Олег Шевчук

Колектив театру анонсував «сучасне проникнення» в образ Фірса. Але при цьому не чекайте новаторського прочитання «Вишневого саду». Адже новим викладом Чехова глядач уже переситився. І все більший інтерес викликають саме ті постановки, в яких використовується класичний текст і сюжет. Вся постановка «Смерть Фірса» наскрізь пронизана відчуттям хисткості. Все швидкоплинно і не постійно, буквально розсипається на очах. Є в постановці і частка абстрактності, гармонійно переплетеної з реаліями життя ... Декорації та освітлення лише відтіняють внутрішній стан героя п'єси. Самотній Фірс і його драма – у чеховській трагікомедії.

#loveproject в одній дії за мотивами п'єси Ніла Лабьюта «Хто з вас не дивився на свого супутника життя або колегу і не думав: «чудова людина, ось тільки б одне поміняти...» – це цитата однієї з героїнь вистави. Чи маємо ми право змінювати когось? Чи щиро ми це робимо?

«Вам двадцять один-двадцять два, ви приймаєте якісь рішення, а потім-фьють! – Вам сімдесят. Ось уже п'ятдесят років, як ви стали адвокатом або редактором, а ця літня дама поруч з вами розділила більше п'ятдесяти тисяч сніданків, обідів і вечерь». «Театр на Чайній» і його «чайники» поринули в життя простих сімей. У просте життя яка нас оточує і в якому ми живемо – з їжею, кавою і вічно підгорілим беконом. Маленьке просте містечко, маленькі прості люди, маленькі прості почуття, маленькі прості драми, маленькі прості трагедії ... Все те «маленьке просте» що в нас, можливо, і є «... Земля, Сонячна система, Всесвіт, Світ ...» Сам Торнтон Уайлдер про п'єсу «Наше містечко» говорив: «Це проста п'єса, в якій присутні всі складні теми; і це дуже складна п'єса, де я з любов'ю розповідаю про найпростіші речі у світі».

Проста і зрозуміла кожному історія. Ця вистава про нас з вами і, звичайно ж, вона про кохання. Про відносини двох абсолютно різних, на перший погляд, молодих людей, історія про любов батьків до своєї дитини, історія про прийняття себе. Неймовірно зворушлива і смішна!

Збіг обставин, випадковість чи доля – як хочете це називайте – але троє людей опиняються в одному місці в один час і їх життя переплітаються і зв'язуються тугими вузлами. Моллі, яка осліпла в ранньому дитинстві, яка створила свій світ, приймає рішення в одну мить все змінити. Примарне бажання, фантазія відправитись у світ, який ніколи тебе не належав, бажання бути коханою, безмежна любов до життя або, все таки, звичка довірятися. Що спонукало Моллі на крок, про який вона сама каже – «Звичайно, я довіряю Френку. Звичайно, я довіряю Містеру Райсу. Але звідки їм знати, що вони забирають у мене? Звідки вони знають, що вони мені дають? Вони не знають. Вони не можуть знати. А я що-небудь здобуваю?» А чи дійсно знали вони? Навіщо їм це? Навіщо їй це? Хто вбив MOIIY? Де межа реальності і фантазії на якій можуть знаходиться відповіді?

Наше життя сповнене подій, якими іноді хочеться поділитися з друзями, але завжди бракує часу, щоб зупинитися і просто поговорити. А було б непогано хоч раз, хоч коли-небудь...