З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Лідія Назарова

Лідія Назарова

Актор.
Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актриса  є  резидентом театрів:
Сергій Дорофєєв
Сергій Дорофєєв
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

За майже 80 років свого існування Луганський український театр гідно підтвердив своє право бути національно-культурним центром Луганщини добре відомим не тільки на Сході України, а й далеко за межами регіону. Слідкуючи за здобутками колективу протягом останніх сезонів його новітньої історії, глядачі мають можливість пересвідчитись, що у своїй дружній мистецькій родині театр зібрав людей надзвичайно відданих своєму покликанню. Свою історію театр розпочав у 1941 році в Харкові. До колективу, створеного під час Другої Світової війни для обслуговування військових частин і шпиталів, у 1943 році в Кутаїсі приєдналися актори з Вінниці та Запоріжжя. Повернувшись з евакуації, свій перший мирний сезон 1945-46 рр театр відкрив у Ворошиловграді (нині Луганськ). Майже півстоліття театр зазнавав численних реорганізацій, проте, у всі часи залишався форпостом національного театрального мистецтва на східних теренах держави, відкривав нові імена, співпрацював зі знаними митцями. Здобуття Україною незалежності стало для колективу початком справжнього розквіту, а в 2002 році він отримав статус «академічного». У зв'язку з російською агресією на Сході України в грудні 2014 року театр був змушений переміститися з тимчасово окупованого Луганська до підконтрольного українській владі Сєвєродонецька. Попри відсутність кадрів, матеріально-технічної бази та сценічного майданчику, театру вдалося відновитись, а в 2017 році колектив отримав у власність оновлену після капітального ремонту будівлю колишнього Сєвєродонецького театру драми. Сьогодні єдиний професійний театральний колектив на території української Луганщини уже має в штаті більше 120 працівників, випустив 37 прем’єр, побував у Польщі, 15-ти містах інших областей України та 13-ти на Луганщині, взяв участь у 12-ти фестивалях, 4-х міжнародних проектах, численних урочистостях і культурно-мистецьких акціях.

Ми знайшли 10 вистав, в яких
бере участь Лідія Назарова

Знайомий сюжет, за визначенням автора першоджерела Антона Чехова – комедії розкривається по-новому в розіграній драмі Ігоря Білиця. Актори шукають сенс існування в своїх амплуа, відповідають на питання, продиктовані життям у певних обставинах, спілкуються про свободу, мрії, вибір, призначення тощо. Творча команда препарує класичний текст, даючи оцінку, порівнюючи із навколишнім світом, запитуючи себе як жити далі, коли середовище засмоктує мов болото, коли втрачені орієнтири, а мрія тьмяніє. Розіграна драма стане справжнім задоволенням для тих, хто любить шукати відповіді на незручні, а під час болючі питання.Проте, усім, хто захоче відчути багатосенсовість вистави, все ж радимо перечитати оригінальний твір класика.

Чому люди іноді проходять повз своє щастя і крокують у бік лиха? Чим вони засліплені, що не розуміють цього? Через що опиняються в любовному трикутнику, не в силах протистояти стихії кохання? Хто винен? Легко заблукати в сутінках власної душі, коли серце рветься навпіл. І марно шукати «злого генія» чи фатальної помилки, що руйнує щастя, в ситуації де всі герої, кожен по своєму, приречені на безталання.

Ревізор
« Ревізор » Сатирична комедія

Сценічна історія «Ревізора» завжди шукала «нового» Гоголя. Майже 200 років п’єса не сходить зі сцени, будучи актуальною у всі часи. І хоча з моменту першої постановки життя у всіх сферах стрімко рвануло вперед, проте ліцемірство, брехня, зарозумілість, відсутність гідності, марновірство, плітки та інші потворні якості людської особистості нікуди не поділись. Наш «Ревізор» поставлений за п’єсою, яку на прохання театру написав сучасний український письменник, «батько українського бестселлера» Василь Шкляр. Вперше представлена в Україні на сцені нашого театру, вона пропонує свіжий погляд на застійні соціальні та психологічні проблеми, які оточують на кожному кроці. У провінціному місті проїздом опиняється дрібний столичний чиновник. Його помилково приймають за ревізора, а переполох, спричинений цією новиною, виносить на поверхю невігластво і безпринципність поглядів, зневагу до обов’язків і моралі та інші типові явища сучасних реалій у абсолютно вигаданому просторі. За задумом режисера-постановника Дмитра Некрасова вистава не робить висновків і не дає відповідей. Ми пропонуємо інструмент, на який годі нарікати, коли побачиш криву пику чи мерзенні вчинки…

