З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image

Наталія Алексеєнко

Актор.
Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актриса  є  резидентом театрів:
Юрій Мисак
Юрій Мисак
Художній керівник
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 40
5.8
5.8
5.8
5.7

Перший академічний український театр для дітей та юнацтва заснований у березні 1920 року у Харкові як «Театр казки» (офіційне відкриття — 21 березня 1921 року). У створенні театру брали участь зокрема: мистецтвознавець і драматург Олександр Білецький, композитори І. Дунаєвський, Д. Ямпольський, художники Б. Косарєв, М. Акімов. Згодом у театрі працювала ціла плеяда вихованців та соратників Леся Курбаса: Михайло Верхацький, Леонтій Дубовик, Фавст Лопатинський, Володимир Скляренко, Борис Тягно, а потім і їхні учні. У 1930-х роках театр починає називатись за стандартним каноном Харківським театром юного глядача, а у 1938 році театру присвоєно ім'я М.Горького (у 1990 році за рішенням колективу театр отримав свою теперішню назву). Після років Другої світової війни, які колектив у співпраці з трупою Київського театру юного глядача провів на Кузбасі, Казахстані, Узбекистані, у 1944 році театр переводять до Львова у приміщення колишнього єврейського театру. У львівський період у театрі у різний час працювали такі відомі режисери як: С. Данченко, В. Опанасенко, А. Куниця, М. Нестантінер, В. Козьменко-Делінде, А. Бабенко. Тут розпочинав свій творчий шлях Роман Віктюк. У 2020 році Перший Театр святкує своє перше століття! За останні роки театр здійснив колосальний прорив як у творчій так і у соціальній. 2013 року Перший театр, єдиний з поміж дитячих театрів України, брав участь у фестивалі за кордоном м. Хургада (Єгипет). Започатковано співпрацю з Goethe-Institut в Україні. Впроваджено освітньо-культурний проект «Театральна педагогіка». В рамках проекту здійснюється: напрацювання ефективних методик співпраці «школа – театр»; включення уроків театру в навчальний процес школи. Започатковано проект «Конкурс режисури», покликаний  залучити як молодих так  і знаних режисерів, до творення нових вистав у на сцені Першого театру. Починаючи з 2017 року у Першому театрі започатковано проєкт «Урок в театрі». Після перегляду уривку з вистави з дітьми молодших класів говорять про  казки та тренують вимову, емоції, та перші уроки акторської майстерності. 2018 року  одразу два проекти від Першого театру стали переможцями конкурсу британської драми Taking the Stage 2018. Це вистави «Аліса» (за книгою Льюїса Керрола «Аліса в Дивокраї») та «Pentecost» («П'ятидесятниця» за однойменною п’єсою Девіда Едгара).  Театр виступає співорганізатором мистецької акції ДРИҐ – Традиційні танці та співи у Львові. З  2018 року у Першому Театрі стартував проект «Інклюзивний театр». Відтепер перегляд усіх вистав репертуару Першого Театру доступний людям з порушенням зору – для них передбачена послуга аудіодискрипції (коментування вистави через приймачі з навушниками). Для цього три актриси театру пройшли спеціальну підготовку з коментування. Також у глядацькій залі передбачені спеціальні сидіння для людей з порушенням опорно-рухового апарату, що користуються візком. Таким чином Перший театр став першим інклюзивним театром у Львові. У репертуарі Першого театру можна знайти вистави і для дітей дошкільного віку, і для дорослих. Здається, що це чи не єдиний театр у Львові, репертуар якого може задовольнити абсолютно всі вікові категорії, зокрема, зацікавити і підлітків.

