Олександр Ярема

Лобов Андріївна Раневська, разом зі своєю донькою, після кількох років проживання у Франції повертається в свій маєток. Грошей після перебування за кордоном не лишилося. Маєток, з квітучим вишневим садом, виставлений на продаж за борги, а місцевий купець Лопахін пропонує зрубати його та віддати землі під забудову. Такі розмови жахають мешканців маєтку і вони намагаються уникнути торгів. Та чи варто триматися за те, що вже не приносить користі, не плодоносить? Чи варто опиратися на минуле?

Бурлескно-травестійна поема Івана Котляревського «Енеїда» відома нам з шкільної хрестоматії. Троянський отаман Еней після багаторічних поневірянь разом зі своїм військом засновує омріяну державу в Римі – такий сюжет був описаний римським поетом Вергілієм. Потім – переспіваний на новий лад українським письменником Іваном Котляревським. А що ж у наш час? Наш сучасник, драматург Віталій Ченський, також переосмислив давній сюжет, запропонувавши свою версію про мандри та долю Енея і його побратимів. «Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак…». Був і таким залишився, прийшовши до нас, у XXI століття – третє тисячоліття? Але ж часи змінилися. Змінився світ. І як почувається в ньому Еней, всі Енеади? Чи продовжують впливати на світ ті, що сидять на Олімпі? У виставі «Енеїда XXI» давній сюжет, класичні сатира і гумор, перекладені на сьогодення. Тому і виникають час від часу в цій виставі сучасні реалії, прикмети нашої доби – сьогодення із звичним Інтернетом, Фейсбуком, літаками, мітингами, з далеко не нормативними словесними суперечками на зборах, на вулицях, в транспорті тощо… Та й Боги все частіше спускаються на Землю і втручаються в справи громадян. А Еней… чи знайде він у нас свою «обітовану», омріяну землю? Театр запрошує глядачів поміркувати над всіма цими питаннями. І посміятися, і, можливо, уважніше подивитися на навколишній світ.

А ви знаєте, як чистити криницю? Треба взяти драбину, лопатку, відро та залізну щітку, а потім треба вичерпати усю воду… Хоча навіщо це знати – вода ж є у крані… Чому тоді Олександр щоночі бачить покійного батька і цю криницю на подвір'ї? Чому батько завжди говорить тільки про криницю і ніколи про те, чи любив він сина? Але хіба це зараз важливо, чи хтось когось любив? Тим паче, коли сестри Олександра хочуть продати хату. І не буде вже ні місця, де пам'ятаєш себе ще маленьким, ні криниці, яку знову треба чистити… Близькі йдуть і лишається порожнеча… Була сім'я – і де вони тепер? І хто цей Альберт, який чомусь думає, що може допомогти? Якось треба жити далі – треба ж комусь чистити криницю… …Може, саме цієї ночі Олександр нарешті не буде кричати уві сні: «Тату, ти мене любив?»

З щирою ніжністю і щемом від імені героя Майкла автор розповідає про життя своєї родини: матір, її сестер, дядька та вічного мандрівника, мрійника батька. Дія відбувається у 1936 році, у переддень Свята Лунаси – свята родючості, продовження роду, урочистий початок збору врожаю. Першого серпня родини у повному складі виходили на поля, аби поласувати першими плодами, влаштувати бенкет просто неба, повеселитися та потанцювати. Подібним святом у нас є Медовий та Яблучний Спас (Свято Преображення Господнього). «Автор як істинний ірландець переймається тим, що згасає його рід, через те, що його тітки, красиві, сповнені внутрішньої духовної сили жінки, все життя прожили в пуританських обмеженнях, не дозволяючи собі навіть найменшої радості – взяти участь у Святі Лунаса. Адже ж це не є пристойним. Їхні мрії лишаються мріями. І хоча автор описує суто ірландські традиції та звичаї, у п'єсі відчувається неабиякий вплив А. Чехова (невипадково Брайан Фріл захоплювався творчістю цього автора та перекладав його п'єси). В даному випадку Свято виступає як символ божественного провидіння, що веде кожного з нас по життю. Стукає повсякчас, але ми закриваємося вигаданими шорами і тим самим не в змозі, навіть подекуди боїмося прийняти щастя, яке дарує Господь. Фото та анотації надано театром.

