З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Олена Приступ

Олена Приступ

Актор, балетмейстер, хореограф.
Біографічні дані:
Освіта: Харківський національний університет мистецтв ім. Котляревського
Актриса  є  резидентом театрів:
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 8
5.3
5.1
5.8
5.5

Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка – один з найстаріших театрів України. Його було засновано у Києві 31 березня 1922 р. реформатором українського театру, актором, режисером, народним артистом України Лесем Курбасом, який дав йому поетичну назву «Березіль». Назва театру підкреслювала його мету і завдання: стати буйною весною нового українського театру. Добре обізнаний з практикою західноєвропейського мистецтва, Лесь Курбас переносив на національний грунт здобутки театру експресіонізму. Режисер був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У театрі під керівництвом Л. Курбаса була створена режисерська лабораторія (режлаб), до якої входили молоді режисери й актори. На початку 1926 року Народний комісаріат освіти України вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці Харкова. У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців: режисера Леся Курбаса, художника Вадима Меллера і драматурга Миколи Куліша. Проти Л.Курбаса були висунуті звинувачення у «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності. Наприкінці 1933 року Л. Курбаса звільнили з посади художнього керівника театру, а згодом арештували. 9 квітня 1934 Л. Курбаса було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, а потім відправлено на Соловки. Не оминула тяжка доля і М. Куліша. Після Л. Курбаса майже двадцять років театр очолював учень і послідовник великого режисера – Мар’ян Крушельницький, який створив героїко-романтичний театр. З 1935 року театр «Березіль» було перейменовано на театр ім. Т. Г. Шевченка. У 1947 році театр одержав звання академічного. Театр під художнім керівництвом М. Крушельницького входив до п’ятірки найкращих театральних колективів колишнього СРСР. 1951 року М. Крушельницький перейшов до Київського театру імені І. Франка. 1952 року на посаду художнього керівника театру був призначений Лесь Дубовик, але у серпні того ж року він несподівано помер. Посаду головного режисера одержав Бенедикт Норд і працював на ній до 1963 року включно, поки не перейшов на педагогічну роботу і не переїхав до Москви. З 1957 до 1963 року Лесь Сердюк виконував обов’язки директора і худрука театру. Яскрава сторінка історії театру – режисерська творчість Володимира Крайніченка, він очолював колектив з 1963 до самої смерті, що спіткала його у травні 1964 року. У 1965-1966 роках головним режисером театру був Віталій Смоляк. 1967 року до театру повернувся Володимир Оглоблін, який перебував на посаді головного режисера протягом трьох років. З 1971 до 1974 року головним режисером театру був Броніслав Мешкіс, який привіз із собою випускників Київської театральної студії при академічному театрі ім. І. Франка. Наступне десятиліття ознаменувалося працею головних режисерів театру Михайла Гіляровського (1979–1981) та Олександра Бєляцького (1983–1989). 1982 року режисер Володимир Петров здійснив доленосну для театру виставу – «Млин щастя» В. Мережка. У той же період в театрі працювали режисери О. Аркадін-Школьник, М. Нестантінер, В. Мажурін. У 1990-ті роки шевченківці брали участь у міжнародних театральних фестивалях «Березіль-93» (Харків), «Золотий лев» (Львів), «Мистецьке березілля» (Київ). У 2002- 2005 рр. лідером театру був заслужений діяч мистецтв України Андрій Жолдак. У 2004 р. на фестивалі «Балтійський дім» театр одержав Першу міжнародну премію ЮНЕСКО. Протягом наступних 2008-2013 р. театр брав участь у проведенні 19-ти міжнародних театральних фестивалів. З 2006 по 2009 рр театр очолив актор і режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник. У 2011- 2013 рр художнім керівником театру став заслужений діяч мистецтв України Олександр Аркадін-Школьнік. З квітня 2013 р. і по сьогодні художнім керівником театру є народний артист України – Володимир Маляр – видатний актор і театральний діяч, творчість якого поціновують не лише харківські театрали. У лютому і березні 2017 р. театр урочисто святкував 130-річчя від дня народження засновника театру, видатного артиста і режисера Леся Курбаса і 95-річчя від дня заснування театру. Театр урочисто відкрив театральний фестиваль «Курбалесія», презентував театрально-художню виставку та представив глядачу прем’єру вистави «Житейське море» І. Карпенка-Карого у постановці режисера О. Стеценко, яку театр присвятив всім акторам-березільцям. Сьогоднішні плани театру націлені на залучення до театру талановитої молоді, на оновлення поточного репертуару сучасною і класичною українською і зарубіжною драматургією. У 2013-18 рр. художнім керівником театру був народний артист України Володимир Маляр – видатний актор і театральний діяч, творчість якого поціновують не лише харківські театрали. З кінця 2019 р. на посаду головного режисера повернувся заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник. Сьогоднішні плани театру націлені на залучення до театру талановитої молоді, на оновлення поточного репертуару сучасною і класичною українською і зарубіжною драматургією, активну участь в міжнародних театральних фестивалях.

