З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Іван Кучерук
Іван Кучерук

Іван Кучерук

Актор.

Закінчив Олександрійське вище училище культури

До театру ляльок Іван прийшов у липні 2013 року. Дуже активна і творча людина. Після навчання встиг попрацювати в Олександрійському та Гайворонському будинках культури і знятися у масовці кількох художніх фільмів. В 2011 році здобув перемогу в номінації «Краща чоловіча роль» серед аматорських колективів, учасників «Театральної весни Кіровоградщини» (роль Сашеньки у виставі «Біда від ніжного серця» В. Сологуба).

У вересні 2013 року відбувся вдалий дебют Івана в ролі Діда у виставі театру «Таємниця рудого Жевжика» В. Нестайка.

Виконавши три «чоловічі завдання» (побудувати дім, посадити дерево і народити сина), Іван на деякий час залишив театральну сцену, але доля вирішила інакше і у лютому 2019 року повернула його до акторської стихії. А оригінальне і яскраве виконання «обов'язків» Діда Мороза під час новорічних програм 2019-2020 рр. принесло Іванові справжню славу, за відгуками глядачів він став найкращим Дідом Морозом Кіровоградщини.

Біографічні дані:
Дата народження: 17.06.1988 (34 роки)
Місце народження: Україна, місто Кропивницький
Освіта: Олександрійський коледж культури і мистецтв
Актор  є  резидентом театрів:
Григорій Педько
Григорій Педько
Художній керівник
2.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
3.0
1.0
3.0
1.0

