Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Провідний майстер сцени Київського академічного драматичного театру на Подолі.
Закінчив Державну театральну студію при Ставропольському академічному драматичному театрі ім. М. Лермонтова (філіал ГІТІСу). Працював у Ставропольському академічному драматичному театрі, у Краснодарському академічному драматичному театрі, в Театрі ім. М. Гоголя в Москві.
У театрі з 2000 року.
Театр на Подолі на чолі з Віталієм Малаховим з'явився на мистецькій території Києва в 1987 році. Комерційний успіх став можливим завдяки довгостроковому договору з тюменською нафтодобувною компанією. Театр вирушає на гастролі на південь Західного Сибіру. Зароблені кошти витрачаються на облаштування сцени та поліпшення фінансового становища трупи. Протягом семи років з моменту свого народження Театр на Подолі був практично мандрівним, і в кожному турне отримував визнання. Так, британська газета «Обсервер» порівнювала виставу «Ніч чудес» з «бездонним океаном під час шторму». У 1993 р. видання «Гардіан» відзначило високу художню цінність музичної вистави про протиборство зі смертю «Бенкет під час чуми» з огляду на Чорнобильську трагедію. Про театр, що ризикнув привезти дві шекспірівські вистави («Сон літньої ночі» та «Яго» за мотивами «Отелло») до стриманої Великобританії й завоював популярність в очах преси та публіки, із захопленням писали «Таймс», «Файненшіал таймс» та інші. Трупа Театру на Подолі була визнана однією з найкращих у програмі найпрестижнішої імпрези в Единбурзі (Шотландія), де водночас показували вистави близько 900 труп. У 1994 р. Театр на Подолі отримав статус державного. Академічні театри Києва завжди заслуговують на особливу увагу. У 2006 р. за видатні досягнення в розвитку українського драматичного мистецтва цього статусу набув і Театр на Подолі. У 2015 р. будівля театру закривається на дворічну реконструкцію. Оновлений Театр на Подолі запрошує глядачів на вистави формату 5D з використанням технологічних можливостей мобільної сцени, нового звукового обладнання, проекційного екрана, снігових установок. Театр активно займається благодійницькою діяльністю, влаштовуючи особливі вечори для людей з обмеженими можливостями. На його сцені проходять вистави для людей з вадами зору та порушенням слуху, театр обладнаний з урахуванням потреб людей з інвалідністю (є пандус і ліфт).
Сенсація в театральному житті України! Після багаторічної відсутності горьківських героїв на сценах українських театрів, вони заговорили з нами. Питання, як жити і у що вірити було і залишається головним. Хтось шукає відповідь в релігії, хтось в літературі, хтось в самому собі. Герої вистави «На дні» у виконанні акторів театру на Подолі, перебуваючи в нелюдських умовах нічліжки, дають глядачу колосальну віру і надію на те, що вихід все ж таки є. В цьому величезна сила театру і саме цієї постановки, символом якої є «сходи в небо». Лейтмотив вистави – мелодія Led Zeppelin «Stairway to Heaven» і, як апофеоз дійства, вона звучить у виконанні акторів.
Вода дарує життя. Та на ранчо сім'ї Карі вже кілька місяців панує засуха. 101 градус не тільки за вікном, а і у стосунках між героями. Батьку не терпиться видати заміж доньку, що «засиділася» у дівках, але помічник Шерифа (чудова партія, на думку сім'ї Карі) зовсім не хоче її брати за дружину; молодшому кортить скуштувати дорослого життя, а старший - воліє позбутися тягаря відповідальності. А вже зовсім доросла дівчинка Лізі ще вірить, що до неї прийде щастя. Та в один із найспекотніших вечорів у їх двері заходить Продавець дощу… Історія кліматичної катастрофи, розказана Річардом Нешем, звучить, як небанальна історія пошуку щастя, а ще більш виразною її робить жанр мюзиклу. Потужний і несподіваний драматичний сюжет, оригінальна музика та пісні, якраві балетні номери зробили виставу насправді ідеальним поєднанням музичного і драматичного начал.
Це психологічно віртуозна вистава про загибель кохання і надій, про примарність людського щастя. Шанувальникам творчості А. Чехова, які тонко відчувають атмосферу його творів і не з чуток знайомі з його персонажами, буде особливо затишно на виставі «Дядя Ваня». Вона одна з небагатьох на сьогоднішній день, хто зберіг первозданність світу драми, створеного автором за законами безсмертя, ім'я якому кохання. Премія «Київська Пектораль» – 2003-2004 у номінаціях: За кращу драматичну виставу Сценографія (спеціальний диплом – А. Лобанов) За кращу режисуру За кращий акторський дебют (Олена Свірська) За кращу чоловічу роль (Сергій Бойко)
У театральному буриме «Вернісаж на Андріївському» ми намагаємося досліджувати нову і не зовсім звичайну для «солідного» академічного театру форму і метод спілкування з глядачем – форму популярного зараз «флеш-моба». Тобто форму спілкування, що ще більш наближає глядача до актора, форму супер-камерного «інтимного» театру. Теми для вистави черпалися, в першу чергу, з енергетичної аури улюбленого нами усіма Андріївського узвозу. І хоча у виставі трохи історії (дуже небагато), в «екскурсійному» сенсі цього слова, сподіваємося, що факти розказані акторами, відкриють глядачам, щось нове у добре відомому. Ми відібрали для вистави персонажів, які не виблискують оригінальністю і новизною, але сподіваємося, що Ви впізнаєте їх, якщо хоча б раз пройшли від «низу» Андріївського до його «верху».
