Ірина Чваркова

Звичайно ж, питання, винесене в назву вистави, риторичне. Всім добре відомо про існування такого закладу як пологовий будинок. Саме там щодня відбувається диво – народжуються нові життя. Там жінки не тільки відчувають ні з чим незрівнянну радість, а й покладають на себе тягар відповідальності за майбутнє дитини. Там ухвалюються найважливіші рішення, зникають одні проблеми, і тут же виникають нові…  Отже, життя в цій установі вирує, даруючи драматургам несподівані, інколи, смішні, а буває і сумні сюжетні колізії. Дія п’єси «Звідки беруться діти?» відомого українського письменника і кіносценариста Анатолія Крима відбувається в пологовому будинку невеликого провінційного містечка. Головні героїні – 4 жінки при надії. Але кожна по-своєму відноситься до майбутньої дитини і до дітей взагалі, кожна потрапляє в різні нестандартні ситуації, пов’язані з материнством і улюбленими чоловіками. Підтримати «матусь» і допомогти впоратися з особистими переживаннями намагається головний лікар Маргарита Андріївна, а також санітарочка Паша. Доля звела цих жінок не випадково. Кілька днів в пологовому будинку докорінно змінили життя кожної…

Сеньйор Хуан – той самий іспанський дворянин, загадковий і привабливий, чарівний і порочний, бунтар, вигнанець, легендарний спокусник, який підкорив серця сили-силенної жінок. Але чому він став легендою? Чим заплатив за свою славу? За що його так беззавітно любили жінки? «Я не народився ані зрячим, ані крилатим, я був як усі, – каже сеньйор Хуан. – Може, і далі жив би як усі. Але … » У виставі за знаменитою п’єсою Леоніда Жуховицького наш театр представить власну версію історії сеньйора Хуана.

Ізраїльського письменника Йосефа Бар-Йосефа називають живим класиком, поетом «маленьких людей», художником, з особливою, неповторною інтонацією – то іронічною, то ліричною, яка з’єднує в собі  і гумор, і відверте співчуття героям.  Вистава «Скільки років нареченій?» поставлена ​​за однією з його найкращих п’єс «Складні люди». 1968 рік. Герої п’єси – євреї, брат і сестра, Саймон і Рахель, під час Другої Світової війни їм вдалося втекти до Англії. Сорокачотирилітня Рахель мріяла стати лікарем, але досягла свого максимуму в тому, що чотирнадцять років свого життя  витратила на романи зі студентами-медиками. Саймон намагається посватати її за солом’яного вдівця, їх дуже далекого родича на ім’я Лейзер, якого він зустрів в Ізраїлі. Перед нами розгортається на перший погляд майже водевільна історія сватання, де у кожного з героїв свої життєві цінності, упередження, комплекси. Усіх трьох, звичайно, охоплює хвилювання від майбутніх змін, в душі кожного живе надія на щастя, на те, що самотності прийде кінець, що з’явиться хтось, хто зуміє оцінити і полюбити …

«ЮКРЕЙНІЕНДРІМ’S» Самограй з перцем» – це своєрідний драматургічний коктейль з невеликих веселих п’єс, або, за влучним формулюванням режисера-постановника Олександра Варуна, “узвар малосольних водевілів”. У виставі глядач зустрінеться з героями  п’єси-жарту Дмитра Дмитренка «Кум-мірошник, або Сатана у бочці», комедії зі співами на одну дію «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка» Михайла Старицького,  одноактної комедії «Простакъ, или Хитрость женщины, перехитрённая солдатомъ» Василя Гоголя (татуся  Миколи Васильовича) та етюду на 1 дію «По ревізії» Марка Кропивницкого.

Написана ще в 1935 році п’єса «Bichon» користувалася неймовірним успіхом, була поставлена в Театрі Пале-Рояль, а згодом – на багатьох інших європейських сценах, екранізована в 1947 році, багато разів перекладена, зазнала безліч постановок на світових підмостках та ще й  досі цікава і режисерам, і публіці. Зворушлива історія кохання у витонченій упаковці пісень і танців, кохання, яке долає всі перешкоди, в тому числі і фінансові,  пронизана веселим духом безтурботності, доброго гумору і життєрадісності.   З чисто французьким гумором вона  трактує одвічні проблеми взаємовідносин батьків і дітей. Та головне – запрошує зануритись в атмосферу свята, у стихію театральної гри, фантазії та імпровізації.

Давню казку про те, як гнана мачухою принцеса знаходить надійний прихисток у лісових жителів – гномів, знають усі. Але хочеться її чути знов і знов… Чарівну історію, яка на нашій сцені перетворюється в гімн всеперемагаючій силі добра, милосердя та любові.

Навіть ті, хто ніколи не читав «Казки Дядечка Римуса» Джоеля Харріса, звичайно ж, хоч б раз чули фразу: «Тільки не кидай мене у цей терновий кущ!»  Належить вона Братикові Кролику, адресована Братикові Лису. Навіщо? – Дізнаєтесь під час перегляду. Персонажі вистави «Братик Кролик і Братик Лис» безперестанку розігрують один одного. Але роблять це абсолютно незлобиво. Ніби йде змагання: хто зрештою виявиться спритнішим та дотепнішим… Це казка про те, що варто і до себе, і до навколишнього світу ставитися з гумором. І ця, на перший погляд, несерйозна позиція часто виявляється наймудрішою.

