З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Наталія Орєшнікова
Наталія Орєшнікова
Наталія Орєшнікова

Наталія Орєшнікова

Актор, режисер, художник-постановник, автор музичного оформлення, асистент режисера.

Провідний майстер сцени, актриса театру, у театрі з 1987 року. З 2006 року – головний режисер Закарпатського академічного обласного театру ляльок
Член Національної спілки театральних діячів України. 1990
Член Міжнародної спілки діячів театру ляльок (УНІМА–Україна). 2012
Почесне звання «Заслужена артистка України». 2008

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актриса  є  резидентом театрів:
Мирослав Петій
Художній керівник

Закарпатський академічний обласний театр ляльок створений в Ужгороді 1980 року. У 1988 році одержав приміщення в центрі міста на площі Театральній, де у 20-х роках минулого століття діяв перший у краї Руський театр «Просвіта», оснований геніальним М. Садовським. Очолює колектив директор-художній керівник Мирослав Петій, фахова людина з досвідом організаційної роботи. Творчий процес здійснюється трупою у складі 15 осіб, серед яких заслужені артистки України Світлана Кобзиста та Елла Григор’єва, провідні майстри сцени Микола Карпенко, Андрій Опіок, Олена Пишка, Лариса Кривчик, Тетяна Сударєва, актори Юлія Чеховська, Павло Проданюк, Олександр Бєліков, та здібна театральна молодь Ярослава Яник, Дмитро Ємець, Ганна Ліпчей, Іванна Павлюк під керівництвом головного режисера, заслуженої артистки України Наталії Орєшнікової. Візуальною частиною творчих проєктів опікується головний художник Паола Полуденна. Багато сил у популяризацію театру прикладає керівник літературно-драматургічної частини Ніна Малишка, завдячуючи чому вийшло друком вже дві книги-альбоми - «Театр граючої ляльки Срібної землі» (2015) та «Лялькове Закарпаття. «Інтерлялька» у фестивальному русі європейського театрального простору» (2018). Враховуючи географічне положення, багатонаціональний склад регіону, ретельно формується репертуар, у якому близько 45 вистав. Чільне місце займають українські автори. Для задоволення потреб нацменшин включені казки народів світу. Завдяки освоєнню фольклорних традицій краю театр має неповторне обличчя. Новий етап творчої діяльності розпочався у 1990, коли театр ініціював проведення Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Інтерлялька», який став першим подібним форумом в Україні. У 1997 його включено до Всесвітньої асоціації лялькарів (УНІМА). У 2019 проведена XVIІ «Інтерлялька». Фестиваль сприяє зміцненню творчих зв’язків між театрами України та країн Карпатського Еврорегіону й Західної Європи. Укладена партнерська угода з Кошицьким театром ляльок (Словаччина). Колектив театру активно включився у реалізацію грантових проєктів, має на рахунку декілька успішно реалізованих. Багато чисельні глядачі, шанувальники Закарпатського академічного обласного театру ляльок всіх вікових категорій називають свій улюблений театр коротко – театр «Бавка». Саме таку афішну назву взяв собі колектив театру у 2005 році. Чому саме Бавка? Колись у верховинських селах так називали будь-яке театральне видовище, крім того, до складу традиційного лялькового «вертепу», окрім музикантів та співаків, входив «бавіля», тобто той, хто працював з ляльками — бавками. Отож, назва театру «Бавка» символічна. І його вистави не залишаються поза увагою як глядачів, так і професіоналів, що дають їм високу оцінку на престижних міжнародних театральних фестивалях.

Ми знайшли 27 вистав, в яких
бере участь Наталія Орєшнікова

У виставі йдеться про захопливу зустріч у нічному лісі інопланетного Зоряного Малюка зі звірятами Левеням та Кошеням, про небезпечні пригоди друзів у подоланні підступних задумів Гризольди-Звіроловки. Зникнення прибульця та відчайдушні дії друзів по врятуванню Зоряного Малюка демонструють неабиякі якості маленьких героїв – мужність, здатність до самопожертви та винахідливість у небезпечній ситуації.

