Знав, що буде актором ще змалку. Коли у першому класі запитали, ким би він хотів стати в майбутньому, то встав і сказав, що буде актором, чим і заслужив насміхання над собою з боку однокласників.
Сьогодні Валерій Леонідович бере участь у вечорах поезії, які влаштовуються у театрі для молоді. Його улюблені поети - Шекспір, Беранже, киянин Кисельов. Зі сцени читає вірші, сидячи у кріслі. І мало хто із глядачів здогадується про те, що чоловік, який говорить їм про щастя, без сторонньої допомоги не може рухатися вже протягом десяти років.
Але найголовніше, що Валерій Леонідович не втратив смак до життя, а допомагає в цьому його професія. “Коли телефонують і просять виступити у кафе, театрі — це щастя. Коли бачиш очі людей, яким читаєш вірші, бачиш, як змінюється їх світосприйняття, почуття розумієш - ти ще потрібний. Це не можна виміряти ніякими грошима. Коли приходить товариш і п`є з тобою чай, просто так, і ти відчуваєш його тепло та сердечність, теж розумієш - ти потрібний не тільки на сцені. І це теж щастя”.
в яких задіяний Непомілов Валерій
Театр «Колесо» був заснований у 1988 році. Перша вистава відбулась 28 травня того ж (1988) року. Засновником та художнім керівником закладу від дня заснування й дотепер є Народна артистка України Кліщевська Ірина Яківна.
Значною подією в житті новоствореного колективу стало отримання власного приміщення на Андріївському узвозі, 8. Усі працівники театру взяли участь у переобладнанні будівлі під потреби театру.
Нині головна сцена театру розташована на другому поверсі театру і розрахована лише на 70 глядачів. Відтак, театр є камерним – актори перебувають на відстані витягнутої руки від глядачів, вони стають свідками найпотаємніших процесів, які відбуваються на кону. Другою сценою в «Колесі» вважають кафе театру. Тут, на першому поверсі, у затишній домашній атмосфері проходять вистави, які змушують глядачів відчути себе знову ж таки безпосередніми учасниками вистави.
Від вересня 2008 року Київський театр «Колесо» отримав статусу «академічного». У теперішній час, театр «Колесо» є невід'ємною складовою культурного життя Києва, улюбленим місцем відпочинку не тільки киян, а й численних гостей столиці.
