З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Сергій Лістунов
Сергій Лістунов
Сергій Лістунов

Сергій Лістунов

Актор.

Народився 25 жовтня в Харкові.

У 1996-1999 рр. навчався в Харківській академії культури на режисерському факультеті.

Закінчив театральне відділення Харківського інституту мистецтв (кафедра майстерності актора) в 2003 році.

У 2003-2005 рр. працював в Севастопольському академічному російському драматичному театрі, Білгородському академічному драмтеатрі, в 2005-2013 – актор Харківського ТЮГу.

Нині резидент Харківського театру імені Т. Г. Шевченка, театру «19» та театру «Може бути».

Біографічні дані:
Місце народження: Україна, місто Харків
Освіта: Харківський національний університет мистецтв ім. Котляревського
Актор  є  резидентом театрів:
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.4
5.3
5.8
5.6

Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка – один з найстаріших театрів України. Його було засновано у Києві 31 березня 1922 р. реформатором українського театру, актором, режисером, народним артистом України Лесем Курбасом, який дав йому поетичну назву «Березіль». Назва театру підкреслювала його мету і завдання: стати буйною весною нового українського театру. Добре обізнаний з практикою західноєвропейського мистецтва, Лесь Курбас переносив на національний грунт здобутки театру експресіонізму. Режисер був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У театрі під керівництвом Л. Курбаса була створена режисерська лабораторія (режлаб), до якої входили молоді режисери й актори. На початку 1926 року Народний комісаріат освіти України вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці Харкова. У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців: режисера Леся Курбаса, художника Вадима Меллера і драматурга Миколи Куліша. Проти Л.Курбаса були висунуті звинувачення у «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності. Наприкінці 1933 року Л. Курбаса звільнили з посади художнього керівника театру, а згодом арештували. 9 квітня 1934 Л. Курбаса було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, а потім відправлено на Соловки. Не оминула тяжка доля і М. Куліша. Після Л. Курбаса майже двадцять років театр очолював учень і послідовник великого режисера – Мар’ян Крушельницький, який створив героїко-романтичний театр. З 1935 року театр «Березіль» було перейменовано на театр ім. Т. Г. Шевченка. У 1947 році театр одержав звання академічного. Театр під художнім керівництвом М. Крушельницького входив до п’ятірки найкращих театральних колективів колишнього СРСР. 1951 року М. Крушельницький перейшов до Київського театру імені І. Франка. 1952 року на посаду художнього керівника театру був призначений Лесь Дубовик, але у серпні того ж року він несподівано помер. Посаду головного режисера одержав Бенедикт Норд і працював на ній до 1963 року включно, поки не перейшов на педагогічну роботу і не переїхав до Москви. З 1957 до 1963 року Лесь Сердюк виконував обов’язки директора і худрука театру. Яскрава сторінка історії театру – режисерська творчість Володимира Крайніченка, він очолював колектив з 1963 до самої смерті, що спіткала його у травні 1964 року. У 1965-1966 роках головним режисером театру був Віталій Смоляк. 1967 року до театру повернувся Володимир Оглоблін, який перебував на посаді головного режисера протягом трьох років. З 1971 до 1974 року головним режисером театру був Броніслав Мешкіс, який привіз із собою випускників Київської театральної студії при академічному театрі ім. І. Франка. Наступне десятиліття ознаменувалося працею головних режисерів театру Михайла Гіляровського (1979–1981) та Олександра Бєляцького (1983–1989). 1982 року режисер Володимир Петров здійснив доленосну для театру виставу – «Млин щастя» В. Мережка. У той же період в театрі працювали режисери О. Аркадін-Школьник, М. Нестантінер, В. Мажурін. У 1990-ті роки шевченківці брали участь у міжнародних театральних фестивалях «Березіль-93» (Харків), «Золотий лев» (Львів), «Мистецьке березілля» (Київ). У 2002- 2005 рр. лідером театру був заслужений діяч мистецтв України Андрій Жолдак. У 2004 р. на фестивалі «Балтійський дім» театр одержав Першу міжнародну премію ЮНЕСКО. Протягом наступних 2008-2013 р. театр брав участь у проведенні 19-ти міжнародних театральних фестивалів. З 2006 по 2009 рр театр очолив актор і режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник. У 2011- 2013 рр художнім керівником театру став заслужений діяч мистецтв України Олександр Аркадін-Школьнік. З квітня 2013 р. і по сьогодні художнім керівником театру є народний артист України – Володимир Маляр – видатний актор і театральний діяч, творчість якого поціновують не лише харківські театрали. У лютому і березні 2017 р. театр урочисто святкував 130-річчя від дня народження засновника театру, видатного артиста і режисера Леся Курбаса і 95-річчя від дня заснування театру. Театр урочисто відкрив театральний фестиваль «Курбалесія», презентував театрально-художню виставку та представив глядачу прем’єру вистави «Житейське море» І. Карпенка-Карого у постановці режисера О. Стеценко, яку театр присвятив всім акторам-березільцям. Сьогоднішні плани театру націлені на залучення до театру талановитої молоді, на оновлення поточного репертуару сучасною і класичною українською і зарубіжною драматургією. У 2013-18 рр. художнім керівником театру був народний артист України Володимир Маляр – видатний актор і театральний діяч, творчість якого поціновують не лише харківські театрали. З кінця 2019 р. на посаду головного режисера повернувся заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник. Сьогоднішні плани театру націлені на залучення до театру талановитої молоді, на оновлення поточного репертуару сучасною і класичною українською і зарубіжною драматургією, активну участь в міжнародних театральних фестивалях.

