Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Оксана Черкашина
Народилася у Харкові. Саме там вона закінчила Національний Університет Мистецтв імені Івана Котляревського, почала працювати в експериментальному театрі «Прекрасні квіти», пізніше «прописалася» у Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.
У 2018 році акторка зіграла головну роль у виставі польської режисерки Катажини Шинґери «Lwów nie oddamy» («Левів не віддамо»), за яку була визнана у Польщі найкращою театральною актрисою року на XXV Конкурсі польської сучасної вистави.
Театр «Прекрасні Квіти» – незалежний професійний театр, створений в 2011 році випускниками Харківського Університету Мистецтв ім. І. П. Котляревського (Артем Вусик, Ігор Ключник, Денис Чмельов). В цьому ж році ними був заснований унікальний жанр Фанк-Футуризм, в якому театр працює і донині. Творчі інтереси колективу спрямовані на розвиток театрального мистецтва міста та країни, підняття його на високий рівень, шляхом гармонійного злиття старих і нових театральних форм і технік. У квітні 2013 року театр презентував своє нове творіння: соціально-сатиричний спектакль під назвою «ЖИР», в якому крім звичного складу беруть участь відомий український музикант і актор Сергій Бабкін зі своєю дружиною Сніжаною Бабкіної. 2014 рік почався з прем’єри вистави «Червоний», в якому розкриваються вічні питання стосунків чоловіка і жінки. У цьому проекті до основного складу театру приєдналася Оксана Черкашина (в минулому – актриса Харківського академічного українського театру ім. Т. Г. Шевченка). Навесні 2015 року в репертуарі театру з’явився спектакль-перформанс «Dracula», поставлений за мотивами однойменного твору Брема Стокера. У цій роботі задіяна вся трупа, що складається вже з шести чоловік, а в якості режисера виступає Артем Вусик. У травні 2016 театр презентує свій п’ятий спектакль – «SEX 2005», експериментуючи з музикою і простором і виходячи за рамки звичної театральної сцени. Вся дія відбувається в камерній галереї під акомпанемент гітари, де задіяні тільки два актори театру: Артем Вусик і Оксана Черкашина. Восени 2016 театр «Прекрасні Квіти» працює над спільним проектом з ХАТОБом і в листопаді випускають прем’єру «365». Це перший в Україні і один з не багатьох в світі проектів, що поєднує в собі гармонійний сплав музики Антоніо Вівальді та Астора П’яццолла з пластичним сучасним театром. У лютому 2017 театр показує спектакль «ДПЮ» – спільний проект з громадської організації «Лінія згоди». У цьому документальної роботі театр «Прекрасні Квіти» вперше заговорив зі сцени і вперше попрацював з драматургом (Дмитро Левицький). Тут звучать реальні історії із зони бойових дій, ветерани АТО розповідають про свій досвід життя до війни, на війні і після неї.
Серед інших театрів України Київський державний академічний театр драми і комедії посідає особливе місце. Театр, що виник на хвилі демократичних змін у суспільстві наприкінці 70-х років XX століття, сьогодні є широко відомим і популярним у глядачів, авторитетним серед фахівців. Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра – 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вул. Ш. Руставелі, 13 («Высшая точка – любовь» Р. Фєдєньова). Багато років театр не мав власного приміщення. Вистави відбувалися у всіх театрах Києва і майже у всіх палацах культури міста, у тому числі у Палаці «Україна» та Жовтневому палаці. У травні 1982 р. міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру «Космос» на Лівобережному масиві. В цій будівлі силами колективу був влаштований «Театр у фойє» – перша мала сцена у тогочасному Києві та, можливо, і в Україні. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки. Театр працює двома мовами. За час існування премії «Київська пектораль» театр отримав 15 нагород майже у всіх її номінаціях.
бере участь Оксана Черкашина
Білоруський режисер Євген Корняг запрошує нас на територію фізичного театру. Це місце, де мало слів. Місце, в якому бере владу рух, символи та відчуття. Історії акторів, розказані мовою тіла, ритму, музики, звучать як відлуння зникаючих слів. Емоції, які перетворюються на жести. Чекаєте лінійного сюжету? Режисер вистави пропонує поринути у виставу по-новому. Поняття, про які говорять в театрі іноді наскільки крихкі, що не завжди їх можна виразити словами. Саме рух та образи донесуть те, що зазвичай лишається поміж рядків. Чим можна заповнити самотність? Келихом вина. Скільки потрібно келихів? Один, два, три… самотність не зникає, а ти вже не в змозі зупинитися. Ти в пастці алкогольної ейфорії. Твоє почуття самотності вже заповнюється приємним післясмаком від ковтка жаданого напою. Ти опиняєшся на новій території, де стаєш сміливішим. В тебе виростають крила. Тепер ти можеш сказати щось «зайве», що може виявитись найважливішим – зізнатись у коханні, вибачитись, щиро відповісти правду. Відчуття алкогольної ейфорії поглинає тебе, але тепер ти боїшся втратити межу. Ковток – крок вперед, ковток – крок назад. Чи існує ідеальна формула винного міксу, яка здатна знищити самотність назавжди?
