З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Людмила Кохан

Людмила Кохан

Актор.
Біографічні дані:
Освіта: Харківський національний університет мистецтв ім. Котляревського
Актриса  є  резидентом театрів:
Сергій Бичко
Художній керівник
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.7
5.8
5.3
5.3

Харківський російський драматичний театр був створений 17 листопада 1933 року згідно з постановою уряду СРСР як державний театр, завданням якого було «установлення методу реалістичного мистецтва, сценічної правди і глибокого психологізму». Очолити театр запросили народного артиста РРФСР Миколу Васильовича Петрова, на той час режисера Ленінградського академічного театру драми (в минулому — Александрінський). Він приїхав до Харкова з групою своїх акторів, серед яких — вихованці студії при театрі Л. Скопіна, K. Хохряков, B. Малінін, B. Еренберг та інші. Крім М. B. Петрова керівниками театру в перші роки були також народний артист СРСР Олександр Григорович Крамов, запрошений до Харкова з Московського театру Московської міськради профспілок) і народний артист України Микола Миколайович Синельников. Театру дісталася будівля за адресою вулиця Чернишевська, 11 (1927 рік побудови), в якій до того був клуб друкарів. Відзначаючи особливі заслуги театру, 1949 року в дні святкування 150-річчя від дня народження класика російської літератури О. С. Пушкіна наказом уряду УРСР театру було присвоєно ім'я видатного російського поета. Більше 30 років творчого часу театру віддав заслужений артист УРСР Золотарьов Віктор Володимирович. 1971 року Харківський державний російський драматичний театр імені О. С. Пушкіна здобув звання академічного. Від 1975 до 2011 року художнім керівником театру був народний артист України О. С. Барсегян, який на час приходу до колективу уже мав немалий досвід роботи головним режисером Львівського і Київського театрів юного глядача, а також Київського театру музичної комедії. Нині художнім керівником театру є О. П. Васильєв. Наприкінці 1970-х у будівлі театру сталася пожежа. Реконструкція заврешилася повністю лише 10 жовтня 2003 року. В рамках реконструкції будівлі модернізували сцену, поновили фойє і глядацьку залу, створили фактично новий фасад.

Ми знайшли 9 вистав, в яких
бере участь Людмила Кохан

Вистава «Єрма» – як саме життя, де смішна, там і трагічна. Молоду дівчину видають заміж за чоловіка набагато старшого за неї — чи це не трагедія? Виявляється, що ні, вона хотіла за нього заміж і зовсім не шкодувала, розлучаючись з рідною домівкою. Чоловік Єрми — прекрасний сім’янин, який мріє про тихе щастя удвох з молодою дружиною, він вірний і відданий, готовий працювати від зорі дотемна, тільки б їм всього вистачало – чи це не щастя? Тоді чому ж Єрма божеволіє від гніву і злості? Чому не може спати? Чому ночами збігає з дому? Хуан не може цього зрозуміти, а чи зможемо ми?

5.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
4.0
6.0
4.0
6.0

«Вишневий сад» – чеховська комедія. У гонитві за «садами» проходить життя, зникають люди, гинуть сади; і «... всі раді, а чому раді, і самі не знають» .

«У виставі «Нігілісти» ми постаралися відмовитися від традиційного прочитання роману І. С. Тургенєва «Батьки і діти», годі й шукати новий підтекст, а буквально все перекроїти і переосмислити, зрозуміти, хто для нашого покоління є нігілістом, проаналізувати прояви нігілізму в сучасному суспільстві і уявити образ Базарова наших днів». «Для мене фігура Базарова симпатична, я намагався розібратися, чому вона викликає неприязнь і чому сам І. С. Тургенєв вважав Базарова негативним героєм. Мені він здавався людиною розсудливою, сучасною і прогресивною. Але в процесі репетицій ми зрозуміли, що нігілізм, як заперечення всього, в результаті заперечує і життя теж». «Ми фактично зруйнували тургеневское твір і побудували на ньому нове, але коли дивишся виставу, то в кінці все одно розумієш, що це було по І. С. Тургенєву».– Олександр Середін    

