З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image

Ірина Осокіна

Актор, художник з освітлення.
Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Ми знайшли 25 вистав, в яких
бере участь Ірина Осокіна

Слова - матеріальні, тобто, як говорить приказка: «Який «добридень», таке й «доброго здоров'я»». І якщо ти доброзичливий і привітний, то й до тебе будуть відноситься відповідно. Ось про це (й не тільки) розповідає сучасна казка драматурга Вадима Довлетова «Чарівні слова», яку поставили режисер - заслужена артистка України Наталія Орєшнікова, а автором сценографії дебютувала молода талановита ілюстратор дитячих книжок Олена Бугренкова. У казках завжди відбуваються найнеймовірніші події, які, тим не менш, чомусь відповідають звичайним життєвим реаліям. І вихід із заплутаних казкових ситуацій часом лежить на поверхні і помітний неозброєним оком ... але тільки не всім. Маленький хлопчик Іванко несподівано потрапляє у казку та намагається повернутися, але тільки як це зробити - ніхто з казкових персонажів не знає. Лісова Відьма та Триголовий Дракон не поспішають допомогти хлопчикові виплутатися з неприємної історії. Але Іванко сам зміг зрозуміти, що ж він зробив не так, кого образив і що потрібно зробити, щоб повернутися до Мами - розгадкою виявились прості, але надзвичайно важливі слова. Казка вчить бути ввічливим і чуйним та говорити тільки хороші слова близьким, друзям, знайомим, а насамперед – Мамі...

Жило-було у баби Одарки Поросятко, яке любило співати. І все у них було добре, але одного разу сталося таке, що змусило Поросятка втекти до лісу, де на нього очікували пригоди і зустріч з справжніми друзями. Під час майже детективної історії, що трапилась з Поросятком стає зрозумілим - немає нічого кращого за справжню дружбу, яка долає будь-яки перепони та труднощі.

Тих, що увесь час нарікають та не хочуть ні з ким дружити, називають Буками. Але рано чи пізно кожний Бука зрозуміє, що без друзів жити сумно та нецікаво. На полянці казкового лісу у своєї хатинці живе зайченя на ім’я Бука, дуже симпатичний на вигляд. Він ні з ким не хоче грати, товаришувати, не бажає розмовляти. Мешканці казкового лісу –Білочка, Ведмедик та інші разом з дітьми спробують перевиховати Буку та знайти йому справжніх друзів. Тільки потрапивши у біду, Бука починає розуміти, як погано бути самому. Актори разом з глядачами проходять йому на допомогу, адже справжні друзі – завжди поруч!

Всім відомі твори Корнія Чуковського „МИЙДОДІР”, „ТЕЛЕФОН” та „АЙБОЛИТЬ” закарпатські лялькарі поставили у формі цікавої гри, як спогади про дитинство. Головним завданням вистави Ії автори – режисер, художник, актори вважають у ненав’язливої формі привчати дітей бути охайними, слідкувати за чистотою і порядком, а також не боятися лікарів – своїх добрих друзів і порадників.

Своєю виставою «Прибульці з планети Геліпуппер» театр ляльок весело та ненав’язливо доводить дітям - пішоходам про те, як важливо дотримуватись правил поведінки на дорогах. Динамічний оригінальний сюжет, дотепний добрий гумор, багато пісень і веселі персонажі – ось секрет того, що вистава обов’язково сподобається маленьким глядачам. Водій і пішохід, Поводьтеся як слід! На кожний день і час – Дорожні правила для вас!

У виставі йдеться про захопливу зустріч у нічному лісі інопланетного Зоряного Малюка зі звірятами Левеням та Кошеням, про небезпечні пригоди друзів у подоланні підступних задумів Гризольди-Звіроловки. Зникнення прибульця та відчайдушні дії друзів по врятуванню Зоряного Малюка демонструють неабиякі якості маленьких героїв – мужність, здатність до самопожертви та винахідливість у небезпечній ситуації.

