З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Світлана Кобзиста

Світлана Кобзиста

Актор, помічник режисера, асистент режисера.

Артистка театру, провідний майстер сцени, помічник режисера, у театрі з 1985 року

Член Національної спілки театральних діячів України
Почесне звання «Заслужена артистка України», 2015

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актриса  є  резидентом театрів:
Мирослав Петій
Художній керівник

Закарпатський академічний обласний театр ляльок створений в Ужгороді 1980 року. У 1988 році одержав приміщення в центрі міста на площі Театральній, де у 20-х роках минулого століття діяв перший у краї Руський театр «Просвіта», оснований геніальним М. Садовським. Очолює колектив директор-художній керівник Мирослав Петій, фахова людина з досвідом організаційної роботи. Творчий процес здійснюється трупою у складі 15 осіб, серед яких заслужені артистки України Світлана Кобзиста та Елла Григор’єва, провідні майстри сцени Микола Карпенко, Андрій Опіок, Олена Пишка, Лариса Кривчик, Тетяна Сударєва, актори Юлія Чеховська, Павло Проданюк, Олександр Бєліков, та здібна театральна молодь Ярослава Яник, Дмитро Ємець, Ганна Ліпчей, Іванна Павлюк під керівництвом головного режисера, заслуженої артистки України Наталії Орєшнікової. Візуальною частиною творчих проєктів опікується головний художник Паола Полуденна. Багато сил у популяризацію театру прикладає керівник літературно-драматургічної частини Ніна Малишка, завдячуючи чому вийшло друком вже дві книги-альбоми - «Театр граючої ляльки Срібної землі» (2015) та «Лялькове Закарпаття. «Інтерлялька» у фестивальному русі європейського театрального простору» (2018). Враховуючи географічне положення, багатонаціональний склад регіону, ретельно формується репертуар, у якому близько 45 вистав. Чільне місце займають українські автори. Для задоволення потреб нацменшин включені казки народів світу. Завдяки освоєнню фольклорних традицій краю театр має неповторне обличчя. Новий етап творчої діяльності розпочався у 1990, коли театр ініціював проведення Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Інтерлялька», який став першим подібним форумом в Україні. У 1997 його включено до Всесвітньої асоціації лялькарів (УНІМА). У 2019 проведена XVIІ «Інтерлялька». Фестиваль сприяє зміцненню творчих зв’язків між театрами України та країн Карпатського Еврорегіону й Західної Європи. Укладена партнерська угода з Кошицьким театром ляльок (Словаччина). Колектив театру активно включився у реалізацію грантових проєктів, має на рахунку декілька успішно реалізованих. Багато чисельні глядачі, шанувальники Закарпатського академічного обласного театру ляльок всіх вікових категорій називають свій улюблений театр коротко – театр «Бавка». Саме таку афішну назву взяв собі колектив театру у 2005 році. Чому саме Бавка? Колись у верховинських селах так називали будь-яке театральне видовище, крім того, до складу традиційного лялькового «вертепу», окрім музикантів та співаків, входив «бавіля», тобто той, хто працював з ляльками — бавками. Отож, назва театру «Бавка» символічна. І його вистави не залишаються поза увагою як глядачів, так і професіоналів, що дають їм високу оцінку на престижних міжнародних театральних фестивалях.

Ми знайшли 17 вистав, в яких
бере участь Світлана Кобзиста

Жило-було у баби Одарки Поросятко, яке любило співати. І все у них було добре, але одного разу сталося таке, що змусило Поросятка втекти до лісу, де на нього очікували пригоди і зустріч з справжніми друзями. Під час майже детективної історії, що трапилась з Поросятком стає зрозумілим - немає нічого кращого за справжню дружбу, яка долає будь-яки перепони та труднощі.

Всім відомі твори Корнія Чуковського „МИЙДОДІР”, „ТЕЛЕФОН” та „АЙБОЛИТЬ” закарпатські лялькарі поставили у формі цікавої гри, як спогади про дитинство. Головним завданням вистави Ії автори – режисер, художник, актори вважають у ненав’язливої формі привчати дітей бути охайними, слідкувати за чистотою і порядком, а також не боятися лікарів – своїх добрих друзів і порадників.

У виставі йдеться про захопливу зустріч у нічному лісі інопланетного Зоряного Малюка зі звірятами Левеням та Кошеням, про небезпечні пригоди друзів у подоланні підступних задумів Гризольди-Звіроловки. Зникнення прибульця та відчайдушні дії друзів по врятуванню Зоряного Малюка демонструють неабиякі якості маленьких героїв – мужність, здатність до самопожертви та винахідливість у небезпечній ситуації.

