З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Олексій Коваленко

Олексій Коваленко

Актор, балетмейстер, хореограф.
Заслужений діяч мистецтв України

1983 року народження. Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж у 2002 році. У 2002-2008 роках працював артистом Дніпровського цирку. У 2009-2012 рр. – керівник студії сучасного танцю «JumpForce» м. Тюмень. Паралельно викладав хореографію у школі мистецтв «Ліра». Отримав дві вищі освіти: Харківська державна академія культури, спеціальність – «Сучасна хореографія», 2014; Бердянський державний педагогічний університет, 2015, спеціальність «хореографія», магістратура.

Артист балету Дніпровського академічного українського музично-драматичного театру ім.Т.Шевченка з 2012 року. Балетмейстер із 2014 року. Високопрофесійний танцюрист і хореограф.

2016 року балетна трупа на чолі з Коваленком О.С. посіла перше місце на Міжнародному фестивалі громадянської та патріотичної пісні «Надія».

За високу професійну майстерність, творчу індивідуальність, вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва має подяки від Дніпровської міської ради (2017), дипломами учасника та переможця у всеукраїнських та міжнародних конкурсах, Військово-цивільної адміністрації міст Красногорівки, Мар’їнки, Вугледару, Авдіївки Донецької області, де театр неодноразово давав благодійні концерти.

Із 2017 року викладач театральної студії «Намистечко» при Дніпровському академічному театрі ім. Т.Шевченка.

У 2018 року отримав почесне звання — заслужений діяч мистецтв України.

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Освіта: Дніпропетровський театрально-художній коледж, Харківська державна академія культури, Бердянський державний педагогічний університет
Ми знайшли 5 вистав, в яких
бере участь Олексій Коваленко

За п’єсою А.Крима «Стара нова історія» за мотивами творів про Ходжу Насреддіна Бухарський емірат 18-19 століття. Держава, що існувала на території сучасного Узбекистану, Таджикистану та частини Туркменії. Головою держави є емір, який має необмежену владу над своїми підданими. Візир – права рука еміра, його помічник, який збирає податки з населення, в тому числі й податок «на просто так», керує судом, навіть, вміє читати думки свого повелителя, поки той спить, і врешті решт, разом із начальником варти Асланбеком розшукує головного ворога – каламутника спокою Ходжу Насреддіна, головну дійову особу вистави. Ходжа Насреддін – персонаж фольклору низки народів Середземномор’я, Близького Сходу, жартівник і дотепник , герой тисяч анекдотів переважно на злобу дня — про бідних і багатих, про чиновників і духовенство та викривальних, що висміюють людські вади — про жадібних і щедрих, неправдивих і чесних, дурних і мудрих. Часто в образі Насреддіна переплітаються риси хитруна і дурника, мудреця і жартівника. Перші анекдоти про Ходжу Насреддіна було записано у Османській імперії в XVI столітті. У цій гумористичній музичній виставі в полон до еміра (не без допомоги бридкого лихваря Джафара) потрапляє Гюльджан, вродлива дочка гончара Ніяза, в яку ще з дитинства закоханий Ходжа. Звичайно, винахідливий Насреддін разом із спільником, звіздарем Гусейном Гуслія вирушають на допомогу дівчині. Вдаючись до хитрощів їм вдається потрапити до палацу повелителя Бухари.

Свіччине весілля
« Свіччине весілля » Історична драма

Вистава за відомою п’єсою українського класика Івана Кочерги. Історія про шалене і трагічне кохання зброяра Івана Свічки та Меланки, що сталася у Києві у далекому XVІ столітті.

Коли я випадково натрапив на мотив «заборони свiтла», мотив, що й послужив темою для цiєї драми, мене захопила в ньому можливiсть змалювати барвисту картину суто мiського життя i соцiальної боротьби в стародавньому мiстi, а на цьому мальовничому тлi створити узагальнений образ боротьби України за свою волю i самобутню культуру… Не буде великим порушенням художньої правди, коли припустити, що, не бачачи пуття в дванадцятирiчних скаргах великим князям, київськi ремiсники i городяни не витримали й активно запротестували проти знущання… Такий поетичний мотив, як заборона свiтла в цiлому мiстi, дає дорогоцiнну змогу змалювати стародавнє цехове ремiсниче життя, показати це життя не статично, а в процесi боротьби з феодалами за мiськi привiлеї i права.

Іван Кочерга (із передмови до п’єси)

Основою вистави  є чудова п’єса Григорія Горіна «Поминальна молитва», написана за мотивами творів Шолом-Алейхема, класика єврейської літератури. Дія відбувається на початку XІX століття в українському селі Анатівка, де «з давніх пір живуть українці, росіяни і євреї.  Живуть разом,  працюють разом, лише помирати кожен іде на своє кладовище. Такий звичай». У центрі уваги – сім’я небагатого, але мудрого, набожного Тев’є-молочника, який має дружину Ґолду та аж п’ять дочок, три з яких вже на виданні. Також за звичаєм євреї мали одружуватися з євреями, а батьки самі обирали дітям вигідних женихів, як і в багатьох народів світу тих часів. Проте не так сталося, як гадалося: Ґодл, Цейтл і Хава, хочуть залишити рідну домівку з тими, кого кохають, порушуючи віру й традиції, і досить нелегко батькові Тев’є змиритися із цим фактом і благословити молодят. У виставі піднімаються вічні теми  кохання, пошуку щастя, пошуку Бога і свого місця в житті. Національний гумор і оптимізм по-філософськи  протистоять різним неприємностям у житті персонажів. У мюзиклі звучить чарівна музика знаменитого американського композитора Джеррі Бока, органічно  переплітаючись із народною – єврейською і циганською.

Скільки вовка не корми, а він все одно у ліс дивиться… (народна мудрість) Настав час, коли підстаркуватий сторожовий пес Бровко став нікому непотрібний і господарі вирішують прогнати його з двору. Останньою краплею, що переповнила чашу їхнього терпіння, стало викрадення майна вночі, коли Бровко спав і не здійняв галасу. Вигнаний пес поневірявся лісом і був у дуже пригніченому стані й уже збирався накласти на себе… лапи, як раптом зустрів Вовка. Лісовий хижак знаходить спосіб, як Бровку продемонструвати господарям свою потрібність і повернутися жити до людей.

Пропонуємо глядачу нашу сценічну версію відомого твору «Ніч перед Різдвом», написаного класиком Миколою Гоголем. Вакула, хороший коваль і талановитий маляр із Диканьки, безнадійно закоханий в Оксану, дочку козака Чуба. На колядках в ніч перед Різдвом Оксана жартома обіцяє вийти за Вакулу заміж, якщо він дістане їй черевички, які носить сама цариця. Розуміючи, що йому ніколи не виконати цього прохання, Вакула з горя хоче втопитися. Але до рук закоханого хлопця несподівано потрапляє чорт, який прийшов за любовними втіхами до його матері, спокусливої Солохи. І раптом Вакулі спадає на думку цікава ідея…