В п’єсі «Ромео і Джульєтта» кохання та пристрасть почуттів відображено на найвищому щаблі драматизму. Це і є мотивацією актуальністю твору впродовж століть. Сучасна сценічна версія Академічного театру на Липках у жанрі мюзиклу акцентує увагу на почуттях героїв. Як зауважив І. Франко: «головна принада твору, той час молодості і свіжості, те поетичне сяєво, яким обласкані всі фігури».

Вистава про зради і перемоги Напівбог Геркулес, легендарний син Зевса, відомий своєю надлюдською силою в черговій реінкарнації потрапляє в Україну. Щоб прокормити дружину і заплатити агенту - він вимушений шукати роботу. На біржі праці Геркулесу пропонують справу державного рівня: врятувати країну від лайна, в якому вона потопає. Ця справа – має стати його шостим подвигом...

Заможний американець купує на аукціоні загадковий старовинний замок в Англії. Кажуть, що в цьому замку живе... привид... Місцеві мешканці попереджають героя про недобру славу маєтку, але новий власник тільки насміхається з цього, він переїздить до Кентервіля разом з родиною. А привид там дійсно живе, живе і мучиться від страшного прокляття... Проте, можливо, не такий він уже і страшний, цей фантом?

П’єса О. Островського «Без вини винні» про закулісне життя театру, а в режисерській інтерпретації Віктора Гирича це поняття множиться в кілька разів. Щоб увиразнити типовість ситуації режисер вплітає в сюжет окремі сцени з п’єси К. Гуцкова «Річард Севедж, або Син однієї матері». Ця постановка не вказує як краще зробити, чого уникати, а либонь, пунктиром позначає больові точки. Театр у своїй суті відображає життя, тож споглядаючи його, легше знаходити власні орієнтири. Сценографія до вистави «Без вини винні» – остання робота Михайла Френкеля.

На сцені феєричне дійство. Легкі тканини, квіти, дзеркала створюють враження нереальності потойбічного світу Мавки, а Килина і мати Лукаша – втілюють приземленість реального світу. Хто винний в трагедії Мавки і Лукаша? Важко відповісти. Там, де панує розум, немає місця емоції, а там, де основою є емоція - розум зайвий. При з'єднанні Мавки і Лукаша мав би утворитись ідеальний світ, в якому емоція і розум правлять на рівних, але, як відомо, в світі немає нічого ідеального... окрім кохання. Та не знайшовши собі місця на землі, воно все одно буде жити в легендах, історіях, п'єсах і на сцені.

Вистава «HOMO SOVETIСUS» – комедія і трошки мелодрама за п'єсою Віктора Шендеровича «Потерпевший Гольдинер». Перший проект харківського театру «Ампулка». На Брайтоні проти власної волі сплелися долі емігрантів з Харкова – старого комуніста Вульфа Гольдинера і молодої вченої Джейн Уотсон. Від взаємної неприязні до симпатії і знову до неприязні, від рятівних розмов до готовності розтерзати одне одного ці абсолютно різні люди вибудовують непрості стосунки і змушені зустрічатися двічі на тиждень, щоб зрозуміти одну просту істину...

Мрія про шинель заповнює все єство Акакія, засліплює його. Поки її не було, Акакій був творчою людиною, навіть з мертвих літер він створював свій прекрасний світ. Чорт увійшов в його душу разом з шинеллю. Акакій помер, тому що всю силу серця віддав шинелі, а коли втратив її, не мав для чого жити. Він зрадив СВІТ, яким жив, перетворився з людини на захоплену фантазіями істоту, так само, як і «суспільство споживачів», яке оточує його. «Шинель» – фантастична історія про те, як знищується людське «Я». Жива душа переходить з людини у річ і вмирає у ній без сподівань на воскресіння.