4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
4.0
4.0
5.5
5.5

Театр народився як група студентів акторського і режисерського факультетів Театрального відділення Харківського інституту мистецтв. 19 червня 2000 була показана перша вистава цієї групи. Після цього підпільно пройшло ще кілька самостійних робіт у стінах вузу. У 2002 році вистава «Павло I» стала призером Всеукраїнського фестивалю сучасного мистецтва «Культурні герої XXI століття в Києві, була високо оцінена авторитетними театральними критиками і відомими театральними діячами. Для зароджуваного театру це була велика моральна підтримка. Група отримує назву - «ТЕАТР 19», в якому число «19» - щасливий талісман, який супроводжує всі успіхи молодого театру, - і виходить до широкого глядача. 19 травня 2002 року «ТЕАТР 19» вперше грає виставу на сцені харківського Будинку актора, який став справжнім домом для нового театру. За минулі роки «ТЕАТР 19» не тільки довів своє право на існування, але і став одним з лідерів недержавного театрального руху як Харкова, так і всієї України. Йому вдалося завоювати досить численну аудиторію. Здебільшого, це студентство і молода інтелігенція. Не просто глядачами, але справжніми шанувальниками і цінителями цього театру стало покоління, у якого свого часу полювання до театру, здавалося, назавжди відбили примусовими «культпоходами».

Ми знайшли 15 вистав, в яких
бере участь Сергій Лістунов
Щасливо
« Щасливо » Трагікомедія

Після 8-річної відсутності в рідну домівку повертається юнак. І не один - він привозить наречену. Знайомлячись з рідними нареченого, дівчина в шоці від дивних, екстравагантних, часом божевільних членів сім'ї Саттон: батька, матері, її сестри - і 97-річної бабусі, яка .... раніше вважалася померлою. Калейдоскоп і чехарда смішних ситуацій і положень поступово відкривають таємниці, які вміло і дбайливо приховує кумедна сімейка. Автор п'єси присвятив її своїм батькам. Ніжністю і любов'ю до рідних наповнилася і наша вистава. Розділіть їх з нами. До зустрічі і ... щасливо!

"Я - жінка. Моє ім'я Назі. Мені 25 років. Двох молодих чоловіків називають Іскандер і Азіз. Більше тут немає нікого ..." Дізнавшись, що герої нашої вистави молоді жінка і двоє чоловіків, ви, зрозуміло, вирішите, що йтиметься про кохання. І будете абсолютно праві. Але це не сльозлива мелодрама. Назвемо нашу виставу так: спогад про щастя ... Ця коротка історія довжиною в життя почалася одного разу восени на березі знаменитого озера Іссик-Куль. Назі супроводжує на відпочинку свого коханця Іскандера. Незважаючи на молодість героїні, на її долю випало вже чимало випробувань. Проводячи нескінченні дні на самоті, намагається відволіктися. Зустріч з незнайомцем круто перевертає досить похмуре, але вже майже звичне життя .... Сумну і разом з тим дуже світлу виставу супроводжує неголосна фортепіанна музика Павла Ігнатьєва, що створює неповторну атмосферу.

