Сергій Коршиков

У звичайному, здавалося б, відділку поліції, затриманий ніяк не може зрозуміти причину свого арешту. На перший погляд, все в порядку. Документи, що підтверджують особу, і чесні відповіді на питання, мали б розставити всі крапки над «і». Але звичайний допит поліції перетворюється на дивне тестування, яке стирає усі кордони між реальністю і абсурдом. Що це? Тест на усвідомлення дійсності? Перевірка його буденних механічних дій? Лекція про музичний стиль noise industrial? Чи задушевна розмова про любов до батьківщини? І чому його, врешті, затримали, що взагалі тут відбувається і чи можна це все зупинити? Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Назва вистави надзвичайно красномовна. Жіноча логіка – це тверда впевненість у тому, що будь-яку об'єктивну реальність можна подолати бажанням. Жіноча логіка – це абсолютно незрозуміла, але незвичайно приваблива якість, що властива кращій половині людства. Про жіночу логіку ходять незліченні анекдоти, афоризми, авторами яких є, звичайно ж, чоловіки... На їх думку, відсутність будь-якої логіки і є «жіноча логіка». (Але ніяка логіка не допоможе чоловікові довести це жінці!) Чоловіки із задоволенням жартують над незбагненою жіночою логікою, але в результаті, на практиці, виявляються беззбройні перед нею. Самотньому чоловікові ніколи й у голову не прийшло б шукати собі супутницю життя на цвинтарі... А ось самотня жінка, героїня цієї історії, йде і знаходить. Та не одного, а відразу двох! В результаті їй чекає непростий вибір: з ким із них зв'язати свою долю. Але скільки голова не думай, а серце все одно змусить зробити по-своєму! В цьому й полягає феномен жіночої логіки – спонтанної, безглуздої, але незаперечної. Там де безсилий розум, перемагає жіноча логіка! В цьому глядачі вистави зможуть переконатися самі.

Історія не про зраду, не про життєвий капкан, в який потрапила головна героїня. Ця історія про найгіршу брехню – брехню самому собі... Чи надовго тебе вистачить?.. Володимир Винниченко (1880-1951) – український письменник, політик, художник. Володимир Винниченко почав писати від 1901 року. Найвідомішими є його драми «Великий молох», «Гріх», «Закон», «Панна Мара», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» та інші. Вони мали успіх у країнах Західної Європи, а у 1920-х та на межі 1980-х – 1990-х років – в Україні. «Брехня» вперше була опублікована у 1910-му році, поставлена в Києві у 1911-му. Зокрема, одним із перших виконавців ролі Тося був Лесь Курбас.

В якийсь момент настає час зривати маски… Карнавал людських доль – світ, в якому живе… Його ім'я – Фелікс Поенару. Він – розлучник…

Помирає мати. Два брати – Антон і Толік збираються разом у домі дитинства, щоб вирішити, що робити далі. А за вікном – літо. А за вікном – війна. А за вікном – річка і міст. За вікном – дитинство і батько, якого вони майже не знали. За вікном – поля, які чомусь горять. За вікном – світ, але вже без мами. А мама нагорі. І купа спогадів, бо знайшли старий дипломат, а там – купа фотографій старих і прекрасних. Вони на них щасливі і живі. Тільки но переїхали у свій дім… Міст зруйнували. Весь світ залишився «десь там». … Брати сміються, плачуть, згадують, приймають гостей. Різних. І ви заходьте – поговоримо про перемир’я. Хлібне. Відомий український письменник Сергій Жадан написав неймовірний текст про наше сьогодення, про те, ким ми є, про нас з вами. «Ну і як вибиратись? Не знаю. Горить усе. Перемир’я. І ось тепер порожньо без тебе, і місце, де ти була, де чути було твій голос, наповнюється вітром, ніби дім, покинутий поспіхом, дім, у якому ще можна відчути дитяче тепло й жіноче дихання, дім, із якого ще не вивітрився дух утіхи. Дім, у якому тобі так добре велося, дім, за яким ти доглядала, про який дбала, який ти називала своїм, дім, що без тебе втратив звучання, наче скрипка, перемерзла на лютневому холоді. І ось тепер порожньо без тебе, і місце, де ти була, де чути було твій голос, наповнюється вітром, ніби дім, покинутий поспіхом, дім, у якому ще можна відчути дитяче тепло й жіноче дихання, дім, із якого ще не вивітрився дух утіхи. Дім, у якому тобі так добре велося, дім, за яким ти доглядала, про який дбала, який ти називала своїм, дім, що без тебе втратив звучання, наче скрипка, перемерзла на лютневому холоді».