Автор п’єси, режисер, художник-постановник - Юлія БІЛІНСЬКА, старший викладач кафедри майстерності актора та режисури театру анімації Харківського Національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського, режисер «San-San Theatre», стипендіат програми Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia». Вистава Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Сни Ахнеуса» - це історія про боротьбу Ангела і Смерті за людину. За людину, яка, здається, втратила все людське у гонитві за багатством. Лихвар Ахнеус опинився на самому краю власного життя, але чомусь саме цьому скнарі надається другий шанс. Може бути, тому, що він ще здатний зазирнути у своє минуле і зрозуміти, що «Заробляй і накопичуй» - це далеко не найважливіший принцип в житті. А можливо, вистава «Сни Ахнеуса» - це просто мудра казка, яку розповідають Ельфи – добрі помічники фінського Йоллупуккі. Вистава «Сни Ахнеуса» - для тих, хто любить творчість Чарльза Діккенса і взагалі світлі казкові історії. СЛОВНИЧОК ЙОЛЛУПУККІ - (фін. Joulupukki) - в пізній фінської традиції - Різдвяний дід, який дарує подарунки дітям на Різдво Христове. АХНЕУС - (фін. ahneus) у перекладі з фінської мови означає «жадібність». ОННІ - (фін. onni) у перекладі з фінської мови означає «щастя, радість».

Вистава «У нашім раї на землі» Закарпатського академічного обласного театру ляльок є спробою за допомогою театральний засобів, візуалізації, музики, співу, акторського втілення та ляльки – живити поетичні образи, наблизити поезію Кобзаря до сучасної дитини.

Жінка розповідає казку про Попелюшку – згадуючи своє минуле, шукає відповідь на питання: чому щастя в житті випадає не кожному? Якою має бути справжня дівчина, про яку мріють принци? - „Вона повинна бути красивою... І привітною ... Веселою...Але трішечки сором’язливою...Не мовчазною... Але й не базікою... А ще, вона повинна вміти гарно танцювати. І повинна вміти співати... А ще вона повинна бути добре вихованою... Але найголовніше – її думки повинні бути чистими, наче кришталь.”

Письменник, поет та казкар Сергій Козлов став всесвітньо відомим як сценарист мультфільму „Їжачок в тумані” режисера Норштейна . Але „їжачкових” історій, зворушливих, наївних та водночас мудрих в його творчості дуже-дуже багато. Театр Бавка вирішив розповісти про нехитрі пригоди вірних друзів Їжачка, Зайця та Ведмежатка своїм глядачам, поділитися своєю радістю від знайомства з цими чудовими казками.

Це історія Ослика, який пішов від Діда з Бабою шукати легкого життя. Він зустрічає у дорозі Ведмедя, Лиса та Вовка і переконується, що насправді найкраще чесно працювати, ніж потрапляти в халепи. Його пригоди жартівливо та іронічно розкривають актори театру. У формі гри діти засвоюють просту істину, що тільки невтомною працею можна заслужити повагу людей.

Театр «Бавка» вирішує п’єсу знакового російського драматурга за відомим твором Астрід Ліндгрен „Малюк та Карлсон” як спогад про дитинство, в якому неможливе стає можливим, та про добро, на яке має право кожна дитина. У виставі Закарпатського театру добром просякнуті всі – від Сажотрусів до, як не парадоксально – Фрекен Бок, яка виявляється людиною, яка за сутністю залишилася великою дитиною.

Вистава складається з двох частин: перша - ”Як батько сина оженив” та друга „Як дурень сокиру дістав”. Дві сюжетні лінії доповнюють одна одну спільною темою родинного виховання та родинних традицій. Від сім’ї залежить, ким виросте майбутнє покоління, бо сокира в руках у розумного – це розбудова, а у дурня – розруха. Легкий віршований текст вистави збагачений народними музичними мелодіями на основі українського фольклору. Сценографічні образи вистави - декорацію, костюми, ляльок поєднують два воли як символ українського етносу. Називаючи „Дерев’яне диво” ляльковою забавою, постановники намагалися розкрити сюжет в жанрі фольклорно-етнічного театру.

В основу п'єси чеського драматурга Ладислава Дворського покладена зворушлива, романтична історія принцеси Ярмилки, зачарованої злим Чаклуном і врятованої безстрашним принцом Іржі. Створена за мотивами народних казок, п'єса зацікавила закарпатських лялькарів, які відтворили цю історію на сцені в жанрі „фолк”. Вистава „Принцеса-стрибунка” по праву відноситься до золотого фонду Закарпатського обласного театру ляльок. У виставі зайняті провідні актори театру.

В одній затишній сироварні живе сім'я сірих мишей. Все у них було прекрасно - теплий будинок, люблячий син і багато-багато сиру аж до появи нових мешканців - сімейства білих мишей. Відтоді безтурботне життя в сироварні закінчилося. Але діти з обох сімейств не звертають уваги на чвари дорослих, вони вирішили ніколи не розлучатися, чого б їм це не коштувало. Дорослі напевно пригадають схожу, не дуже веселу історію. Зате в цій виставі фінал дуже щасливий і несподіваний! У репертуарі майже кожного дитячого театру є спектакль за п'єсою «Всі миші люблять сир», угорського автора, драматурга і режисера Урбана Дюли - адже історія про мишенят Шому і Фружі вже облетіла весь світ услід за історією про Ромео і Джульєту!