Двері
« Двері » Комедія
4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
4.0
4.0
5.5
5.5

Одного разу три раніше незнайомі між собою людини зустрілися в одному досить дивному місці, куди кожного привело своя справа. У місті починаються «хімічні вчення» - і Командор, і Капітан, і Професор виявляються заблокованими. Починають відбуватися дивні, незрозумілі речі. Незрозумілі? Але ж все-таки можна пояснити! Хоча краще вибратися б звідси по-доброму. Але як? Адже виходу немає! Ні? Виходу немає... Як поводиться людина, опинившись заблокованою в замкнутому просторі? Де при цьому діється чорт знає що? А якщо цих людей, таких різних, - троє? Напевно, кожна людина хоча б один раз замислювалася, що чекає нас після смерті? І чи чекає взагалі щось? А якщо чекає - як все це буде відбуватися? І як бути, якщо ти до цього ну зовсім не готовий ?! Живеш - живеш, і раптом - бац! Якщо це справді смерть, і якщо має прийти Страшний Суд - все можна швидко поправити, адже сучасна людина так вміє пристосовуватися. Можна спробувати домовитися - та хоч і з самим Господом! А якщо просто мана якась? Фу, забути, як страшний сон - присниться ж !, - і спокійнісінько жити далі ... «Двері» - це дуже смішна комедія, яка разом з тим пропонує подумати про вічні питання людського буття.

«ЗВІРЯЧІ ІСТОРІЇ» – це незвичайна, оригінальна, приваблива та глибока п'єса сучасного американського драматурга Дона Нігро, вперше поставлена на українській сцені «Театром 19». У липні 2018 року театр презентує прем’єру українською. «ЗВІРЯЧІ ІСТОРІЇ» – це маленькі комедії про тварин, схожих на людей, та про людей, схожих на тварин. «ЗВІРЯЧІ ІСТОРІЇ» – це смішні та зворушливі історії Миші, Бурундука, Котів, Попуг, Качкодзьоба, Бабуїна та інших тварин, які розповідають, грають, проживають актори Юлія Навроцька, Данило Кузнецов, Микола Михальченко та Богдан Синявський. «ЗВІРЯЧІ ІСТОРІЇ» – це вистава, яку неодмінно варто подивитися!

ЧМО - «людина малоосвічена», «людина, яка заважає суспільству», «людина морально відстала», «людина морально опущена», «чемпіон московської області», «чемпіон московської олімпіади», «надзвичайно мобільний організм». ЧМО - людина морально опущена (абревіатура, вживається працівниками виправних установ). Одного разу в підсобному господарстві одного військового підрозділу, де сержант Хрустяшин на прізвисько Хрускіт вирощує свиней, з'являється "поповнення": вчорашній студент з-під Пітера Андрій Новіков, який грає на скрипці і вірить в Бога ... Це пронизлива і зворушлива, одночасно смішна і сумна історія про дружбу, совість і страх, підлість і шляхетність. Ця вистава не про армію, вона - про життя. Свині людей - або люди свиней: хто кого? .. І ще наша вистава намагається дати відповідь на питання: так що ж таке ЧМО?

Вибухнула революція. «Москвичів зіпсувало квартирне питання». Зоя Пельц, аби зберегти власну квартиру, відкриває у ній кравецьку майстерню. А ввечері Зойчина квартира перетворюється на місце для інтимних розваг, де вирують пристрасті. Вночі у вихорі танців під звуки фокстроту руйнуються долі, ллється шампанське і кров.

П'єса одного з провідних сучасних російських драматургів Михайла Дурненкова, за якою поставлена вистава, написана в 2009 році. За підсумками міжнародного конкурсу сучасної драматургії "Дійові особи" ця п'єса визнана кращим драматургічним твором 2010 року. Вистави за п'єсами Михайла Дурненкова з успіхом йдуть у МХАТі (Москва), Олександрійському театрі (Санкт-Петербург), Королівському Шекспірівському театрі (Стратфорд-он-Ейвон, Великобританія). Персонажі цієї вистави - звичайні люди зі зрозумілими і близькими проблемами і питаннями. Вони - наші сучасники. А може бути просто вони - це ми?

Смішні гроші
« Смішні гроші » Комедія, детектив

'Смішні гроші' – це гостросюжетна комедія з усіма ознаками детективу, подружньої драми, з еротичними витівками та ...великими грішми. Це іронічний і веселий погляд на людину з її слабкостями, надіями та бажаннями бути щасливим.

Сон літньої ночі
« Сон літньої ночі » Комедія, феєрія

Дія вистави розгортається у таємничому лісі, де живуть ельфи та феї. Саме вони розпалюють взаємні пристрасті двох закоханих пар, підбурюють до чудесних перетворень та карколомних пригод. Проте у барвистому світі казки виявляється, що дивовижніші чудеса творять... люди. Серед виконавців ролей - багато молодих акторів театру. Вистава задовольнить смаки найвибагливішого поціновувача оригінального відпочинку й допоможе сприймати світ крізь призму творчої фантазії.

