З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Світлана Отченашенко (Харабет)

Світлана Отченашенко (Харабет)

Актор.
Народна артистка України

Народилась в селі Іскивці (за іншими даними — у с. Сенча) Лохвицький район, Полтавська область. Батько мав три вищі освіти, закінчив учительський інститут, Вищу партійну школу та сільськогосподарський інститут. Займав посаду голови колгоспу. Батьки познайомились у військовому шпиталі, куди тато потрапив після поранення та де працювала медсестрою мати. Мати походила з Ленінградської області. Довгий час з Ленінградом як культурною столицею буде пов'язана різними справами і Світлана Іванівна.

Серед спогадів дитинства — кіно раз на місяць в землянці, що виконувала роль сільського клубу, та радіопередача часів СРСР «Театр у мікрофона». Молода Світлана брала участь в шкільній самодіяльності. Раз на два роки мати вивозила доньку із села до Ленінграда, де водила в театр. Враження від театру й вистав з його комлексним мистецьким впливом на свідомість стануть найсильнішими спогадами юності. Бачила на сцені живих Ольхину та Смоктуновського у виставі «Ідіот» у Большому драматичному театрі, що було дарунком долі.

Освіта майбутньої актриси розтяглась на декілька років і пройшла у різних містах. Влаштовувалась у ВГИК у Москві, але не витримала напруги мегаполісом. Перебралась у Київ, де влаштувалася в студію театру імені Франка. Серед викладачів Світлани Отченашенко — Покотило Михайло Федорович (1906—1971), народний артист України, Степанков Костянтин Петрович (1928—2004). По закінченні студії працювала в Полтавському театрі, але як початківець грала дрібні ролі.

У 1984 році закічила Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії.

Випробуванням і школою акторської майстерності став для неї театр в місті Маріуполь. Там її ввели у низку вистав і на провідні ролі. Молода актриса розпочала довгий шлях самоосвіти. Загальна кількість ролей, зіграна актрисою в театрі, превищує сто тридцять.

За значний внесок у розвиток театрального мистецтва Національною спілкою театральних діячів України нагороджена високою театральною нагородою — премією ім. Марії Заньковецької (2005).

У актриси Світлани Отченашенко служіння театру не обмежилось тільки виставами. Мало кому відомо, що актриса брала активну участь в створенні бібліотеки в маріупольському театрі разом із завідувачем трупою Іскаковою Неллі Миколаївною. Актриса кохається в поезії, добре відчуває красу слова.