Ми живемо у світі, де на перший погляд нас оточують друзі, але чи так є насправді? А хто такий друг? А друзів має бути багато або тільки один? А чи можна ділити дружбу ще з кимось? А що означає вираз - «мій друг»? В якому сенсі «мій»? Тільки мій і нічий більше? Й взагалі, що таке дружба? Актуальність цих питань виникає і хвилює нас у всі часи. А тим більш сьогодні, коли всі сховались у віртуальному світі за грою, або за спілкуванням у соціальних мережах, коли діти, та й дорослі відвикають будувати справжні відносини між собою. Ось, наприклад, герої вистави «Трям! Привіт!». Романтичний Їжачок вважає своїми друзями Ведмедика й Зайця. А Ведмедик рахує своїм другом тільки Їжачка і нікого більше. Й кожен з них по-своєму правий... чи неправий? Як правильно поступити у складній та небезпечній ситуації, з якою швидкістю можна прийняти важливе і єдине правильне рішення? Відповіді на подібні питання намагаються разом з глядачами знайти автори вистави.

Вистава створена на основі п’єси молодого талановитого українського автора і режисера Олександра Кузьміна «Як лисичка пташкою була». Дія відбувається на пташиному дворі, де мешкають ПІВЕНЬ, КУРКА, ІНДИК, ГУСАК, а охороняє їх ПЕС. Та ось одного разу нерозумні птахи вигнали пса зі двору. Провідав про це, туди поспішила завітати ЛИСИЧКА. Про те, що з цього вийшло, йдеться у виставі.

Інтерактивна вистава за мотивами народної казки для маленьких глядачів. Хто може розповісти казку в театрі ляльок? Будь-хто відповість: «Артисти». А от у нашому театрі казку розповідатимуть не лише Артист, а ще і Клоун. Знайомтеся: тітонька Юся і дядечко Дмитро. А хіба зможуть вони без допомоги дітей розповісти казку і нічого в ній не переплутати, а головне - не посваритися? Звісно – не можуть. І щоб тітонька Юся і дядечко Дмитро за допомогою ляльок змогли розказати народну казку «Зайчикова хатинка», дітки їм у цьому мають допомогти. А також допомогти Півнику прогнати хитру і підступну Лисицю з луб'яної Зайчикової хатинки.

Всім відомі твори Корнія Чуковського „МИЙДОДІР”, „ТЕЛЕФОН” та „АЙБОЛИТЬ” закарпатські лялькарі поставили у формі цікавої гри, як спогади про дитинство. Головним завданням вистави Ії автори – режисер, художник, актори вважають у ненав’язливої формі привчати дітей бути охайними, слідкувати за чистотою і порядком, а також не боятися лікарів – своїх добрих друзів і порадників.

Жінка розповідає казку про Попелюшку – згадуючи своє минуле, шукає відповідь на питання: чому щастя в житті випадає не кожному? Якою має бути справжня дівчина, про яку мріють принци? - „Вона повинна бути красивою... І привітною ... Веселою...Але трішечки сором’язливою...Не мовчазною... Але й не базікою... А ще, вона повинна вміти гарно танцювати. І повинна вміти співати... А ще вона повинна бути добре вихованою... Але найголовніше – її думки повинні бути чистими, наче кришталь.”

Слова - матеріальні, тобто, як говорить приказка: «Який «добридень», таке й «доброго здоров'я»». І якщо ти доброзичливий і привітний, то й до тебе будуть відноситься відповідно. Ось про це (й не тільки) розповідає сучасна казка драматурга Вадима Довлетова «Чарівні слова», яку поставили режисер - заслужена артистка України Наталія Орєшнікова, а автором сценографії дебютувала молода талановита ілюстратор дитячих книжок Олена Бугренкова. У казках завжди відбуваються найнеймовірніші події, які, тим не менш, чомусь відповідають звичайним життєвим реаліям. І вихід із заплутаних казкових ситуацій часом лежить на поверхні і помітний неозброєним оком ... але тільки не всім. Маленький хлопчик Іванко несподівано потрапляє у казку та намагається повернутися, але тільки як це зробити - ніхто з казкових персонажів не знає. Лісова Відьма та Триголовий Дракон не поспішають допомогти хлопчикові виплутатися з неприємної історії. Але Іванко сам зміг зрозуміти, що ж він зробив не так, кого образив і що потрібно зробити, щоб повернутися до Мами - розгадкою виявились прості, але надзвичайно важливі слова. Казка вчить бути ввічливим і чуйним та говорити тільки хороші слова близьким, друзям, знайомим, а насамперед – Мамі...