Ми живемо у світі, де на перший погляд нас оточують друзі, але чи так є насправді? А хто такий друг? А друзів має бути багато або тільки один? А чи можна ділити дружбу ще з кимось? А що означає вираз - «мій друг»? В якому сенсі «мій»? Тільки мій і нічий більше? Й взагалі, що таке дружба? Актуальність цих питань виникає і хвилює нас у всі часи. А тим більш сьогодні, коли всі сховались у віртуальному світі за грою, або за спілкуванням у соціальних мережах, коли діти, та й дорослі відвикають будувати справжні відносини між собою. Ось, наприклад, герої вистави «Трям! Привіт!». Романтичний Їжачок вважає своїми друзями Ведмедика й Зайця. А Ведмедик рахує своїм другом тільки Їжачка і нікого більше. Й кожен з них по-своєму правий... чи неправий? Як правильно поступити у складній та небезпечній ситуації, з якою швидкістю можна прийняти важливе і єдине правильне рішення? Відповіді на подібні питання намагаються разом з глядачами знайти автори вистави.

Вистава «У нашім раї на землі» Закарпатського академічного обласного театру ляльок є спробою за допомогою театральний засобів, візуалізації, музики, співу, акторського втілення та ляльки – живити поетичні образи, наблизити поезію Кобзаря до сучасної дитини.

Вистава „По щучому велінню” поставлена за п’єсою фундатора українського професійного театру, славетного драматурга, актора і режисера Марка Кропивницького (1840-1910). Сюжет казки „По щучому велінню” загальновідомий. В веселій, дохідливій для малечі формі закарпатські лялькарі своєю постановкою хочуть довести, що ніякими чарами неможливо примусити сміятися або закохатися. Багато що може відбутися „по щучому велінню”, однак найголовніші у світі чари добра і любові створюються саме людиною. Вистава поставлена в жанрі українського музично-драматичного дивертисменту. У ній багато музики, танців, концертних номерів, яскраві ляльки та колоритні костюми акторів..

Жінка розповідає казку про Попелюшку – згадуючи своє минуле, шукає відповідь на питання: чому щастя в житті випадає не кожному? Якою має бути справжня дівчина, про яку мріють принци? - „Вона повинна бути красивою... І привітною ... Веселою...Але трішечки сором’язливою...Не мовчазною... Але й не базікою... А ще, вона повинна вміти гарно танцювати. І повинна вміти співати... А ще вона повинна бути добре вихованою... Але найголовніше – її думки повинні бути чистими, наче кришталь.”

Відому казку Олександра Пушкіна розповідають російський народний герой – Скоморох та ляльковий балаганний персонаж – Петрушка. Вистава поставлена у стилі театру російського балаганного фольклору.

Вистава створена на основі п’єси молодого талановитого українського автора і режисера Олександра Кузьміна «Як лисичка пташкою була». Дія відбувається на пташиному дворі, де мешкають ПІВЕНЬ, КУРКА, ІНДИК, ГУСАК, а охороняє їх ПЕС. Та ось одного разу нерозумні птахи вигнали пса зі двору. Провідав про це, туди поспішила завітати ЛИСИЧКА. Про те, що з цього вийшло, йдеться у виставі.

Письменник, поет та казкар Сергій Козлов став всесвітньо відомим як сценарист мультфільму „Їжачок в тумані” режисера Норштейна . Але „їжачкових” історій, зворушливих, наївних та водночас мудрих в його творчості дуже-дуже багато. Театр Бавка вирішив розповісти про нехитрі пригоди вірних друзів Їжачка, Зайця та Ведмежатка своїм глядачам, поділитися своєю радістю від знайомства з цими чудовими казками.

Театр «Бавка» вирішує п’єсу знакового російського драматурга за відомим твором Астрід Ліндгрен „Малюк та Карлсон” як спогад про дитинство, в якому неможливе стає можливим, та про добро, на яке має право кожна дитина. У виставі Закарпатського театру добром просякнуті всі – від Сажотрусів до, як не парадоксально – Фрекен Бок, яка виявляється людиною, яка за сутністю залишилася великою дитиною.

У казці завжди переможе кохання, У казці завжди переможе добро. Бо казка – це світ, де живуть сподівання, Бо казка – це диво, яке ожило. Казкар й дві Казкарки розігрують чарівну казку «Спляча красуня» за мотивами однойменної казки Шарля Перро, сюжет якої є загальновідомим. Постановка закарпатських лялькарів вчить добру і найкращим людським чеснотам. Саме про це і слова з пісні з вистави: Лейтмотивом казки звучить пісня: У казці завжди переможе кохання, У казці завжди переможе добро. Бо казка – це світ, де живуть сподівання, Бо казка – це диво, яке ожило.

