росія), Хвачеон (Корея), Тегерані (Іран), Амерсруфі (Нідерланди), Кракові, Гданську, Варшаві, Каліші, Любліні, Вроцлаві та в інших містах Польщі. Театр «Воскресіння» проводить свій міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев», на якому побувало понад 500 театрів приблизно із 80 країн світу. «Золотий Лев» – це найбільший театральний форум України, який завжди відбувається в кінці вересня – на початку жовтня. Театр «Воскресіння» є членом міжнародного європейського мітингу (IETM) і асоціації міжнародних театральних фестивалів (IFEA). У 2009 році Львівському театру «Воскресіння» було надано статус академічного театру. Театр «Воскресіння» – це завжди експеримент на сцені і несподіванка для глядача, тому він має своїх прихильників у різних містах України та за кордоном. Постановки Ярослава Федоришина, вірного керманича театру «Воскресіння» ідуть на сценах Росії, Англії, Словаччини, Польщі та України.

Ми знайшли 10 вистав, в яких
бере участь Тетяна Ткаченко
5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
5.8
6.0
5.8

Ось вам казка. Жив собі король, і був він абсолютно прозорий. Настільки прозорий, що не в стані був приховати жодних своїх намірів та думок. Цим з великим задоволенням і натхненням користувалися королівські міністри. Міністри, відповідно, процвітали, а королівство – занепадало. Король все бачив, страждав, але нічого вдіяти не міг. Одного разу приїхала до королівської столиці трупа «театру масок». Королю настільки сподобалась вистава, що попросив він головного актора зробити йому маски, які б відображали різні стани та емоції людини. І почав король цими масками користуватися. В якийсь момент вдягав маску гніву, в якийсь радості, щирості, хитрості…. І все в королівстві стало на свої місця. Хтиві міністри залишилися без роботи, а прості люди почали спокійно працювати, собі на радість а державі на корить. Якось після важкого робочого дня, подивився король на себе в дзеркало, і побачив там маску. Зняв маску, а під нею була ще одна, зняв цю, а під нею ще, і ще, і ще…. Так і загубив король назавжди своє істинне обличчя. Це вам не про сюжет вистави. А про її зміст.

4.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.0
5.0
5.0
3.5

Одна з найкращих трагедій Евріпіда. Прекрасну Єлену вже викрали. Троянська війна почалася та грецькі війська не можуть відплисти з Авліди, бо нема вітру. Царю Агамемнону жрець пророкує перемогу у війні, лише за умови, що він пожертвує життям дочки Іфігенії. Влада чи людяність? Що вирішить Агамемнон? Програти війну чи виграти, втративши дитину? Герої давньогрецької міфології оживають в сучасному, цікавому, мистецькому, експериментальному трактуванні Заслуженого діяча мистецтв України Я.Федоришина. Питання, які були актуальні 5 тис. років тому – залишаються актуальними і сьогодні.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
5.0

П’єса, яку не поставить жоден театр і не захоче дивитися жоден глядач Людина повернулася з війни і опинилася за дверима… «Сьогодні за дверима. Завжди за дверима. І двері зачинені…» (слова Бекмана). Але кохання – це та сила, яка проламує будь-які двері і робить людину щасливою.

4.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
4.3
4.7
4.7
4.3

Гумористична вистава «Весела корчма» за творчістю єврейського письменника Шолом-Алейхема, «короля сміху», творчість якого втілює разом із нами режисер Олександр Левіт. «У виставі задіяно 100-відсотковий склад театру, актори танцюватимуть, у задумі – і справжні музики-корчмарі на сцені», розповідає Олександр Левіт, драматургія якого вже десять років знаходить «прилисток» у Німеччині, - «Єврейської культури я ніколи не знав, до синагоги не ходив, аж поки випадково не почав розмовляти про це зі своєю бабусею. Із окремих оповідань Шолом-Алейхема скомпонував цілісний сюжет». У 2011 році виставу «Весела корчма» ми показали на VI Фестивалі театрів Східної Європи «Сусіди» в Любліні (Польща). Журі нагородило нашу виставу Перлою фестивалю «Сусіди» за акторське мистецтво.

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
5.7
6.0
6.0

П’єса Рея Куні «Він, вона, вікно, покійник» була вперше представлена британським глядачам 1990 року, із захватом сприйнята критикою і отримала премію Лоуренса Олів’є, як краща комедія року. З того часу вона ставилась у багатьох країнах світу. Деякі критики зауважують, що переказувати сюжет комедії Рея Куні – все одно що переказувати німий фільм із Чарлі Чапліном. Зміст цієї п’єси дуже інтригуючий і кожна репліка змушує глядача сміятися та захоплюватися грою акторів. Помічник британського прем’єра Річард Уіллі таємно зустрічається з секретаркою у готелі «Вестмінстер». Несподівано вони виявляють у номері тіло мертвого мужчини. Схоже, це грабіжник, якого притиснула віконна рама. Це загрожує скандалом. Річард та його помічник Пігден намагаються сховати труп, при цьому кожен наступний крок лише заплутує ситуацію, яка стає доволі катастрофічною з появою в номері спочатку керуючого готелем, згодом дружини Річарда і врешті ревнивого чоловіка секретарки Джейн, а потім… Але не будемо відкривати всі карти. Поза усім це комедія, світла комедія, що несе радість, сміх, позитивні емоції. Словом усе те, за що ми любимо театр.

