З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Валентина Соболєва

Валентина Соболєва

Актор.

1964 р. закінчила Новосибірське театральне училище – актор драматичного театру.

З 1965 по 1967 рр. – актриса Семипалатинського російського драматичного театру ім. Ф.М. Достоевського.

З 1967 по 1970 рр. – актриса Сизранського драматичного театру.

З 1970 р. – актриса Дніпровського академічного театру драми та комедії.

Біографічні дані:
Дата народження: 15.12.1940 (81 рік)
Місце народження: Росія, місто Новосибірськ
На сцені з 1964 року (58 років)
Освіта: Новосибірське театральне училище
Актриса  є  резидентом театрів:
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 13
5.9
5.8
5.8
5.6

Театр розташувався у самому серці міста Дніпро, біля парку та вже більше ста років функціонує на центральному проспекті Дмитра Яворницького, 97. Спочатку ХХ століття це був Зимовий театр. Потім довгий час його знали як Театр російської драми і комедії імені Горького. Зовсім недавно один з найстаріших театрів Дніпра знову перейменували. Тепер це – Дніпровський академічний театр драми та комедії. Зимовий театр у Дніпрі — одна з найстаріших будівель на території України. Його побудували у 1847 році під керівництвом заможного купця Луцького. Зараз ця будівля вважається пам'ятником архітектури. Нова історія Дніпровського академічного театру драми та комедії розпочалася у далекому 1927 році, як академічного театру російської драми ім. М.Горького. Саме тоді за рішенням виконкому міської Ради Дніпропетровська на основі трупи Московського Малого театру, яка гастролювала в той час у місті, і був створений російський драматичний театр. На чолі нового театру встав режисер і актор Володимир Єрмолов-Бороздин, особистість непересічна і неординарна. Він заклав ту концепцію творчості, яка живе і донині: «З сучасниками говорити про сучасне та сучасною мовою». В кінці 20-х, на початку 30-х років минулого сторіччя на сцені театру зіграли практично усі твори Максима Горького, а в 1934-му будівлю назвали в честь самого письменника. У воєнні роки театр евакуювали в Барнаул, а сама будівля була замінована та підірвана коли окупаційні німецько-фашистські війська залишали місто. Влітку 1944 року театр повернувся в місто. Тоді і розпочалася активна робота з відновлення будівлі та репертуару. На рахунку акторів театру: Гран-прі фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров'я «Січеславна»: Людмила Вершиніна за роль Бабусі у виставі «Дерева вмирають стоячи», Жан Мельников за роль принца Георга у виставі «Геній та безпутність»; Гран-прі «Надія Січеславни» - Андрій Мельников за роль Глумова у виставі «На всякого мудреця досить простоти»... Участь і перемоги в Міжнародних та Всеукраїнських фестивалях, зокрема «Данапріс»( Запоріжжя), «Сцена людства»(Черкаси), «Вересневі самоцвіти»(Кропивницький), «Зустрічі в Одесі»(Одеса), «В гостях у Гоголя»(Полтава), «Мельпомена Таврії»(Херсон), «СвітОгляд»(Сєвєродонецьк) та інші.

Ми знайшли 4 вистави, в яких
бере участь Валентина Соболєва

Задум нової сценічної редакції за мотивами повісті «Листи Тев'є-молочника» Маленьке село, заховане далеко від людських очей. Століттями тут пліч-о-пліч жили українці, росіяни, євреї. Незважаючи на відмінності у вірі і звичаях, разом працювали, гуляли ..., проводжали в останню путь. Вони були впевнені, що дружно будуть жити їх діти, онуки і правнуки. Але життєві бурі долетіли і сюди, поламали усталений побут, зірвали людей з насиджених місць ... Про ці події розповідає Шолом-Алейхем з властивою йому іронією, наповненою колоритом цього народу. Вистава – переможець у номінації «Спектакль-свято» Всеукраїнського фестивалю «Вересневі самоцвіти» (м.Кропивницький). Визнана кращою виставою 2010 року у м. Дніпрі.

Дядечків сон
« Дядечків сон » Пристрасті-мордасті

Дія вистави відбувається в будинку Москальової – енергійної дами, що має двадцятитрирічну доньку. Мати мріє виддати Зінаїду заміж, однак та відхиляє пропозицію свого єдиного залицяльника Павла Мозглякова. Інших же гідних кавалерів у їхньому невеликому містечку немає. Одного разу в їх будинку зупиняється князь К. – пан вельми поважного віку, що страждає, на думку городян, старечим недоумством і зовні нагадує «мерця на пружинах». Під час спілкування з гостем у Мар’ї Олександрівни визріває план - одружити його на своїй дочці. Москальова докладає чимало зусиль для реалізації свого плану.

Це дуже смішна історія про кохання. Вона наскрізь пронизана іскристим гумором, м'якою і тонкою іронією, її сюжет рясніє запаморочливими комедійними ситуаціями. Три жінки отримують одночасно запрошення на зустріч зі своїми колишніми чоловіками. Вони збираються в одному готелі, кожна з них чекає колишнього чоловіка і розповідає сусідці по номеру, який він і як вони розлучилися. Та раптом з'ясовується, що всі три героїні чекають, думають, розповідають про... Далі все, як у справжній комедії.

Такої міжнародно-смішної п'єси не було вже давно. Навіть важко собі уявити, що стримані жителі туманного Альбіону можуть так сміятися, та ще над самими собою. Це комедія положень, захоплююча та звеселяюча, бо ніколи не відомо, який ще сюрприз уготований героям долею, як безневинна інтрижка може перерости у скандал. Головне, не допустити, щоб все таємне раптом стало явним, тим більше, що нікому з дійових осіб цього не хочеться: ні самому таксистові Джону Сміту, ні його дружинам, Мері і Барбарі, та й усім оточуючим. Несподівані повороти у сюжеті, смішні витівки та репліки, швидка зміна дії – все це створює атмосферу веселощів, а для глядачів – гарний настрій.