З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Лариса Власенко

Лариса Власенко

Актор.
Народна артистка України

Навчалася в студії ім. І. Франка. Два роки працювала в Київському академічному національному театрі ім. І. Франка.

1990 р. — закінчила навчання в Київському університеті ім. І. Карпенка-Карого.

Власенко Л. К. працює в Хмельницькому обласному музично-драматичному театрі з 1969 року. Виявила себе як обдарована артистка з широким творчим діапазоном.

Творча ініціатива, глибоке проникнення в суть ролі дозволили їй створити на сцені театру низку різнопланових образів

Біографічні дані:
Дата народження: 11.04.1948 (74 роки)
Місце народження: Україна, селище Олесько
Освіта: Київський національний університет кіно, театру і телебачення ім. І. Карпенка-Карого
Родинні зв'язки:
Актриса  є  резидентом театрів:
Андрій Ковальчук
Андрій Ковальчук
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

В 1931-му році на Північному Кавказі у місті Новочеркаську було засновано пересувний театр для української діаспори, який називався Північнокавказький крайовий український драматичний театр. Та доленосною для нього стала поїздка у Мінеральні Води восени 1931року. Саме тоді там лікувався відомий державний і політичний діяч Григорій Петровський. Він відвідав усі вистави колективу. А після одної з них, запросив артистів крайового українського драматичного театру до себе. З тої пори, очевидно завдячуючи спонсорській допомозі політика, до назви додалося його ім’я – драматичний театр ім. Г.І. Петровського, під яким театр був 78 років. 1932 р. колектив переїжджає до Краснодару. А ще через рік, 1933-го перебирається до України. З переїздом змінилась і назва. Він став Вінницьким пересувним робітничо-колгоспним театром, хоча й базувався в Бердичеві, виїжджаючи з виставами до Вінницької, Житомирської, Київської та інших областей. Керувати ним продовжував С. Чернявський, а художню частину очолив Г. Лаврик. 1935 року колектив був у відрядженні в місті Києві. Відвідавши виставу академічного українського драматичного театру імені Івана Франка, ближче познайомившись з їхніми артистами та режисерами, колективи заклали міцні відносини. Театр імені Івана Франка взяв шефство над молодою трупою. Відчутну творчу допомогу артистам надавали народні артисти СРСР Г. Юра, А. Бучма, Ю. Шумський, І. Паторжинський, М. Литвиненко-Вольгемут, А. Крамов. Уславлені майстри сцени брали участь у постановках, грали у виставах, виступали з лекціями, що було хорошою школою для молодих артистів. В лютому того ж року театр отримав статус обласного, який мав би знаменувати осілість трупи. Та вже в 1938 році увесь колектив знову переїжджає. Цього разу до м. Кам’янця-Подільського — адміністративного центру новоствореної області. Але й там не довелось навіть добре звикнути до сцени. Розпочалась Велика Вітчизняна війна, і трупу, разом з родинами, відправили у тимчасову евакуацію. Так, тільки з 4 серпня 1941-го року по жовтень 1943-го театр відвідав двадцять шість пунктів: міста Закавказзя, Середньої Азії, Далекого Сходу, Півночі. В 1944 році, після визволення України від німецько-фашистських загарбників, мистецький колектив повернувся до свого краю. Радісна звістка зустріла Петровців в місті Есентукі. Згідно наказу №128 Вказівкою Кам’янець-Подільського обкому КП(б)У та облвиконкому від 15 жовтня 1944 року Припиняються гастролі театру на КМВ і призначається реевакуація театру на Україну до міста Проскурова в обласний центр області. А 25 листопада в обласній газеті повідомлялося, що виставою “Украдене щастя” І. Франка він розпочав у Проскурові театральний сезон 1944-1945 рр. у 2007-му було організовано фестиваль «Театральна осінь» або «На краю осені з Мельпоменою». Основні цілі якого були – знайомство з сучасним театральним мистецтвом регіону, обмін досвідом і залучення більшого кола глядача. 25 березня 2009 року Хмельницький театр ім. Г.І. Петровського перейменовано на честь корифея українського театру Михайла Старицького. А у 2012 році за високі творчі досягнення та мистецький рівень театру ім. М. Старицького надано статус «Академічний». 2019р. відкриття Малої сцени. Проведення Всеукраїнського театрального фестивалю «Starytskiy Theatre Fest-2019».

