З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Тетяна Любченко

Тетяна Любченко

Актор.
Заслужена артистка України

Дата народження: 10 грудня

У 2000 році закінчила Харківський державний інститут мистецтв ім. І.П. Котляревського за спеціальністю «Театральне мистецтво», актор драматичного театру і кіно.

У театрі ім. М. Гоголя працює з 1994 року.

За сумісництвом – викладач сценічної мови театрального відділу Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка.

Актриса є постійною ведучою концертних програм і мистецьких заходів міського та обласного рівня.

2008 р. – диплом «Краща жіноча роль» (Мавка – «Лісова пісня») VII Міжнародного театрального фестивалю «Класика сьогодні» у м. Дніпродзержинськ.

У 2017 р. було присвоєно почесне звання «Заслужений артист України»

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Освіта: Харківський національний університет мистецтв ім. Котляревського
Актриса  є  резидентом театрів:
Олексій Андрієнко
Художній керівник

Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. Гоголя – один із кращих театрів країни, витоки якого сягають до далекого 1818 року, коли видатний зачинатель нової української літератури Іван Котляревський створив на Полтавщині театральну трупу. Сучасний театр ім. Гоголя веде свою історію від 1936 року, коли з’явилася стаціонарна трупа зі своїм приміщенням. Репертуар театру завжди складали музичні та драматичні вистави, адже потужна професійна трупа має творчий потенціал до втілення будь-яких творчих пропозицій. Нині у репертуарі театру вистави, яких не знайдеш на сценах інших українських театрів. Це і «Майстер і Маргарита», і «Політ над гніздом зозулі», і «Остання любов Гетьмана», і «Страшна помста», і «Мить… Життя…», і «Собаче серце». Також улюбленими для публіки стали легендарні постановки «Сватання на Гончарівці», «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Ханума», «Маруся Чурай» та багато інших. Театр має широку географію гастрольних та фестивальних поїздок. Гоголівцям аплодували глядачі на всеукраїнських та міжнародних фестивалях у різних містах нашої країни (Коломия, Чернігів, Миколаїв, Херсон) та за її межами (Польща, Італія, США). Полтавський театр — збирає аншлаги, радує глядачів різножанровими постановками, є прикладом сучасного театру, який піднімає актуальні теми. Чекаємо вас у театрі, раді кожному з вас!

Ми знайшли 8 вистав, в яких
бере участь Тетяна Любченко

Вистава «Мить… Життя» за п’єсою американського драматурга Торнтона Уайлдера «Наше містечко» — це своєрідна сповідь, де кожен упізнає себе в якомусь із героїв. Історія про дві родини, які живуть у злагоді й мирі, виховують дітей, які потім закохуються, вирощують квіти у своїх садочках. Мешканці цього містечка кожного дня механічно проживають своє життя, вони вже звикли до оточуючого світу, який роками не змінюється. У кожного свої проблеми, турботи, мрії... Жителі одного містечка, які ніколи не виїздили з нього, тут народжуються і помирають, закохуються й ходять до церкви, піклуються один про одного, видають газету, розповідають одне про одного історії. Через долі героїв змальовується загальна картина сучасного світу, де життя йде по колу... У місті з’являються нові мешканці, вони знову закохуються, знову грають весілля, знову помирають… І знову народжуються. У виставі піднімаються складні теми, але вони настільки просто розповідаються героями, що мимоволі глядачі стають свідками сердечних хвилювань, моралі, батьківської любові. І все це без жодних натяків на повчання, але з часткою філософських роздумів. Вистава «Мить… Життя…» — це спроба гоголівців дати свою відповідь на одвічне питання: хто ми є? для чого і навіщо? Вам запропонують обрати свій шлях: залишитися у чорно-білій історії, чи побачити різнобарв’я навколишнього світу, зрозумівши, що кожна мить… — це життя…

Вистава за п’єсою українського класика І.К.Карпенка-Карого, сценічна версія І.П. Стрельнікової. Дія вистави розгортається в українському селі. Молодь збирається на вечорниці аби гарно погуляти, та саме там, через жарт  і наговір виникає непорозуміння між Гнатом та Варкою. Так зароджується славнозвісний любовний трикутник, до якого раптово потрапляє сором’язлива, добра і щира Софія. Та не даремно в народі говорять: “На чужому горі щастя не побудуєш”, не склалося щасливе життя у жодного з героїв цієї історії. Гримуча суміш з пристрасті, ревнощів і гордині зруйнувала долі Варки і Гната, позбавила життя безневинної Софії. Сучасний стиль постановки гармонійно поєднав  стилізовані костюми і модерні танці з народними піснями етнічного гурту “Стрибожі внуці”, створивши  при цьому справжній український колорит. Переплетення гумору з трагедією сюжетної лінії дозволяє глядачеві і сміятися, і співчувати водночас.

