З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Олег Єрмоленко

Олег Єрмоленко

Актор, художник-постановник.

Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське

Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж, Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. У нашому театрі працює з 2013 року.

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актор  є  резидентом театрів:
Маргарита Кудіна
Маргарита Кудіна
Художній керівник
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 11
5.8
5.6
6.0
5.8

Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки розташований в одній із найкрасивіших будівель історичної частини міста Кам’янське (у 1936-2016 р.р – Дніпродзержи́нськ). Будівля є пам'яткою історії та архітектури міського значення. Побудована в 1900 році. Спочатку була Народною аудиторією. Появі цього закладу культури, як втім і всіх громадських будівель Верхньої колонії Кам’янського ми зобов'язані Ігнатію Ясюковичу – директору-розпоряднику Дніпровського металургійного заводу.

На початку минулого століття в будівлі Народної аудиторії свої спектаклі показували професійні трупи, що гастролювали, а також – ентузіасти-аматори з-поміж робітників і службовців Дніпровського металургійного заводу.
Саме тут у 1935 році відкрився перший професійний стаціонарний театр міста – Театр руської драми ім. Т. Г. Шевченка, потім успішно працював Український драматичний театр ім. Лесі Українки, а в 1980 році відкрився Дніпродзержинський музично-драматичний театр, який з 2000 року носить ім'я Лесі Українки. В 2012-му він отримав статус академічного.
У 2016 році місто повернуло собі історичну назву Кам’янське. З того часу театр називається - Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам’янського.
Раз у 2-3 роки у місті проходить надважлива культурна подія – театральний фестиваль «Класика сьогодні». Ідея подарувати містянам свято творчості та краси належала головному режисерові Сергію Чулкову та завідуючій літературною частиною Л. Костенко. Вперше фестиваль відбувся у далекому 1993 році – і з того часу пройшов шлях від регіонального до міжнародного. Його люблять і з нетерпінням чекають як учасники, так і глядачі.
За роки існування фестивалю свої кращі спектаклі в Кам’янське привозили театри України, Білорусі, Казахстану, Росії, Азербайджану, Румунії, Грузії, Ізраїлю, Італії тощо.
Театр ім. Лесі Українки успішно і гармонійно розвивається. В його репертуарі – понад 40 вистав найрізноманітніших жанрів: українська та зарубіжна класика, сучасна драматургія, оперети, музичні комедії, спектаклі для дітей, театралізовані концертні програми, концерти класичної музики.

Ми знайшли 14 вистав, в яких
бере участь Олег Єрмоленко
Попелюшка
« Попелюшка » Музична казка

Одна з найвідоміших казок світу про бідну дівчинку, яка знайшла любов і щастя.  Цей сюжет втілений у фольклорі майже всіх народів планети. Кажуть, і у стародавніх єгиптян існувала версія цієї казки. Чарівна історія про Попелюшку живе й живе, і кожен розповідає її на свій кшталт. Мабуть, найкраще, найчарівніше, найдобріше перекладення для сцени цієї знаменитої історії зробив драматург-казкар Євген Шварц. Саме за його п’єсою  наш театр поставив музичну казку для дітей і дорослих про кохання, яке здатне творити справжні дива!!!

БУ-РА-ТІ-НО
« БУ-РА-ТІ-НО » Музична казка

Якби добрий татусь Карло не змайстрував із чарівного поліна дерев’яного хлопчика, то хто б звільнив беззахисних ляльок від жорстокого Карабаса? Хто знайшов би Золотий ключик і дізнався таємницю маленьких дверцят за намальованим на старому полотні вогнищем? Хто подарував би всім нам ДИВО ТЕАТРУ? Без пустотливого непосиди Буратіно просто не було б цієї доброї казки!

Рей Куні пише тільки комедії. До того ж комедії положень. Якщо побачите його ім’я на афіші, знайте, на вас чекає екстравагантна історія, в якій цілком звичайні люди опиняться в надзвичайній ситуації. Герої будуть змушені миттєво реагувати на обставини, які постійно змінюються, пристосовуватися, здійснювати неймовірні вчинки. І це завжди буде дуже, дуже смішна історія. П’єса успішного англійського драматурга «Смішні гроші» саме така. А починається все з того, що звичайний клерк знаходить у метро незвичайний чемоданчик, набитий пачками фунтів стерлінгів. Як вчинили би ви на його місці? А Генрі Перкінс взяв та й … Втім, не будемо відкривати сюжетних перипетій, ви все побачите самі в спектаклі нашого театру «Не наші гроші». Довіртеся фантазії та досвіду Рея Куні, винахідливості режисера-постановника Олександра Варуна, майстерності акторів, зайнятих у цій іскрометній комедії і, повірте, результат вас не розчарує!

