З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image

Людмила Соколова

Актор.

Закінчила Ярославське театральне училище у 1977 році. Працювала актрисою у драматичних театрах Курська, Калінінграда та у Севастопольському театрі ім. А. Луначарського.

У Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі – з 1982 року. За роки роботи створила цілий ряд цікавих, пам’ятних образів у виставах сучасного і класичного репертуару, серед яких: Ліза (О. Грибоєдов «Лихо з розуму»), Вдова (Р. Ібрагімбеков «Похорон у Каліфорнії»), Маша (А. Чехов «Чайка»), Леді Гамільтон (О. Штейн «Прапор адмірала»), Еліта (Е. де Філіппо «Циліндр»), Цейтл (Г. Горін «Поминальна молитва»), Марія (В. Шекспір «Дванадцята ніч»), Шарлотта (А. Чехов «Вишневий сад»), Тамара Бок (О. Галін «Конкурс»), Фроська (Л. Разумовська «Бесприданник»), Мілдред (А. Менчелл «Дівич-вечір»), Дафні (Р. Хоудон «Шикарне весілля»), Яфа Біренбойм (Е. Кішон «Ну спасибі тобі … Яшо!»), Солоха (В. Лоза «Коляда у місті N»), Годувальниця (Ж. Кокто «Урок вдовам), Марина Андріївна (А. Котляр «Остання любов Сонєчки Бейм»), Берта (Г. Горін «Тев’є-молочник») ,Мачуха («Дванадцять місяців» С.Маршака), Хвеська («Хома Брут vs Саломея» за М.Гоголем), Жінка у фіолетовому («Кольори» П.Ар’є).

У 2009 році була удостоєна почесного звання «Заслужена артистка Росії».

У грудні 2019 року на святковому вечорі, присвяченому 85-річчю театру, за вагомий особистий внесок у розвиток та збереження театрального мистецтва Миколаївщини, високу професійну майстерність, самовіддану плідну працю, активну життєву позицію Людмилу Григорівну було нагороджено відзнакою Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» ІІ ступеня.

Біографічні дані:
Дата народження: 22.03.1954 (68 років)
Місце народження: Казахстан, місто Алма-Ата
Освіта: Ярославське театральне училище
Актриса  є  резидентом театрів:
Артем Свистун
Артем Свистун
Художній керівник
5.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 8
4.8
4.8
5.6
5.0

Миколаївський академічний художній російський драматичний театр – найстаріший творчий колектив Миколаївщини. Його історія бере початок з 1922 року. Тоді в Луганську відомим актором і режисером Григорієм Свободіним був створений пересувний драматичний колектив «Шахтарка Донбасу» – перший російський театр України, що виник в післяжовтневий період. Сьогодні Миколаївський академічний художній російський драматичний театр – стабільно і впевнено працюючий колектив, справжній творчий ансамбль, що успішно вирішує найскладніші творчі завдання, спирається на прекрасні традиції видатних майстрів української сцени, володіє неабияким потенціалом. Щорічно вистави театру відвідує понад 80 тисяч глядачів. Театр швидко і динамічно розвивається в багатьох напрямках і є одним з найбільш успішних і перспективних театрів сучасної Україні.  Репертуар складають більше 25 вистав різних жанрів за п’єсами вітчизняних та зарубіжних авторів: «Украдене щастя» та «Мойсей» І.Франка, «Труффальдино, или Слуга двух господ» К.Гольдоні, «Двенадцатая ночь» та «Укрощение строптивой» В.Шекспіра, «Скамейка» О.Гельмана, «Гарнир по-французски» М.Камолєтті, «Веселая семейка Фонтанж» Ж.Летраза, «Станция, или Расписание желаний на завтра» О.Вітра, «Эмигранты» С.Мрожека, «Продавец «дождя» Р.Неша, «Чисто семейное дело» Р.Куні  та інші. У театрі діють три сценічні майданчики: основна сцена, мала і камерна. У літній період – літній майданчик у сквері театру.

Ми знайшли 7 вистав, в яких
бере участь Людмила Соколова

Молода вдова, бажаючи подати приклад благочестя молодим дівчатам і іншим вдовам, оголошує про своє рішення померти біля труни чоловіка. Скільки сил, хитрості і кмітливості необхідно її вірній годувальниці, щоб переконати красуню залишитися в живих! Але ж ні, вона вперта і чути нічого не хоче про те, що в світі ще є багато чоловіків і особисте щастя таке можливе … Втім, що вона стане робити, коли дізнається про нескінченні зради покійного чоловіка?

Вистава про бідну пасербницю Марушку над якою знущалися мачуха та її дочка Голена. От однієї зими їй допомагали 12 місяців виконати забаганки її «родичів», а от ті через свою жадібність й загинули.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Запрошуємо вас до Іспанії! Ви опинитесь в будинку Бернарди Альби та станете учасником драматичних подій, що розігралися в поважному сімействі. Господиня та її п'ять дочок живуть у світі, у якому неможливо здійснити будь-які бажання. Запрошуємо переглянути п'єсу Федеріко Гарсія Лорки "Дім Бернарди Альби" п'єсу про щоденну боротьбу за свою честь, гідність та право на кохання.

Героїні вистави за п’єсою сучасного українського драматурга Павла Ар’є «Кольори» – п’ять жінок різного віку, статку, світогляду, способу життя, соціального статусу. У кожної з них – свій яскравий характер, свої бажання, мрії. І кожна не сприймає інших – таких несхожих на неї, незрозумілих… На сцені ви побачите життєву драму. Готові до своєрідного експерименту з дослідження жіночої психології? Тоді до зустрічі у театрі!

Посіяли гайдамаки В Україні жито, Та не вони його жали. Що мусим робити? Нема правди, не виросла; Кривда повиває- Розійшлися гайдамаки, Куди який знає…

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Вистава про Тев’є-молочника ставилася на сцені нашого театру двічі: у 1940 році режисером Леонідом Южанським і в 1989 році Анатолієм Літком. І якщо перша постановка, незважаючи на амбіційні задуми, успішною не була і в силу певних обставин довго не проіснувала, версія кінця 80-х-початку 90-х під назвою «Поминальна молитва» увійшла в історію театру як легенда про безумовну творчу перемогу режисера, художника і цілого ряду артистів. Постановку 2018 року режисури Сергія Чверкалюка, заслуженого артиста України, колектив театру присвятив Анатолію Літку. Вічна історія про людські цінності, про сім’ю і любов, про віру і друзів, про рідну землю знову закличе вас до діалогу, до філософських роздумів на такі актуальні, такі хвилюючі сьогодні наше суспільство теми.

Багато кого лякає старість. Лякає вік сам по собі, і все, що приходить разом із ним: зморшки, бідність, хвороби… Але найстрашніша хвороба старості – самотність. Та, якщо ви маєте почуття гумору та самоіронії, як наша чудова героїня Майя Михайлівна, а до них ще й набір талантів, на кшталт: «трохи співаю», «трохи танцюю», «трохи вередую» – то старість може стати вельми цікавою і сповненою пригод, тим паче, якщо, зовсім неочікувано, у житті з’являєтья ВІН… А от дізнатися, кого саме впустила в своє життя наша героїня, ви зможете, переглянувши виставу.