Автор п’єси, режисер, художник-постановник - Юлія БІЛІНСЬКА, старший викладач кафедри майстерності актора та режисури театру анімації Харківського Національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського, режисер «San-San Theatre», стипендіат програми Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia». Вистава Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Сни Ахнеуса» - це історія про боротьбу Ангела і Смерті за людину. За людину, яка, здається, втратила все людське у гонитві за багатством. Лихвар Ахнеус опинився на самому краю власного життя, але чомусь саме цьому скнарі надається другий шанс. Може бути, тому, що він ще здатний зазирнути у своє минуле і зрозуміти, що «Заробляй і накопичуй» - це далеко не найважливіший принцип в житті. А можливо, вистава «Сни Ахнеуса» - це просто мудра казка, яку розповідають Ельфи – добрі помічники фінського Йоллупуккі. Вистава «Сни Ахнеуса» - для тих, хто любить творчість Чарльза Діккенса і взагалі світлі казкові історії. СЛОВНИЧОК ЙОЛЛУПУККІ - (фін. Joulupukki) - в пізній фінської традиції - Різдвяний дід, який дарує подарунки дітям на Різдво Христове. АХНЕУС - (фін. ahneus) у перекладі з фінської мови означає «жадібність». ОННІ - (фін. onni) у перекладі з фінської мови означає «щастя, радість».

Жило-було у баби Одарки Поросятко, яке любило співати. І все у них було добре, але одного разу сталося таке, що змусило Поросятка втекти до лісу, де на нього очікували пригоди і зустріч з справжніми друзями. Під час майже детективної історії, що трапилась з Поросятком стає зрозумілим - немає нічого кращого за справжню дружбу, яка долає будь-яки перепони та труднощі.

У формі веселої інтерактивної вистави-гри, складеної з концертних номерів, ненав’язливо пропонується глядачам мистецько-просвітницька програма, яка має на меті засобами театрального лялькового мистецтва сприяти розвитку дитячого образного мислення, розширенню світогляду. Автори вистави запрошують дітей разом помандрувати у часі та дізнатися про витоки сучасного театрального лялькового мистецтва та його різноманітність, ставлять собі за мету підказати дітям, як можна цікаво розважатись без комп’ютерів, повернути їм дитинство.

Тих, що увесь час нарікають та не хочуть ні з ким дружити, називають Буками. Але рано чи пізно кожний Бука зрозуміє, що без друзів жити сумно та нецікаво. На полянці казкового лісу у своєї хатинці живе зайченя на ім’я Бука, дуже симпатичний на вигляд. Він ні з ким не хоче грати, товаришувати, не бажає розмовляти. Мешканці казкового лісу –Білочка, Ведмедик та інші разом з дітьми спробують перевиховати Буку та знайти йому справжніх друзів. Тільки потрапивши у біду, Бука починає розуміти, як погано бути самому. Актори разом з глядачами проходять йому на допомогу, адже справжні друзі – завжди поруч!

Стара-стара, всім добре відома казка про трьох поросят поставлена як пародія на кращі голлівудські традиції – з легкою ностальгією за „ретро”. У виставі використані мелодії 30-40 років минулого століття і музика Чарлі Чапліна до фільмів „Вогні великого міста” і „Нові часи”.

У казці завжди переможе кохання, У казці завжди переможе добро. Бо казка – це світ, де живуть сподівання, Бо казка – це диво, яке ожило. Казкар й дві Казкарки розігрують чарівну казку «Спляча красуня» за мотивами однойменної казки Шарля Перро, сюжет якої є загальновідомим. Постановка закарпатських лялькарів вчить добру і найкращим людським чеснотам. Саме про це і слова з пісні з вистави: Лейтмотивом казки звучить пісня: У казці завжди переможе кохання, У казці завжди переможе добро. Бо казка – це світ, де живуть сподівання, Бо казка – це диво, яке ожило.

