Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Олександр Фоменко
У дитинстві був спокійним і добрим хлопчиком. Спогади про дитинство яскраві, багато часу проводив на вулиці. Все, що пов’язано з вулицею і двором, для Олександра яскраве, позитивне і цікаве. О дев’ятій ранку виходили з дому, а поверталися в одинадцять. Це був цілий день пригод.
А ось у школі було складно і нудно. Врятувало лише те, що вже з першого класу хлопчик почав займатися театром, з яким багато їздили на гастролі вже з третього класу. У третьому класі ставили «Маленького принца».
А в старшому віці були серйозні роботи, спектакль «Геть» про кинутих котів, які збираються на горищі і кожен розповідає свою історію. Олександр грав кота-хулігана, який став таким хуліганом просто через те, що сильно любив сім’ю, в якій жив. А його вигнали.
У вересні 2015 в Центрі науки та мистецтва «DIYA» (на території кіностудії ім. О. Довженка) український драматург Наталія Ворожбит, театральний режисер Георг Жено, психотерапевт Олексій Карачинський, театральний критик Христина Хоменко, і кінорежисер Ліза Костиркіна здійснюють театральний проект з переселенцями. Результати цієї роботи будуть представлятися раз на місяць в ЦНМ DIYA, також творчий колектив Театру переселенця здійснює виїзд по різних містах України для підтримки переселенців засобом театрального мистецтва. Метою проекту є, з одного боку, спроба через реальні історії з життя людей викрити величезну цифру 1300000 переселенців, які є в Європі найбільшою гуманітарною катастрофою з часів Другої світової війни. З іншого боку, саме театр є способом опрацювання травм і можливістю знаходження перспективи життя в новій реальності. Паралельно, в театральній студії команди театру здійснюється надання безкоштовної індивідуальної психологічної допомоги переселенцям, що звернулись.
бере участь Олександр Фоменко
Марія Каллас - легенда світової опери - сказала, що, вимовляючи "браво, Божественна", всі завжди кажуть: ми любимо вас, та ніхто ніколи не вимовить: "Я кохаю". Богиня оперної сцени, якій поклонявся весь світ, коханка Арістотеля Онассіса, магната, міжнародного ловеласа, не мала справжнього жіночого щастя... У виставі виконуються наживо оперні арії з репертуару Каллас у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Олександри Пашкової (сопрано), у ролі Марії Каллас - заслужена артистка України Тамара Плашенко. Акомпаніатор - заслуженний діяч мистецтв України Тимур Полянський.
У 1930 році Михайло Булгаков написав інсценізацію безсмертної поеми Миколи Гоголя "Мертві душі" для МХАТу. Письменник ввів у текст п`єси образ Першого, що дуже нагадував самого Гоголя. З 1931 року в постановку включився К. С. Станіславський, і вистава стала реалістичною, в дусі системи Станіславського. Душа безсмертна, вона є втіленням божественного начала в людині, а мертві душі на бізнес - це безумство, це край гріхопадіння, та в нашому божевільному світі про душу геть забули... І це свавілля - наслідок деградації суспільства, його руйнації.
Щоб не належати до «другосортного народу», Мина Мазайло намагається змінити своє українське прізвище на російське, співзвучне прізвищу Єсенін. У родині розігралася справжня трагедія. Син Мини - свідомий українець Мокій - засуджує батьків вчинок. На допомогу приїхала тітка Мотя. От вона якраз вважає, що краще бути десять разів згвалтованою, ніж один раз українізованою.
Лікар Бомгарт читає щоденник свого товариша лікаря Полякова, в якому той описує муки людини, що потрапила у полон наркотиків. Сергій Поляков – людина тонкого душевного складу, він хороший лікар, який не зумів перемогти власний біль. Від нього пішла кохана дружина, і тепер життя його сповнене лише примарними спогадами про неї. Втікаючи від реальності, Поляков поринає у світ наркотиків. Та чи є в тому світі єдиноможлива реальність? Чи пам’ятає людина про невідворотність розплати за наркотичні ілюзії?
Це історія про розбагатілого, нерозумного пана, який всіма силами намагається увійти у вищий світ дворянства. Наймає вчителів співу, танцю, вчиться хорошим манерам, а головне – це видати дочку заміж за заморського принца, собі ж завести молоду коханку-дворянку.
У вересні 2015 в Центрі науки та мистецтва «DIYA» (на території кіностудії ім. О. Довженка) український драматург Наталія Ворожбит, театральний режисер Георг Жено, психотерапевт Олексій Карачинський, театральний критик Христина Хоменко, і кінорежисер Ліза Костиркіна здійснюють театральний проект з переселенцями.
Результати цієї роботи будуть представлятися раз на місяць в ЦНМ DIYA, також творчий колектив Театру переселенця здійснює виїзд по різних містах України для підтримки переселенців засобом театрального мистецтва.
Метою проекту є, з одного боку, спроба через реальні історії з життя людей викрити величезну цифру 1300000 переселенців, які є в Європі найбільшою гуманітарною катастрофою з часів Другої світової війни. З іншого боку, саме театр є способом опрацювання травм і можливістю знаходження перспективи життя в новій реальності.
Паралельно, в театральній студії команди театру здійснюється надання безкоштовної індивідуальної психологічної допомоги переселенцям, що звернулись.