Ми знайшли 16 вистав, в яких
бере участь Наталія Алексеєнко
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Усім відома казка Ганса-Христіана Андерсена «Дюймовочка» розіграна, як осучаснена притча. В суворий і холодний світ приходить Дюймовочка – істота «не від світу сього», позбавлена агресії, амбіційності, жадібності – і починає пошук свого місця у житті. Від мілітаристичних Жаб – до гламурних Жуків, від начебто елітарної Миші – до олігархічного Крота, – через різні класи і прошарки, різні моделі життя і спокуси проходить свій шлях Дюймовочка до знайомства з ельфами, в яких і віднаходить свою вищу сутність і свого традиційного Принца. Через моральну вищість і просвітленість,якою зачаровує всіх згаданих приземлених і дріб’язкових персонажів, вона не знаходить із ними спільних точок дотику. Натомість здобуває прихильність всіх щирих і піднесених істот – Метеликів, Ельфів, Ластівки. З їх допомогою, залишаючись, попри тиск обставин, вірною собі, цілісна і осяйна Дюймовочка возз’єднується з рідним їй світлим ельфійським вертоградом – краєм свого щастя.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Дія розгортається на тлі найбільшої трагедії української історії XX століття, коли звичайні, життєві речі, як-от заздрість і релігійність, кохання і зрада, прагнення щастя набувають іншого морального виміру, а іронія долі не оминає нікого. Вистава «Зерносховище» – це один із способів пам’ятати, розуміти та переосмислювати нашу історію. Попри хронологічну віддаленість сюжету, п’єса ставить дуже актуальні питання — що ми про себе пам’ятаємо; чи вміємо ми пам’ятати і хто нас має цьому навчити, коли майже всі «наші» залишились в далекому 1933-му.  Вистава «Зерносховище» – це перша театральна копродукція у Львові, котра покликана продемонструвати, що сучасний театр в Україні можливий і при співпраці та чесному партнерстві між державними інституціями та громадськими організаціями, митцями та кураторами.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

Вистава створена в рамках Театральної резиденції «Пам’ять. Тожсамість. Ми» за підтримки Українського культурного фонду.Головні герої вистави – сучасні львів’яни. Як ми себе бачимо? Чого ми хочемо? Хто ми, взагалі, такі? Які історії ми можемо розповісти іншим і самим собі? Що хочемо розповідати і що не хочемо? Вистава «Пауза» – це суцільні питання. Режисер КосмінМатей задає їх акторам, аби зрозуміти чим живе сьогодні Львів. Це довгі розмови про нашу українську реальність, про те, якою вона є і якою може бути. Про нас. Наші мрії, страхи, бажання. Щось, про що нас ніколи не питали, але нам завжди хотілося висловитись. Це пауза – момент, коли можна передихнути, роздивитися довкола. побачити себе та інших. Поговорити про це. Через призму особистих історій, думок та рефлексій учасників-акторів вистава говоритиме про наше з вами повсякденне життя.Однак, життя як айсберг – ми бачимо лише вершечок, а основна його матерія приховується за поверхнею звичної рутини.Що ж там, у життєйських глибинах? Щось неявне, приховане, неочевидне - але дуже важливе. Пора зробити ПАУЗУ і поглянути туди, униз, убік, уверх – через завісу притертої повсякденності. Як ми виглядатимемо без своєї звичної шкіри? 2018 року Перший театр здобув перемогу Українського культурного фонду для  постановка вистави «Пауза» румунського режисера КосмінаМатея.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
6.0

За концепцією роману «За дверима» Ельфрі де Єлінек. Закінчившись на полі битви, війни продовжуються у наших головах. Вистава розповідає історію трьох родин, які проживають в умовному повоєнному європейському місті. Батьки та діти зі своїми конфліктами – це суспільство, травмоване війною та подальшими проблемами. Пережите насильство нікуди не поділося — воно розчинилося в просторі, проникло за зачинені двері квартир, у щоденну поведінку.Авторки вистави розглядають криваві війни двадцятого століття як вірус, який може й далі дрімати в кожному з нас, далі інфікуючи суспільство та створюючи потребу у насильстві.У постановці використовується нелінійна драматична структура. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Драматична структура постановки є нелінійною. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Авторки та автори вистави називають її посттравматичною драмою. Вона є новим досвідом залучення формату «нової драми».

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

За п'єсою Вільяма Гібсона «Ганчір'яна лялька».  Головною героїнею вистави «Лялька РеґґедіЕнн», поставленої за п'єсою Вільяма Гібсона «Ганчір’яна лялька», є маловідомий для нас, але знаковий для дитячої американської культури персонаж Реґґеді Енн (RaggedyAnn) – простенька лялька, вигадана і намальована письменником Джоном Ґруелом, котра стала настільки популярною, що навіть внесена до «Залу слави іграшок Америки».У нашій історії ляльку створює тато важкохворої дівчинки, котра відчуває себе безпомічною перед хворобою і перед самотністю у сім’ї - в погоні за «легким життям» її покинула мама (хоча чи можна назвати життя, позбавлене сенсу і близьких людей - легким? Та й чи життя це взагалі?). Проте ляльки, подаровані з любов'ю (якщо "дати їм серце"), можуть оживати (нехай навіть тільки в дитячій фантазії – але це теж страшенно важливо!) і допомогти у химерній мандрівці відшукати чи хоча б зрозуміти втрачене (домашніх улюбленців, маму, здоров’я, певність, радість, надію), а найголовніше – подолати ті страхи, які здаються всім нам нездоланними. Вистава розрахована на дітей віком від 9 до 12 років та для сімейного перегляду. Прохання не брати з собою молодших дітей, які бояться темряви і страшних персонажів.