Все у цієї оселі, у цієї родині відбувається не так, як прийнято у більшості людей - адже у цієї родині сповідують в першу чергу духовні цінності. Голова родини - казкар, який пише казки для своєї донечки, де герої - Ії іграшки. Прототипом казкаря є Дональд Біссет – знаменитий англійський дитячий письменник. Саме тому дія вистави відбувається в Англії. Сім’я готується привітати чоловіка і батька з Днем народження, але він саме зараз знаходиться у стані творчої депресії, через що і не вдається створити образ нового героя. День народження під загрозою. Тому виникає ідея влаштувати це свято незвично. Любляча дружина та донька пропонують запросити на день народження персонажів знаменитих казок письменника. І починається казка шкереберть..

Відомий всім сюжет чудової казки Андерсена, покладений за основу вистави Закарпатського обласного театру ляльок „БАВКА”. Веселий Солдат з народною кмітливістю перемагає Відьму, великих Псів та Короля, завдяки чому досягає верхів багатства і влади, але це його не змінює, він залишається собою і завойовує кохання Принцеси. Вистава „Чарівне кресало” – творча робота здібної молоді театру. Своєю емоційністю вона сприяє підвищенню оптимізму, самопочуття юних глядачів, поглиблює знання світової дитячої класики, розширює світогляд.

Театр «Бавка» вирішує п’єсу знакового російського драматурга за відомим твором Астрід Ліндгрен „Малюк та Карлсон” як спогад про дитинство, в якому неможливе стає можливим, та про добро, на яке має право кожна дитина. У виставі Закарпатського театру добром просякнуті всі – від Сажотрусів до, як не парадоксально – Фрекен Бок, яка виявляється людиною, яка за сутністю залишилася великою дитиною.

Письменник, поет та казкар Сергій Козлов став всесвітньо відомим як сценарист мультфільму „Їжачок в тумані” режисера Норштейна . Але „їжачкових” історій, зворушливих, наївних та водночас мудрих в його творчості дуже-дуже багато. Театр Бавка вирішив розповісти про нехитрі пригоди вірних друзів Їжачка, Зайця та Ведмежатка своїм глядачам, поділитися своєю радістю від знайомства з цими чудовими казками.

Вистава „Енеїда” поставлена за славетною поемою видатного українського письменника І. Котляревського, який у бурлескній формі творчо переробив однойменну поему Вергілія. Закарпатський театр ляльок „Бавка” зробив спробу трагікомічну наповненість змісту твору вирішити у видовищної формі, сповненої музикою, рухами, світловими ефектами. Ролі античних Божеств, Німф, Сатирів виконуються акторами у так званому „живому плані”, а образи „земних” персонажів - Енея з козаками, Дідони зі своєю світою дівчат створені за допомогою великих колоритних ляльок. Своєю виставою театр прагне наблизити Ідеї Котляревського до сьогодення, щоб вони, як і раніш, захоплювали, наповнювали серця любов’ю до України, Ії мужнього талановитого народу.

Людина приходить у світ, сповнена найчистіших задумів, сподівань, прагне досягти щастя та гармонії. Але з часом наповнюється купою негативних рис, вчинків, забуває про головне, псує свою первозданну чистоту. Та коли вона наближається до певної межі, подібно до того. як заїжджена коняга заходить у глухий кут, в глибині душі виникає нестримне бажання спробувати змінити дійсність, повернутися до чистих джерел дитинства. Саме про здатність здійснити вчинок, про бажання змінити себе і світ навколо себе на краще вистава «Коняги» закарпатського театру «Бавка».

Нова прем’єра Закарпатського театру ляльок побудована на містичних сюжетах маловідомих верховинських казок. Всі “страхітливі” події подаються режисером та акторами з добрим гумором. Герой карпатського фольклору опришок Пинтя йде туди, де “...за мідною хащею, за скляною горою лежить Закляте Місто...”, щоб знайти свою долю. На шляху Пинтя зустрічає зачарованого Пса Кудлоша та мертвого Блукаючого Вояка, и вони разом вирушають на пошуки свого щастя. Наближення до першоджерел доповнює те, що всі актори, як справжні сільські музики „вживу” виконують верховинські коломийки та грають на народних музичних інструментах.

