З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Мирослава Рачинська

Мирослава Рачинська

Біографічні дані:
Освіта: Національний університет «Львівська політехніка»
Ми знайшли 3 вистави, в яких
бере участь Мирослава Рачинська
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.5
5.8
5.5
5.8

... Спочатку все рівно був Достоєвський. Від нього лихоманно-хворобливий ритм вистави, містична, фатальна прикутість один до одного її головних героїв, від нього невідворотність всіх цих появ і зникнень. Від нього — непідвладне розумові взаємне тяжіння, ніби щось, що вони самі збагнути не можуть, їх невблаганно зводить. І розводить теж — з такою ж невблаганністю і жорстокістю. Тому що Фаусту — фаустове, а Мефістофелю — мефістофелеве.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
6.0
6.0
5.8
6.0

В одному із найвідоміших діалогів Григорія Сковороди мавпа Пишек і лелека Еродій розмислюють про вдячність як запоруку життєвої радості і внутрішнього спокою людини. У виставі філософські тексти переплітаються з образами картин Босха, що присутні у костюмах і проекціях. Це одна із візуально найкрасивіших вистав театру, що має давню історію, адже перша редакція «Благодарного Еродія» з’явилася в театрі ще у 1993 році і стала одією із знакових у новітній історії українського театру.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.5
5.0
5.8
5.0

Вистава є композицією поезії і музики. Живописні і сюрреалістичні вірші Антонича, відомого львівського поета 30-х років ХХ ст., звертаються до тем природи, любові, ваги мистецтва, минущості життя. Для Театру ім. Леся Курбаса вистави за поезією давно стали візитівкою. Актори тонко інтерпретують поетичні тексти та доповнюючи їх музикою Лисенка, Баха, лемківськими народними піснями творять особливу атмосферу. «Поезія Богдана Ігоря Антонича витає над усім цим як ангел, вібруючи в інтонаційному різноманітті акторських голосів. Кожен розкриває свій міф про Антонича, кожен намагається якнайточніше відчути думку поета, інколи особисте «Я» перекриває «Я» авторське. А, може, кожен глядач приходить в театр зі своїм міфом про Антонича...» Галина Канарська