З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Олександр Любченко

Олександр Любченко

Актор, асистент режисера.
Заслужений артист України

Дата народження: 5 жовтня

У 1989 році закінчив Харківський інститут мистецтв ім. І.П. Котляревського за спеціальністю «Акторське мистецтво», актор драматичного театру і кіно.

1989-1991 рр. – артист Харківського академічного українського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка

У театрі ім. М. Гоголя працює з 1992 року (2003-2008 рр. – художній керівник театру).

За сумісництвом – режисер народного театру ім. Я. Орлова Міського будинку культури (з 1998 року), викладач акторської майстерності театрального відділення Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка (з 2004 року).

22 січня 2016 року Указом Президента України №18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України» актору присвоєно почесне звання «Заслужений артист України».

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Освіта: Харківський національний університет мистецтв ім. Котляревського
Актор  є  резидентом театрів:
Олексій Андрієнко
Художній керівник

Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. Гоголя – один із кращих театрів країни, витоки якого сягають до далекого 1818 року, коли видатний зачинатель нової української літератури Іван Котляревський створив на Полтавщині театральну трупу. Сучасний театр ім. Гоголя веде свою історію від 1936 року, коли з’явилася стаціонарна трупа зі своїм приміщенням. Репертуар театру завжди складали музичні та драматичні вистави, адже потужна професійна трупа має творчий потенціал до втілення будь-яких творчих пропозицій. Нині у репертуарі театру вистави, яких не знайдеш на сценах інших українських театрів. Це і «Майстер і Маргарита», і «Політ над гніздом зозулі», і «Остання любов Гетьмана», і «Страшна помста», і «Мить… Життя…», і «Собаче серце». Також улюбленими для публіки стали легендарні постановки «Сватання на Гончарівці», «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Ханума», «Маруся Чурай» та багато інших. Театр має широку географію гастрольних та фестивальних поїздок. Гоголівцям аплодували глядачі на всеукраїнських та міжнародних фестивалях у різних містах нашої країни (Коломия, Чернігів, Миколаїв, Херсон) та за її межами (Польща, Італія, США). Полтавський театр — збирає аншлаги, радує глядачів різножанровими постановками, є прикладом сучасного театру, який піднімає актуальні теми. Чекаємо вас у театрі, раді кожному з вас!

Ми знайшли 11 вистав, в яких
бере участь Олександр Любченко

Вистава «Мить… Життя» за п’єсою американського драматурга Торнтона Уайлдера «Наше містечко» — це своєрідна сповідь, де кожен упізнає себе в якомусь із героїв. Історія про дві родини, які живуть у злагоді й мирі, виховують дітей, які потім закохуються, вирощують квіти у своїх садочках. Мешканці цього містечка кожного дня механічно проживають своє життя, вони вже звикли до оточуючого світу, який роками не змінюється. У кожного свої проблеми, турботи, мрії... Жителі одного містечка, які ніколи не виїздили з нього, тут народжуються і помирають, закохуються й ходять до церкви, піклуються один про одного, видають газету, розповідають одне про одного історії. Через долі героїв змальовується загальна картина сучасного світу, де життя йде по колу... У місті з’являються нові мешканці, вони знову закохуються, знову грають весілля, знову помирають… І знову народжуються. У виставі піднімаються складні теми, але вони настільки просто розповідаються героями, що мимоволі глядачі стають свідками сердечних хвилювань, моралі, батьківської любові. І все це без жодних натяків на повчання, але з часткою філософських роздумів. Вистава «Мить… Життя…» — це спроба гоголівців дати свою відповідь на одвічне питання: хто ми є? для чого і навіщо? Вам запропонують обрати свій шлях: залишитися у чорно-білій історії, чи побачити різнобарв’я навколишнього світу, зрозумівши, що кожна мить… — це життя…

«Остання любов Гетьмана» — першопрочитання п’єси Анатолія Крима, де «ожила» історія про видатного Івана Мазепу, про людей, які його оточували, звичаї, що трималися за часів його гетьманства, про його любов до Мотрі… та до України. Але, в першу чергу, – це розповідь про особистість — про його вчинки, його пріоритети, його сумніви, його кохання та каяття... Історична правда про події того часу залишається під тяжким фоліантом різних думок і фактів. То ж, творці вистави обрали інший шлях. «Остання любов Гетьмана» — це спогади про людей, які вже померли. Вони – герої, які мали своїх прихильників, і тих, хто засуджував їхні вчинки. Об’єднує всіх одне – вони люди, як і кожен з нас сьогодні. Не нам судити інших, а молитися…

У звичайний дурдом, де лікуються звичайні психи і ведуть їх звичайні лікарі, потрапляє звичайний псих. Та чи все так звичайно? Чому по своїй волі ці психи опинилися тут? Як змінить їхній звичний плин життя поява новачка? Відповіді на ці та інші питання у виставі «Політ над гніздом зозулі» гоголівців, де у центрі сюжету – протистояння однієї людини цілій системі, суспільству зі своїми законами і уявленням про життя. Чи зламає ця система людину та чи вдасться одній людині підбурити суспільство на рішучі дії – покаже час.