Ми знайшли 9 вистав, в яких
бере участь Лариса Власенко

До чого призводить нерішучість? На які вчинки може піти людина, щоб уникнути «сімейного щастя»? В процесі підготовки до весілля у свідомості головного героя виникає на вигляд дрібна проблема – «одружуватися чи ні»? Вистава про непростий шлях до «щастя», багатозначна, і кожен, хто вирішить її подивитися, висмикне з сюжету свою мораль. «Одруження» М. Гоголя це закручена інтрига, колоритні персонажі і неймовірна подія в фіналі.

Тев‘є Тевель
« Тев‘є Тевель » Трагікомедія

Дія п’єси розгортається у дореволюційній Росії, в селі Анатівка, де з давніх пір жили разом росіяни, українці і євреї. Молочник Тев’є, якого українці нарекли Тевелем, – батько чотирьох дочок, і головне для нього – це щоб кожна  вдало вийшла заміж. Але дочки щастя розуміють по-своєму: старша виходить заміж за бідного, середня їде зі своїм обранцем-революціонером в Сибір, а молодша залишає родину і змінює віросповідання через кохання до православного…

Мріяли якось українські чоловіки жити, як єгипетські фараони, щоб жінки кожного ранку ноги цілували. Та мрії не завжди здійснюються. А часом, навіть коли здійснюються, то навпаки! То які ж фараони можуть вийти з наших чоловіків – дізнаєтесь з нової вистави театру імені М. Старицького.

П’єса «Назар Стодоля» Тараса Шевченка написана у 1843-44рр., хоча її події відбуваються наприкінці XVII ст. Хома Кичатий – в минулому козак, а нині сотник, живе на своєму багатому хуторі із дочкою Галею та ключницею Стехою. Головна його мрія – отримати полковницьку булаву. Саме заради цього батько ладен віддати єдину дочку за старого, але багатого полковника. Та на перешкоді цього повстає кохання та давня клятва.

Гарпагон — літній батько дорослих дітей: Елізи та Клеанта, який щиро вважає своїх нащадків зайвим баластом та дармоїдами. При цьому, головною життєвою цінністю для цього чоловіка завжди були лише фінанси. Коли ж справа доходить до одруження дітей, егоїзм та жага збагачення знову беруть гору над усіма почуттями старого.

За двома зайцями
« За двома зайцями » Музична комедія

Голохвастий, котрий, бажаючи вибратися із злиднів й збагатіти, почав залицятися до Проні Прокопівни, але не міг обминути своєю ласкою і красунечку Галю. Як каже народне прислів’я: «За двома зайцями поженешся – жодного не спіймаєш».

«Ревізор» – комедія Миколи Гоголя, написана упродовж 1835 – 1836 років. Вважається, що сюжет комедії підказав авторові Олександр Пушкін. Зокрема у спогадах Володимира Сологуба описується, що: “Пушкін познайомився з Гоголем і розповів йому про випадок, що трапився у місті Устюжні Новгородської губернії – про якогось проїзного пана, що видав себе за чиновника міністерства й обібрав усіх міських жителів”. Відомо також, що Гоголь неодноразово писав Пушкіну про наміри закинути роботу над п’єсою, проте Пушкін наполегливо радив Гоголю не припиняти роботу. У комедії висміяна й побутова сторона життя мешканців міста: затхлість і вульгарність, незначність інтересів, лицемірство й неправда, чванство, повна відсутність людського достоїнства, марновірство й плітки.

Коваль Вакула, який напередодні Різдва як раз було втратив від кохання рештки здорового глузду, вирішує у будь-який спосіб здобути рідкісні мешти та разом з ними крижане серце своєї Оксани. А, зважаючи на те, що дива у передріздвяну ніч – це нормальне атмосферне явище, а Вакула вже просто дістав усіх своєю шлюбною невгамовністю, йому радо допомагають усі, навіть Чорт.

Комедія «Ханума» займає почесне місце серед улюблених музичних вистав, напевно, кожного. Відома історія, про суперечку між двома свахами, які не можуть поділити важливого клієнта, змушує сміятись від душі вже не одне покоління глядачів. А головне, саме схожі твори допомагають вірити в те, що у світі завжди перемагає любов та справедливість.