Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Закінчила Вище державне театральне училище ім. Б. В. Щукіна при театрі ім. Є. Вахтангова
Працювала в Новосибірському драматичному театрі «Червоний факел», Пермському обласному театрі юного глядача, Дніпродзержинському руському музично-драматичному театрі, Куйбишевському академічному театрі драми ім. М.Горького.
В Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки м.Кам’янського працює з 1988 року. Провідний майстер сцени.
Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки розташований в одній із найкрасивіших будівель історичної частини міста Кам’янське (у 1936-2016 р.р – Дніпродзержи́нськ). Будівля є пам'яткою історії та архітектури міського значення. Побудована в 1900 році. Спочатку була Народною аудиторією. Появі цього закладу культури, як втім і всіх громадських будівель Верхньої колонії Кам’янського ми зобов'язані Ігнатію Ясюковичу – директору-розпоряднику Дніпровського металургійного заводу.
Звичайно ж, питання, винесене в назву вистави, риторичне. Всім добре відомо про існування такого закладу як пологовий будинок. Саме там щодня відбувається диво – народжуються нові життя. Там жінки не тільки відчувають ні з чим незрівнянну радість, а й покладають на себе тягар відповідальності за майбутнє дитини. Там ухвалюються найважливіші рішення, зникають одні проблеми, і тут же виникають нові… Отже, життя в цій установі вирує, даруючи драматургам несподівані, інколи, смішні, а буває і сумні сюжетні колізії. Дія п’єси «Звідки беруться діти?» відомого українського письменника і кіносценариста Анатолія Крима відбувається в пологовому будинку невеликого провінційного містечка. Головні героїні – 4 жінки при надії. Але кожна по-своєму відноситься до майбутньої дитини і до дітей взагалі, кожна потрапляє в різні нестандартні ситуації, пов’язані з материнством і улюбленими чоловіками. Підтримати «матусь» і допомогти впоратися з особистими переживаннями намагається головний лікар Маргарита Андріївна, а також санітарочка Паша. Доля звела цих жінок не випадково. Кілька днів в пологовому будинку докорінно змінили життя кожної…
Ім’я Мольєра відоме, мабуть, кожному. Життєвість, яскравість та художність створених ним образів справили величезний вплив на розвиток світової драматургії та театру. Мольєр став справжнім творцем жанру класицистської комедії, де колективним героєм є незліченні людські помилки. Слава Мольєра безсмертна, адже навіть серед видатних драматургів не багато таких, чиї п’єси ставили б упродовж майже чотирьох століть на всіх сценах світу. Академічний театр Франції Comédie Française і досі називає себе «Будинком Мольєра». Дія п’єси «Тартюф» відбувається в будинку Оргона – багатого паризького буржуа. Він приводить у свою господу дивне створіння на ім’я Тартюф. Ніхто й незчувся, як цей майстер маніпуляції людьми почав усім заправляти в апартаментах багатого недотепи.
«Казка розповідається не для того, щоб приховати, а для того, щоб відкрити, сказати на повну силу, на повний голос те, що думаєш»,– вважав Євген Шварц, великий казкар ХХ століття. І дійсно, його п’єси – це збільшувальне скло для глядачів і читачів, принаймні для тих, що мають рішучість поглянути уважніше перш за все на себе самих. Саме такої рішучості потребує від глядачів нова вистава нашого театру «Дракон». За основу сюжету взято поширений в міфологіях багатьох країн мотив знищення дракона головним героєм в ім’я порятунку людей. Але в казці Шварца люди, яких рятує лицар Ланцелот, вважають життя під владою Дракона цілком терпимим. До жорстокості і утисків вони звикли, кожен сподівається, що гірше не буде. А вступати з Драконом в бій – вірна смерть. Ці люди не особливо й хочуть, щоб їх рятували, їм не потрібна свобода, вони вважають за краще бути в рабстві, аби пан виявився м’якішим. Втративши одного тирана, вони із задоволенням йдуть під владу іншого. Герой з подивом виявляє – для того, щоб звільнити людей, вбити Дракона недостатньо…
Давню казку про те, як гнана мачухою принцеса знаходить надійний прихисток у лісових жителів – гномів, знають усі. Але хочеться її чути знов і знов… Чарівну історію, яка на нашій сцені перетворюється в гімн всеперемагаючій силі добра, милосердя та любові.
Якби добрий татусь Карло не змайстрував із чарівного поліна дерев’яного хлопчика, то хто б звільнив беззахисних ляльок від жорстокого Карабаса? Хто знайшов би Золотий ключик і дізнався таємницю маленьких дверцят за намальованим на старому полотні вогнищем? Хто подарував би всім нам ДИВО ТЕАТРУ? Без пустотливого непосиди Буратіно просто не було б цієї доброї казки!
Ніж – в спині, навколо – калюжа крові… У такому вигляді одного ранку в своєму ліжку був знайдений Марсель – голова родини, процвітаючий бізнесмен. У будинку-фортеці, куди неможливо дістатися сторонній людині, живуть тільки «свої»: дружина, теща, дві дочки, сестра дружини, економка та покоївка … Хто ж убивця?
«Тілі-тілі, тілі-бім, загорівся кицин дім!» Пам’ятаєте, як ця казкова пожежа знищила прекрасний затишний будиночок? Як в одну мить із пихатої пані Киця перетворилася у бездомну жебрачку. Хто допоможе нещасній? Її «друзі» – Свиня, Цап з Козою, Півень з Куркою? Або сирітки-кошенята? Мудра казка Маршака навчить хлопчиків та дівчаток пробачати образи та поспішати на поміч тим, кого спіткала біда…
Колись видатний казкар світу Г. Х. Андерсен написав прекрасну казку. Згодом чудовий письменник і драматург Євген Шварц блискуче переказав її для театру. І тепер наші маленькі глядачі можуть на власні очі бачити як Снігова королева забирає у своє крижане царство Кая і як безстрашна Герда вирушає на пошуки свого друга. На своєму шляху дівчинка зустрічає нових друзів, які допомагають їй впоратися з труднощами і здолати всі перешкоди.
Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки розташований в одній із найкрасивіших будівель історичної частини міста Кам’янське (у 1936-2016 р.р – Дніпродзержи́нськ). Будівля є пам'яткою історії та архітектури міського значення. Побудована в 1900 році. Спочатку була Народною аудиторією. Появі цього закладу культури, як втім і всіх громадських будівель Верхньої колонії Кам’янського ми зобов'язані Ігнатію Ясюковичу – директору-розпоряднику Дніпровського металургійного заводу.