Початок своєї історії Кіровоградський академічний обласний театр ляльок бере ще у довоєнні роки. Після утворення Кіровоградської області у січні 1939 року перед мешканцями міста постало чимало завдань господарського і культурного характеру. Серед них — питання організації дитячого театру. З цією метою, комітетом у справах мистецтв були відібрані найкращі учасники гуртків художньої самодіяльності у складі: О. Шульги, М. Мартинюка, О. Заболотного, К. Корданець, А. Герасимчука і направлені до Києва на курси акторів-ляльководів. А вже у липні 1939 року газета «Кіровоградська правда» опублікувала звіт колективу: «Днями наша група закінчує курси, і ми повертаємося до Кіровограда. Одночасно з навчанням ми підготували виставу «Троє поросят» у постановці Володимира Козловського. Декорації, ляльки, світлове оформлення виготовлені у Києві. Після прем’єри «Трьох поросят», театр візьметься за постановку п’єси «По щучому велінню». З новими силами і невичерпним натхненням ми розпочнемо роботу по обслуговуванню дітей». Рішенням Президії міської ради від 13. Х. 1939 року за номером 44/365 у розпорядження Кіровоградського державного пересувного театру ляльок була передана будівля колишнього клубу технікуму сільськогосподарської механізації. 2 квітня 1941 року наказом за №174 комітет у справах мистецтв при Раді народних комісарів СРСР затвердив Статут Кіровоградського державного обласного пересувного театру ляльок. На той час директором театру був Волченко Г. І., а режисером – Щербаков П. С. У репертуарі театру вже були 4 вистави: «Троє поросят», «По щучому велінню», «Гусеня» та «Юні патріоти». Звістка про війну внесла корективи у роботу театру. Директор і режисер пішли на фронт, а керівництво колективом узяв на себе О. Заболотний. Наказом комітету у справах мистецтв від 30.06.1941 року була припинена діяльність усіх театрів на території СРСР на час військових дій, та через рік кіровоградські лялькарі вирішили поновити діяльність, і не дивлячись на небезпеку, продовжили дарувати свій талант дітям. За період 1942-1944 років під керівництвом О.Заболотного були створені чотири нові вистави: «Коза-Дереза», «Червона Шапочка», «Травнева ніч», «Теремок» та відновлено виставу «Троє поросят». Після визволення України від фашистських загарбників, колектив театру з повною силою узявся до роботи. Відділ мистецтв призначив директором Г. Халютіна. З’явилися нові постановки: «Колобок», «Великий Іван», «Мишко» та інші. Невдовзі повернувся до театру П. Щербаков, і вже у 1948 році Кіровоградський театр ляльок був найкращим закладом у системі обласного відділу мистецтв по всіх показниках. З 1949 до серпня 1970 року театр ляльок працював при обласній філармонії як «Дитяча бригада», а частина колективу організувала театральну студію у Будинку піонерів під керівництвом О. Заболотного. У вересні 1970 року, згідно з наказом Ради міністрів УРСР «Про створення театрів для дітей», колектив «Дитячої бригади» під керівництвом режисера Григорія Яковича Шаліти стає основою Кіровоградського обласного театру ляльок. У травні 1972-го колектив театру вперше взяв участь у республіканському фестивалі театрів для дітей у м. Вінниця з виставою «По щучому велінню» О. Тараховської (за сценографію до якої нагороджений Дипломом І ступеня) та «Про велетня і відьму» А. Бородян і Д. Шполянської. Цього ж року макети й ескізи Василя Остапенка до вистави «Горіхова лозинка» були представлені в експозиції на Всесоюзній виставці робіт художників театрів ляльок у Москві. Інші роботи Василя Макаровича побували на різноманітних виставках у Києві, Ташкенті, Тбілісі, Празі. Список нагород театру поповнився Дипломом Міністерства культури СРСР за участь у фестивалі болгарської драматургії (1978) за виставу «Твоя зірочка» І. Острікова, Дипломом фестивалю, присвяченого 60-річчю Жовтня за виставу «Скажи своє ім’я, солдате» О. Вертинського (1977), Дипломом лауреата фестивалю румунської драматургії (1982) за виставу «Сонячний промінчик» А. Попеску. За вісімдесят років діяльності, колективом театру створено понад 200 високохудожніх постановок за класичними творами всесвітньо відомих авторів. З жовтня 1976 року Кіровоградський обласний театр ляльок став приймати своїх глядачів у власному приміщенні, розташованому у самому центрі міста, на площі ім. Б. Хмельницького. Але й гастрольний графік, особливо у 80-х роках, був достатньо напружений. Багато сил та енергії на посаді директора театру ляльок (1982-1998) віддав розвитку і популяризації театрального мистецтва Валентин Іванович Янкул. До 50-річного ювілею колектив театру підготував спеціальну програму з найкращих вистав, яка була представлена у 1989 році як творчий звіт у Києві. Серед них: «Кіт у чоботях» Я.Рохліна, «Два пуделі» С.Злотникова, «Лис Микита» І.