З початком зими всічекають святого Миколая, котрий приходить із Ангеликами до нас щороку, приносячи радість та подарунки – хто на що заслужив. Проте не всі знають, що для того, аби Миколай спустився з небес, зірки вказують йому шлях на землю.  Чи ж зможе дістатися до нас Миколай, якщо хитрий Чорт, змовившись із Вовком, сховає зірки? Звичайно, що зможе, бо в таку чарівну ніч навіть Зайці можуть стати хоробрими (якщо зуміють бути дружніми), а світло щирих сердець здатне світити сильніше, ніж зірки.

Часами уроки бувають цікаві та веселі, часами ми на них нудимось і рахуємо кожну хвилинку! В театр вас знову запрошують на...  урок, але цього разу точно буде весело і нудьгувати ви не будете! Це буде урок англійської мови, але не звичайний, а казковий, барвистий та музичний!Викладати англійську мову буде Сова. А хто буде її вивчати? Ні, не ви. А Песик, Котик,  Баранці та Вовчик. А ви разом із батьками зможете допомогти нашим учням!Упродовж нашого уроку-забави ми всі будемо вчити англійську, співати і допомагати звіряткам. А також довідаємося для чого саме пухнастим карпатським мешканцям знадобилося знати іноземну мову. Дива трапляються постійно, от і у Карпатах може опинитися невідомий звір, який говорить невідомою мовою. І хто ж зможе його зрозуміти та з’ясувати, хто він такий? Давайте відкриємо цю таємницю разом!

Маленька Баба-Яга
« Маленька Баба-Яга » Магічна казка для дітей та дорослих
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Чи готові Ви разом із Маленькою Бабою-Ягою поринути у світ пригод та магії? Пройти усі містичні випробування? Якщо так, то Вам – до нас! За українською міфологією Баба-Яга – родоначальниця і предкиня усіх відьом у світі. А наша Маленька Баба-Яга ще тільки вчиться чародійству і наполегливо готується до іспитів, щоб стати справжньою відьмою. Їй допомагає вірний друг – Ворон Абрахамс, а зла Тітка Румпумпель усіляко перешкоджає. Та Маленька Баба-Яга ладна усе подолати, аби тільки потрапити в омріяний світ дорослих відьом, танцювати разом з ними у Вальпургієву ніч на горі Блоксберг…А можливо, треба залишитися серед людей і допомагати їм у біді своїм добрим чаклунством? Який шлях обере для себе Маленька Баба-Яга? Подивимось!

Король олень
« Король олень » Казка для дорослих за Карло Ґоцці
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Італійці вміють готувати, і не лише пасту, піцу та вишукані вина. Італія – батьківщина знаменитого театру dell'arte, театру масок. Ми приготували для вас казково-смачну виставу з живою музикою, запальними танцями та непідробними пристрастями, точно за рецептом славетного італійського драматурга графа Карло Ґоцці. Зваблива Смеральдіна, скупий та хтивий старигань Панталоне, спритник Труффальдіно та «великий розумака» Брігелла, а також Закохані (чиє кохання сильніше за всі перипетії сюжету), злобний інтриган Тарталья, чиє марнославство згубне, королі, дракони, чарівники, чари, і, звісно ж, олені, у новій виставі «Король олень».

