З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Сергій Городецький

Сергій Городецький

Актор.
Біографічні дані:
Актор  є  резидентом театрів:
Тетяна Цвілая
Тетяна Цвілая
Художній керівник

Харківський театр для дітей та юнацтва створений на базі Першої державної театральної школи за участі професора Харківського університету Олександра Білецького. Завідувачем школи був призначений Сергій Павлович Пронський, а художнім керівником – Микола Миколайович Синельников. Школі було надано порожнє приміщення колишнього театру мініатюр, так званого «Катерининського театру», де в грудні 1920 року виставою «Злий галл» за п'єсою М. Толмачева відкрився «Театр казки», пізніше перейменований в Перший державний театр для дітей. З 1933 року це вже Харківський театр юного глядача, який називався іменем пролетарського письменника О.М. Горького. У 1935 році головним режисером театру стає учень Леся Курбаса, березілець Володимир Скляренко. У червні 1941 року Харківський ТЮГ був евакуйований в західний Сибір. Повернутися до Харкова театру не судилося. З 1944 року він починає працювати як Львівський ТЮГ. У 1960 році на базі обласного драматичного театру і випускного курсу театрального інституту, яким керував народний артист СРСР Лесь Сердюк, в Харкові відроджується Театр юного глядача. Коли на зміну Ф.Александріну в театр прийшов Леонід Хаїт, на сцену увірвався дух сучасності. Режисер тонко відчував ті соціальні зміни в суспільстві, які викликала «хрущовська відлига». У 1968 році Л. Хаїт на запрошення Сергія Образцова їде працювати в Московський театру ляльок, і ТЮГ очолює Геннадій Макарчук. Після пожежі в 1972 році ТЮГ довго поневірявся по клубах, поки тимчасово влаштувався в Палаці культури «Харчовик», чекаючи поки відновлять згоріле приміщення. Для того, щоб в таких умовах вижити, потрібно було налагодити безперебійний випуск нових вистав, не втратити глядачів, поповнити трупу молодими акторами. І перш за все, потрібен був режисер, який зміг би повести колектив за собою. Таким режисером виявився Олександр Беляцький. Саме він став лідером у важкий період поневірянь і зумів в складний час домогтися творчого підйому. У 1983 році Олександр Беляцький переходить в український драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, і театр очолює Борис Варакін (1983-1989). Режисер Борис Варакін працює в творчому тандемі з художником Сергієм Вербук і композитором Іриною Губаренко. З 1996 по 2013 року головним режисером театру був заслужений діяч мистецтв України Юрій Старченко. З 2011 року посаду директора театру займає Андрій Гапановіч. Сьогодні колектив знаходиться в періоді активного творчого пошуку, відстоює право дитячого театру на універсалізацію художньої мови, а керівництво співпрацює як з початківцями, так і з визнаними майстрами сцени.

Публікації

Сергій Городецький – палітра людяності, таланту та високого професіоналізму

З нагоди 70-річного Ювілею заслуженого артиста України Сергія Давидовича Городецького

11:21 - 21 сiчня 2021
144
0
0
Ми знайшли 10 вистав, в яких
бере участь Сергій Городецький
Мойсей
« Мойсей » Музична рок-драма

Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий! Твоїм будущим душу я тривожу

Іван Франко

Кожен з нас є унікальною особистістю, яка несе в собі багато історичних, культурних і соціальних сенсів. Ми живемо і наші серця б’ються в такт, поки ми пам’ятаємо своє коріння і свою історію. Музична рок-драма «Мойсей» за мотивами поеми Івана Франка в постановці заслуженого діяча мистецтв України Ігоря Бориса, художниці Ніки Хворостенко, балетмейстера Тетяни Федорченко – це художньо-історична розвідка, що занурює глядача в глибинні переплетіння коренів історії та осмислення свого життя з філософської, сімейної і історичної парадигми. А також соціально-культурологічна акція, в якій сьогоднішні глядачі зможуть знайти важливі відповіді на питання, які зараз домінують у суспільстві.

Вистава за мотивами п’єси литовського драматурга Юозаса Грушаса «Любов, джаз і чорт» в сценічній версії режисера Андрія Лебедя занурює глядачів у світ підліткових почуттів, мрій та пошуків справжнього життя. Там, де реальність переплітається зі сновидіннями, а кохання сповнене жорстокості, залишається лише одне – прощення. Вистава сповнена глибоких роздумів про добро і зло, бога і чорта, а також, своє відображення жертовного кохання у виставі знаходять вірші Марини Цвєтаєвої. Головну роль виконує актриса В. Яковлєва. Вона передає гнітючу самотність своєї героїні — дівчини на ім’я Беатриче, яка ладна кинутись у пекло заради коханої людини.

Все життя попереду
« Все життя попереду » Спогади про майбутнє

Роман Еміля Ажара оповідає про Мадам Розі – стару єврейку, яка пережила Освенцим; колишню повію, яка стає прийомною матір'ю для осиротілого арабського хлопчика Момо. Так зав'язуються їх взаємини, настільки пройняті любов'ю і теплотою, що надалі чи не починають межувати з божевіллям ... Ця зворушлива історія лежить в основі вистави-висловлювання, вистави-«меседжу». «Все життя - попереду!» – таку установку дає режисер світу, мистецтву, театру, акторам, глядачам, собі. Минуле може бути пам'яттю, але не повинно ставати життєвим простором. Адже там панує вакуум, там все ілюзорно – і можна запросто переплутати Ейфелеву вежу і металеву драбину, а ванна може перетворитися з резервуара для нашого очищення в посудину для нашої консервації. Високий градус емоційності цієї історії поєднується з абсолютно несподіваною для ТЮГу візуальною естетикою – аскетичною і ультрасучасною. Вистава – учасник позаконкурсної програми II Міжнародного фестивалю українського театру в Польщі (м.Краків, 2015) і лауреат І Міжнародного фестивалю «Різдвяні лялькові історії» (м.Львів, 2016).

