Сергій Огрудніцький

Душа людини – дитина. Ця дитина потребує уваги і терпіння, вона хоче, щоб її почули і зрозуміли. Мова її неясна, але важлива. Вона хоче простих і ясних речей. Вона беззахисна перед Життям, перед Смертю. Їй потрібна підтримка. Чия?.. Родина – це від слова «рідний». Як важливо знати і відчувати, що рідний дім – це не просто два слова, це місце, де наша душа кожного разу стає дитиною. Дім, місто, країна… Країна – це дім. Чи завжди?.. Суміш кольорів, різнобарв’я жіночих характерів і палітра темпераментів від юності до глибокої старості …

«Я отвираю очі так широко… так широко, товариші мої дорогі, в надії, що хоч мрію… що хоч крапельку… що хоч… хоч ет! що хоч миготіння проміннячка святого сонця побачу – і ні». – Ольга Кобилянська Серед нас живуть люди, які не мають змоги побачити світ, вони можуть лише відчути його на дотик, на смак, відчути його звуки, але не побачити… І ми маємо усвідомлювати, що ці люди щодня потребують нашої терпимості та розуміння. Навіть якщо ти нічого не бачиш – ні сонця, ні неба, ти все одно залишаєшся світлим душею… Адже темрява ховається не в очах, темрява ховається у душі! Вистава «Точка зору» відбуватиметься у повній темряві та розкриватиме відчуття того, що інакше не можна побачити. Кожен має свою точку зору!

Звісно, одруження для кожної людини – неповторна подія. Але в усі часи  весільний сюжет вибудовувався майже однаково. Микола Гоголь написав на тему одруження комедію, в якій трапляється чимало дивовижних, навіть чудернацьких, подій. …Агафія Тихонівна  палко мріє про весілля, про судженого: щоб був він найгарніший, найрозумніший і… – можна продовжувати і продовжувати – най-най-най… От і з’являються в її уяві женихи. Один за одним. Кожен – в сорочці, що вона заздалегідь для весілля приготувала, з такими  неймовірно гарними словами освідчення в коханні. Кого ж з них їй обрати? Хто з них найкращий? А, може, метка сваха Фекла ще не всіх їй показала?! А раптом вибереш якогось диявола в женихівській подобі… Ото біда буде! Все це є в комедії Миколи Гоголя. І є у виставі режисера Івана Уривського, котрий створив за мотивами класичної п’єси надзвичайну виставу, сповнену глибинної народної мудрості, метафористичну, образну, що вражає і хвилює, і спонукає до роздумів.

Вистава за п'єсою Гарольда Пінтера «Коханець» – це багаторівнева, безперервна і жорстока гра, де є лише три персонажа і тільки двоє з них реальні. Жінка, чоловік, коханець дружини, який водночас і є її чоловіком. Жінка грає з чоловіком в «ідеальну родину», чоловік так само грає з дружиною, вона – з коханцем, коханець – із нею. Безперервний рух колом, в якому одні і ті самі дійові особи не можуть відрізнити дійсність від сну.

Надихнули мемуари Харукі Муракамі. Жива музика і найвідоміші у світі роздуми про Біг найвідомішого у світі японського літератора на терасі історчиної будівлі у центрі Києва. Свіжо, іронічно, зворушливо і мотивуюче! Обіцяємо вам справжню пробіжку, коли пульс 120 ударів на хвилину, в навушниках грають Бітли, а особисті проблеми, глобальні катастрофи, страх і бруд лишаються позаду…Коли ти сяєш як зірка, а на небі ні хмаринки, коли, окрім кросівок, нічого не потрібно і ти розумієш, що страждання – питання вибору. Як і насолода. Будете лише ви і ваш біг, ваш політ, ваша дорога. А найцікавіше, що ви не зрушите з місця. Вистава під відкритим небом!Вистава – нон-фікшн. Суміш драйву і філософії, дотепності і мудрості! Це не класична вистава, де є чіткий сюжет та структура, це набір спостережень, висновків, інсайтів Муракамі та молодих акторів Малого театру. Це занурення в потік свідомості, у внутрішній світ людини. Біг тут – метафора. Приєднуйтеся і ви точно дізнаєтеся більше про ультрамарафон, що зветься життям. у виставі звучать кавер-версії хітів The Beatles, The Rolling Stones, Creedence Clearwater Revival, Eric Clapton, Bob Dilan, Воплі Відоплясова та інших у виконанні акторів Малого театру.

Постмодерністський опус театрального Гендальфа на ім'я KLIM. Режисер – Влад Троїцький. Вистава – не буквальна передача роману Льва Толстого. Влад Троїцький дає глядачам магічну можливість побачити, «прочитати» знайому книгу очима одного з найбільших мислителів сучасності – KLIMa. KLIM – драматург, філософ, теортик театру. Людина, яка все своє життя перетворила на предмет мистецтва. KLIM пробиває дорогу до глибинного змісту «Анни Кареніної» – історії про порушення табу, про жертовність, про любов як єдиний сенс існування людини. Вистава має медитативні, алхімічні властивості – KLIM, використовуючи тавтологічний принцип побудови тексту, магію слів, концентровані словесні конструкції, абсурдизації діалогів, тримає свідомість в активній фазі. Тут дуже цікаво, як структура роману Толстого згортається, щоб уміститися в спектаклі. Не сюжетика Толстого цікавить KLIMa та Троїцького, а його глибинна, космічна метафізика. Якщо говорити мовою шістдесятників – як у побуті побачити буття.