Франка. На урочистостях з нагоди свята зібралися колеги з багатьох міст України, Росії, а також з Болгарії. У 1992 році колектив театру нагороджено Дипломом І Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Кришталеві вітрила», що проходив у м. Херсон, за виставу «Про Кошенятко, зірочку і ще про дещо» за п’єсою З. Білярської. У 1999 році за участь у Всеукраїнській акції «Добрик крокує планетою», спеціально створену авторську виставу за п’єсою актора театру С. П’яткіна «Казка про Добрика та золоті яблука», колектив нагороджено Дипломом Українського фонду добра. У грудні 1998 року театр очолив Григорій Миколайович Педько. З цього часу лялькарі велику увагу приділяють розширенню творчої роботи з дітьми. Так у 2000 році засновано щорічний конкурс «Найкращий глядач сезону», почали проводитись конкурси малюнку за сюжетами прем’єрних вистав, розіграші «Дитячої лотереї», щотижневі ігрові та розважальні програми на розвиток творчої активності маленьких глядачів: «Казкове колесо», «Дитяче караоке», «Щасливий квиточок», «Зіграємо казку», «Веселий потяг», «Тато, мама, я – театральна сім’я» та багато інших. З 1999 року майже усі вистави театру переведено на українську мову виконання. Творчий колектив став постійним учасником щорічного Всеукраїнського свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», що проходить на території музею-заповідника «Хутір Надія». А з вересня 2011 року, в рамках свята, театр проводить щорічний мініфестиваль театрів ляльок, у якому крім українських колективів, брали участь лялькарі з Литви, Білорусі та Ізраїлю.За вагомий внесок у виховання дітей області та пропаганду українського театрального мистецтва колектив театру у 2000 році нагороджено Грамотою обласної державної адміністрації та обласної ради. Одним з важливих питань для театру є участь в організації дозвілля дітей під час літнього відпочинку в оздоровчих таборах області та на відкритих майданчиках і парках міста, куди малеча з задоволенням приходить на зустріч з казкою. За вагомий внесок у реалізацію Державної програми відпочинку та оздоровлення дітей, у 2003 році театр нагороджено Почесною грамотою Державного комітету України у справах сім’ї та молоді. Щороку колектив театру бере участь у благодійній акції «Свято білої квітки», що проводиться за ініціативою громадської організації «Просвіта» на території Свято-Преображенського собору, під час якої збираються кошти на невідкладні потреби дитячих лікарень та спеціалізованих закладів. Протягом усієї діяльності театру завжди безкоштовно обслуговуються діти-сироти, інваліди, позбавлені батьківського піклування та з багатодітних і малозабезпечених родин. Крім того, колектив театру є постійним гостем у дитячих будинках та спеціалізованих школах-інтернатах області. З особливою старанністю, в рамках акції «Різдвяний янгол», для цих дітей ми готуємо благодійні новорічні вистави та розважальні програми. Загалом за рік, у середньому, наш колектив благодійно обслуговує близько 4000 дітей різних пільгових категорій. Згідно з спільною угодою між управлінням освіти і науки, управлінням культури і туризму облдержадміністрації та МНС, театр, з метою ознайомлення дітей з правилами безпеки життєдіяльності та запобігання пожежам, проводить показ вистав «Ведмідь-рятівник» Є. Гімельфарба та «Пригоди маленького автомобільчика» Ю. Тітарова. Для переймання досвіду у виготовленні ляльок різних систем та традицій української школи акторської майстерності, у тому числі і у ляльководінні, протягом 2004-2014 років театр неодноразово відвідували викладачі акторських факультетів американських університетів, професори Френк Гальяно, Девід Елієт, а також Павло Босий з канадськими студентами. За вагомий внесок у розвиток і популяризацію української культури і театрального мистецтва колектив театру у 2005 році нагороджено Почесною грамотою обласної державної адміністрації і обласної ради, а директор театру Г. Педько у 2006 році за високі творчі досягнення та пропаганду театрального мистецтва нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури і мистецтв України та відзнакою Міністерства культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2007). А вже у жовтні 2009 року директор театру став заслуженим працівником культури України, а у листопаді театру надано статус «Академічного». Понад 40 років діяльності (1970-2012) віддав служінню мистецтву театру ляльок головний художник театру, персональний член УНІМА, заслужений працівник культури України, лауреат обласної премії ім. О. Осмьоркіна Василь Макарович Остапенко. Близько 150 вистав театру народилися завдяки талановитому майстрові. Його роботи – картини, макети, ляльки – були представлені на театральних виставках у Москві, Тбілісі, Празі, Києві, Харкові, Луцьку, Кіровограді. На честь його 75-річчя, до якого Василь Макарович не дожив кілька місяців, в обласному художньому музеї була організована виставка робіт Майстра. А у вересні 2018 року, на честь Майстра, на фасаді театру ляльок встановлено меморіальну дошку. З ректоратом Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого свого часу був укладений договір про проходження практики студентами театрального факультету на базі театру. У травні 2008 року свою першу дипломну роботу, постановку вистави «Кумедні крукоруки» В. Виходцевського як режисер-постановник здійснила випускниця університету Венера Ібрагімова. А у травні 2009 року прем’єрна вистава «Колобок» Є. Патрика у її постановці, була відзначена Дипломом Шостого Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Подільська лялька» у Вінниці. З метою популяризації мистецтва обласного театру ляльок та з нагоди 250-річчя міста (2004), підготовано та включено до книги «Кіровоград» сторінка про історію та сьогодення театру. Інформація про театр ляльок занесена до книги «Хто є хто на Кіровоградщині» (2007) До 75-річного ювілею театру створено і надруковано книгу «75 років з добром у серці і лялькою в руках». У вересні 2019 року колектив театру провів перший Відкритий театральний фестиваль «Scene-Fest», присвячений 80-річчю заснування Кіровоградського академічного обласного театру ляльок.