Кожен живе як хоче і вміє. Ми в соціумі, але кому потрібні ілюзії: кожен сам за себе. І якщо вже стосунки зіпсовані – налагодити їх неможливо. Ми отруюємо життя одне одному, ми токсичні. Вирішити цю проблему неможливо. Знати про неї життєво необхідно. П’ять ситуацій – п’ять версій розвитку подій, хоча здавалося, що фінал незмінний. П’ять захоплюючих сюжетів на межі. На межі токсичності.

Ось він, зовсім поруч. Той, на якого ти так довго чекала… Той, хто так часто являвся тобі у сні… Ворушить вустами. Певно, щось говорить… Що-що?.. Просить штопор, щоб відкрити вино. Дивно. Невже алкоголік? Та ніби не схожий… Хм. Цікаво. Цікаво, що про це все сказав би Льоня? А Льоня – це чоловік мій. Ось…

Юний Пабло, що з дитинства виріс у горах, далеко від суспільства, в свої 24 роки виглядає необтесаним дикуном. Він абсолютно не готовий до зустрічі з цивілізацією. Його Тітоньки, що опікуються його вихованням, наймають молоду вчительку з міста... Ніхто навіть не підозрює, які неймовірні події чекають героїв, і до яких випробувань приведе їх зустріч. Випробуванням ненавистю, зрадою, любов'ю... Багатошаровий і звивистий, романтично піднесений, а часто й по-комедійному забавний шлях від лютої ненависті до всепоглинаючої любові й становить сюжетну канву вистави. А в основі всього - усвідомлення простої істини: сенс людського існування можна виразити всього трьома словами: Життя. Смерть і... Любов.

В спокійному розміреному житті Андре починають відбуватись дивні речі. Одного дня він помічає, що його старша донька Анна поводить себе підозріло – надто часто кардинально змінює свої життєві плани та плутає факти, в яких він впевнений. Ще й переконує, що це з ним щось не так. Можливо, спадкоємиця задумала витурити його з рідного дому та забрати квартиру собі, тому й намагається його обдурити. Буденність видозмінюється, ховаючи правду все далі. Життєві факти незрозуміло переплітаються, відчуття часу працює інакше, а свідомість більше не владна охопити все це. Андре говорить з донькою про її від’їзд до коханого чоловіка, а потім в дім заходить незнайомець і каже, що вони з Анною вже 10 років у шлюбі. Чекайте. Хто цей чоловік? До кого тоді їде Анна? Що з цього правда? І чому донька щоразу поводиться з ним інакше, а її чоловік змінює обличчя? Дивні речі в житті Андре стає все важче відрізнити від реальності. То що насправді відділяє його від істини? Відповіді на всі питання криються у доволі поширеному явищі, зустрітись з яким має ризик кожен з нас. Культова п’єса Флоріана Зеллера, в перекладі Івана Рябчия, в режисурі Стаса Жиркова, з неймовірним акторським складом. Вперше в Україні!

«Романтика» для тих, хто не чекає від театру моралізаторства, повторення добре відомих істин. Я вважаю, що театр, в першу чергу, має провокувати глядача на емоції. Нові чи давно забуті». Чому молоді, талановиті, закохані, світлі люди відкриваються злу і чому воно бере над ними владу? Режисер сміливо фантазує: взявши за основу «Я (Романтику)» Миколи Хвильового, він відпускає свою уяву. І ми опиняємося у дивних світах, хоча місця дії нам добре відомі. Реальне, буденне життя, в якому відбуваються приголомшливі речі. Ось ми вже у в’язниці, де в одній камері тихо перекидаються словами чудо-зеки – чесні, відверті, романтичні. За що відбувають покарання? Відповідь вас здивує. Згодом ми опиняємося у дивному дитсадку, де навіть не пахне теплом: навкруги дисципліна і холод між найближчими по крові людьми. Завжди знаходиться розумник, що хоче без зупину карати за нелюбов. Але навіщо – вона сама по собі і є беззвучна, пекельна тюрма. Глядач потрапить до ще декількох світів, почує моторошних пісень, які притягують та западають в душу. Може статися й таке, що побачить невидиме – тишу. А вона не завжди створена зі світла, урочистостей чи святості. Подивіться «Романтику» – наш найтихіший трилер в світі.

Розлучаючись з категоріями вічними, людина йде назустріч спокусам. Утриматися на хвилях життєвого моря – майже циркова еквілібристика. Ноаха Грінвальда «сп'янило» життя великого міста. Що робити, якщо навколо стільки спокус! Чи можна змінити минуле й пірнути з головою в це велике море життя?