Молодіжна сцена знову відкриває свій простір для експериментів. Цього разу в центрі уваги - режисер і драматург Олександр Середін, п'єса якого у вересні цього року потрапила в шорт-лист конкурсу молодої драматургії "Любимівка", а в жовтні - була відібрана в шорт-лист головного драматургічного конкурсу України - фестивалю "Тиждень актуальної п'єси- 2017". А перше сценічне прочитання "Гімнастичний козел" отримає саме в Харкові, на сцені "Портал на Гоголя 8". Написана в абсурдній манері історія одночасно смішна і трагічна. Згадайте уроки фізри в середній школі. Ви любили стрибати через козла? Виявилося, що за допомогою цього простого питання можна розділити аудиторію на два табори - тих, хто любив це заняття, і тих, хто люто ненавидів. Байдужих просто немає. І якщо звести цей предмет в найвищий ступінь і довести ситуацію до абсурду - отримаємо в результаті точну модель людських взаємин. Від усвідомлення якої під час вистави по спині йде холодок. Чи готові до чесної розмови? Глядач цього спектаклю буде багато сміятися, але при цьому повинен бути готовий розуміти про себе правду і бути до себе гранично жорстким. Якщо ви так не можете - не приходьте.

Чайка
« Чайка » Комедія

«Чайка» - комедія, заснована на реальних подіях ... ... всі збіги з реальними «персонажами» - не випадкові. Вистава «Чайка» - комедія про життя театру. Про те, як народжуються таланти, як стають великими і чим доводиться жертвувати. Про зіткнення поколінь, про те, як потрібно писати і що потрібно ставити. Вистава відкриває непривабливу сторону театру, з усіма побічними ефектами і складними внутрішньотеатральними відносинами. «Чайка» - прекрасний привід посміятися над тим, що прийнято сприймати всерйоз.

Перечитуючи твір А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін», ми кожен раз знаходимо щось нове, те, чого раніше не помічали. Ось і режисер Ольга Турута-Прасолова демонструє глядачеві своє бачення роману у віршах, втілюючи його в драматичній формі. У виставі «Онєгін» пластика тіла тісно переплітається з поезією слова, іноді замінюючи, іноді доповнюючи її. Режисер обережно, імпровізійно, використовує мову пластики, як сценічний еквівалент слова. О. Турута-Прасолова розповідає: «Це вистава про тотальне невміння приймати себе і домовлятися з ближнім, про згубність бажання спиратися на думку більшості, приймаючи судження натовпу за свої власні думки. «Онєгін» – вистава, позбавлена героя і героїні. Герой – кожен, хто пережив особистий крах, дуже особиста поразка».

Драма-феєрія «Лісова пісня» – це найромантичніший твір великої української поетеси Лесі Українки. Фантастична історія кохання звичайного юнака Лукаша і лісової Мавки. За легендою Мавки вночі заманювали юнаків до лісу, де на тих чекала вірна смерть від русалчиних розваг. Мабуть, така сама доля очікувала і Лукаша, якби не дивний потяг і незвідані почуття, які відчула Мавка. Ці почуття знайшли відгук у чистій душі юнака. Так зародилося незвичайне кохання, палке і нестримне, сповнене пристрасті, ніжності й краси, але зовсім беззахисне перед жорстокими випробуваннями світу людей. Щоб зберегти кохання, іноді треба віддати найцінніше…

У будинку Папагатто не буває нудно – глава сімейства працює гостем на весіллях, хрестинах і похоронах. Та так вдало, що в запалі чергової афери випадково видає заміж свою дружину, бере в оренду дідуся і виганяє себе з власного будинку. Легка комедія положень закрутиться низкою яскравих подій, дивовижних зустрічей і несподіваних зізнань. І хто б не був у валізі, в родині головне – любов!

«Здравствуй, племя младое, незнакомое!» – цими рядками Пушкіна вже двісті років. І кожне покоління нескінченно приміряло цей образ на себе. Століття по тому – Булгаков. Сьогодні – Середін. Портал на Гоголя, 8 представляє авторське прочитання п'єси Михайла Булгакова про Олександра Пушкіна – ніяких ілюстрацій, тільки ритми, пристрасть і магія. Нова вистава молодіжної сцени – це смілива інтерпретація класичного тексту, постмодерністський діалог з ідолами російської культури. Пушкін, Достоєвський, Булгаков. Їх тексти знаходять нові сенси, артефакти минулого залучаються у магічну гру. Ритуал очищення через біль і приниження. Заради майбутнього. В ім'я правди. Вистава-дослідження Пушкіна як явища, де поезія втрачає слова, залишаючи рафіновану ритмічну структуру, а коло уваги глядачів навмисно зміщується від проблем духовних в бік тілесних. Оголений чоловік – це необхідний нам рівень відвертості, здатності розкривати важливе. Ми пропонуємо дорослу чесну розмову. Ви до цього готові?