Ми знайшли 17 вистав, в яких
бере участь Іван Кучерук

Початок двадцятого сторіччя. У Росії панує хаос і розруха. Професор Преображенський, керуючись благородною метою зупинити моральне падіння нації і створити нову людину, проводить науковий експеримент, – вживлює у мозок звичайного дворового пса гіпофіз померлого чоловіка. Та, на жаль, неймовірне перетворення собаки у «нову людину» принесло лише повне розчарування та безліч клопоту. Вистава вирішена у неординарному поєднанні драматичної частини з ляльковою.

Лірична казка для дорослих, за відомим однойменним твором М.В.Гоголя, вирішена у вигляді чумацького переказу, у якому з незрозумілими дивами та справжньою бісовщиною доводиться мати справу мешканцям невеличкого українського села напередодні Різдва. Гротесково-комедійні персонажі поважних героїв, підкорившись не найкращим людським порокам, але дуже стурбовані можливою втратою своєї репутації, дивним чином один за одним потрапляють у халепу. І доля їх залежить від молодого козака Вакули, у якого на думці лише прекрасна і недосяжна Оксана. Та хіба можуть зупинити неймовірні дівочі забаганки хороброго закоханого хлопця, якому й сам Чорт не страшний?.. Вистава має нагороди фестивалів: Диплом ІІ Всеукраїнського фестивалю театрів ляльок «Лялькова веселка» у м. Запоріжжі(2010р.); Диплом Лауреата IV Фестивалю театрів ляльок України «Мереживо казкове» (м. Черкаси, жовтень 2017р.), а також Диплом «Кращий чоловічий ансамбль» (актори Г. Стогодюк, М. Борисов та І. Кучерук).

Добре відпочивається маленьким ведмежатам влітку у Бабусі й Дідуся. Та виховний процес не зупиняється ні на хвилину: раненько вставати, ліжка застеляти, личка умивати, миски прибирати і ще й чарівні слова не забувати. За гарну поведінку онучат старенькі збираються придбати їм подарунки і вирушають на базар. Та на ведмежат, що залишилися самі вдома, чекають різні випробування.

Мале руде бісеня на ім’я Жевжик втекло з пекла, не витримавши знущань свого опікуна Люциперія, і потрапило в сім’ю до самотніх Діда й Баби. За любов і доброту Люциперій збирається покарати стареньких. Але Жевжик, пізнавши справжні людські почуття, віддає свою чарівну силу заради порятунку ставших рідними людей. Вистава має нагороди фестивалів: Диплом VI Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Золотий Телесик» у м. Львові (2007 р.); Диплом І фестивалю театрів ляльок «Мереживо казкове» у м. Черкаси (2010 р.) за високу виконавську майстерність та зразкову постановчу культуру; =Диплом Відкритого фестивалю театрів ляльок і студій театрального мистецтва «Кришталева лялька» (м. Миколаїв, жовтень 2017 року)

У будинку заможної й гордовитої Кицьки прийом поважних гостей: Цапа з Козою, Півня з Куркою та веселої Свині. Лише бідним голодним небожам-кошенятам відмовлено у гостинності. Та коли трапляється пожежа, і чудовий будинок перетворюється на попіл, стає зрозуміло, хто справжній друг і помічник у біді. Вистава нагороджена Дипломом V Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Подільська лялька» у м. Вінниці (2007р.)