Ми знайшли 20 вистав, в яких
бере участь Олена Приступ
Василісо, GO!
« Василісо, GO! » Недитяча драма з фарсом
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
6.0

Василіса живе типове життя сучасного підлітка: шукає порозуміння з однолітками і навіть не намагається знайти його з вчителькою, веде свій канал на YouTube і бідкається, що не встигла пофарбувати волосся в синій до того, як це стало мейнстримом. Аж раптом в мережу зливають відео її танцю на могилі в парку Слави. І чи то подальші події справді фантасмагоричні, чи то дистанція між «батьками і дітьми» така, що представники покоління Z видаються справжніми іншопланетянами… В нашій виставі молодіжним сленгом говоритимемо на найсерйозніші теми конфлікту поколінь і як то воно – бути білою вороною.

Блез
« Блез » Комедія

Молодий художник Блез, аби покінчити з безгрошів’ям, робить все можливе, щоби взяти шлюб з дочкою бізнесмена. Та все відбувається всупереч його розрахункам… Ця розважальна вистава, що побудована на комічних прийомах, різноманітних непорозуміннях і помилкових діях її героїв, примусить глядача забути на деякий час про свої насущні проблеми і зануритися в атмосферу веселої комедії з її забавною плутаниною та іскрометним гумором.

Лісова пісня
« Лісова пісня » Драма-феєрія

Драма-феєрія «Лісова пісня» – глибоко символічний твір, що є шедевром світового значення. Це поетична і водночас трагічна історія про чисте кохання лісової дівчини Мавки та людського хлопця Лукаша. В «умовних» декораціях нашої вистави тема одвічного потягу людини до прекрасного та до гармонії з природою, а також невичерпний конфлікт між високими мріями й зашкарублою буденністю звучатимуть особливо виразно. З нагоди 150-річного ювілею видатної української літераторки Лесі Українки пропонуємо вам оригінальне прочитання її п’єси від Ігоря Бориса – режисера, досвідченого у роботі саме з національною класикою.

П’єса нашого, без перебільшення, видатного земляка і сучасника Сергія Жадана вперше прозвучала саме зі сцени театру ім. Шевченка у виконанні автора. І от, рік потому, ми презентували її вже у вигляді вистави. Зав’язка «Хлібного перемир’я» проста: Донбас, літо 2014-го, у двох братів, Толіка й Антона, помирає мати, і вони в умовах воєнного часу шукають можливостей «по-людськи» її поховати. А далі – самі лише знаки: підірваний міст між двома частинами їхнього містечка, глухоніма жінка, яка прийшла відспівувати маму, вагітна і небіжчиця в одному домі, поштар без пошти… Здійснимо спробу декодувати все це у виставі.

«Шум за сценою» – найвідоміша комедія британського автора Майкла Фрейна, що сьогодні є дуже популярною як на європейській сцені, так і на Бродвеї. Група акторів із Лондона репетирує виставу, аби невдовзі вирушити в турне провінційними містечками.Кожен з них доклав зусиль до цього проекту і тепер щиро сподівається на успіх. І все дійсно могло би бути добре, але є одне «але»... Митці – то люди настільки емоційні, що просто не в змозі втримати за кулісами особисті взаємини, котрі бурхливим потоком накривають і вщент руйнують і без того «крихку» виставу. Чи знайдеться вихід із ситуації, котра дійшла до повного комічного абсурду?

Симпатяга-пес Піф постійно потрапляє в комічні обставини, до яких залучаються тітонька Аґата, дядечко Цезар, ненажера-кіт Геркулес та інші. Але з усіх перешкод Піф виходить переможцем. І допомагає йому в цьому хлопчик Дуду. Та Дуду дорослішає, хоча кожної миті може повернутися до країни дитинства, де на нього чекає веселий Піф.

Молода красива Зінька живе у шлюбі з нелюбом і п’яницею Самросем. Єдиною розрадою від сімейного пекла для неї були романтичні стосунки з чоловіковим братом Романом, аж доки «на обрії» не з’явилася суперниця… Мелодраматичний сюжет (типовий для класичної української драматургії) переміщено в інший часопростір, де заміксовано містицизм, рок-музику, ностальгічну естетику сімдесятих, і де відбувається дослідження на тему «що таке любов». Це одвічне питання ми розглядаємо з досить незвичних ракурсів, адже дедалі частіше кохання стає об’єктом вивчення як для соціальних, так і для природничих наук. Зі вступу до статті науковця Тетяни Кабанець: «Біологи кажуть, що любов – це певна послідовність викидів у мозок різних речовин: переважно гормонів задоволення та заохочення. Але невже мої почуття визначаються просто формулою DRD4-7R? Невже я не кохаю і не страждаю, а хитаюся туди-сюди на гормональній гойдалці, як наркоман? Ні, є й інші версії…».

