Валерій Шалига

Вистава «Ведмідь» і «Освідчення», перш за все, про кохання. Комічне, незграбне, безглузде, але від того не менш світле та щире. Про кохання, що то втопає у відчайдушній суперечці двох сусідів, то несподівано народжується зі спору кредитора та боржника. Вистава про кожного, хто хоч раз у житті закохувався. Режисер наголошує на тому, що шлюб, як би не банально це звучало, укладається на небі. І навіть у комедійній формі, що визначена текстом Чехова, він змушує нас повірити, що кохання, нехай навіть сором'язливе та безглузде, завжди сміливіше й мудріше за нас самих.

«Коли я працюю довго, невтомно, тоді думки трохи легші, і здається, ніби мені теж відомо, навіщо я існую.» (с) Єрмолай Лопахін У маєтку Гаєвих-Раневських прописані психічно неврівноважені, травмовані, безумні персонажі. Всі вони мародерствують в своє задоволення вже довгий час. Тим часом з Парижу змушена приїхати не менш порочна Любов Андріївна зі своєю свитою. Істинна ціль візита нікому невідома, але оточуючі в очікуванні порятунку садиби та їхнього комфортного життя. Місцевий бізнесмен – паталогічний та ексцентричний Лопахін, мріє про повернення Раневської та готовий піти на крайнощі заради неї. Чи справдяться чутки про бажання купця Деріганова придбати маєток? Що насправді приховують власники саду? Чи можуть по справжньому кохати герої? Яка реальна мотивація Єрмолая Олексійовича, наскільки чисті його наміри і чи щиро жадає Лопахін вдову Раневську? Та чи існує початок та кінець у цих еклектичних персонажів? Поступово глядач відкриває для себе темну та приховану сторону життя мешканців, на перший погляд, тихого та мирного вишневого саду.