Щоденно кожна людина проживає міні-трешові ситуації. Поспіх, нерви, почуття, швидка любов та нескінченні проблеми. Власне, в цій гонитві і губиться істинне буття та воля до навіть найменшого кроку вперед. Втомилися робити вибір і щоразу брехати собі справжнім? Андроїд у Малому театрі змусить замислитися над повсякденністю. Естетичний театр художника занурить у медитативний стан споглядання, зупинить бурхливий час. Диявол ховається в дрібницях. Можливо, людина просто не все помічяє, дивлячись у дзеркало? А номер не так вже й легко розгледіти на власній спині.

Осінній ранок, мряка, густий туман, забута стежина через пустир. Постріл! Закон джунглів давно розповсюдився за межі джунглів. Маклер Зброжек знає це, як ніхто. Якщо не ти – то тебе, третього не дано. Добре, що маклер Зброжек добре вміє грати в цю гру. План складено ідеально, конкуренти введенні в оману, гроші чекають в банку. Сьогодні день ікс, день, коли здійсниться мрія, день, коли і фабрика, і нерухомість будуть придбані, день, коли доця зрозуміє, заради чого татко так часто пропускав сімейну вечерю, день, якого чекав 27 років! І нічого не зможе завадити цій блискучій афері… Тоді хто і в кого стріляв?! Пострілу в плані не було, еге ж, маклере? Чи був? Атмосферна нуар-пригода зі взлетами і падіннями, елементами детективу, неочікуваними сюжетними поворотами, впізнаваними персонажами та похмурим гумором. Про суспільство і про індивіда, про прірву між людьми в період політичної, культурної, економічної кризи, про те, як маленькі помилки кожного можуть створити велику історичну помилку з катастрофічними багатолітніми наслідками, про тріумф популізму і віру в диво, про неготовність багатьох брати на себе відповідальність за своє життя, і навпаки, про зверхнє бажання багатьох інших визначати чужу долю, про тупик постмодернізму, з його вседопущеністю та неспроможністю. Але найголовніше – про місце гуманізму, місце Любові у світі.

Десь, на краю неба, в галактиці Чумацький шлях, біля гарячого Сонця, на планеті Земля є маленьке українське містечко з безназваним провулком та будиночком – Ластів‘яче гніздо. Тут оселилася Місячна Зозулька – Юлька. І така в тої Юльки цікава натура, що жоден ще з чоловіків не пройшов повз неї, не спинившись, коли вона застигає у вікні, підставляючи прохолодним місячним променям сріблясте спрагле тіло.У кожного з тих чоловіків є вибір: вибухнути у зоряну вічність й продовжити свій нескінченний політ галактикою або ж назавжди згаснути мов мільярди інших згаслих зірок.Яка магічна сила так вабить і притягує отих чоловіків до тої Зозулі? Чи то закон всесвіту, чи просто зов розпаленої плоті?..

Химерна історія кохання, яка створюється між світом живих та світом мертвих.Сором’язливий Назар після втечі з невдалої вечірки зустрічає загадкову дівчину. Неговірка красуня погоджується на побачення. Здавалося б – чудова зав’язка для мелодрами. Але починається дощ, який вносить свої корективи в цю рафіновану історію, відкриваючи двері в потойбіччя і випускаючи тамтешніх мешканців: двох, напевно таки, божевільних привидів-філософів та спокусливу богиню пристрастей. Та і в новій знайомій Назар починає помічати щось, від чого мороз шкірою… Але чи сюжет тут найголовніший? Експеримент на стикові жанрів та театральних традицій. Театр художника, де в кожному найдрібнішому елементі захований ключ до змісту. Претензійність чи глузування? Містична загадка, яку неможливо розгадати раціонально. Увімкніть фантазію. Станьте дитиною. І тоді вам відкриються двері в дивовижний незвіданий світ символів та метафор.

Філософсько-іронічна притча за однойменною п'єсою KLIMа. Режисер – Влад Троїцький. У кожного з нас є місце в собі, схоже до горища чи забутої старої валізи, де пил і забуття – давно пора розібрати, викинути, спалити або скласти, переплавити, але ми мужньо відвертаємося від цього нікому невидимого внутрішнього мотлоху, адже він начебто нікому не заважає. І ми вже майже про нього забули... але він невидимо впливає на всі події нашого життя – безконтрольно, невідомо, незрозуміло нам самим, на наші рішення, наші справи, нашу любов... А що буде, якщо одного разу розлучитися з цим горищем? Відпустити його, усвідомити, зрозуміти і знайти йому місце? Що ми відчуємо? Що зміниться?... Може ми станемо вільнішими, може зрозуміємо себе, може навчимося любити?... І наша любов з нескінченного страждання перетвориться нарешті в справжню радість... Її переслідував сон сходи Авраама до небес стара пожежна драбина Авраама сходи до небес щоночі вона піднімалася по ній, тягнучи за собою здоровенну валізу туди на небеса з якимось незбагненним завзяттям з останніх сил, але одного разу там нагорі вона побачила чоловіка він летів назустріч їй і посміхався а пролітаючи повз вихопив у неї з рук валізу уві сні їй було шкода чемодан коли вона розповідала про це, вона сміялася…