Олександр Маншилін

За твором «Очі блакитного собаки» Габрієля Гарсія Маркеса. Вони зустрілись… уві сні. А потім ще раз… і ще… І тепер, кожного разу прокинувшись, вони блукають вулицями міста, сподіваючись на зустріч. Здається, вона неминуча, адже у них є пароль, щоб не розминутись, – чудернацькі слова... Та чи зможуть вони відчути одне одного, доторкнутися, спіймати подих, тепло рук?.. А можливо, вони живуть на різних півкулях планети, у різні часи і епохи, та їхнє кохання так і залишиться всього лише сном....

Спільний проект Молодого театру та Art Syndicate (Греція). Джерелом твору є відомий фільм Лукіно Вісконті «Senso» («Почуття», 1954). Димітріадис знаходить героїню у той момент, в який її залишає Вісконті. Він створює нову історію, що є продовженням особистої драми Лівії Серпьєрі. …Я – графиня Лівія Серпьєрі. Я виказала свого коханця Франца Малера, унтер-офіцера австрійського війська, передала його до рук трибуналу за дезертирство. …Чому кохання є безжальним, чому не допомагає, чому йому нас не шкода? Як би я хотіла зчепитися з коханням у борні, чого б це йому перемогти, а не мені.

Це зворушлива історія, в якій є все – й ексцентрика, й ніжність, й жорсткий гумор, й нескінченна щирість. Вона змусить вас плакати та сміятися практично одночасно. Сестри Анетта й Бернадетта колесять по Франції «у бік півночі» на викраденому шестидесятимісному автобусі. Просто вони вирішили знайти могилу батька, на якій не були 25 років. З собою вони везуть прах матері – вони мріють, щоб їх батьки знову були разом. Театр, морг, диско-бар, поліцейська дільниця – де б вони не з’явилися, з цими «дамочками» не занудьгуєш.