Головні герої вистави – безпритульні собаки. Вони постійно голодні, не мають даху над головою... Єдине, що в них є, – це Яр, де вони живуть у зграї чи поодинці. Живеться собакам нелегко, але трапляються і цікаві моменти: хтось полюбляє бавитися, хтось – згадувати своє попереднє життя, інші милуються місяцем, нишпорять, вчаться читати по-людськи чи поводитися як людина. Усіх їх об’єднує гордість, яка не дозволяє їм жалітися і скиглити, бо кожен з них – вільний, вони «народжуються і вмирають так легко»...Проте в душі кожного героя живе мрія, мрія незалежних псів про залежність, мрія про Свою Людину… Собаки мріють не про господаря чи власника, який припне на ланцюг і буде годувати. Вони шукають Людину-Друга, а також свого місця – собачі дверцята, за якими так добре живуть пси!Проста і чуйна історія про собак і людей (або ж про людей і собак – це вирішувати Вам!), історія,  яка закликає до людяності і добра.   

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

Про неймовірні вчинки Джалапіти чули всі. Його знали як мандрівника космосом, винахідника надзвичайних речей та автора дивовижних відкриттів. Коли ж Джалапіта з’явився серед людей, то йшли до нього не за чарівними зорями, а з цілком буденними питаннями: проблемами з трубами, розширенням приватного простору тощо. Джалапіта не відмовляв жодному, проте і вирішував проблеми в дуже незвичний спосіб… Сюреалістична комедія «Джалапіта» у Першому театрі – це перша постановка на українській сцені твору Емми Андієвської (лауреатки Національної премії ім. Т. Шевченка 2018). Режисер вистави – Артем Вусик, відомий львів’янам виставами «Перетворення» і «Любов». Важливою складовою вистави є вибудувані Ніною Хижною пластика та хореографія, які базуються на сучасній енергійній техніці Gaga. Художній простір до вистави створив заслужений діяч мистецтв України Мар’ян Савіцький, а яскраве графіті відомий український поп-арт митець Сергій Якіменко (номінант на премію PinchukArtCentre 2015).

Усі ви добре знаєте цю казку. Вам її розповідали, або на ніч читали батьки. А батькам їхні батьки, а батькам батьків їхні батьки… Як так сталося, що якась Коза, порушуючи всі можливі закони, традиції та звичаї, захопила хатку Лисички? І ніхто, і ніяким чином, не може її звідти вигнати? Саме на ці гострі та актуальні запитання знайдуться відповіді у цій виставі. Спробуємо розібратися у цьому нечуваному скандалі, у цій неймовірній історії, різними, досить несподіваними способами. А саме – способом музично-драматичного речитативу, способом обговорення гострих проблем мешканців лісу у форматі телешоу, способом імпровізаційного римування та репування, способом інтерв’ювання агресора та окупанта. Хто прийде до нас - буде добре наші рими та теми знати!

Вистава про пригоди друзів Тома Сойєра та ГеккльберріФінна, cтворена за мотивами всесвітньо відомої повісті американського письменника Марка Твена. Світ захоплюючих і небезпечних пригод та вигадок маленького американця близький нам сьогодні, тому що усі ми родом з однієї країни – країни дитинства. Він напевне знає,що честь фарбувати паркан може вартувати зацікавленому цілого яблука, вивести бородавки допомагає гнила вода, а на заручинах обіцяють любити до останнього подиху. Але що робити, коли задля спасіння невинного і спасіння свого ж сумління маєш ризикнути власною безпекою і життям? Автори відходять від класичного зображення твенівського міста на ріці. Світ вистави зринає складною ступінчастою конструкцією з безліччю проходів та люків, він населений героями одягненими у Бохо-стилі, наповнений сучасними музикою та пластикою. Саме у такій естетиці перед глядачами оживуть винахідливий Том Сойєр, його вірні друзі Гек Фінн і Джо Гарпер, чарівна Беккі Тетчер і навіть сам Марк Твен.

Наближається Різдво – найулюбленіше свято для дітей та дорослих! Кожен готується до свята по-своєму. От і наші головні героїні, дві сестрички – Даринка та Настуня, – готуються до святкування.  Даринка вчить колядки і збирається до шопки, щоб подивитися на народження маленького Ісусика, а Настуня поспішає на шопінг, бо для справжнього свята їй потрібен новий одяг. Даринка намагається переконати сестру піти з нею до шопки, це не вдається, і сестрички сваряться. Однак стається справжнє диво – з’являється Ангел, який допомагає Даринці разом з Настунею потрапити у час, коли народився наш Спаситель, а проведе їй у далеку дорогу Віслючок з шопки.  Можливо, це допоможе Настуні знову повірити у диво Різдвяних свят? Зникають усі магазини, будинки, світло – усе, що так цікавило Настуню. Тепер сестрички вирушають у не просту дорогу до Різдва!  У таємничій подорожі Даринку і Настуню чекають перешкоди і дивовижні герої. Чим завершиться чарівна історія сестричок і кого ще вони зустрінуть на своєму шляху?   Ви зможете дізнатися, завітавши на виставу Першого театру!

