З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Руслан Іліка
Руслан Іліка
Руслан Іліка
Руслан Іліка
Руслан Іліка
Руслан Іліка

Руслан Іліка

Актор.

Народився в місті Чернівці в 1979 році. Закінчив Чернівецьку школу №3. Займався народними танцями. Захоплюється читанням та верховою їздою. Наразі є членом «Театральної спілки України».

Біографічні дані:
Місце народження: Україна, місто Чернівці
Актор  є  резидентом театрів:
Іван Данілін
Іван Данілін
Художній керівник
5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
5.8
6.0
6.0

Театральна Банда народилась в результаті творчої дружби двох театральних колективів: Народного Драматичного Театру КБУ «Центральний палац культури м.Чернівці» та Арт проекту «Театр на Перехресті» КБУ Будинок культури «Роша». Театральна Банда існує вже протягом 6 років. Чому саме «Банда?» Тому що це угрупування творчих особистостей, які порушують емоційний спокій глядача. Ще кажуть, що Банда – це море у Тихому океані, так само і команда театру – Творча Банда у «Театральному просторі». Репертуар — вистави за класичними текстами та постановки сучасних п`єс. Театр грає на двох сценах. Сцена Центрального палацу культури м. Чернівці (Театральна площа, 5) та на сцені Будинку культури «Роша» (вул. Горіхівська, 1).

Ми знайшли 3 вистави, в яких
бере участь Руслан Іліка

31 травня 2017 року у м. Чернівці відбулась прем`єра вистави за п’єсою Антона Павловича Чехова «Дядя Ваня». Вистава-спомин, вистава-символ, яку режисер-постановник Іван Данілін присвятив виставу своїм двом учителям народному артисту України Володимиру Сніжному та Грирогію Агеєву. Нею ж Іван Данілін захищав магістерську. Режисер зазначає, що його вчителі посіяли в ньому те зерно, з якого він як митець виріс, чим завдячує їм. В основі взаємовідносин героїв вистави простежується «замкнуте коло», з якого немає виходу. Герої А. П. Чехова приречені на нескінченне продовження свого сформованого одноманітного безнадійного існування. Кожному персонажу притаманний «комплекс Дяді Вані» – комплекс невиправданих надій, трагедія нереалізованих можливостей, безсилля людини перед життям. Сьогодні Україна переживає непрості події в соціально-культурному та історико-політичному житті. Суспільство все менше схиляється до оптимістичних настроїв. Багато людей зневірились у своїх поглядах та ідеалах. Саме в цьому полягає актуальність постановки п’єси Чехова «Дядя Ваня» на українській сцені.

Вистава «Записки Божевільного» М. В. Гоголя народилася ще до заснування Театральної Банди, а саме 10 травня 2015 року. Вистава – справжнє видовище, з театральними спецефектами та цікавою драматургією, яка не залишить байдужим жодного глядача. «Записки Божевільного» були на багатьох майданчиках, сценах українських міст та закордонних сценах в Кракові, Санкт-Петербурзі та ще в багатьох містах.

Постановка вистави «Голодомор» створена за мотивами п’єси Наталії Ворожбит «Зерносховище», де розповідається про акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках. Режисеру Івану Даніліну вдалося показати у виставі, як радянська влада з українського села зробила за кілька років фактично цвинтар, з церкви – зерносховище, в якому загнивало зерно, поїдене мишами. «Голодомор» вистава, яка пронизана духом жорстокості від початку і до кінця вистави. Кожна роль – навіть на одну-дві репліки – вимагає уваги й чимало праці, адже твір порушує непросту для кожного українця тему Голодомору 1932-33 років. Вистава, яка розчулить, змусить відчути вас жорстокість, ненависть і співчуття одночасно. Опісля кожний зможе переосмислити своє сьогодення і подякувати за те, що в нього є зараз. Вистава «Голодомор» – один зі способів пам’ятати, розуміти та переосмислювати нашу історію. Попри хронологічну віддаленість сюжету, вистава порушує дуже актуальні питання: що ми про себе пам’ятаємо? Чи вміємо ми пам’ятати і хто нас має цього навчити, коли майже всі «наші» залишились у далекому 33-ому?..