Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Микола Осипов
Керівник Центру сучасного мистецтва «Нова Сцена», засновник, художній керівник і режисер театру «Нова сцена», Голова правління Благодійного фонду «Харківський театральний центр», актор Академічного російського драматичного театру ім. А.С. Пушкіна. Поставив понад 20 вистав - від класики до «Нової драми», організатор численних майстер-класів та лабораторій, присвячених театральному мистецтву.
Лауреат Муніципальної премії. Лауреат рейтингу "Харків'янин року" - 2010 року - Вагомий внесок в розвиток вітчизняного мистецтва, значні творчі успіхи.
«З дитинства, на щастя, жодного стосунку до мистецтва я не мав. Перший раз потрапив в театр в якості глядача років в 17 -18. І він мені відразу не сподобався. По дорозі побилися з якоюсь п'яною компанією. Театр, в який ми їхали, на той час згорів, причому - буквально. Довелося їхати в якийсь ДК. Давали «Макбета». Якісь люди в дивних шатах по черзі виходили на авансцену щось голосно говорили і поверталися в глибину сцени. Загалом, ледь дочекалися антракту і потягнулися до гардеробу. А там милі бабусі нормальними голосами умовляли нас не йти, резонно стверджуючи, що при напівпорожньому залі акторам працювати неприємно. Пройде кілька років і це дивне явище, яке називається словом «театр» стане займати в моєму житті все більше й більше місця. Спочатку в бешкетному театрі II - го факультету ХАІ, потім в різновіковому і різношерстому, але живому і амбітному театрі - студії «Мадригал». Обидва театри очолював тоді молодий, талановитий, повний сил і бажання створити свій професійний театр В.Какурін. Але на дворі стояв 1980 рік, і подібним мріям тоді здійснитися було практично неможливо. Потім театральний інститут - курс н.а.України А.С.Барсегяна. А з другого курсу - сцена погорілого театру. Так Так. Того самого. Правда вже в іншому ДК, але, як відомо, від зміни місць .... Та й не в ДК він тепер. А повернувся на свою, в минулому згорілу, а нині відреставровану під «євроремонт» сцену. Та не про це мова ... А мова про те, що в 1991 році в день, так званого, путчу був зареєстрований Центр сучасного мистецтва «НОВА СЦЕНА» .Де в різний час я був керівником театральної майстерні, продюсером театральної програми фестивалів «КУЛЬТ МОДЕРНА» , художнім керівником фестивалю «СХІДНИЙ ЕКСПРЕС», співдиректором фестивалю «Театр III-го тисячоліття» і т.д. і з 1998 року «досяг я вищої влади» ... А в перервах між «керівною роботою» і «боротьбою за владу» - намагався ставити спектаклі (див. «Вистави», «Історія» та інші розділи цього сайту). Так, щоб бути до кінця скромним, в 2003 р мені вручили муніципальну премію. Правда, в основному за фестиваль, який означав в моєму житті не дуже багато, так як практично ніякого відношення не мав до вже згадуване явище під назвою «театр» і називався просто і нехитро: «С.В.Рахманинов і українська культура». Так. ... Ще я ставив спектаклі на німецькій мові, практично нічого не розуміючи в німецькому. Ну, це вже зовсім інша історія ... »
в яких задіяний Микола Осипов
« 20 хвилин з янголом »
« Любов і тіло у валізі »
Комедія
« Три товариші »
« Ящик пандори »
« Вечеря для трьох »
« Публіці дивитися забороняється »
Комедія
« Клінічний випадок »
Комедія
« Аморальна комедія »
« Дура - любов »
Комедія
« Приборкання Сюзен »
Комедія
« Дівич-вечір (Обережно жінки) »
Комедія
« Чоловік на годину »
Комедія
« Чоловіки на межі нервового зриву »
Комедія
Харківський російський драматичний театр був створений 17 листопада 1933 року згідно з постановою уряду СРСР як державний театр, завданням якого було «установлення методу реалістичного мистецтва, сценічної правди і глибокого психологізму». Очолити театр запросили народного артиста РРФСР Миколу Васильовича Петрова, на той час режисера Ленінградського академічного театру драми (в минулому — Александрінський). Він приїхав до Харкова з групою своїх акторів, серед яких — вихованці студії при театрі Л. Скопіна, K. Хохряков, B. Малінін, B. Еренберг та інші. Крім М. B. Петрова керівниками театру в перші роки були також народний артист СРСР Олександр Григорович Крамов, запрошений до Харкова з Московського театру Московської міськради профспілок) і народний артист України Микола Миколайович Синельников.
Театру дісталася будівля за адресою вулиця Чернишевська, 11 (1927 рік побудови), в якій до того був клуб друкарів.
Відзначаючи особливі заслуги театру, 1949 року в дні святкування 150-річчя від дня народження класика російської літератури О. С. Пушкіна наказом уряду УРСР театру було присвоєно ім'я видатного російського поета.
Більше 30 років творчого часу театру віддав заслужений артист УРСР Золотарьов Віктор Володимирович.
1971 року Харківський державний російський драматичний театр імені О. С. Пушкіна здобув звання академічного.
Від 1975 до 2011 року художнім керівником театру був народний артист України О. С. Барсегян, який на час приходу до колективу уже мав немалий досвід роботи головним режисером Львівського і Київського театрів юного глядача, а також Київського театру музичної комедії. Нині художнім керівником театру є О. П. Васильєв.
Наприкінці 1970-х у будівлі театру сталася пожежа. Реконструкція заврешилася повністю лише 10 жовтня 2003 року. В рамках реконструкції будівлі модернізували сцену, поновили фойє і глядацьку залу, створили фактично новий фасад.