Невитіювата, але щира історія про те, як Уляну ледь не віддали заміж за багатого сільського дурника Стецька, а красивий, але бідний Олексій за допомогою дядечка-москаля зміг відстояти своє право на щастя.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

«Украдене щастя» – визнаний шедевр світової драматургії, хрестоматійна класика, п’єса, перевірена роками, цінована режисерами і акторами, завжди затребувана глядачами. В основу сюжета Іван Франко поклав відому західноукраїнську народну «Пісню про шандаря». Шекспірівські за рівнем напруження інтриги та пристрасті розгортаються в невеликому українському містечку на окраїні Австро-Угорщини. Анна, яку брати примусили вийти заміж за нелюба, змирилася з долею, притерпілася до свого чоловіка Миколи, бо він людина все ж таки добра та мирна. Але одного разу в їх будинку з’являється колишній коханий – Михайло, якого Анна вважала загиблим на війні. Любов, що, здавалося, щезла назавжди, спалахує з новою силою. Три людини виявляються втягнутими у вир нестримних палких почуттів. Виходу з ситуації цього любовного трикутника немає, тому що боротьба за право на щастя йде вже не на життя, а на смерть.

«Казка розповідається не для того, щоб приховати, а для того, щоб відкрити, сказати на повну силу, на повний голос те, що думаєш»,– вважав Євген Шварц, великий казкар ХХ століття. І дійсно, його п’єси – це збільшувальне скло для глядачів і читачів, принаймні для тих, що мають рішучість поглянути уважніше перш за все на себе самих. Саме такої рішучості потребує від глядачів нова вистава нашого театру «Дракон». За основу сюжету взято поширений в міфологіях багатьох країн мотив знищення дракона головним героєм в ім’я порятунку людей. Але в казці Шварца люди, яких рятує лицар Ланцелот, вважають життя під владою Дракона цілком терпимим. До жорстокості і утисків вони звикли, кожен сподівається, що гірше не буде. А вступати з Драконом в бій – вірна  смерть. Ці люди не особливо й хочуть, щоб їх рятували, їм не потрібна свобода, вони вважають за краще бути в рабстві, аби пан виявився м’якішим. Втративши одного тирана, вони із задоволенням йдуть під владу іншого. Герой з подивом виявляє – для того, щоб звільнити людей, вбити Дракона недостатньо…

Сеньйор Хуан – той самий іспанський дворянин, загадковий і привабливий, чарівний і порочний, бунтар, вигнанець, легендарний спокусник, який підкорив серця сили-силенної жінок. Але чому він став легендою? Чим заплатив за свою славу? За що його так беззавітно любили жінки? «Я не народився ані зрячим, ані крилатим, я був як усі, – каже сеньйор Хуан. – Може, і далі жив би як усі. Але … » У виставі за знаменитою п’єсою Леоніда Жуховицького наш театр представить власну версію історії сеньйора Хуана.

Давню казку про те, як гнана мачухою принцеса знаходить надійний прихисток у лісових жителів – гномів, знають усі. Але хочеться її чути знов і знов… Чарівну історію, яка на нашій сцені перетворюється в гімн всеперемагаючій силі добра, милосердя та любові.

Звичайно ж, питання, винесене в назву вистави, риторичне. Всім добре відомо про існування такого закладу як пологовий будинок. Саме там щодня відбувається диво – народжуються нові життя. Там жінки не тільки відчувають ні з чим незрівнянну радість, а й покладають на себе тягар відповідальності за майбутнє дитини. Там ухвалюються найважливіші рішення, зникають одні проблеми, і тут же виникають нові…  Отже, життя в цій установі вирує, даруючи драматургам несподівані, інколи, смішні, а буває і сумні сюжетні колізії. Дія п’єси «Звідки беруться діти?» відомого українського письменника і кіносценариста Анатолія Крима відбувається в пологовому будинку невеликого провінційного містечка. Головні героїні – 4 жінки при надії. Але кожна по-своєму відноситься до майбутньої дитини і до дітей взагалі, кожна потрапляє в різні нестандартні ситуації, пов’язані з материнством і улюбленими чоловіками. Підтримати «матусь» і допомогти впоратися з особистими переживаннями намагається головний лікар Маргарита Андріївна, а також санітарочка Паша. Доля звела цих жінок не випадково. Кілька днів в пологовому будинку докорінно змінили життя кожної…