Вистава складається з двох частин: перша - ”Як батько сина оженив” та друга „Як дурень сокиру дістав”. Дві сюжетні лінії доповнюють одна одну спільною темою родинного виховання та родинних традицій. Від сім’ї залежить, ким виросте майбутнє покоління, бо сокира в руках у розумного – це розбудова, а у дурня – розруха. Легкий віршований текст вистави збагачений народними музичними мелодіями на основі українського фольклору. Сценографічні образи вистави - декорацію, костюми, ляльок поєднують два воли як символ українського етносу. Називаючи „Дерев’яне диво” ляльковою забавою, постановники намагалися розкрити сюжет в жанрі фольклорно-етнічного театру.

В одній затишній сироварні живе сім'я сірих мишей. Все у них було прекрасно - теплий будинок, люблячий син і багато-багато сиру аж до появи нових мешканців - сімейства білих мишей. Відтоді безтурботне життя в сироварні закінчилося. Але діти з обох сімейств не звертають уваги на чвари дорослих, вони вирішили ніколи не розлучатися, чого б їм це не коштувало. Дорослі напевно пригадають схожу, не дуже веселу історію. Зате в цій виставі фінал дуже щасливий і несподіваний! У репертуарі майже кожного дитячого театру є спектакль за п'єсою «Всі миші люблять сир», угорського автора, драматурга і режисера Урбана Дюли - адже історія про мишенят Шому і Фружі вже облетіла весь світ услід за історією про Ромео і Джульєту!

Стара-стара, всім добре відома казка про трьох поросят поставлена як пародія на кращі голлівудські традиції – з легкою ностальгією за „ретро”. У виставі використані мелодії 30-40 років минулого століття і музика Чарлі Чапліна до фільмів „Вогні великого міста” і „Нові часи”.

Все у цієї оселі, у цієї родині відбувається не так, як прийнято у більшості людей - адже у цієї родині сповідують в першу чергу духовні цінності. Голова родини - казкар, який пише казки для своєї донечки, де герої - Ії іграшки. Прототипом казкаря є Дональд Біссет – знаменитий англійський дитячий письменник. Саме тому дія вистави відбувається в Англії. Сім’я готується привітати чоловіка і батька з Днем народження, але він саме зараз знаходиться у стані творчої депресії, через що і не вдається створити образ нового героя. День народження під загрозою. Тому виникає ідея влаштувати це свято незвично. Любляча дружина та донька пропонують запросити на день народження персонажів знаменитих казок письменника. І починається казка шкереберть..

Загальновідому класичну казку Івана Франка «Фарбований лис», у якій висміюється хитрий Лис Микита, який обдурює всіх тварин, постановники однойменної вистави вирішують у жанрі детективу. Побудована вистава на принципі масок, адже, як співають персонажі «…всі давно взяли за моду маски не своїх ролей…», «… люди ховаються за масками звірів, звірі ховаються у людську шкіру...» Завдяки хитрості Лис Микита досягає високого положення в ієрархії звірів і користується незаслуженими привілеями. Він впевнений, що його не спіймають і не викриють. Зухвалість, жадібність, нечесність Лиса викликають не лише сміх, але і осуд. Вистава повчає, що люди не повинні бути такими, як Лис та його оточення, і не треба брехати ні собі, ані іншим: Треба навчитись брехню відрізняти, Й не доведеться масок вдягати! Звірі та люди, маски зніміть, Справжні обличчя свої покажіть!

