Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Оксана Прасолова
Артистка-вокалістка Київського національного академічного театру оперети.
Володіючи виразним акторською майстерністю, вона створила яскраві образи в класичних оперетах «За двома зайцями» (Проня Прокопівна) В. Ільїна та В. Лукашова, «Цілуй мене, Кет!» (Лінда - помічник режисера) К. Портера, «Циганський барон» (Керуючий) Й. Штрауса, «Бал у Савойї» (Барменша) П. Абрахама, «Таке єврейське щастя» (Маринка) І. Поклада, «Містер Ікс» (Мабель) І. Кальмана, «Летюча миша» Й. Штрауса, «Моя прекрасна леді» Ф. Лоу, «Сорочинський ярмарок» О. Рябова.
Також вона зайнята в дитячих спектаклях: «Білосніжка і семеро гномів» і «Чиполліно» В. Домшинського, «Карнавал казок в Україні» І. Поклада, «Пригоди бременських музикантів» Г. Гладкова.
бере участь Оксана Прасолова
«Москалиця» – вистава, прем'єрою якої відкривали Сцену 77, майданчик, що у своїй назві приховує, якщо не нумерологічну, то цілком знакову історію про дві сімки. Містична драма про життя жінки, яку авторка, Марія Матіос, характеризує словами: «Ні сльоза. Ні сміх. Ні осуд. Тільки мовчання й холодний розум ведуть її життям». Постановка Влади Белозеренко «Москалиця», за однойменною повістю, вражає образністю, зачаровує загадковістю. Багатомірне і позачасове існування героїв у просторі вистави змушує замислитись і розібратись у сенсах буття. Сенсах, що відкриваються у непідробній щирості головної героїні, її всепрощенні і чесноті.
Сучасна, смілива, насичена непередбачуваними ситуаціями вистава, в якій українська пісня звучить у ритмі блюзу, в якій сміються самі з себе і шукають кохання. Герої вистави доводять, що в житті дуже важливо вірно обрати свій шлях і тільки тоді життя стає щастям. Режисерка-постановниця вистави Тамара Трунова розповіла: «Назва «Під небом синім», що, на перший погляд, здається романтично-поетичною, насправді просто є такою, що може стосуватися кожного. Адже у виставі мова йде про людей, які проживають не своє життя. Кожен із героїв не насмілився, чи то не зумів одного разу стати тим, ким є насправді. Вони працюють вчителями, але не за покликанням, а тому що не змогли знайти себе деінде. У нас, так само як і в Британії, багато таких «фейкових» вчителів, які намагаються знайти у своїй роботі схованку від небезпек великого світу. Проте формальне заповнення життя речами і подіями не може компенсувати їх розгубленість та неготовність приймати виклики сучасного світу. Вони не вміють жити у комфорті, вони звикли жити «ненормально» тому, власне, герої формують якісь викривленні стосунки одне з одним. Чи то задля адреналіну, чи, можливо, таким чином відволікаючи себе (аби не втратити глузд) від суворої реальності у якій їм доводиться жити. В цій історії дуже сильна ігрова атмосфера, але герої ставляться до цієї гри вкрай серйозно». У виставі відверто говорять про секс і навіть оркестр, що розміщується поряд із глядачами, сміливо грає музичні інтерпретації доволі інтимних почуттів. А глядач поринає у справжній шквал іронії, пристрасті, самопізнання і... «стьобу».