Якби добрий татусь Карло не змайстрував із чарівного поліна дерев’яного хлопчика, то хто б звільнив беззахисних ляльок від жорстокого Карабаса? Хто знайшов би Золотий ключик і дізнався таємницю маленьких дверцят за намальованим на старому полотні вогнищем? Хто подарував би всім нам ДИВО ТЕАТРУ? Без пустотливого непосиди Буратіно просто не було б цієї доброї казки!

Абсолютно неймовірна історія про те, як Лисиця надумала викрасти у Діда з Бабою золоте яєчко, виростити за допомогою Вовка золоту курочку і розбагатіти. Але не так сталося, як гадалося! Замість курочки з яйця вилупився півник! Добродушний і наївний Вовк стає справжнісіньким татком для курчати. Не хочеться заздалегідь розповідати, що буде, коли названий син дізнається ім’я улюбленого татка. Досить нагадати, що в добрих казках усе зазвичай закінчується всім на радість.

Одного разу з Малюком і Карлсоном трапилася небезпечна історія. Зовсім не думаючи про обережність, легковажний пустун Карлсон запропонував Малюкові пограти з іграшковим гвинтокрилом і заправити його справжнім бензином! Нічого доброго з цього не вийшло, але пустун не вгамувався, він підмовив Малюка розпалити в лісі багаття. Ось тут-то і прокинувся жахливий Вогняний Дракон. І якби Гусеничка не привела на допомогу доброго чарівника Слона-пожежного, хто знає, скільки бід встигло б накоїти безжалісне чудовисько. Довелося і Малюкові, і Карлсону вчити правила безпечного поводження з вогнем. А разом з ними – і юним глядачам. Добре, що таке навчання виявилася веселим, цікавим, та ще й музичним!

Одна з найвідоміших казок світу про бідну дівчинку, яка знайшла любов і щастя.  Цей сюжет втілений у фольклорі майже всіх народів планети. Кажуть, і у стародавніх єгиптян існувала версія цієї казки. Чарівна історія про Попелюшку живе й живе, і кожен розповідає її на свій кшталт. Мабуть, найкраще, найчарівніше, найдобріше перекладення для сцени цієї знаменитої історії зробив драматург-казкар Євген Шварц. Саме за його п’єсою  наш театр поставив музичну казку для дітей і дорослих про кохання, яке здатне творити справжні дива!!!

Колись видатний казкар світу Г. Х. Андерсен написав прекрасну казку. Згодом чудовий письменник і драматург Євген Шварц блискуче переказав її для театру. І тепер наші маленькі глядачі можуть на власні очі бачити як Снігова королева забирає у своє крижане царство Кая і як  безстрашна Герда вирушає на пошуки свого друга.  На своєму шляху дівчинка зустрічає нових друзів, які допомагають їй впоратися з труднощами і здолати всі перешкоди.

Не кожному щастить знайти справжніх друзів. Ось, наприклад, Мавпочка дуже-дуже хотіла з кимось подружитися, але їй це ніяк не вдавалося. Справа в тому, що вона любила дражнитися і кепкувати над іншими звірятами. Кому ж таке сподобається? А ось Тигренятко чомусь легко і просто зуміло заприятелювати і з вченим, трохи дивакуватим Папугою, і з мрійливим Равликом, і з грізним на перший погляд Крокодилом. Як йому це вдалося? Саме про це малята і дізнаються, подивившись виставу «Тигренятко, що казало «Р».

Ця старовинна англійська казка набула шаленої популярності після того як у 1933 році  побачив світ однойменний мультфільм американської студії Уолта Діснея. У нашому театрі історію про пригоди трьох поросят і вовка розповідає добрий Клоун. До речі, він не тільки чудовий казкар, а ще і вправний фокусник… Усе літо поросята гралися, співали та веселилися. Але з настанням перших холодів замислилися: де ж зимувати? Старші брати швиденько збудували хижки із соломи та гілочок. – Наймолодший поросятко цеглинка до цеглинки зводив кам’яний будиночок. Працював ретельно… У цей час два інших поросяти байдикували та потішалися зі свого трудяги-братика. Лихо не забарилося і відразу ж з’ясувалося, хто чинив правильно, а хто ні. Разом з поросятами наші маленькі глядачі зможуть збагнути мудрість української приказки: «Попрацюєш улітку – відпочиниш узимку!»

Казка угорського письменника Дюла Урбана розповість про мишачих Ромео та Джульєтту – сірого мишеня Шома і білу мишку Фружі. Щоправда їхня історія на відміну від шекспірівської закінчується щасливо: сірі та білі мишачі сімейства зрештою розуміють, що, здавалося б, нездоланна перешкода – відмінність у кольорі – не може завадити закоханим бути разом. Адже всі ми живемо в одному світі, над нами одне небо, одне сонце, і всі ми любимо одне й те ж саме, боїмося того ж самого. Всі миші, наприклад, бояться кішок і люблять сир…

Це весела і одночасно зворушлива музична казка про чудеса, які відбуваються поруч з нами. Герої вистави і наші вірні друзі дитинства – іграшки – опиняються в дуже-дуже складній ситуації. Але закликавши на допомогу винахідливість, вірність, оптимізм і дружбу, красуня Лялька, елегантний Папуга, хоробрий Тигр, чарівний Заєць, мудрий Ведмідь долають усі перешкоди на своєму шляху. Звичайно, тут не обійшлося без допомоги Діда Мороза і Снігуроньки, які одного разу вчасно прийшли в один звичайний двір нашого міста, де і сталася ця чарівна історія.