У 1930 році Михайло Булгаков написав інсценізацію безсмертної поеми Миколи Гоголя "Мертві душі" для МХАТу. Письменник ввів у текст п`єси образ Першого, що дуже нагадував самого Гоголя. З 1931 року в постановку включився К. С. Станіславський, і вистава стала реалістичною, в дусі системи Станіславського. Душа безсмертна, вона є втіленням божественного начала в людині, а мертві душі на бізнес - це безумство, це край гріхопадіння, та в нашому божевільному світі про душу геть забули... І це свавілля - наслідок деградації суспільства, його руйнації.
В одному царстві, певній молодій державі новини розносяться дуже швидко і не скільки завдяки шпигунам і пронирам, а скільки завдяки Інтернету. Історія про юну і прекрасну принцесу, закоханого, але бідного актора, старого, але багатого короля, які живуть у еру нано-технологій і не бояться нічого, окрім витоку інформації і атомного комара. Це казка для дітей і їх батьків – для кожного знайдеться своя.
«Пан Лампа» – іммерсивна вистава для дітей від 6 до 106 років. Разом з акторами ми потрапимо у чудернацький світ дитячих фантазій, страхів, викликів та перемог. Але ми не загубимось на шляху, адже з нами завжди буде Пан Лампа. І хоч це звичайнісінький дідусь, та голова його світиться, наче справжня лампа. «Пан Лампа» – казка, побудована з 10 коротких новел. Разом із дідусем та його турботливою онучкою Псюхою ми зустрінемо дивакуватих персонажів: Бабцю Драпцю, яка ходить догори дригом, сестер Кусюк, що є найнезвичайнісінькими блохами у світі, Пані Страшинську, яка більше за все на світі любить лякати дітей (але ж ми їй не дамо!) До нас завітає сама Пані Сонце і бозна-хто ще. Химерні друзі будуть співати, бешкетувати та вирішувати найскладніші життєві питання. Щоб у фіналі зрозуміти просту істину: коли ділишся своїм внутрішнім світлом – його лиш більшає. Вистава буде на Новій сцені, але глядацькі місця розташовані прямо на сцені, а не в залі, як зазвичай, бо глядачі залучені до гри!
Культовий роман Ентоні Берджеса у постановці визнаного режисера сучасності – на сцені театру на Подолі!
Хто не здатен на ненависть, той не здатен і на любов.
Монгольське прислів’я
Людина помиляється. Раз, два, десять. Їй подобається шлях сильнішого, дорога насилля і крові. Людина створює прекрасне, розвивається і еволюціонує. Вона здатна на ЛЮБОВ. Якими бути нам? Ми робимо вибір щодня. Але якби нас позбавили можливості вирішувати, права на помилку – ми б стали прекрасними і керованими механічними ляльками, безвольними плодами людської Любові до влади над іншими.Лікар Бомгарт читає щоденник свого товариша лікаря Полякова, в якому той описує муки людини, що потрапила у полон наркотиків. Сергій Поляков – людина тонкого душевного складу, він хороший лікар, який не зумів перемогти власний біль. Від нього пішла кохана дружина, і тепер життя його сповнене лише примарними спогадами про неї. Втікаючи від реальності, Поляков поринає у світ наркотиків. Та чи є в тому світі єдиноможлива реальність? Чи пам’ятає людина про невідворотність розплати за наркотичні ілюзії?
Класична мелодрама радянських часів. Втім, часи можуть і змінювати назви, але людина завжди залишається людиною. І тому історія зародження кохання двох немолодих самотніх людей сьогодні хвилює глядача так само, як и тридцять років тому. Тим паче, якщо цю історію розповідають талановито та сучасно. Ризьке узбережжя, море, сонце, догорає літо. ВІН і ВОНА... Таку картинку малює автор на початку п'єси. Саме так розпочинається їхній курортний роман...
Театр на Подолі на чолі з Віталієм Малаховим з'явився на мистецькій території Києва в 1987 році. Комерційний успіх став можливим завдяки довгостроковому договору з тюменською нафтодобувною компанією. Театр вирушає на гастролі на південь Західного Сибіру. Зароблені кошти витрачаються на облаштування сцени та поліпшення фінансового становища трупи.
Протягом семи років з моменту свого народження Театр на Подолі був практично мандрівним, і в кожному турне отримував визнання. Так, британська газета «Обсервер» порівнювала виставу «Ніч чудес» з «бездонним океаном під час шторму». У 1993 р. видання «Гардіан» відзначило високу художню цінність музичної вистави про протиборство зі смертю «Бенкет під час чуми» з огляду на Чорнобильську трагедію. Про театр, що ризикнув привезти дві шекспірівські вистави («Сон літньої ночі» та «Яго» за мотивами «Отелло») до стриманої Великобританії й завоював популярність в очах преси та публіки, із захопленням писали «Таймс», «Файненшіал таймс» та інші. Трупа Театру на Подолі була визнана однією з найкращих у програмі найпрестижнішої імпрези в Единбурзі (Шотландія), де водночас показували вистави близько 900 труп.
У 1994 р. Театр на Подолі отримав статус державного.
Академічні театри Києва завжди заслуговують на особливу увагу. У 2006 р. за видатні досягнення в розвитку українського драматичного мистецтва цього статусу набув і Театр на Подолі.
У 2015 р. будівля театру закривається на дворічну реконструкцію. Оновлений Театр на Подолі запрошує глядачів на вистави формату 5D з використанням технологічних можливостей мобільної сцени, нового звукового обладнання, проекційного екрана, снігових установок.
Театр активно займається благодійницькою діяльністю, влаштовуючи особливі вечори для людей з обмеженими можливостями. На його сцені проходять вистави для людей з вадами зору та порушенням слуху, театр обладнаний з урахуванням потреб людей з інвалідністю (є пандус і ліфт).