На єдину п'єсу Кобзаря театр звернув увагу не тільки в зв'язку з 200-річним ювілеєм автора, а й у зв'язку з її видатними драматургічними перевагами. З широкого спектра питань, піднятих у творі, постановочна група особливу увагу загострює на конфлікті батьків і дітей, а також проблеми пошуку духовного шляху в житті. «Назар Стодоля» – не тільки єдина в Харкові постановка цієї п'єси, а й єдина «повнометражна» вистава за твором Т. Шевченка.

Музична казка за мотивами твору Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха» в інтерпретації режисера Олександра Драчова розповідає глядачам казкову історію про неймовірні пригоди дівчинки, яка потрапляє у місто без дітей. Таким чином, маленька розбійниця перевертає звичний світ пересічних обивателів догори дриґом. Вона знаходить нових друзів і нагадує про те, що в кожній дорослій людині все ще живе маленька дитина, тільки треба їй про це нагадати! Режисер поєднує у виставі гру акторів із мальованою анімацією. Саме в анімаційному сюжеті ми дізнаємося передісторію про Пеппі та її батька (рудого капітана), якого змила хвиля з корабельної палуби в море. Ми занурюємося у сни цієї дівчинки. Уві снах зустрічаємо батька та матір, з якими прагне возз’єднатися наша героїня. Ми, начебто, знаходимося у світі, який вигадала Пеппі, і цей світ неймовірно світлий, добрий і казковий водночас!

Лісова пісня
« Лісова пісня » Драма, феєрія

П'єса була поставлена ​​в 1993 році засл. артистом України Олександром Беляцьким. Вистава, у якій задіяні кращі творчі сили театру, з незмінним успіхом йде на сцені вже майже двадцять років. Захоплений філософсько-поетичним сприйняттям життя, режисер створив яскраву і одночасно глибоку драматичну дію. На перший план виведена не тільки драматична лінія кохання, а й трагічна тема взаємин людини з природою. Розмірковуючи над духовними проблемами людства, режисер формулює головну ідею вистави: тільки мудра природа – невичерпне джерело духовності, натхнення і любові. І горе тому, хто цього не розуміє.

Напередодні Нового року юна королева видає указ: хто принесе до святкового столу кошик пролісків, той отримає в нагороду цілий кошик золота. Бажаючи отримати нагороду і посидіти за одним столом з королевою, мачуха відправляє падчерку в ліс за підсніжниками. Там дівчина зустрічає дванадцять місяців, які щороку збираються у новорічного багаття. Місяць Квітень просить своїх братів, Січень, Лютий і Березень, поступитися йому посохом. Мачуха і її дочка приносять квіти до палацу, але, замість обіцяного золота, Королева наказує їм показати дорогу в казковий ліс. Падчерка погоджується провести Королеву в ліс, де вона знову зустрічається з дванадцятьма місяцями.

Дія вистави відбувається в переддень Різдва, коли на землі з'являються чорти і відьми, які намагаються нашкодити людям. Головні герої вистави - коваль Вакула і його примхлива кохана Оксана, яка побажала отримати в подарунок черевички самої цариці. Оригінальний задум вистави полягає в тому, що у ході дії актори перевтілюються з одного персонажа в інший. Так, Солоха стає Катериною II, а чорт перетворюється в князя Потьомкіна. Самобутня сценографія, яскраві костюми, музика з фольклорними мотивами створюють святкову атмосферу, а драматична дія відкриває завісу над духовним життям українського народу. Вистава-учасник фестивалів: - Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «В гостях у М.В. Гоголя »(м. Полтава, 2009); - VII Фестиваль-конкурс національних театрів (м.Москва, 2010); - VIII МІЖНАРОДНОГО театрального фестивалю «Класика сьогодні" (2011).

Кицькин дім
« Кицькин дім » Музична буфонада

Відійшовши від класичної казки, режисери зодягли дію вистави у жанр музичної буфонади. Дія розгортається у цирку, де всі герої - циркові артисти. У кожного персонажа своє амплуа: Кішка постає у образі циркової примадонни, кіт Василь - конферансьє, Півень і Курка - артисти музичного жанру, Коза і Козел - фокусники, а Кошенята тільки мріють вступити на циркову арену.

Гидке каченя
« Гидке каченя » Музична казка

Музична казка за мотивами твору Г.Х. Андерсена «Гидке каченя» в інсценізації Анатолія Подорожка та інтерпретації режисера Андрія Лебедя розповість глядачам про маленького, але дуже хороброго «бридкого» каченяти, який неймовірно сильно відрізнявся від інших птахів … Вистава «Гидке каченя» зачіпає безліч важливих тем і питань: протистояння людини і натовпу, становлення дитини як особистості, здатність мужньо переносити життєві випробування і, головне, ніколи не здаватися! Вистава-заклик до милосердя і людяності!