«Собаче серце» — безсмертний твір Михайла Булгакова, що в усі часи приваблював митців своєю актуальністю і багатогранністю. Нова оригінальна версія втілення від гоголівців — іронічне прочитання з глибоким змістом, де підкреслюються недоліки і безглуздість того, що відбувається. Історія про експеримент, де внаслідок проведення операції «зародилася» нова людська одиниця, перетворилася на трагедію. Професор визнає свою помилку. Знищити цю істоту, яка претендувала стати повноцінним членом суспільства, пропонує лікар Борменталь... Але… Чи має право так званий творець «прибрати» Шарикова, який був лагідним псом, але отримав наймерзенніше людське серце? З собаки намагалися зробити людину, та її не вийшло перевиховати, бо виховуванням зайнялось суспільство, в якому потрібно бути масою, здатною тільки виспівувати хором. Актуально? Ні? Хто ми? Маски, за якими криються люди, чи звірі, які ще тільки прагнуть стати людьми? Відповідь – у головах. І розруха там, чи еволюція – це вже зовсім інша історія.

«Страшна помста» – це фантастично-містичне дійство, в якому режисер Сергій Павлюк розкриває тему вічного гріха, який доведеться спокутувати наступним поколінням. Взявши за основу притчу про зраду й помсту — «Думу про Івана та Петра», яка згадується Гоголем у «Страшній помсті», — режисер на сцені полтавського театру створив метафорично-змістовну виставу, що викликає асоціації із сьогоденням. Містична історія перетворюється на зразок поетичного українського театру, який несе у собі глибинність традицій та сакральність. Яскрава обрядовість, звучання автентичного співу, показ козацької звитяги стали основними елементами у вибудові дійства, що викриває національне єство, є традиційними для стилю цього режисера. У загальному колі кружлятимуть і мертві, й живі герої, які кохатимуть і зраджуватимуть, гулятимуть і вбиватимуть... продовжуватимуть грішити… І коли вже кінця-краю цим гріхам не буде, земля розверзнеться і поглине всіх грішників. Адже їхні душі вже не врятувати від багатовікового бажання помсти…

Вистава «Майстер і Маргарита» у Полтавському театрі – сатиричне прочитання, де на тлі вічних тем боротьби добра зі злом, справжнього вірного кохання та відпущення гріхів, показано епоху з її жорсткостями, умовностями, доносами, хабарництвом, масовою примусовою захопленістю примарними ідеями… Час іде вперед. Епохи змінюються. Чи змінюються люди? Якщо словами Воланда: «Люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було..., легковажні... милосердя іноді стукає у їхні серця... звичайні люди… загалом, нагадують колишніх... квартирне питання тільки зіпсувало їх…». То ж залишається лише вірити, що хтось такий, як Майстер і Маргарита, знаходить свій винятковий Всесвіт, який може вміститися у маленькому підвалі чи деінде… Їм дано у нагороду вічний дім… тобто вічний спокій?.. Як усім непокірним? Тільки одні кидали виклик долі, інші – режиму, що реагував на таких кулею…

Класика української драматургії, що не сходить зі сцени театру з 1972 року. Заможний селянин Мартин Боруля бажає отримати титул дворянина і жити за панськими звичаями. Він наймає повіреного, веде судові тяжби, доводячи дворянське походження родословними актами, витрачає великі гроші, розоряє капітал. Родинний побут намагається перевести на дворянський лад. Доньку Марисю, яка кохає простого парубка Миколу, хоче видати заміж за чиновника земського суду, аби поріднитися з дворянином. Та всі його наміри закінчуються поразкою. Справжня українська комедія, з соковитим народним гумором, комедійними ситуаціями, але глибокою мораллю.

Напередодні Нового року юна королева видає указ: хто принесе до святкового столу кошик пролісків, той отримає в нагороду цілий кошик золота. Бажаючи отримати нагороду і посидіти за одним столом з королевою, мачуха відправляє падчерку в ліс за підсніжниками. Там дівчина зустрічає дванадцять місяців, які щороку збираються у новорічного багаття. Місяць Квітень просить своїх братів, Січень, Лютий і Березень, поступитися йому посохом. Мачуха і її дочка приносять квіти до палацу, але, замість обіцяного золота, Королева наказує їм показати дорогу в казковий ліс. Падчерка погоджується провести Королеву в ліс, де вона знову зустрічається з дванадцятьма місяцями.

«Острів скарбів» — захопливі пригоди, яскраві персонажі, скарби, погоні та веселі танці і пісні під «живий» оркестр. Нова казка гоголівців – феєричне дійство, яке зачарує своєю атмосферою, допоможе потрапити на чарівний острів, стати учасниками дивовижних подій. Пориньте у казку разом з персонажами цього музичного шоу, яке не залишить нікого байдужим і обов’язково подарує гарний настрій на довгий час.

Антреприза
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
5.0

Незвично-оригінальні та блискучі емоції переповнюють глядачів, коли на сцені розігрується данне містичне дійство. І дійсно вдало продумані мізансцени, безліч танців, розкішні костюми, лазерне шоу, майстерність художника по світлу і блискуча гра акторів розсунули тісний чорноту і зробили, як здавалося раніше, неможливе: найзнаменитіший роман Булгакова нарешті ожив на сцені. Причому театральна версія, виявилася не менш вражаючою і чаклунських чарівної, ніж сам оригінал. За допомогою постановки і гри акторів, глядачі ніби перенесуться в 30-і роки, з усіма її подробицями конкретного побуту, атмосферою, барвами і навіть запахом. Жива гра акторів, чарівні звуки музики, буквально притягують до себе і зачаровують.