Карлик Ніс
« Карлик Ніс » Готична казка за твором В. Гауфа

Головний герой казки, хлопчик на ім’я Якоб, неввічливо повівся з однією старою, яка виявилася злою відьмою. Заманивши його до своєї хатини, вона перетворила хлопця на потворного карлика. Втікши від неї, Якоб повернувся додому, але мати не упізнала рідного сина і вигнала геть. Потрапивши на королівську кухню, хлопець рятує від загибелі сусідську дівчину Гретхен, яку відьма за грубість перетворила на гуску. Дружба допомагає дітям подолати усі перешкоди, звільнитися від злих чар і повернути власний вигляд. Завдяки випробуванням, вони усвідомили свої помилки і, виявивши найкращі якості, підтвердили перевагу внутрішнього світу людини над зовнішністю. Казка вчить справедливості, любові до рідних, шанобливого ставлення до навколишніх та підкреслює важливість родини у житті кожної людини.

Як стати ЗІРКОЮ
« Як стати ЗІРКОЮ » Казкове інтерактивне шоу з ростовими ляльками

Двоє забавних мишенят, дізнавшись про початок фестивалю зірок, виявляють бажання стати його учасниками. Ведучий шоу дає згоду на їхній виступ, але у кожній категорії хвостаті артисти демонструють «таланти» дуже низького рівня. Толерантний Кіт радить Хрумці і Хрустику знайти себе у тому, що вони вміють робити найкраще. І мишенята знаходять.

Як Микита з ярмарку йшов
« Як Микита з ярмарку йшов » Музична інтерактивна казка-гра

Одного разу, повертаючись з ярмарку, добродій Микита зупинився перепочити. Раптом виявилося, що у його торбині не лише придбаний красень-птах, а ще й непрохані гості подорожують. Ось тут і пригадав Микита цікаву повчальну казочку про працьовитого Півника та маленьких бешкетників-мишенят. А заразом і малят навчив, що праця людину лікує, а лінощі – марнують.

Чу-чу-чу… Бережіться Пікачу!
« Чу-чу-чу… Бережіться Пікачу! » Музична інтерактивна казка

Музична інтерактивна казка про відому телефонну гру з Пікачу, у якій від удару блискавки збилася програма, і покемон став навмисне плутати казки і чинити шкоду. Майстровиті фіксики відправляються на пошуки нового друга, щоб відновити налаштування і зарадити біді. Але не так легко спіймати бешкетника, який заморочує і зачаровує усіх, кого зустрічає на шляху.

Дюймовочка
« Дюймовочка » Романтична феєрія

Романтична феєрія про нелегкі пригоди крихітної дівчинки, яка отримала в подарунок від долі щасливе життя з коханим у чарівному Королівстві ельфів.

Сучасна повчальна казка про маленького автомобільчика на ім’я Жужик, який, знехтувавши настановами мудрої Тумби і турботливого Ліхтаря щодо правил дорожнього руху, сам потрапив у неприємну аварію і ледь не втратив на перегонах кращого друга. Зрозумівши важливість уваги на дорозі і дотримання правил безпеки, друзі разом ретельно повторюють усі правила.

Наймичка
« Наймичка » Поетична драма

Поетична драма за твором Тараса Григоровича Шевченка про гірку долю молодої матері-одиначки, яка змушена була віддати свого любого синочка на виховання чужим людям, щоб уберегти його від жорстоких законів світу і людського осуду. Адже народжена поза шлюбом дитина була приречена увесь вік терпіти зневагу і наругу від оточуючих. Напросившись до заможних опікунів у найми, Ганна всю свою любов віддавала маленькому Маркові і лише перед смертю зізналася, що вона – його мати. Вистава отримала нагороди фестивалів: - Диплом за зайняте ІІІ місце на Дев'ятому Міжнародному фестивалі театрів ляльок «Подільська лялька» (м. Вінниця, 2015); - Диплом Дев'ятого Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Подільська лялька» за перемогу в номінації «Кращий музичний супровід до вистави»; - Диплом лауреата ІІІ Фестивалю театрів ляльок України «Мереживо казкове» (м. Черкаси, 2015); - Диплом ІІІ Фестивалю театрів ляльок України «Мереживо казкове» «За кращу роль» (роль Наймички) актрисі театру, заслуженій артистці України Вікторії Ставріаніді-Стогодюк; - Диплом ІІ Міжнародного фестивалю театрів ляльок «І люди, і ляльки» (м. Львів, 2016); - Диплом XLVII Всеукраїнського свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» (м. Кропивницький, 2017)

