З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Ольга Пужаковська

Ольга Пужаковська

Художній керівник.

Театральна менеджерка, членкиня Національної спілки театральних діячів України, членкиня ЛММГО «Мистецька майстерня “Драбина”», співзасновниця Першої сцени сучасної драматургії «Драма.UA», феміністка, пластунка

Освіта
2007-2012 – Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв. Магістр культурології.
Магістерська робота: “Трактування поняття “традиції” в мистецтві модернізму та авангарду України (На прикладі праць Михайла Бойчука та Казимира Малевича)”.  Проходила виробничу практику в Центрі Культурного Менеджменту (листопад 2011) та педагогічну практику на факультеті культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка (лютий-березень 2011, лютий-березень 2012)

Досвід
з 21 вересня 2017 – директорка-художня керівниця Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки
16-31 серпня 2017 – головна адміністраторка Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки
1 березня 2017 – 30 червня 2017 – головна адміністраторка Львівського академічного  драматичного театру імені Лесі Українки
1 лютого – 31 груденя 2016 – PR-менеджерка та координаторка польсько-українського перформативного проекту «Мапи страху / Мапи ідентичності». Проект реалізовув Stowarzyszenie Praktyków Kultury (Об’єднання практиків культури/ Варшава) у співпраці з українськими організаціями зі Львова, Києва, Харкова, Одеси і Херсону. В результаті проекту була створена вистава “Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду”, яка була представлена в п’яти містах України: Львів, Харків, Київ, Одеса, Херсон
1 липня – 31 жовтня 2015 року – PR-менеджерка проекту «Третій вік: задоволення від читання» в рамках 22 Форуму видавців у Львові
1 червня 2014 – 31 березня 2015 – керівниця рекламного відділу Львівського драматичного театру імені Лесі Українки (з 1-31 червня – офіційно працевлаштована на посаду актриси). З нуля розробляла рекламну стратегію театру Лесі та паралельно організовувала  проведення заходів в театрі
червень 2013 – травень 2014 – повернулась до Львова і паралельно з проектами “Мистецької майстерні “Драбина” працювала барістою в кав’ярні “Меделін”
1 квітня – 31 травня 2013 – головна спеціалістка відділу культури по охороні об’єктів культурної спадщини Рахівської райдержадміністрації. 1-го квітня склала Присягу державного службовця
1-31 травня 2012 – позаштатна кореспондентка Західної інформаційної корпорації (ZIK)
В грудні 2012  приєдналась до команди Львівської міської молодіжної громадської організації «Мистецька майстерня Драбина», до якої належу й досі. На той момент «Драбина»формувала команду IV Міжнародного театрального фестивалю «Драма.UA» – 2013.

Інша театральна та громадська діяльність
13 вересня 2018 – спікерка конференції TEDxUCU “Від мрії до дії» з виступом «Де черпати натхнення? » (м. Львів)
9 вересня 2018 – учасниця дискусії «Театральний етикет» на Театральному фестивалі “Кіт Гаватович” (м. Львів)
19 травня 2018 – одна із спікерок дискусії “Піар в державних і комунальних закладах культури” на 6 Lviv Media Forum
5 листопада 2017 – учасниця дискусії «Навіщо суспільству театр? Навіщо театру суспільство?»  на фестивалі  (незалежних) українських театрів «ДЕСАНТ.UA» (м. Варшава, Польща)
22-23 квітня 2017 року – в журі театрального конкурсу “Дні Пластуна – 2017”
15 червня 2016 року – проведення семінару про сучасний український критичний театр, м. Полтава
9-13 травня 2016 – учасниця фестивалю “Нова драма” (м. Братислава, Словаччина)
березень 2014 –  учасниця дискусії “Майдан і театр” в рамках проекту «Конфронтатор» Міжнародного фестивалю “Театральні конфронтації” (Люблін, Польща)
квітень 2014 – проведення майстер класу з писанкарства для дітей в Народному домі Збоїща (klaster.in.ua)
березень-квітень 2013 – презентація фільму “Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939” у кінотеатрі і школах м. Рахів та смт. Вел.Бичків Закарпатської області
20–23 серпня 2012 – організація мистецьких активітетів на Ювілейній Міжкрайовій Пластовій Зустрічі
2011 – проведення майстер-класу для дітей з орігамі на Львівському міжнародному дитячому фестивалі
7-9 жовтня 2011 – організація мистецького пленеру та попленерової виставки “Осінь в Знесінні” (29 жовтня – 29 листопада 2011)
вересень-жовтень 2009 – співорганізація виставки “7 пензлів” в музеї етнографії та художнього промислу м. Львів

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Освіта: Львівський національний університет ім. Франка
Актриса  є  резидентом театрів:
Ольга Пужаковська
Ольга Пужаковська
Художній керівник
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 85
5.6
5.4
5.6
5.6