Лісова пісня
« Лісова пісня » Феєрична драма

«Лісова пісня» у виконанні закарпатських лялькарів звучить як поема екстазу. Саме тут розгортається дія, навіть дійство, магнетичне, захопливе і попри широку відомість твору Лесі Українки – непередбачуване. Зовсім по новому, без хрестоматійної театральщини звучить текст геніального твору, красивої трагічної лісової казки про те, як цариця ліса Мавка покохала простого селянина. Чари ліса не змогли відірвати людину землі від його повсякденної роботи і Мавка гине. З виставою «Лісова пісня» колектив театру брав участь у: - ХІІ Міжнародному фестивалі театрів для дітей «Інтерлялька-2010” (м.Ужгород, 2010), де дипломом «За кращу жіночу роль» нагороджена актриса Наталія ОРЄШНІКОВА; - Всеукраїнському фестивалі «Ні, я жива, я буду вічно жити!» (м. Львів, Україна, 2011); - у Всеукраїнському фестивалі вистав за п’єсами Лесі Українки (м. Луцьк, 2011), отримано Диплом лауреата премії ЛМВ НСТД України «Галицька Мельпомена».

Нова прем’єра Закарпатського театру ляльок побудована на містичних сюжетах маловідомих верховинських казок. Всі “страхітливі” події подаються режисером та акторами з добрим гумором. Герой карпатського фольклору опришок Пинтя йде туди, де “...за мідною хащею, за скляною горою лежить Закляте Місто...”, щоб знайти свою долю. На шляху Пинтя зустрічає зачарованого Пса Кудлоша та мертвого Блукаючого Вояка, и вони разом вирушають на пошуки свого щастя. Наближення до першоджерел доповнює те, що всі актори, як справжні сільські музики „вживу” виконують верховинські коломийки та грають на народних музичних інструментах.

Закарпатський академічний обласний театр ляльок поставив на свої сцені п’єсу «Цирк Івана Сили» письменника з Ужгорода Олександра Гавроша, яка виборола першу премію в номінації «П’єса для дітей» літературного конкурсу «Коронація слова-2011». Перший закарпатський мюзикл із ляльками присвячений уродженцю села Білки, найсильнішому чоловікові XX століття, засновникові закарпатської школи силових мистецтв Іванові Фірцаку (Кротону). Іван Фірцак у 20 років покинув рідний карпатський край й у пошуках заробітків вирушив до Праги. Тоді він ще не знав, що йому судилося стати «найбільшим силачем століття» (як писала про нього американська преса), чемпіоном Чехословаччини зі штанги та боротьби, чемпіоном Європи з культуризму. Не знав, що йому аплодуватимуть у 64 країнах світу, що сама англійська королева вручатиме йому пояс, манжети та шолом, оздоблені золотом та діамантами, що люди назвуть його Іваном Силою. Сьогодні Іван Фірцак повертається до земляків. Доклав до того зусиль Олександр Гаврош, написавши повість «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу», а відтак на її основі – п’єсу, яку і втілено на сцені.. Вистава театру про те, що на шляху до будь-якої мети перед людиною виникають перепони. Але все можна подолати, якщо вірити у власну силу та наполегливо працювати. Вистава театру про те, що сильними ми стаємо тоді, коли гуртуємося навколо доброї справи. Вистава театру про те, що: «Та маєш завжди про одне пам’ятати: До сили ще серця потрібно додати!»

Вистава „Енеїда” поставлена за славетною поемою видатного українського письменника І. Котляревського, який у бурлескній формі творчо переробив однойменну поему Вергілія. Закарпатський театр ляльок „Бавка” зробив спробу трагікомічну наповненість змісту твору вирішити у видовищної формі, сповненої музикою, рухами, світловими ефектами. Ролі античних Божеств, Німф, Сатирів виконуються акторами у так званому „живому плані”, а образи „земних” персонажів - Енея з козаками, Дідони зі своєю світою дівчат створені за допомогою великих колоритних ляльок. Своєю виставою театр прагне наблизити Ідеї Котляревського до сьогодення, щоб вони, як і раніш, захоплювали, наповнювали серця любов’ю до України, Ії мужнього талановитого народу.

Людина приходить у світ, сповнена найчистіших задумів, сподівань, прагне досягти щастя та гармонії. Але з часом наповнюється купою негативних рис, вчинків, забуває про головне, псує свою первозданну чистоту. Та коли вона наближається до певної межі, подібно до того. як заїжджена коняга заходить у глухий кут, в глибині душі виникає нестримне бажання спробувати змінити дійсність, повернутися до чистих джерел дитинства. Саме про здатність здійснити вчинок, про бажання змінити себе і світ навколо себе на краще вистава «Коняги» закарпатського театру «Бавка».