3.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
4.0
3.0
4.0
4.0

Ностальгічні спогади двох старших людей про події, які відбувались в 20-40 роках у Львові. Ці спогади і світлі, оскільки вони були тоді молодими, і водночас гіркі, тому що їх торкнулась тоді війна і переселення на польські землі, а також в Сибір. Вистава – це потяг в минуле, яке дуже насичене активними подіями того часу, які виражені в жанрі зйомок німого фільму. Вистава побудована на ретро-музиці 20-40их років 20 ст. Львова. Глядач почує чудові пісні того часу, побачить видовищні сцени. У виставі звучить жива музика і живе виконання пісень акторами театру.

«Якщо людина не дивиться на небо, вона втрачає обрії своєї власної дороги» – в цих словах Святійшого Отця Івана Павла ІІ відбиток ідей його першої п’єси «Йов», написаної у 1940 році і вперше втіленої на українській сцені театром «Воскресіння». Це вистава про найсокровенніше у нашому житті: про Віру, яка підтримує нас у найважчі хвилини, про всеосяжну любов і опіку Божу над кожним з нас. Хоральний спів і гармонія акторських робіт чекає на Вас у виставі «Йов» Кароля Войтили. Сюжет п’єси є вічним, бо він є біблійним. У Йова забирають все, що може бути найдорожчим у людини: близьких людей та достаток. В нього залишається тільки віра в Бога, яка і допомагає повернути втрачене. Питання Віри – вічне питання, яке тривожить людство, бо ми не можемо зрозуміти, за словами Яна Твардовського, що «падають з неба маленькі й великі нещастя, потрібні для щастя», що Бог ніколи нас не покине, бо «коли Бог закриває двері, то відчиняє вікно». Постмодерністська естетика вистави і хорали написані Мироном Дацком творять неповторну атмосферу, яка чекає на Вас у театрі «Воскресіння».

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
6.0
6.0
6.0
5.2

Історія великої сім’ї, в якій більше не має місця для любові. Зіткнення поколінь – батьки і діти, нездійсненні мрії, скелети у шафах великого будинку і яскраві характери головних героїв. Ось і вся формула щастя. Саме гра в «любов» приведе персонажів п’єси до ревнощів і заздрості, а згодом і до сімейного краху. Сімейні вузи – що це? Обов’язок чи любов? Після зникнення батька всі родичі збираються в одному будинку. Але тільки уявіть, що може статися, якщо в одному приміщенні будуть знаходитися такі різні люди, які не зустрічалися вже багато років… Історія різних поколінь, які кожен по-своєму проживають своє життя.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

«Америка» – сучасна п’єса про пошуки себе і своєї душі в еміграції, в країні грошей, де платять навіть за посмішку офіціанта. На початку вистави Карл – типовий представник класу багатіїв-одинаків, який приховував початок свого фінансового падіння. У центрі ж уваги перебуває руйнування усіх стосунків після того, як імператив успіху і грошей втрачає силу. П’єса показує справжню вартість цього фальшивого світу успішного життя. Вистава театру «Воскресіння» – це різдвяний сон, фантасмагорія, під час якої головний герой шукає відповідь, що найцінніше в нашому житті. Успіх і гроші, чи любов і добро? Сучасний «Гамлет» ставить вічне питання «Бути чи не бути?». Сміх і сарказм змінюється на біль і зойк про порятунок. Нелегко навчитись жити в новій реальності і залишатись людиною. Якщо Ви вже засумували за снігом і Різдвом, саме час на прем'єру у театрі Воскресіння.

4.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
4.0
4.0
5.0
5.0

Складна жанрова природа одноактних п'єс Олександра Вампілова містить у собі трагічне, комічне, філософське і притчове начало. Герої – типові обивателі – і смішні, і беззахисні, і зворушливі, і часто агресивні у своєму неуцтві й брутальності. Просто звичайні люди. «Історія з метранпажем» - анекдотичний випадок з адміністратором, який ледве не помер від неймовірного жаху перед нікому незрозумілим словом «метранпаж». У притчі «Двадцять хвилин з ангелом» автор зіштовхує цинізм і бездушшя повсякденного миру, де все продається й усе купується, з дійсною безкорисливістю, на яку персонажі п'єси реагують по-різному: шофер Анчугін і експедитор Угаров «добувають унітази для рідного міста», пропонують просто надавати новоявленому «ангелові» по шиї, а скрипаль Базильский і інженер Ступак витончено знущаються з добрих помислів Хомутова, хизуючись власною ерудицією: «Хто ви такий, щоб розкидатися сотнями? Толстой, а може Жан-Поль Сартр?» Однак, коли земна природа ангела Хомутова стає очевидною й ситуація прояснюється, усі персонажі виявляються здатними йому по-людськи поспівчувати. Адже насправді це не небожитель, а простий смертний, ще один вампіловський «блудний син».