Біографічні дані:
Дата народження: 07.07.1945 (76 років)
Місце народження: Україна, селище Іскивці
Актриса  є  резидентом театрів:
Володимир Кожевніков
Володимир Кожевніков
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Початком театру в Маріуполі прийнято вважати 1847 рік, коли до міста вперше приїхала театральна трупа під керівництвом антрепренера В. Виноградова. Придатної будівлі Маріуполь не мав на той час, і тому вистави давали в орендованому амбарі на Єкатерининській вулиці (нині Нікопольський проспект). У 1850—1860-і роки в амбарі на своєму подвір'ї місцевий житель Попов влаштував перше театральне приміщення — «Храм музи Мельпомени». А 1878 року в місті Маріуполі була заснована перша професіональна театральна трупа. Власне від цієї дати й вираховує свій початок міський драматичний театр (нинішній Донецький академічний обласний драматичний театр). 1884 року затверджено статут Маріупольського музично-драматичного товариства, члени якого ставили аматорські вистави, влаштовували концерти, сприяли естетичному вихованню мешканців міста. Знаменна подія сталась у Маріуполі 8 листопада 1887 року — якщо раніше театральні трупи працювали в місті у непридатних приміщеннях, то цього дня було вперше відкрито спеціально зведену коштом В. Л. Шаповалова театральну будівлю, яка отримала назву Концертна зала (згодом Зимовий театр). Це театральне приміщення мало велику сцену, зручні крісла, окреме місце для оркестру та глядацьку залу на 800 місць. Театральний сезон відкрився постановкою п'єси М. Гоголя «Ревизор». Роль Городничого зіграв сам володар театру і антрепренер. З отриманням власної стаціонарної сцени Маріуполь перетворився на значний культурний осередок наприкінці XIX — на початку ХХ століть. Тут відбувалися гастролі видатних майстрів українського театру — М. Кропивницького та І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського, М. Старицького. У 1920-ті роки в Маріуполі працював драматичний колектив «Новий театр» під керівництвом А. Борисоглібського. У 1934 році на основі міського драматичного театру створено Вседонецький музично-драматичний театр з постійним місцем перебування в Маріуполі (художній керівник — А. Смирнов, головний режисер — А. Іскандер). 18 квітня 1936 року в міському театрі відбулася зустріч із заслуженим артистом, оперним співаком Михайлом Гришком. У листопаді 1936 року Маріупольський державний російський музично-драматичний театр показав п'єсу О. Корнійчука «Платон Кречет» — нерідко саме дата цієї прем’єрної вистави новоствореного першого стаціонарного закладу культури подається як дата створення сучасного театру (принаймні так було в літературі доби СРСР). Новостворений театр уперше виїхав на великі 4-місячні гастролі в квітні 1937 року — до міст Сталіно (нині Донецьк), Макіївка, Полтава, Кременчук, Суми та Харків. По ІІ Світовій війні 1947 року російський драматичний театр у Маріуполі було закрито. 1959 року діяльність театру було відновлено — будувалась нова стаціонарна театральна сцена, набиралась трупа, готувались нові постановки. Тоді ж Маріупольському театру було присвоєно статус Донецького державного. Урочисте відкриття новозбудованого театрального приміщення в Маріуполі відбулося 2 листопада 1960 року прем'єрним показом вистави «Иркутская история» за п'єсою О. Арбузова. 1978 року Маріуполь урочисто відзначив 100-літній ювілей міського театру, у зв'язку з чим Донецький державний російський драматичний театр був нагороджений Орденом Пошани. 1985 року було відкрито малу сцену театру. Визнаючи заслуги закладу в розвиткові театрального мистецтва, 12 листопада 2007 року Наказом Міністерства культури і туризму України театрові було присвоєно статус академічного. В 2016 році Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр було перейменовано на Донецький академічний обласний драматичний театр.

Ми знайшли 8 вистав, в яких
бере участь Світлана Отченашенко (Харабет)
Вісім люблячих жінок
« Вісім люблячих жінок » Детективна комедія

− Ах, Різдво ми проведемо чудово! − Ще б пак! Святвечір при свічках! Прекрасно! І ніякого виходу! З цієї діри до найближчого села п'ять кілометрів. І то через ліс. А вночі випало стільки снігу. Я навіть до сільського балу не доповзу. Гарне свято!.. Ідеальний початок для класичного детектива або трилера, чи не так? І схоже, тут дійсно був скоєний жорстокий злочин. Його жертвою став сам глава сім'ї – обожнюваний батько, зять, коханий чоловік і шанований господар. А скільки попереду ще загадкових, лячних, дивних подій... Так хто ж цей таємничий лиходій, якщо у відрізаному від світу маєтку опинились лише вісім беззахисних тендітних жінок?

Луїджі Лунарі – сучасний італійський драматург, літературний критик, перекладач, театральний діяч. Його п'єса «Троє на гойдалці» відома далеко за межами Італії і з успіхом йде на багатьох сценах світу. В цій дивній історії, легко і дотепно написаній, вдало поєднуються елементи комедії абсурду, філософської притчі і містичного трилера: троє незнайомців, волею випадку або долі, опиняються в якомусь загадковому приміщенні, де з ними починають відбуватися досить дивні речі...

