Петро Миронов
У 1978 році закінчив Московський державний інститут театрального мистецтва А.В. Луначарського (нині Російська академія театрального мистецтва).
1978 - 1984 - артист Калінінського (Тверського) театру.
1984 - 1994 - артист Київського театру поезії (Київський театр «Золоті ворота»).
Засновник, актор і режисер Театру «Астрея» при Київському будинку актора.
З 1998 року працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Актор, письменник, поет, журналіст. Автор кількох книг віршів і прози, в тому числі книги «Заломлення променів» (2009).
Переможець огляду творчої молоді Росії.
Нагороджений Бронзовим дипломом Міжнародного театрального фестивалю «Золотий витязь» (м.Москва) за виставу «Євгеній Онєгін» за О. Пушкіним (2011).
- Я з тобою
- Домоправитель
- Віра, Надія, Любов
- Жіночий лікар
- Тільки не відпускай мене
- Коли її зовсім не чекаєш
- В останній раз прощаюся
- Алмазний хрест
- Білі троянди надії
- Особисте життя слідчого Савельєва
- Дев'ять життів Нестора Махно
- Сищик Путілін
- Прощена неділя
- Як гартувалася сталь
- Весна у грудні
- Порох і дріб
- Закохані жінки
- Загін
- Російський трикутник
- Під дахами великого міста
- Повернення Мухтара-7
- Подвійне життя
- Підкидьки
- Смерть шпигунам-2
- Про Любов
- Блудні діти
- Екстрасенси-детективи
- Справа для двох
- Хороший хлопець
- Хороші хлопці
- Чужі душі
- За законом
- Небесні родичі
- До побачення, хлопчики
- Квіти дощу
- Святе сімейство
- Хто кому хто
- Правила угону
- Російські ліки
- Лабіринти долі
- Сестри у спадок
- Всі поввинні вмерти
- Мрії з пластиліну
- Брат за брата
- Острів непотрібних людей
- Особиста справа
- Повернення Мухтара-4
в яких задіяний Петро Миронов
Серед інших театрів України Київський державний академічний театр драми і комедії посідає особливе місце. Театр, що виник на хвилі демократичних змін у суспільстві наприкінці 70-х років XX століття, сьогодні є широко відомим і популярним у глядачів, авторитетним серед фахівців.
Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра – 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вул. Ш. Руставелі, 13 («Высшая точка – любовь» Р. Фєдєньова).
Багато років театр не мав власного приміщення. Вистави відбувалися у всіх театрах Києва і майже у всіх палацах культури міста, у тому числі у Палаці «Україна» та Жовтневому палаці. У травні 1982 р. міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру «Космос» на Лівобережному масиві. В цій будівлі силами колективу був влаштований «Театр у фойє» – перша мала сцена у тогочасному Києві та, можливо, і в Україні. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки.
Театр працює двома мовами.
За час існування премії «Київська пектораль» театр отримав 15 нагород майже у всіх її номінаціях.
