Олександр Сергієнко

Чому найрідніші люди стають іноді чужими й байдужими ? Що краще: намагатися будь-що зберегти родину, де панує байдужість і порожнеча, чи відважитися на самотність? Чи люди, що живуть минулим, і ті, що живуть ілюзіями про майбутнє, є однаково мертвими для сьогодення? Що робити, коли у домі й у серці оселилася Пустота? Можливо, єдиним рятунком є Любов? Чому деякі люди усе життя шукають цю любов і не знаходять?.. Приблизно такі питання постають у п’єсі.

Авторка не дає на них однозначної відповіді, залишаючи глядачам простір для роздумів.

Що робити коли в тебе немає влади ведмедя, сили вовка, коли ти не маєш достатньо харчів і грошей, а життя в лісі вимагає сили, мужності та витривалості? Лис Микита знає формулу успіху: по-перше потрібно бути постійно в русі, по-друге, використовувати не тільки свій розум, а й винахідливість. Тоді всі негаразди відступлять від тебе і ти будеш переможцем в будь-якій складній ситуації. «Там де є впевненість і наполегливість – немає місця для відчаю», говорить мудрий і хитрий лис Микита.

Це нерадикальна, детальна, майже класична вистава на три години з одним антрактом, у якій людина та лялька передбачають на сцені пропорції зовнішнього компромісу, а от внутрішній конфлікт – загострений, багатовимірний. Гра в двійників, навіть в трійників. Це потрійна гра поміж ляльками, людьми та  шекспірівськими архетипами.