Театр Лесі – це простір. Сцена, рубка, фойє, кабінети, коридори, гримерки, галереї, цехи, балкони і кімнати з мітлами. Театр Лесі – це люди, які наповнюють простір. Чоловіки і жінки.  Без огляду на вік, національність, релігію чи сексуальну  орієнтацію. Театр Лесі – це питання, відповіді на які шукають ці люди. Актуальні і вічні, загальнолюдські і вузькопрофільні, персональні і злободенні, закриті і відкриті. Найважливіше – бажання їх ставити. Цей театр пережив карколомні злети і падіння. Якщо лише перелічити всі його назви, то це займе цілий великий абзац. Ми не будемо цього робити зараз. Не тому, що хочемо їх забути. Для нас важливо їх пам’ятати. Для нас також очевидно, що ми – це тут і зараз. І саме ми зараз – Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки. І кожне слово в цій довгій назві має значення для нас. Львів. Важко переоцінити значення міста, яке об’єднало нас всіх. Покоління митців та інтелектуалів, які працювали і працюють тут сьогодні, витворили благодатне середовище, яке надихає та спонукає творити – чесно і відповідально. Академія. Статус «академічного», який ми отримали у 2017 році, сприймаємо одночасно як відзнаку минулих здобутків, так і аванс майбутнім. Нам близьке визначення академії, як такого собі платонівського «оливкового гаю» – сприятливого, безпечного середовища для творчості; як  простір, де без ворожості та осуду сприймають експерименти і, навіть, помилки, вітають дебютантів та переосмислюють/критикують класиків. Драма. Серед усього різноманіття жанрів сучасного театру, наш акцент досі стоїть на драмі. Якщо точніше – на тексті. Для нас слова Шекспіра так само важливі і цікаві, як і твої міркування, чи думки, наприклад, шахтарів з Добропілля. Леся Українка для нас – не бронзовий монумент. Без перебільшень, це абсолютно актуальна рольова модель для сучасних українок та  українців. Її мистецька та інтелектуальна спадщина надихає нас “тримати спину рівно” та щоразу обирати позицію критичного погляду і дієвого потенціалу. Слова її сучасниці та товаришки Ольги Кобилянської – #бутисобіціллю – ми обираємо як довготермінове завдання, яке кожен і кожна з нас ставить перед собою. Як це – «бути собі ціллю»? Для нас це означає бути надійними партнер(к)ами, бути відповідальними і чесними – перед собою і своїми колегами та колежанками. . Бути собі ціллю – це означає прагнути більшого. Ми переконані –  якщо кожен і кожна із нас роззирнеться та пошукає в собі сили зробити трішки більше, ніж зазвичай – для своєї родини, справи, країни, – то світ зміниться. Щодня ми мотивуємо себе зробити трошки більше, для того, щоб театр Лесі, який сьогодні об’єднав тебе і мене, ставав кращим. Ставав цікавішим, розумнішим, зручнішим, красивішим – а разом з ним і ми. Театр – мистецтво колективне. В цьому його сила і слабкість  водночас. Аби бути сильнішими, для нас принципово є формувати таку атмосферу в команді, де кожен і кожна має право заявити про свої прагнення та отримати можливість їх реалізації – не тільки як актОр, але і як Актор. Бо ми переконані, що театр не повинен обслуговувати чиїсь інтереси чи втамовувати амбіції лише одного авторитарного лідера. Для нас театр – це вільне мистецтво, яке творять вільні люди. Нам хочеться говорити про сучасне і актуальне, про тут і зараз, про те, що буде викликати в тебе відчуття причетності. Бо в широкому розумінні, театр – це люди: ті, які промовляють і ті, які слухають, а між тим – те, як вони впливають одне на одного.

Ми знайшли 1 виставу, в яких
бере участь Ольга Пужаковська
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 16
5.9
5.8
5.7
5.9

Горизонт 200. Так шахтарі кажуть про глибину дві тисячі метрів під землею. Для нас це і про дві тисячі кілометрів України з півночі на південь, зі сходу на захід. Це про нашу можливість бачити і небажання дивитися. Це про тих, хто не повертається. Це про перспективи. Це про викривлені закони реальності. Це про турбулентні часи. Ця вистава не про шахтарів, попри те, що створена на основі документального матеріалу, зібраного під час експедицій по вугільних басейнах України. Ця вистава про нас у надзвичайних історичних обставинах. Наскільки широким чи вузьким може виявитися мій особистий горизонт сприйняття в ситуації, коли я вибираю ставити або не ставити питання? Дія відбувається на уявному горизонті подій: в місці без часу, де не спрацьовують відомі нам фізичні закони, де змінюються позиції і думки задля того, аби збагнути закони нової реальності та осмислити ту, яку ми називаємо минулим. Дійові особи застрягли під завалами після вибуху в шахті. Вони чекають на порятунок, чекають команду рятувальників. Можна подумати, що вони – людство, яке зупинилося і розглядає свої здобутки. А, може, й ні. Ця вистава – привід поставити питання: навіщо мені шахти і шахтарі? Навіщо мені театр та актори? Навіщо актору шахтар і навпаки? Навіщо ми один одному? Ця вистава – привід для нас, як для покоління, якому необхідно перевести подих, щоб продовжити рух і побачити свій наступний горизонт. Або ні.