Жила була-дівчина, звали її Сара. Сара Кейн. Вона була письменницею і страждала від нервових розладів. Писала про любов, секс, насилля і безумство і вважалась крутим британським драматургом, аж поки не вирішила накласти на себе руки. А перед цим, останнє, що вона написала - був Психоз о 4:48. о 4:49 її самої вже не було. З тих пір Сара Кейн стала культовим британським драматургом, як і більшість талановитих людей, що помирають рано і ефектно, а театральний світ вже майже 20 років шукає паролі від її кодів, закладених у текстах. І ми будемо шукати.
В основі сюжету – історія скрипаля, який відривається від батьківського гнізда і пізнає всі радощі і тяготи самостійного життя. Він зустрічає свою любов, проходить ряд труднощів на шляху до свого щастя і мимоволі стає спостерігачем картини життя сьогоднішнього суспільства. Вистава «365» буде говорити з глядачем на сучасній мові і на актуальні теми. Поєднуючи в собі елементи гротеску і сатири, спектакль торкнеться загальнолюдські проблеми, де кожен глядач зможе побачити віддзеркалення власної повсякденності. «Времена года» А. Вівальді та А. П’яццолли у виконанні камерного оркестру стануть тут лейтмотивом життя простих людей, з їх страхами, ілюзіями, фобіями і розчаруваннями. У фірмовому безсловесному жанрі «Прекрасних Квітів» через призму сюрреалізму будуть розкриті найбільш нагальні теми соціуму і просто окремої людини.
На цей раз театр «Прекрасні Квіти» береться за одну з найбільш вічних тем. Вас чекає історія трьох чоловіків і те, що відбувається з їх звичним усталеновленим світом, коли до нього вривається потужна хвиля жіночої сили і краси. Це історія всепоглинаючої любові з витікаючими наслідками. Вистава-медитація без зайвих слів і брехливих поз. Якщо вас не страшать відвертості, то цей любовний експеримент припаде вам до смаку. Театр як і раніше працює в унікальному для України безсловесному жанрі, назва якому «фанк-футуризм».
«SEX 2005» – це п’ятий спектакль театру «Прекрасні квіти». Вистава-дослідження про взаємодію чоловічого і жіночого. Тут ви стаєте свідками формування пари від трепетною зустрічі до безвихідного кінця. Одна історія, два погляди, різна любов. Ми задаємо питання: чи можливо в сучасному світі не тільки залишатися разом, але і дозволити собі бути щасливими? У цій виставі «Театр Прекрасні квіти» експериментує з музикою і простором, виходячи за рамки звичної театральної сцени. Вся дія відбувається в камерній галереї під акомпанемент гітари.
Вистава «DRACULA» − це відкритий анатомічний театр жанрів трилера, гротеску, бойовика, комедії і навіть ліричної драми. У багряному калейдоскопі пристрастей Брема Стокера ви станете свідком фатальної зустрічі Джонатана Харкера і Графа Дракули, його авантюрної подорожі до Лондона в пошуках прекрасної Міни. Зануритесь у світи пристрасті і приреченості Люсі, невиліковного болю Ван Хелсінга та божевілля Ренфілда, знемагаючого в очікуванні свого хазяїна. Пишність легенди без бутафорії прикрас.
Знайомтесь: Райне Куккіа – наш працівник відділу кадрів. Колишній! Працівник відділу кадрів. Ви його добре знаєте! Це той – дивакуватий, далекий від реалій сучасного світу, надто чужий для суспільства, що зосереджене на техніці, прогресі та ефективності. Райне втратив роботу і це змінило звичний хід подій, бо як тепер існувати в «світі прогресу та ефективності»? Залишається лише одне – терміново «апгрейдити» своє життя! Ми живемо в епоху науково-технічної революції – оновлення гаджетів, позбавлення від зморшок та залежність кількість лайків в соціальних мережах. Ми відвудіємо найкрутіші тренінги з саморозвитку, проте не в змозі банально прибити полицю чи доглянути рослину. Ми годинами сидимо в інтернеті, але не знаходимо часу відвідати найрідніших людей. Google знає більше за нас, проте ми невпинно намагаємось з ним конкурувати, отримуючи знання, які зовсім не стосуються людини. Людина перестала бути людиною. Спробуємо знайти когось справжнього?
