З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image

Микола Ігнатишин

Актор.
Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Ми знайшли 5 вистав, в яких
бере участь Микола Ігнатишин

«Козак Мамарига» – це казка, у який діє справжній герой, саме такий, який приваблює до себе, якому хотілось б наслідувати та якого не часто можна зустріти в наш час. Запорізький козак є символом мужності, хоробрості, уособлює в собі образ захисника, борця за правду, за волю. Розігрують виставу дівчата, жінки — бо кудись поділись козаки й залишився один Мамарига. Отже, як Берегині, жіночі постаті залишаються поруч та допомагають герою боротись й перемагати. У фіналі Козак Мамарига залишає казку та йде у справжнє життя, бо «...у житті, як й у казці, нам потрібні КОЗАКИ...».

Ми живемо у світі, де на перший погляд нас оточують друзі, але чи так є насправді? А хто такий друг? А друзів має бути багато або тільки один? А чи можна ділити дружбу ще з кимось? А що означає вираз - «мій друг»? В якому сенсі «мій»? Тільки мій і нічий більше? Й взагалі, що таке дружба? Актуальність цих питань виникає і хвилює нас у всі часи. А тим більш сьогодні, коли всі сховались у віртуальному світі за грою, або за спілкуванням у соціальних мережах, коли діти, та й дорослі відвикають будувати справжні відносини між собою. Ось, наприклад, герої вистави «Трям! Привіт!». Романтичний Їжачок вважає своїми друзями Ведмедика й Зайця. А Ведмедик рахує своїм другом тільки Їжачка і нікого більше. Й кожен з них по-своєму правий... чи неправий? Як правильно поступити у складній та небезпечній ситуації, з якою швидкістю можна прийняти важливе і єдине правильне рішення? Відповіді на подібні питання намагаються разом з глядачами знайти автори вистави.

Загальновідому класичну казку Івана Франка «Фарбований лис», у якій висміюється хитрий Лис Микита, який обдурює всіх тварин, постановники однойменної вистави вирішують у жанрі детективу. Побудована вистава на принципі масок, адже, як співають персонажі «…всі давно взяли за моду маски не своїх ролей…», «… люди ховаються за масками звірів, звірі ховаються у людську шкіру...» Завдяки хитрості Лис Микита досягає високого положення в ієрархії звірів і користується незаслуженими привілеями. Він впевнений, що його не спіймають і не викриють. Зухвалість, жадібність, нечесність Лиса викликають не лише сміх, але і осуд. Вистава повчає, що люди не повинні бути такими, як Лис та його оточення, і не треба брехати ні собі, ані іншим: Треба навчитись брехню відрізняти, Й не доведеться масок вдягати! Звірі та люди, маски зніміть, Справжні обличчя свої покажіть!

У 2014 році вся світова спільнота відзначає 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря. На відзначення знакової для українців дати Закарпатський академічний обласний театр ляльок відгукнувся експериментальною творчою роботою, а саме театралізованим дійством - виставою у зовсім незвичному для лялькарів художньо-публіцистичному стилі. Творчою групою було вирішено відобразити період заслання Поета, заглибитися у внутрішній стан людини, яка, знаходячись у далеких від батьківщини краях, при забороні писати і малювати створює шедеври. Достатньо згадати, що першою написаною на засланні поезією була «Думи мої, думи мої», чим Кобзар підкреслив незмінність своєї ідейно-поетичної програми та нерозривність зв'язку з рідним краєм і народом. Шевченкова лірика часів заслання мала широкий тематично-жанровий діапазон: автобіографічна, пейзажна, побутова, політична, філософська. За основу вистави «Сторінки щоденника Поета» взяти уривки з двох п’єс ужгородського письменника Олександра Гавроша. Режисерсько-постановочною групою театру услід за драматургом творчо осмислено мемуарно-публіцистичний щоденник («Журнал») Тараса Григоровича Шевченка, у якому день за днем зафіксовані найважливіші події в житті поета, його враження, спостереження, роздуми, наміри і спогади.. Саме про це творчий проект Закарпатського академічного обласного театру ляльок, з яким колектив звертається до школярів старшого віку, а також дорослих глядачів.

Виставу закарпатських лялькарів "Про Валибука, Принцесу Небійся та Довгоборода" розігрують два актори. Це театральна версія казки зі словацького епосу. Головний герой Валибук вирізняється такою надзвичайною силою, що всіх відлякує. Та все починає змінюватися. Здолавши безліч перешкод, мужній парубок рятує викрадену принцесу. А отже – виборює своє щастя! П'єсу "Валибук та Довгоборід" написав відомий сучасний словацький драматург Павол Угер - актор, лялькар, сценограф, теле- та кіносценарист, режисер та драматург. Створено п'єсу на основі словацької народної казки, яку, як й багато інших, у ХІХ столітті записав словацький збирач народних легенд, оповідань та казок Павол Добшинський (Dobšinsky) (1828-1885 рр). Виставу «Про Валибука, Принцесу Небійся та Довгоборода» Павола Угера створено у рамках реалізації Проекту «ОТР 1360. Казок веселкове намисто. Представлення словацького фольклору засобами театрального лялькового мистецтва» за підтримки Українського культурного фонду.