Украдене щастя
« Украдене щастя » Спадок жіночого буття на 1 дію

Трагедія кохання однаково актуальна в будь-який час. Потрапивши у «любовний трикутник», героїня залишається сам на сам зі своїми жахами, болем та, зрештою, божевіллям. Спогади стають діалогом між минулим і теперішнім, а каяття – вироком. Вистава, яка зосереджує увагу на самотності людини, позбавлена побутової складової, що присутня в основі найсильнішого з драматичних творів Івана Франка, і спрямовує відомий класичний матеріал у бік філософських роздумів над долею жінки. Постановка переплетена етнічним співом, танцями, живим звучанням музичних інструментів.

Ромео & Джульєтта
« Ромео & Джульєтта » Мюзикл, детектив
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Юні веронці – він і вона – Від предків знайомі зі словом «війна». Довга й нудна між родами панує, Ділить прихильників, містом керує. Кругом обіцянки, розбрат, брехня, Заклики, гасла та інша фігня… Щойно домовляться – іскра – і знову: «Жити давайте дружно, панове!» Монтеккі – це він, Капулетті – вона… Любов!? Тільки втеча із цього лайна. Вихід для них третя сила готує. Та популізм лиш труїть – не рятує. Мир? Перемир’я? Чи втихомирення? Та краще для щирої згоди – примирення.

Вій
« Вій » Містичний саспенс

У Гоголя взяли лише містику, тож трапитись може все, що завгодно. Тут без літаючих гробів, хоча невизначеність, тривога, очікування та жахливий неспокій теж присутні. А ще демонічні образи та зневіра в тому, що їм можна протистояти. Хто така «людина безстрашна»? Некласичний погляд на класичну історію М. Гоголя. Інтегровані у сучасність події повісті українського письменника 19 століття стають максимально близькими до сьогоднішнього глядача. Щоб досягти атмосфери саспенсу та занурити у світ гоголівських персонажів, режисерка використовує новітні технології та музику в стилі epic score, mystic age. Автори вистави не дають однозначних відповідей, натомість натякають на альтернативний фінал. Тож, вирішуйте самі: «А чи був той Вій?»

За двома зайцями
« За двома зайцями » Міщанський каламбуръ під мериканські музики

Своєрідний рімейк однієї з найвідоміших п'єс рекордсмена української класики по кількості сценічних втілень своїх незабутніх шедеврів. Наслідуючи авторське визначення жанру, режисер-постановник створює «міщанський каламбуръ» з бурхливої суміші колоритних народних характерів. Ні в чім не поступається йому музичний супровід з хітів Річарда Чіза, відомого своїми жартівливими кавер-версіями пісень відомих поп і рок музикантів, що виконані в манері, яка нагадує стилістику Френка Сінатри, Діна Мартіна і Тоні Беннета. «Персона з шиком» і «рекордсмен в любовних справах» Голохвостий опиняється загнаним в глухий кут всюдисущим кредитором Йоською. «Женюсь!» – вирішує «натиральний джентльмен», аби «поправити своїх ділов», і зазіхає на гроші Проніного сімейства, які Прокіп і Явдоха Сірки віддають на посаг за єдину дочку. Проня щойно повернулась з «пенціону», в якому цілісінький місяць вивчала «делікатні хранцюзькі маньори». Начитавшись любовних романів, мріє вийти заміж за того, хто «понімає толк в обхождєнії», тому наміри «благородного кавалера» сприймає за чисту монету. В той же час «завидний» жених не може відвести пристрасного погляду від скромниці Галі, що не до вподоби Галиній мамі Секлиті. Ситуація вибору примушує «настоящего хранта» піти ва-банк і посвататись двічі, у сподіванні отримати одночасно велику любов, великі гроші і жаданий комфорт. Театр пропонує свіже бачення знайомої історії про те, що за яскравою обгорткою своїх уявлень про щастя люди часом не відчувають справжнього смаку цінностей, які його наповнюють. Вистава стає сміливою фантазією на тему п'єси М. Старицького «За двома зайцями». Сучасна музика, насичені пластикою акторські роботи, яскраві номери балету наполегливо пропонують глядачам не згадувати про перегляд однойменної кінострічки, а поринути у захопливу театральну гру. Увага! Будьте обережні! Наш сміливий пошук може неоднозначно вплинути на Ваші стереотипи! Рекомендуємо заздалегідь викинути з голови Ваші традиційні уявлення про постановку цього твору, бо вони все одно зійдуть нанівець під час перегляду вистави!