Вистава-лауреат премії «Київський рахунок» — краща вистава 2018 року. Війна на сході України – це не лише вибухи, обстріли та імена загиблих. За її лаштунками, по обидва боки фронту триває життя (не)звичайних людей, яких поєднали розбиті дороги Донбасу. Молода жінка вирушає на схід України у пошуках документального матеріалу про війну, але там, у сірій зоні прикордоння стає заручницею і своїх, і чужих історій. Вона проживає їх немовби в задзеркаллі, де вже немає добра і зла, де жертва і кат міняються ролями, а любов стає минущою і невловимою. «Погані дороги» – це шість історій про стосунки жінок та чоловіків, загострені і спотворені війною, та про переломи, які ніколи не загояться. Ця п’єса – одне з перших висловлювань про війну на сході Україні на великій театральній сцені. Наталя Ворожбит написала її, збираючи історії і свідчення реальних людей для сценарію «Кіборгів» (режисер Ахтем Сеітаблаєв). Та якщо «Кіборги» це про міф та звитягу, то «Погані дороги» –про саме життя, яке завжди переважатиме смерть. Уперше п’єса була поставлена у лондонському театрі Royal Court у жовтні 2017 року. Українська прем’єра відбулася 27 вересня 2018 року на Сцені 6.
Театр «Прекрасні Квіти» – незалежний професійний театр, створений в 2011 році випускниками Харківського Університету Мистецтв ім. І. П. Котляревського (Артем Вусик, Ігор Ключник, Денис Чмельов). В цьому ж році ними був заснований унікальний жанр Фанк-Футуризм, в якому театр працює і донині.
Творчі інтереси колективу спрямовані на розвиток театрального мистецтва міста та країни, підняття його на високий рівень, шляхом гармонійного злиття старих і нових театральних форм і технік.
У квітні 2013 року театр презентував своє нове творіння: соціально-сатиричний спектакль під назвою «ЖИР», в якому крім звичного складу беруть участь відомий український музикант і актор Сергій Бабкін зі своєю дружиною Сніжаною Бабкіної.
2014 рік почався з прем’єри вистави «Червоний», в якому розкриваються вічні питання стосунків чоловіка і жінки. У цьому проекті до основного складу театру приєдналася Оксана Черкашина (в минулому – актриса Харківського академічного українського театру ім. Т. Г. Шевченка).
Навесні 2015 року в репертуарі театру з’явився спектакль-перформанс «Dracula», поставлений за мотивами однойменного твору Брема Стокера. У цій роботі задіяна вся трупа, що складається вже з шести чоловік, а в якості режисера виступає Артем Вусик.
У травні 2016 театр презентує свій п’ятий спектакль – «SEX 2005», експериментуючи з музикою і простором і виходячи за рамки звичної театральної сцени. Вся дія відбувається в камерній галереї під акомпанемент гітари, де задіяні тільки два актори театру: Артем Вусик і Оксана Черкашина.
Восени 2016 театр «Прекрасні Квіти» працює над спільним проектом з ХАТОБом і в листопаді випускають прем’єру «365». Це перший в Україні і один з не багатьох в світі проектів, що поєднує в собі гармонійний сплав музики Антоніо Вівальді та Астора П’яццолла з пластичним сучасним театром.
У лютому 2017 театр показує спектакль «ДПЮ» – спільний проект з громадської організації «Лінія згоди». У цьому документальної роботі театр «Прекрасні Квіти» вперше заговорив зі сцени і вперше попрацював з драматургом (Дмитро Левицький). Тут звучать реальні історії із зони бойових дій, ветерани АТО розповідають про свій досвід життя до війни, на війні і після неї.
Серед інших театрів України Київський державний академічний театр драми і комедії посідає особливе місце. Театр, що виник на хвилі демократичних змін у суспільстві наприкінці 70-х років XX століття, сьогодні є широко відомим і популярним у глядачів, авторитетним серед фахівців.
Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра – 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вул. Ш. Руставелі, 13 («Высшая точка – любовь» Р. Фєдєньова).
Багато років театр не мав власного приміщення. Вистави відбувалися у всіх театрах Києва і майже у всіх палацах культури міста, у тому числі у Палаці «Україна» та Жовтневому палаці. У травні 1982 р. міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру «Космос» на Лівобережному масиві. В цій будівлі силами колективу був влаштований «Театр у фойє» – перша мала сцена у тогочасному Києві та, можливо, і в Україні. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки.
Театр працює двома мовами.
За час існування премії «Київська пектораль» театр отримав 15 нагород майже у всіх її номінаціях.