Беззаперечно, що такої постановки «Фігаро» як у Академічному театрі на Липках Ви ще не бачили! Це справжнісінький карнавал емоцій, пристрастей, несподіваних любовних колізій. Коли почуття досягають кульмінації, героїв несподівано рятує фонтан з водою. Це сценічне видовище нікого не залишить байдужим!

Патрик - жорстокий і безжалісний вбивця, що тримає у страху всю Ірландію. Він не знає ні пощади, ні сентиментів. Як ураган він мчиться по країні, змітаючи все і всіх на своєму шляху. І є лише одна істота у цілому світі до якої Патрик має справжні почуття. Але з нею стається біда, і під приціл месника-м’ясника потрапляє цілий острів. 21 +, не рекомендована до перегляду людям з хиткою психікою, глибоко вагітним жінкам і любителям котиків Містить сцени насилля, жорстокості, нецензурну лексику у великому об'ємі!

Сила грошей в усі часи була рушійною силою. Заради них люди йдуть на будь-які вчинки. Гроші надають людині владу, силу, впевненість у собі. Ця гонитва за здобиччю перетворює людину на тварину і тоді вже в світі homo sapiens діють звірячі закони. У цьому шаленому житті є вовки, а є вівці. Але, як відомо, Фортуна, річ не постійна і якщо сьогодні тобі пощастило стати вовком, то завтра ти можеш з легкістю перетворитись на вівцю.

Герой-коханець, лицемір, або ж просто збоченець? Уже кілька століть великі письменники, поети, а також звичайні графомани не втомлюються переосмислювати загадковий образ легендарного розпусника на ім'я Дон Жуан! Ми теж не втрималися і взяли все найбезрозсудніше і найкомічніше, з того, що було відомо про цього ловеласа і зварили власний скажений модерновий мікс, який представлять для вас кращі комедійні актори України.

Ви звикли жити спокійним, як вам здавалося, розміреним життям, сценарій якої розписаний на роки вперед? А що, якщо Ваш чоловік не робить ніяких кроків назустріч? Як довго Ви готові залишатися в любовних відносинах з цим чоловіком без зобов'язань з його боку? Тим більше, коли в один прекрасний день, в Ваш будинок стукає його давним-давно забута дочка і перевертає Ваш світ з ніг на голову? Сценарист, який пише безнадійні сценарії, дочка, яка мріє знятися в кіно і Ви, яка мріє про кар'єру і справжнього кохання. Зрештою, всі герої розуміють, що щастя полягає не в успіху і блиску кінематографічної кар'єри, а в дружбу і взаєморозуміння. Тим більше, що всі ми хочемо одного – любові! Яскрава, дотепна і лірична комедія не залишить ваш байдужими!

Це історія про домашню війну, яка точиться між старою матір'ю Мег Фолан і її дочкою – сорокалітньою дівою Морін. Але це ще й історія кохання. У героях Мак-Донаха безліч життєвих сил і пристрастей. А побутовий реалізм – лише видимість, під якою іскриться фантастичний коктейль з сентиментальної мелодрами, гротескової комедії, явного «театру жорстокості» і філософської притчі. «Я хочу писати п'єси, які б трохи розворушили людей» – ці слова належать ірландцю Мартіну МакДонаху, чия перша п'єса «Королева краси з Лінана» була написана лише за 8 днів і сувора британська п'єса одразу охрестила її «дивом сучасного театру».

Нерозділене кохання руйнує долі чеховських героїв. Теплий літній вечір, публіка збирається на березі річки для перегляду вистави в стилі «нове мистецтво». Її спеціально для своєї коханої Ніни Зарічної придумав та поставив молодий драматург Трепльов. Та всі його зусилля марні. На березі цього романтичного місця і Ніна, і ті, що зібралися споглядати дійство – люди, що страждають від нерозділеного кохання. Перед глядачем розгортаються історії людей, які втратили напрямок, людей з невлаштованими долями та болісними пошуками розуміння...