Казка “Красуня і чудовисько” написана у XYIII столітті прабабкою французького письменника Проспера Меріме мадам Марі Лепренс де Бомон. Вона і є першоджерелом сюжету славетної казки “Червона квіточка”. Вистава “Красуня і Чудовисько” переносить глядачів у романтичний світ шляхетних лицарів і прекрасних дам. Атмосферу готичного роману у виставі створюють музика, підібрана постановником в дусі середньовіччя, вишукані ляльки, драматична гра акторів та театральний прийом “чорного кабінету”, що приковує увагу глядачів від початку до кінця дійства. З виставою “Красуня і Чудовисько” колектив театру прийняв участь у Х Міжнародному ювілейному фестивалі театрів ляльок “Інтерлялька-07” (м.Ужгород, 2007)

Закарпатський академічний обласний театр ляльок поставив на свої сцені п’єсу «Цирк Івана Сили» письменника з Ужгорода Олександра Гавроша, яка виборола першу премію в номінації «П’єса для дітей» літературного конкурсу «Коронація слова-2011». Перший закарпатський мюзикл із ляльками присвячений уродженцю села Білки, найсильнішому чоловікові XX століття, засновникові закарпатської школи силових мистецтв Іванові Фірцаку (Кротону). Іван Фірцак у 20 років покинув рідний карпатський край й у пошуках заробітків вирушив до Праги. Тоді він ще не знав, що йому судилося стати «найбільшим силачем століття» (як писала про нього американська преса), чемпіоном Чехословаччини зі штанги та боротьби, чемпіоном Європи з культуризму. Не знав, що йому аплодуватимуть у 64 країнах світу, що сама англійська королева вручатиме йому пояс, манжети та шолом, оздоблені золотом та діамантами, що люди назвуть його Іваном Силою. Сьогодні Іван Фірцак повертається до земляків. Доклав до того зусиль Олександр Гаврош, написавши повість «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу», а відтак на її основі – п’єсу, яку і втілено на сцені.. Вистава театру про те, що на шляху до будь-якої мети перед людиною виникають перепони. Але все можна подолати, якщо вірити у власну силу та наполегливо працювати. Вистава театру про те, що сильними ми стаємо тоді, коли гуртуємося навколо доброї справи. Вистава театру про те, що: «Та маєш завжди про одне пам’ятати: До сили ще серця потрібно додати!»

Всім відомо, що «Вертеп» – місце, де народився Ісус Христос. Але в той же час це і назва старовинного українського народного лялькового театру і, про що мало хто знає, Вертеп - назва одного мальовничого верховинського села. Саме тут, у селі Вертеп, мешкають герої вистави "Недотепа із Вертепа" - бабця Фіскарошка, вчитель Фійса, інспектор Годя, дід Соломон. І саме тут головний герой, маленький Митрик шукає відповідь на питання: чи дійсно людина походить від мавпи? Вистава складається з новел, картин-спогадів дитинства (Пасха, Цигане, Голоса природи, Школа, іспит, Весілля, Різдво) і в його матеріалі здоровий сільський закарпатський прагматизм химерно і в той же час природно переплітається з космічним релігійно-філософським світосприйняттям. У виставі звучить закарпатська народна музика, а також використана музика композиторів Еміра КУСТУРІЦИ, Горана БРЕГОВИЧА. Вистава «Недотепа із Вертепа» став своєрідною візиткою закарпатського театру ляльок. Вже на першому Міжнародному фестивалі театрів ляльок «Інтерлялька-2004» він викликав справжній тріумф, його порівнювали з казками Екзюпері та Ліндгрен. «Спектакль, де ніжно об'єдналися сміх і гріх, де окремі сцени пробирають до кісток, а вже через мить неспинно смієшся - кращий зразок спектаклю, який вийшов за рамки містечковості, хоча і створений у жанрі фольклорного» - писала преса. Тріумфальна фестивальна історія вистави триває й досі.