Енеїда
« Енеїда » Бурлескно-травестійна поема на дві дії

Епічна подорож славного козака Енея в пошуках нової батьківщини з піснями, танцями, битвами і любовними пригодами з Трої аж до самісінького Риму. Плавання буде небезпечним і довгим, але справжній козак – хоч він тричі троянець – у воді не потоне і з пекла живим вийде, ні жіночі чари, ні ворожі шаблі його не візьмуть. Були б поруч вірні побратими, добрий запас горілки, закуски і тютюну, а міцна хватка, здоровий шлунок та природна кмітливість завжди при ньому. Та й з богами античними можна домовитись, боги, вони ж теж люди – романи крутять, сивуху п'ють, підступи один одному будують, на золото і красу земну ласі...

За двома зайцями
« За двома зайцями » Міщанська комедія

Записний франт і серцеїд Свирид Петрович Голохвостий у спробі поєднати невигубну любов до красивого життя і неждано виниклу сердечну схильність готовий вплутатися у відчайдушну авантюру, адже тяжке фінансове становище диктує необхідність вигідного шлюбу з нелюбою, а душа так і тягнеться до бідної красуні. Колоритна жива мова, яскраві пізнавані персонажі, соковитий гумор і неминуща життєва мудрість: вічна історія протистояння розуму і почуттів, форми і змісту, істинної краси і дешевого мішурного блиску – недарма ця комедія мало не півтора століття не сходить з театральних підмостків.

Мир вашому дому
« Мир вашому дому » Дуже проста історія

Основою для п'єси послужив цикл оповідань Шолом-Алейхема про Тев'є-молочника. Повна чудового гумору, світлої життєвої мудрості, кумедних і драматичних колізій історія українського єврея Тев'є та інших не менш колоритних мешканців села Анатівка була створена на початку минулого століття. В середині його – прогриміла бродвейським мюзиклом «Скрипаль на даху» та його екранізацією, а в 80-х набула нового життя в п'єсі Григорія Горіна. І в кожному з втілень звичайний бідний молочник, який намагається влаштувати і зберегти своє маленьке сімейне щастя в непрості (а коли вони були прості?) часи, полонить наші серця дивовижною силою духу, гідністю, людяністю і філософським ставленням до життя. Так і виходить, що вже котрий десяток років Тев'є вперто тягне свій візок у гору, прокладаючи шлях через кращі сцени світу.

Сільвія
« Сільвія » Романтична комедія

Налагоджений побут і розмірений шлюб Грега і Кейт тріщать по швах. Все через Сільвію, яку Грег привів прямо з вулиці, і тепер весь його час і думки віддані їй. Сільвія молода, галаслива, життєрадісна і не дуже вихована, але Грег від неї без розуму. Так і вона щиро покохала його з першого погляду. А перед Кейт стоїть складний вибір: змиритися і зберегти шлюб, боротися за Грега до кінця, змусивши його відмовитися від дивної примхи, або піти. Але, звичайно, ніхто з героїв цієї історії не здогадується, чим вона закінчиться насправді…

Зневірившись у справжніх щирих почуттях, мсьє Амількар вирішив більше не пускати свої відносини з людьми напризволяще, а просто найняти трьох незнайомців для виконання ролей старого відданого друга, милої слухняної дочки і люблячої турботливої дружини аби гарантовано убезпечити себе відтепер від майбутніх розчарувань, нового болю й гіркоти…

Дикун
« Дикун » Трагікомедія

Понад двадцять років він провів високо в горах, майже наодинці з природою, вивчаючи її таємниці. Понад двадцять років вона прожила у великому місті, пізнаючи тонкощі сучасної цивілізації та опановуючи премудрощі різних наук. Тепер їхні шляхи перетнулися… Близькість до природи допомогла їм осягнути значення двох великих речей – Життя і Смерті. Чи зможе ця зустріч відкрити їхні серця для сприйняття третього слова – Любов?