Стара-стара, всім добре відома казка про трьох поросят поставлена як пародія на кращі голлівудські традиції – з легкою ностальгією за „ретро”. У виставі використані мелодії 30-40 років минулого століття і музика Чарлі Чапліна до фільмів „Вогні великого міста” і „Нові часи”.

Загальновідому класичну казку Івана Франка «Фарбований лис», у якій висміюється хитрий Лис Микита, який обдурює всіх тварин, постановники однойменної вистави вирішують у жанрі детективу. Побудована вистава на принципі масок, адже, як співають персонажі «…всі давно взяли за моду маски не своїх ролей…», «… люди ховаються за масками звірів, звірі ховаються у людську шкіру...» Завдяки хитрості Лис Микита досягає високого положення в ієрархії звірів і користується незаслуженими привілеями. Він впевнений, що його не спіймають і не викриють. Зухвалість, жадібність, нечесність Лиса викликають не лише сміх, але і осуд. Вистава повчає, що люди не повинні бути такими, як Лис та його оточення, і не треба брехати ні собі, ані іншим: Треба навчитись брехню відрізняти, Й не доведеться масок вдягати! Звірі та люди, маски зніміть, Справжні обличчя свої покажіть!

У 2014 році вся світова спільнота відзначає 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря. На відзначення знакової для українців дати Закарпатський академічний обласний театр ляльок відгукнувся експериментальною творчою роботою, а саме театралізованим дійством - виставою у зовсім незвичному для лялькарів художньо-публіцистичному стилі. Творчою групою було вирішено відобразити період заслання Поета, заглибитися у внутрішній стан людини, яка, знаходячись у далеких від батьківщини краях, при забороні писати і малювати створює шедеври. Достатньо згадати, що першою написаною на засланні поезією була «Думи мої, думи мої», чим Кобзар підкреслив незмінність своєї ідейно-поетичної програми та нерозривність зв'язку з рідним краєм і народом. Шевченкова лірика часів заслання мала широкий тематично-жанровий діапазон: автобіографічна, пейзажна, побутова, політична, філософська. За основу вистави «Сторінки щоденника Поета» взяти уривки з двох п’єс ужгородського письменника Олександра Гавроша. Режисерсько-постановочною групою театру услід за драматургом творчо осмислено мемуарно-публіцистичний щоденник («Журнал») Тараса Григоровича Шевченка, у якому день за днем зафіксовані найважливіші події в житті поета, його враження, спостереження, роздуми, наміри і спогади.. Саме про це творчий проект Закарпатського академічного обласного театру ляльок, з яким колектив звертається до школярів старшого віку, а також дорослих глядачів.

Лісова пісня
« Лісова пісня » Феєрична драма

«Лісова пісня» у виконанні закарпатських лялькарів звучить як поема екстазу. Саме тут розгортається дія, навіть дійство, магнетичне, захопливе і попри широку відомість твору Лесі Українки – непередбачуване. Зовсім по новому, без хрестоматійної театральщини звучить текст геніального твору, красивої трагічної лісової казки про те, як цариця ліса Мавка покохала простого селянина. Чари ліса не змогли відірвати людину землі від його повсякденної роботи і Мавка гине. З виставою «Лісова пісня» колектив театру брав участь у: - ХІІ Міжнародному фестивалі театрів для дітей «Інтерлялька-2010” (м.Ужгород, 2010), де дипломом «За кращу жіночу роль» нагороджена актриса Наталія ОРЄШНІКОВА; - Всеукраїнському фестивалі «Ні, я жива, я буду вічно жити!» (м. Львів, Україна, 2011); - у Всеукраїнському фестивалі вистав за п’єсами Лесі Українки (м. Луцьк, 2011), отримано Диплом лауреата премії ЛМВ НСТД України «Галицька Мельпомена».

Нова прем’єра Закарпатського театру ляльок побудована на містичних сюжетах маловідомих верховинських казок. Всі “страхітливі” події подаються режисером та акторами з добрим гумором. Герой карпатського фольклору опришок Пинтя йде туди, де “...за мідною хащею, за скляною горою лежить Закляте Місто...”, щоб знайти свою долю. На шляху Пинтя зустрічає зачарованого Пса Кудлоша та мертвого Блукаючого Вояка, и вони разом вирушають на пошуки свого щастя. Наближення до першоджерел доповнює те, що всі актори, як справжні сільські музики „вживу” виконують верховинські коломийки та грають на народних музичних інструментах.