У кожної дитини мають бути дім і батьки, які її люблять і оберігають. Але кожен до цієї відповідальної місії ставиться по різному: хтось боїться, а комусь ця відповідальність дає сили і натхнення. Скільки майбутніх мам — стільки доль, і далеко не всі щасливі. Дія вистави відбувається в пологовому відділенні провінційної лікарні з хронічним ремонтом, неустроєм, безліччю проблем, але в якому вирує життя. Жіночий медперсонал, який розуміє, що тільки він має робити цю вкрай важку, але необхідну роботу, і жінки «при надії»: одній з них не потрібна шоста дівчинка в родині, у іншої – «випадкова» дитина, а третій взагалі не судилося стати матір’ю, згодом до їхнього товариства приєднується ще й вагітна «за замовленням». Доволі проста фабула вистави змушує сміятися й плакати, страждати й приймати несподівані рішення разом із її героями, бо зрозуміло, що іноді саме в таких умовах: смішних і недолугих, але з вірою в краще, – народжується наше майбутнє. І яким буде завтра – залежить певною мірою і від цих людей, які знаходяться в цьому пологовому відділенні, як в «ноєвому ковчезі» – моделі нашого життя. Незвичайні сюжетні повороти цієї історії, викликаючи сміх і сльози, дають відчуття, що вистава «лишає» межі сцени, наближає героїв до глядачів і об'єднує навколо однієї загальної мрії, здійснити яку спроможен кожний, – жити, щоб творити добро.

Конотопська відьма
« Конотопська відьма » Музичний бурлеск

Хто не знає, що всі біди від відьом?! У славному містечку Конотопі кілька місяців немає дощу; красуня Олена не хоче йти заміж за недалекого (мало не дурня, та ще й в чарку заглядає) сотника Микиту Забрьоху; а тут ще приходить депеша, що конотопській прехвабрій сотні слід виступати в похід (а там і убити можуть!). Тоді в голову писаря Пістряка приходить геніальна мисля: «Треба топити відьом!… Бо ще наші предки знали: справжня відьма не потоне ніколи. А ті, що йшли на дно, мали добру славу посмертну – не відьма!» До того ж жінки та дівчата, запідозрені в чарівництві, легко могли відкупитись. Начальство містечка нічим не гребувало. Чи знайдеться хоробрий герой, якому чхати на відьом і начальство?... Перегук з реаліями сьогодення додають тексти віршів у реповому виконанні. Зухвала молодь весело коментує події й дає їм оцінку. Тож вистава, компонуючи жанр сатиричного бурлеску з веселими комедійними ситуаціями, танцями, піснями, бійками, інтермедіями, звеселить шановну публіку і на денці нашої свідомості майне думка: «Скільки літ пройшло, а нічого не змінилося!»

Лавина
« Лавина » Іронічна притча

Театр в формі іронічної притчі досліджує знайомі історичні ситуації, коли диктатура тиші, вбираючи в себе безліч заборон і табу, породжує надмірну покірність. Чи позбулися ми, сучасники, цього страху «говорити пошепки»? Дія відбувається в невеликому селищі, оточеному з усіх боків масивом гір. Дев'ять місяців на рік – безшумне життя, повне жаху, викликаного смертельною небезпекою сходження снігових лавин. І тільки протягом трьох місяців люди можуть кричати, танцювати, співати, стріляти зі зброї, грати весілля і народжувати дітей. Молода сім'я чекає появи дитини. До безпечного періоду залишилося два дні. Але дитина проситься на світ раніше. Коли таке трапилося п'ятдесят років тому, сильні цього маленького світу, щоб зберегти ціле селище, прийняли рішення – живцем закопати в землю вагітну жінку. Як вирішить громада цього разу: або вмре молода жінка зі своїм малюком, або загинуть вони всі?.. Тунджер Джюдженоглу є визнаним авторитетом у сучасній турецькій драматургії, лауреатом сімнадцяти літературних премій, дві з яких йому присуджено за межами Туреччини. В Європі його називають «турецьким Чеховим», якого хвилює не тільки доля окремої людини або сім'ї, а й людства в цілому. Драматичні твори письменника перекладені багатьма мовами й поставлені у більш ніж сорока країнах світу. Найвідоміша п'єса Т. Джюдженоглу «Лавина» – єдиний твір автора, надрукований в Україні.