У 2014 році вся світова спільнота відзначає 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря. На відзначення знакової для українців дати Закарпатський академічний обласний театр ляльок відгукнувся експериментальною творчою роботою, а саме театралізованим дійством - виставою у зовсім незвичному для лялькарів художньо-публіцистичному стилі. Творчою групою було вирішено відобразити період заслання Поета, заглибитися у внутрішній стан людини, яка, знаходячись у далеких від батьківщини краях, при забороні писати і малювати створює шедеври. Достатньо згадати, що першою написаною на засланні поезією була «Думи мої, думи мої», чим Кобзар підкреслив незмінність своєї ідейно-поетичної програми та нерозривність зв'язку з рідним краєм і народом. Шевченкова лірика часів заслання мала широкий тематично-жанровий діапазон: автобіографічна, пейзажна, побутова, політична, філософська. За основу вистави «Сторінки щоденника Поета» взяти уривки з двох п’єс ужгородського письменника Олександра Гавроша. Режисерсько-постановочною групою театру услід за драматургом творчо осмислено мемуарно-публіцистичний щоденник («Журнал») Тараса Григоровича Шевченка, у якому день за днем зафіксовані найважливіші події в житті поета, його враження, спостереження, роздуми, наміри і спогади.. Саме про це творчий проект Закарпатського академічного обласного театру ляльок, з яким колектив звертається до школярів старшого віку, а також дорослих глядачів.

Виставу закарпатських лялькарів "Про Валибука, Принцесу Небійся та Довгоборода" розігрують два актори. Це театральна версія казки зі словацького епосу. Головний герой Валибук вирізняється такою надзвичайною силою, що всіх відлякує. Та все починає змінюватися. Здолавши безліч перешкод, мужній парубок рятує викрадену принцесу. А отже – виборює своє щастя! П'єсу "Валибук та Довгоборід" написав відомий сучасний словацький драматург Павол Угер - актор, лялькар, сценограф, теле- та кіносценарист, режисер та драматург. Створено п'єсу на основі словацької народної казки, яку, як й багато інших, у ХІХ столітті записав словацький збирач народних легенд, оповідань та казок Павол Добшинський (Dobšinsky) (1828-1885 рр). Виставу «Про Валибука, Принцесу Небійся та Довгоборода» Павола Угера створено у рамках реалізації Проекту «ОТР 1360. Казок веселкове намисто. Представлення словацького фольклору засобами театрального лялькового мистецтва» за підтримки Українського культурного фонду.

В одній затишній сироварні живе сім'я сірих мишей. Все у них було прекрасно - теплий будинок, люблячий син і багато-багато сиру аж до появи нових мешканців - сімейства білих мишей. Відтоді безтурботне життя в сироварні закінчилося. Але діти з обох сімейств не звертають уваги на чвари дорослих, вони вирішили ніколи не розлучатися, чого б їм це не коштувало. Дорослі напевно пригадають схожу, не дуже веселу історію. Зате в цій виставі фінал дуже щасливий і несподіваний! У репертуарі майже кожного дитячого театру є спектакль за п'єсою «Всі миші люблять сир», угорського автора, драматурга і режисера Урбана Дюли - адже історія про мишенят Шому і Фружі вже облетіла весь світ услід за історією про Ромео і Джульєту!

Лісова пісня
« Лісова пісня » Феєрична драма

«Лісова пісня» у виконанні закарпатських лялькарів звучить як поема екстазу. Саме тут розгортається дія, навіть дійство, магнетичне, захопливе і попри широку відомість твору Лесі Українки – непередбачуване. Зовсім по новому, без хрестоматійної театральщини звучить текст геніального твору, красивої трагічної лісової казки про те, як цариця ліса Мавка покохала простого селянина. Чари ліса не змогли відірвати людину землі від його повсякденної роботи і Мавка гине. З виставою «Лісова пісня» колектив театру брав участь у: - ХІІ Міжнародному фестивалі театрів для дітей «Інтерлялька-2010” (м.Ужгород, 2010), де дипломом «За кращу жіночу роль» нагороджена актриса Наталія ОРЄШНІКОВА; - Всеукраїнському фестивалі «Ні, я жива, я буду вічно жити!» (м. Львів, Україна, 2011); - у Всеукраїнському фестивалі вистав за п’єсами Лесі Українки (м. Луцьк, 2011), отримано Диплом лауреата премії ЛМВ НСТД України «Галицька Мельпомена».