Розкол у родині етнічного міського українця Мини Мазайла спричинюється його наміром змінити своє осоружне, бо українське прізвище на інше, привабливе перш за все заємним корінням. Наприклад, на Сірєнєва. Дружина і дочка у вирішенні цього «сімейного питання» – на боці Мини, а син навпаки вперто пропонує додати до свого українського прізвища ще й прадідівську приставку – «Квач». Розкол міцнішає, коли до активної участі в родинній дискусії про зміну прізвища залучаються непримиренні між собою вороги тьотя Мотя з Курська та дядько Тарас з Києва. Комедія «Мина Мазайло» – літературна пародія на урядову директиву 20-х років минулого століття про негайну масову українізацію населення республіки. Микола Куліш розвінчує міщанство та шовінізм усіх мастей. п'єса не втратила своєї актуальності і тому йде на сцені театру як комедія – «бойовик».

На світі можна зустріти дуже багато різних лікарів. Але в нашій казці лікар незвичайний. Він розуміє мову тварин! І завдяки цьому вміє їх лікувати. А ще у нього є кілька помічників, які мріють теж стати справжніми лікарями, а головне - навчаться розуміти мову тварин. Напевно, ви вже здогадалися, що звуть нашого лікаря - Айболить. І ось одного разу до нього прийшов лист з далекої Африки, в якому звірі скаржилися, що на них звалилися всілякі хвороби! Звичайно ж, Айболить не міг залишитися байдужим до заклику про допомогу і одразу ж почав збиратися в дорогу ...

У Катарини, старшої з дочок почесної громадянки Падуї Баптісти, безглуздий і скандальний характер, тому вона ніяк не може видати її заміж. У молодшої – Б’янки шанувальників багато, але заміж вона може вийти тільки після того, як знайдеться сміливець, який приборкає норовливий характер старшої сестри. Претенденти на руку Бянки, знаходять для Катарини нареченого Петруччо – такого ж скандального і нетерпимого молодого дворянина, який заради приданого готовий одружитися на кому завгодно. Але для шлюбу необхідна згода норовливої дівчини ... В іронічній комедії «Приборкання норовливої» багато неочікуваних сюжетних поворотів, інтриг, жартів, і каламбурів.

Аладдін
« Аладдін » Мюзикл, казка

Чаруюча та екзотична східна казка занурить вас у світ захоплюючих пригод. Лише за допомоги Аладдіна чорний маг Джафар зможе оволодіти неймовірним скарбом – лампою, де мешкає могутній Джин, що виконує будь-які бажання. І лише кмітливість Аладдіна та його друзів – мавпочки Абу, принцеси Жасмін і самого Джина здатні перешкодити Джафару захопити владу над світом... Східний колорит, феєрія музики й танців у поєднанні з відеоефектами гарантують яскраві враження від перегляду вистави як у дітей, так і у дорослих.

Твори Ф. Кафки не мають багатої сценічної історії в Україні, адже сповнені надскладних інтелектуальних ребусів. Натомість постановники здійснили спробу розв’язати їх за допомогою театральної форми – сучасної, креативної, нестандартної. Головний герой К. долає довгий, сповнений абсурдних перепон шлях до Замку, де сподівається знайти відповіді на власні питання, а дорогою шукає зустрічі із загадковим Кламмом… Запрошуємо на виставу тих, хто полюбляє сценічні експерименти, а також тих, для кого тема конфлікту особистості та соціальної системи є актуальною.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Твори Івана Карпенка-Карого (1845-1907) належать до кращих зразків української класичної драматичної літератури, а комедія „Сто тисяч”, що має першоназву „Гроші”, є однією з вершин творчої спадщини письменника. Автори вистави поглянули на п'єсу свіжими очима й „переказали” її мовою сучасного театру. Режисерська концепція та гра акторів не викликають бажання навіть згадувати про те, що головний герой – „суцільний експлуататор”. Більшість персонажів вистави шукають різних шляхів до збагачення. Заможний селянин Калитка намагається по-крупному заробити на купівлі фальшивих грошей, а його син знаходить щастя в коханні. У виставі – модерній за формою та актуальній за змістом –увагу глядачів привернуть її стилізовані українські народні танці, пісні, а також дотепи. Вистава „Гроші (Сто тисяч)” – двічі лауреат Міжнародного театрального фестивалю у Львові „Золотий лев”.