Божевільна сімейка, або Малюк
« Божевільна сімейка, або Малюк » Кумедне шоу з піснями, танцями та пострілами

«Bichon» – найпопулярніша  п’єса відомого французького драматурга, сценариста і режисера Жана де Летраза (Jean de Létraz) лягла в основу музичної вистави «Малюк» українських авторів А. Горіна і Едуарда Яворського, музику до якої написав сучасний український композитор Юрій Шевченко.
Написана ще в 1935 році п’єса «Bichon» користувалася неймовірним успіхом, була поставлена в Театрі Пале-Рояль, а згодом – на багатьох інших європейських сценах, екранізована в 1947 році, багато разів перекладена, зазнала безліч постановок на світових підмостках та ще й  досі цікава і режисерам, і публіці. Зворушлива історія кохання у витонченій упаковці пісень і танців, кохання, яке долає всі перешкоди, в тому числі і фінансові,  пронизана веселим духом безтурботності, доброго гумору і життєрадісності.   З чисто французьким гумором вона  трактує одвічні проблеми взаємовідносин батьків і дітей. Та головне – запрошує зануритись в атмосферу свята, у стихію театральної гри, фантазії та імпровізації.

Герої п’єс Марка Камолетті, завжди молоді, влюбливі, легковажні і непередбачувані в своєму авантюризмі. Вечір на заміській дачі Бернара і Жаклін видався гарячий. Випровадити улюблену дружину до її матері, щоб провести вікенд з коханкою (звичайно ж – моделлю), Бернару не вдалося. Його кращий друг Роберт, викликаний «для прикриття», як з’ясувалося, ще й коханець Жаклін. Загалом усі тут не святі і все йде не за планом. Тому що коханку Бернара звуть Сюзанна, а кухарку – Сюзетта, тобто обидві вони – Сюзі. Ну, ви розумієте.

Казка про Вогняного дракона
« Казка про Вогняного дракона » Повчальна історія і веселий урок

Одного разу з Малюком і Карлсоном трапилася небезпечна історія. Зовсім не думаючи про обережність, легковажний пустун Карлсон запропонував Малюкові пограти з іграшковим гвинтокрилом і заправити його справжнім бензином! Нічого доброго з цього не вийшло, але пустун не вгамувався, він підмовив Малюка розпалити в лісі багаття. Ось тут-то і прокинувся жахливий Вогняний Дракон. І якби Гусеничка не привела на допомогу доброго чарівника Слона-пожежного, хто знає, скільки бід встигло б накоїти безжалісне чудовисько. Довелося і Малюкові, і Карлсону вчити правила безпечного поводження з вогнем. А разом з ними – і юним глядачам. Добре, що таке навчання виявилася веселим, цікавим, та ще й музичним!

Не кожному щастить знайти справжніх друзів. Ось, наприклад, Мавпочка дуже-дуже хотіла з кимось подружитися, але їй це ніяк не вдавалося. Справа в тому, що вона любила дражнитися і кепкувати над іншими звірятами. Кому ж таке сподобається? А ось Тигренятко чомусь легко і просто зуміло заприятелювати і з вченим, трохи дивакуватим Папугою, і з мрійливим Равликом, і з грізним на перший погляд Крокодилом. Як йому це вдалося? Саме про це малята і дізнаються, подивившись виставу «Тигренятко, що казало «Р».

Це весела і одночасно зворушлива музична казка про чудеса, які відбуваються поруч з нами. Герої вистави і наші вірні друзі дитинства – іграшки – опиняються в дуже-дуже складній ситуації. Але закликавши на допомогу винахідливість, вірність, оптимізм і дружбу, красуня Лялька, елегантний Папуга, хоробрий Тигр, чарівний Заєць, мудрий Ведмідь долають усі перешкоди на своєму шляху. Звичайно, тут не обійшлося без допомоги Діда Мороза і Снігуроньки, які одного разу вчасно прийшли в один звичайний двір нашого міста, де і сталася ця чарівна історія.