З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Михайло Ніколаєв
Михайло Ніколаєв

Михайло Ніколаєв

Художник.

Театральний художник та художник-живописець, член Національної спілки театральних діячів України, персональний член Міжнародної Спілки діячів театрів ляльок UNIMA .

Батько митця був військовим: дослужився до майора, воював. На пенсію вийшов рано, в 43 роки, тому ще працював у газеті, викладав історію, вчив музиці дітей у дитсадку, у якому мама майбутнього художника була вихователькою. З дитинства Михайло мріяв наслідувати батька та стати військовим. Служив у Радянській армії, де зріс не лише інтелектуально, але й творчо, адже до служби навіть олівця в руках не тримав.

З 1987 року працює головним художником Хмельницького академічного обласного театру ляльок «Дивень».

М. Ніколаєв є лауреатом всеукраїнських та міжнародних фестивалів театрів ляльок.

Біографічні дані:
Місце народження: Україна, місто Мелітополь
Ми знайшли 2 вистави, в яких
бере участь Михайло Ніколаєв

Пропонуємо вашій увазі дуже контрастну і символічну виставу «Тарас». Дитина, яка не мала й половини можливостей сучасних людей продемонструвала своїм прикладом, що означає боротьба. Це направду історія успіху хлопчика без якого не було б України. Чорне і біле у виставі підкреслює унікальність постаті Тараса Шевченка.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

В основу цієї поетико-фольклорної вистави покладена класична народна казка. Глядачі разом із акторами гортають сторінки слов’янського календаря, зупинившись на весні, коли пробуджується природа. Актори у стилізованому під давньослов’янський одяг своєю фантазією і майстерним володінням ляльки перенесуть глядача у сиву давнину. Тоді наші пращури-язичники жили з великою любов’ю до навколишнього світу. Вони вклонялися силам природи, любили рослини, тварин, істот, подібних до людей, зокрема русалок, берегинь тощо. Ось цю радість від гармонії життя, де кожна істота - її невід’ємна частина і доносять актори, поєднуючи чудову, витончену пластику, народну пісню і танець, оповідь і філігранну роботу з лялькою.