Якщо Ви мрієте про Париж, вважайте, що Ваші найпотаємніші бажання здійснилися. Варто лише відвідати виставу «Оркестр» на малій сцені театру. У затишному кафе на Вас чекають «сюрпризи» від ексцентричних персонажів цього дійства. Ануїв оркестр – жіночий… Але в ньому працює музикант на ім'я Леон. Він – єдиний чоловік у цій жіночій царині. Саме через нього і відбувається трагедія. А втім, оркестр 'Паризькі троянди' продовжує свою розважальну програму. Трагедію, що сталася в короткому антракті між виступами жіночого оркестру, приховано від завсідників кафе. Як приховано і особисті драми кожного з учасників концерту.

Парад троянд
« Парад троянд » Трагедія, фарс

Післявоєнна Франція?.. Сучасна Україна?.. Елегантне кафе?.. Психіатрична лікарня?.. Ошатні декорації?.. Вісім стільців і кілька софітів?.. Візія часопростору не має значення, коли йдеться про одвічні теми. У виставі Олександра Ковшуна крізь абсурдистську балаканину проступає глибинний зміст, крізь дельартівські маски – живі й тремтливі людські душі, а в перервах поміж розважальними музичними номерами набувається сенс і руйнуються долі. Жіночий оркестр «Парад троянд» вітає вас та запрошує за лаштунки свята… Вистава має певну передісторію, і до того, як бути презентованою глядачам нашого театру, пройшла «випробування» європейською публікою: взяла участь у ІІ Міжнародному фестивалі українського театру в Кракові (Польща) та у Міжнародному фестивалі «39. Український молодіжний ярмарок» (м. Гданськ, Польща).

П’єса сучасного драматурга Чарльза Уея наповнена тонким гумором і самобутнім колоритом середньовічної Англії. Цей матеріал послужив основою для яскравої і змістовної вистави, яка буде по-справжньому цікавою як дітям, так і їх батькам (що відповідає нашій місії – на мові сучасного театру говорити з глядачами всіх поколінь про вічні моральні цінності). Постановочна група театру придумала оригінальне художнє рішення, яке цілком занурює у чарівний світ – легенди про Сплячу красуню …

Уфті-Туфті
« Уфті-Туфті » Музична казка

Наш театр першим в Україні знайомить своїх наймолодших глядачів з особистістю і творчістю всесвітньо відомої письменниці Беатрікс Поттер (1866-1943). Ця вишукана англійка найбільше на світі любила тварин, яких відчувала і розуміла, з якими дружила і про яких писала добрі світлі історії. Одна з таких - про дівчинку Люсі, яка весь час втрачала свої хустинки, і їжачиху-пралю Уфті-Туфті, що допомагала їй в пошуках - лягла в основу нашої вистави. Постановники в казково-ігровій формі відтворюють на сцені колорит і атмосферу англійської ферми. А допомагають їм у цьому міні-оркестр, який наживо акомпанує пригод героїв, і справжні звірята, які стають повноцінними учасниками акторського ансамблю «УФТІ-туфта». Вистава адресована дітям від 3-х до 6-ти років, але тонкий гумор, властивий нашій історії, неодмінно оцінить і старше покоління глядачів.

Це новий погляд на звичних казкових героїв. Виявляється, «беззахисна» Василина може сама за себе постояти, а «грізному» Кощію Безсмертному зовсім не чужі зворушливість і сентиментальність. Головна думка, яку хочуть донести постановники – добро є в кожному з нас, і не треба соромитися його проявляти. При цьому, вистава зовсім не дидактична: яскраві костюми, запальні танці і кумедні бої не дозволять сумувати ні дітям, ні їх батькам.

«Червона шапочка» Шарля Перро — відома й усіма улюблена казка. Натомість, банальне переповідання сюжетів на сцені — це вже давно не про Харківський театр для дітей та юнацтва. Тож у трактовці режисера головна героїня з бідної дівчини перетвориться на шляхетну панянку, дія розпочинатиметься зі справжнього балу в палаці, а продовжуватиметься в чарівному сні Червоної шапочки. Стилізація простору, пластики і музики під епоху Людовика ХIV занурить в казкову атмосферу й додатково підкреслить старе, як світ, мораліте — аби стати справжніми принцесами та принцами, треба бути чемними, вихованими і обов’язково слухатись своїх батьків.

Веселі пригоди Незнайки
« Веселі пригоди Незнайки » Весела історія для дітей та їх батьків

Жанр постановки визначено як «весела історія для дітей та їх батьків» – і справді на виставу варто прийти всією сім'єю. Юним глядачам будуть до смаку захопливі пригоди казкових героїв, їх яскраві костюми і запальні танці, тоді як старше покоління обов'язково оцінить тонку стилізацію дії під епоху стиляг. Ну і звичайно, для всіх спектакль стане зайвим приводом замислитися над тим, що справжніми цінностями нашого життя є дружба і живе людське спілкування. Вистава – учасник 16-го Міжнародного чорноморського театрального фестивалю в м. Трабзон (Туреччина, 2015)