Музична казка з танцями і співами, розіграна у жанрі балагану. Дружно живуть у лісі мудра Сова, голосистий Півень, товстун-Хом’як і красуня-Коза з пустунами-козенятами. Цілими днями безтурботно бавиться малеча під лагідним сонечком. Та одного разу, на лісовій галявині з’являється голодний Вовк. Отримавши від Сови інформацію про лісових мешканців, сіроманець задумав поласувати козячою родиною, але не так просто виманити з хати розумних козенят, які, залишившись самі вдома, слухняно виконують мамині настанови. Вистава нагороджена Дипломом XLVI Всеукраїнського свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» (м. Кропивницький, 2016)

Віслючок, почувши від Зірки, що на світі є добрий Бог, якому потрібна допомога,тікає від жорстокого господаря і вирушає до Віфлеєму. Дорогою він зустрічає різних звірів і дізнається про несправедливість та оманливість світу. Побачивши у занедбаному хліву родину з немовлям та почувши про біду, яка їх підстерігає, Ослик без роздумів допомагає їм врятуватися. Лише згодом, дізнавшись, хто знаходиться у його візочку, відмовляється від манливої мрії стати зіркою і до кінця виконує свою місію. Адже до нього прийшло справжнє розуміння, що кожен має виконати своє призначення у житті і пройти свій шлях, яким би важким він не здавався.

Маленькі мавпенята у далекій африканській країні Лімпопо потребують негайного лікування. Хоробрий доктор, разом зі своїми вірними друзями, без вагань відправляється на допомогу. Але на його шляху зустрілися злодії на чолі з Бармалеєм, які схопили та ув’язнили усіх мандрівників. Хто ж тепер допоможе визволити друзів з полону, і що трапиться з бідними хворими мавпенятами, якщо вони вчасно не отримають необхідні ліки?..

Бука
« Бука » Інтерактивна казка-гра

Інтерактивна казка-гра, у якій маленьке Зайченя зовсім не хоче ні з ким товаришувати. Завжди чимось невдоволений, сидить набурмосений і на усі пропозиції звірят лише бубонить щось собі під ніс. Саме за це і прозвали його Букою. Та одного разу, зустрівшись із Вовком, він потрапляє у таку халепу, вибратися з якої можна лише за допомогою справжніх друзів. Вистава отримала такі нагороди: - Диплом лауреата VII театрального фестивалю Міжнародного Чорноморського клубу «HOMO LUDENS» (Граюча людина) (м. Миколаїв, 2013); - Диплом (Мала сцена) VII театрального фестивалю Міжнародного Чорноморського клубу «HOMO LUDENS» «За кращу інтерактивну виставу»; - Диплом Українського центру Міжнародної спілки діячів театру ляльок «УНІМА-Україна» за кращу постановку в номінації «Вистава для дітей від 3 до 6 років» у щорічному конкурсі-огляді «Прем'єри сезону 2012-2013рр.»; - Диплом ІІ Міжнародного фестивалю театрів ляльок «І люди, і ляльки» (м.Львів, 2016); - Диплом переможця ІV Всеукраїнського фестивалю театрів ляльок «Лялькова веселка» в номінації «За інтерактивний контакт з глядачем» (м.Запоріжжя, 2016); - Диплом переможця ІV Всеукраїнського фестивалю театрів ляльок «Лялькова веселка» (2016) в номінації «Краща епізодична роль» актору Максиму Борисову (роль Ведмедя).

Вій
« Вій » Містична драма для дорослих

Мабуть, так долі було завгодно, щоб зустрів молодий хлопець на свою біду не просту чарівну дівчину, а справжню відьму, яка заполонила серце і поневолила розум. Можливо, усе б і закінчилося добре, якби віра у себе була достатньо міцна, щоб протистояти занадто привабливим дівочим чарам і зловісним демонічним силам. Та, на жаль, людське єство виявилося занадто слабким.