Лісова пісня
« Лісова пісня » Драма-феєрія

Драма-феєрія «Лісова пісня» – глибоко символічний твір, що є шедевром світового значення. Це поетична і водночас трагічна історія про чисте кохання лісової дівчини Мавки та людського хлопця Лукаша. В «умовних» декораціях нашої вистави тема одвічного потягу людини до прекрасного та до гармонії з природою, а також невичерпний конфлікт між високими мріями й зашкарублою буденністю звучатимуть особливо виразно. З нагоди 150-річного ювілею видатної української літераторки Лесі Українки пропонуємо вам оригінальне прочитання її п’єси від Ігоря Бориса – режисера, досвідченого у роботі саме з національною класикою.

Василісо, GO!
« Василісо, GO! » Недитяча драма з фарсом
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
6.0

Василіса живе типове життя сучасного підлітка: шукає порозуміння з однолітками і навіть не намагається знайти його з вчителькою, веде свій канал на YouTube і бідкається, що не встигла пофарбувати волосся в синій до того, як це стало мейнстримом. Аж раптом в мережу зливають відео її танцю на могилі в парку Слави. І чи то подальші події справді фантасмагоричні, чи то дистанція між «батьками і дітьми» така, що представники покоління Z видаються справжніми іншопланетянами… В нашій виставі молодіжним сленгом говоритимемо на найсерйозніші теми конфлікту поколінь і як то воно – бути білою вороною.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

П’єси сучасного американського драматурга Кена Людвіга далеко пересягнули кордони США. Сьогодні вони йдуть на багатьох сценах світу. З приходом на підмостки його комедій театр зберіг не лише суто розважальну функцію, але й здатність 'провокувати' глядачів, спонукати їх до щирості почуттів і серйозних роздумів. Та все ж таки здоровий сміх у театральній залі для автора п’єси – понад усе. Це сучасна гостросюжетна комедія, головними персонажами якої є два молоді дотепники, Джек і Лео, яким надто бракує… грошей. Їхні намагання підвищити свій 'бюджет' за рахунок власних акторських здібностей виявляються марними. Та саме життя підкидає зухвалим героям сюжет для невеличкої вистави, в якій вони жваво розігрують ролі юних перелесниць – претенденток на спадок нібито їхньої родички, мільйонерки. У розпалі цієї гри до кожного із шукачів карколомних пригод несподівано приходить справжнє кохання. Справа полягає лише в тому, як в ньому освідчитися в жіночих сукнях…

П’єса нашого, без перебільшення, видатного земляка і сучасника Сергія Жадана вперше прозвучала саме зі сцени театру ім. Шевченка у виконанні автора. І от, рік потому, ми презентували її вже у вигляді вистави. Зав’язка «Хлібного перемир’я» проста: Донбас, літо 2014-го, у двох братів, Толіка й Антона, помирає мати, і вони в умовах воєнного часу шукають можливостей «по-людськи» її поховати. А далі – самі лише знаки: підірваний міст між двома частинами їхнього містечка, глухоніма жінка, яка прийшла відспівувати маму, вагітна і небіжчиця в одному домі, поштар без пошти… Здійснимо спробу декодувати все це у виставі.

В Англії є жартівливе прислів'я: «Гамлет» - це гора, схили якої вкриті трупами акторів і режисерів ». Розташувавшись на цих чудових схилах, ми пропонуємо до Вашої уваги нашу версію безсмертного творіння Шекспіра. Яка вона вже за рахунком? Неважливо. Важливо, що вона - НАША.

Ласкаво просимо в світ корпоративних маніпуляцій, зрад і лицемірства. Влаштовуйтеся зручніше - фахівці з відбору персоналу таємно аналізують кожен Ваш крок. Сучасний офіс великої корпорації. Чотири кандидати прийшли сюди на співбесіду, кожен розраховує зайняти вакантне місце топ-менеджера, кожен упевнений, що з ним будуть проводити індивідуальну співбесіду. Але спілкуватися чотирьом кандидатам доводиться тільки один з одним, слідуючи волі невидимих ​​екзаменаторів і виконуючи їх абсурдні завдання, психологічні тести та перевірки. Втім, поступово з'ясовується, що не всі четверо - кандидати ...