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

«Я здригаюся від кожного звуку. Боюся й усвідомлюю свій страх. Здається, що усі здогадуються, підозрюють. Наркоманка... страшне, далеке колись від мене слово... наркоманка... Тепер я ототожнюю себе з цим словом. Я зневажала їх, боялася. Прокажені душею. До них немає співчуття. Немає жалю. Я — це вони?! Як страшно, як незрозуміло. Я — наркоманка?! Ніхто не подивиться зі співчуттям. Лише з презирством будуть дивитись на мене тепер люди.»  Як приходять до наркотиків? Які є шляхи і мотиви? Чому не спиняються, знаючи про їх вплив, навіть про загрозу смерті? Кому це вигідно? І чому в Україні після шуму кінця 80-х - початку 90-х ця тема відійшла на задвірки, майже зникли організації з протидії поширенню наркоманії?  Ми вважаємо, що ці питання варто ставити знов і знов - вже хоча б для того, щоб змусити замислитись бодай невелику частку тих, хто вважає, що «в житті треба спробувати все» та «в кого сильна воля - той не стане залежним». Замислитись – і не зробити фатальний крок, за яким немає повернення до повноцінного життя. Стівен Тайлер, вокліст «Aerosmith»: «Спершу це був чудовий засіб. Але все, що наркотик дає тобі, він починає забирати назад. Незабаром все, про що ти мрієш – це наркотик. Ти полізеш у пекло, щоб дістати його. Це вбиває тебе, але тобі байдуже». Мік Джаґґер, вокаліст «The Rolling Stones»: «Кожен, хто приймає героїн, думає про героїн більше, аніж про щось інше. Ти намагаєшся привести все в рух, але наркотик виходить на перше місце». Ерік Клептон, рок-музикант, гітарист: «Це як примара. Частина мого характеру прагне довести щось до межі. Добре, якщо ця примара переплавляється у творчість, але вона намагається бути також руйнівною як у фізичному, так і у духовному сенсі». Стівен Тайлер, вокліст «Aerosmith»: «Це називається ейфорійним пригадуванням. Його викарбувано в моїх клітинах. Ти завжди будеш згадувати про це. Воно намагається повторитися, і ти ніколи не зможеш сказати: «Все, я зав’язав». 

Аліса
« Аліса » Дивовижна подорож
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
5.5
5.0
6.0

Книга «Аліса в дивокраї» ЛьюїсаКерола дарує нам величезне поле інтерпретацій. Режисер Ірина Ципіна пробує розглянути цей твір, як подорож маленької дівчинки у світ власних фантазій в пошуках самої себе. Абсурд, який Аліса спостерігає у Дивокраї, – це абсурд безглуздих правил, які нав’язує нам суспільство. Як дитині знайти себе у механізованому світі затісних та застарілих традицій? Аліса вирішує бути інакшою ніж усі і вирушає услід за Білим Кроликом, аби в кінці вигукнути «Я справжня!» та здобути право творити власний Всесвіт, за власними правилами. Вистава «Аліса» – спільний проект Першого театру, Британської Ради та харківського режисера Ірини Ципіної. Вистава «Аліса» стала переможницею конкурсу британської драми Taking the Stage 2018. У своїй постановці Ірина Ципіна використовує прийом тіньового театру. Завдяки цьому сценічний простір стає багатовимірним, а речі та персонажі можуть легко мандрувати між світами та перетворюватися у щось інше. Режисер Ірина Ципіна: «З дитинства мені було цікаво розгадати таємницю «Аліси». Чому вона стрибає в ту нору? І от, вкотре гортаючи сторінки книги, я зрозуміла, що історія Алісі – це подорож до себе, до себе справжньої. Безумовно, для кожного надзвичайно важливим є усвідомлення того, який він справжній. Ми спробували торкнутися цієї теми у нашій виставі. Це вистава-роздум про нас самих, про наші внутрішні чудовиська, про те, що перешкоджає нам зрозуміти себе справжніх».