У звичайний дурдом, де лікуються звичайні психи і ведуть їх звичайні лікарі, потрапляє звичайний псих. Та чи все так звичайно? Чому по своїй волі ці психи опинилися тут? Як змінить їхній звичний плин життя поява новачка? Відповіді на ці та інші питання у виставі «Політ над гніздом зозулі» гоголівців, де у центрі сюжету – протистояння однієї людини цілій системі, суспільству зі своїми законами і уявленням про життя. Чи зламає ця система людину та чи вдасться одній людині підбурити суспільство на рішучі дії – покаже час.

Наймичка
« Наймичка » Мелодрама

«Наймичка» — вистава про тяжку жіночу долю, про самопожертву заради рідної дитини. Марина, осуджена батьками, змушена шукати прихисток у чужому краю. Але світ не без добрих людей. Трохим та Настя приймають покритку у свою хату. Вони не підозрюють, що наймичка житиме під одним дахом зі своїм власним сином, покинути якого спонукала нужда. Марина почитатиме старих як рідних батьків, але щодня страждатиме, бо не зможе почує від рідного сина: «Мамо!» Вистава гоголівців — це простір, де у кожного своя стежина, але в один момент долі тісно переплітаються. Де тільки-но знайшов своє щастя, можеш через хвилину зазнати гіркої втрати...

За однойменним романом Ліни Костенко. У виставі задіяні артисти драми, артисти-вокалісти, артисти балету та артисти оркестру театру. «Моя любов сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі…»

Вистава «Майстер і Маргарита» у Полтавському театрі – сатиричне прочитання, де на тлі вічних тем боротьби добра зі злом, справжнього вірного кохання та відпущення гріхів, показано епоху з її жорсткостями, умовностями, доносами, хабарництвом, масовою примусовою захопленістю примарними ідеями… Час іде вперед. Епохи змінюються. Чи змінюються люди? Якщо словами Воланда: «Люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було..., легковажні... милосердя іноді стукає у їхні серця... звичайні люди… загалом, нагадують колишніх... квартирне питання тільки зіпсувало їх…». То ж залишається лише вірити, що хтось такий, як Майстер і Маргарита, знаходить свій винятковий Всесвіт, який може вміститися у маленькому підвалі чи деінде… Їм дано у нагороду вічний дім… тобто вічний спокій?.. Як усім непокірним? Тільки одні кидали виклик долі, інші – режиму, що реагував на таких кулею…

Класика української драматургії, що не сходить зі сцени театру з 1972 року. Заможний селянин Мартин Боруля бажає отримати титул дворянина і жити за панськими звичаями. Він наймає повіреного, веде судові тяжби, доводячи дворянське походження родословними актами, витрачає великі гроші, розоряє капітал. Родинний побут намагається перевести на дворянський лад. Доньку Марисю, яка кохає простого парубка Миколу, хоче видати заміж за чиновника земського суду, аби поріднитися з дворянином. Та всі його наміри закінчуються поразкою. Справжня українська комедія, з соковитим народним гумором, комедійними ситуаціями, але глибокою мораллю.

Напередодні Нового року юна королева видає указ: хто принесе до святкового столу кошик пролісків, той отримає в нагороду цілий кошик золота. Бажаючи отримати нагороду і посидіти за одним столом з королевою, мачуха відправляє падчерку в ліс за підсніжниками. Там дівчина зустрічає дванадцять місяців, які щороку збираються у новорічного багаття. Місяць Квітень просить своїх братів, Січень, Лютий і Березень, поступитися йому посохом. Мачуха і її дочка приносять квіти до палацу, але, замість обіцяного золота, Королева наказує їм показати дорогу в казковий ліс. Падчерка погоджується провести Королеву в ліс, де вона знову зустрічається з дванадцятьма місяцями.