Костянтин Темляк

У театральному буриме «Вернісаж на Андріївському» ми намагаємося досліджувати нову і не зовсім звичайну для «солідного» академічного театру форму і метод спілкування з глядачем – форму популярного зараз «флеш-моба». Тобто форму спілкування, що ще більш наближає глядача до актора, форму супер-камерного «інтимного» театру. Теми для вистави черпалися, в першу чергу, з енергетичної аури улюбленого нами усіма Андріївського узвозу. І хоча у виставі трохи історії (дуже небагато), в «екскурсійному» сенсі цього слова, сподіваємося, що факти розказані акторами, відкриють глядачам, щось нове у добре відомому. Ми відібрали для вистави персонажів, які не виблискують оригінальністю і новизною, але сподіваємося, що Ви впізнаєте їх, якщо хоча б раз пройшли від «низу» Андріївського до його «верху».

Культовий роман Ентоні Берджеса у постановці визнаного режисера сучасності – на сцені театру на Подолі!

Хто не здатен на ненависть, той не здатен і на любов.

Монгольське прислів’я

Людина помиляється. Раз, два, десять. Їй подобається шлях сильнішого, дорога насилля і крові. Людина створює прекрасне, розвивається і еволюціонує. Вона здатна на ЛЮБОВ. Якими бути нам? Ми робимо вибір щодня. Але якби нас позбавили можливості вирішувати, права на помилку – ми б стали прекрасними і керованими механічними ляльками, безвольними плодами людської Любові до влади над іншими.

Вистава, для тих, хто починає дорослішати. Тобто – для кожного. Для дітей і батьків, школярів, студентів, хіпстерів, для всіх коротше. І не важливо 8 тобі років, чи 80. Справа тут у тому, що коли ти дорослішаєш (а це з тобою відбувається постійно), головне – це не загубити те найдорожче, чого тебе навчили батьки або добрі історії, або зрозумів ти сам. До Вашої уваги, пані та панове, герої казок Ганса Крістіана Андерсена! Не шукайте їх більше у книжках, бо вони усі тут: зухвала та смілива Дівчинка з сірниками, загадковий чарівник Оле Лукойє, стильний і граціозний Голий Король, кращий хлопець світу – Ганс Чурбан, зворушливий і добрий Солдат, а ще Королевна, Принцесса, Кресало з собаками, Червоні Черевички та ще багато іншого.

Відома американська акторка, раптово перервавши свою театральну кар’єру в Нью-Йорку, прилітає до Риму, де знайомиться з привабливим юнаком. Їм здається, що їхнє життя починається спочатку, але… «Рим – жорстоке місто, і грати на його вулицях небезпечно». Чим закінчиться ця любовна пригода – поки таємниця навіть для творців вистави. Виставу створено за участю міжнародної команди: художник-постановник і художник з костюмів, який живе у Мюнхені і працює по всій Європі – Андреас фон Шліппе; головну роль в одному зі складів зіграє відома німецька театральна актриса Марія Магдалена Рабл. У роботі також беруть участь компанія Mirage Adventures та Фонд театрального мистецтва імені Марка Прудкіна (Ізраїль).

Життя непередбачуване — зараз ти сидиш за паперами, будуєш плани на майбутнє, а за мить… Приходить лист від тітки: «Приїзди. Я помираю». Ти мчиш до неї — прощатися і чекати на спадок, начхавши на заборони шефа. Відкриваєш двері і потрапляєш у дім, де зупинився час, а кожне твоє сьогодні – В ОЧІКУВАННІ завтра.

У кімнаті-вітальні, сповненій творчих мрій та закликів, оживають гомінкі постаті поетів-шістдесятників. Їхнє молоде дружнє коло надихає поетичну мить у натягнутій мов гітарна струна атмосфері майстерні. Вірші Г. Шпалікова, Є. Євтушенка, Б. Ахмадуліної, А. Вознесенського, пісні Б. Окуджави та О. Галича, знані з дитинства з книжок та платівок батьків, мов кулі, розтинають начебто безхмарний простір. А зовсім поруч лунає підступний голос з радіоприймача і вимагає позбавити радянського громадянства Б. Пастернака за ненависний владі роман «Доктор Живаго».

Знаменитий роман Панаса Мирного для багатьох лишився однією із обов'язкових книжок шкільної програми. Та ми певні, що у ньому ставляться  питання на які суспільство досі не знайшло відповідь.
 Щоб підібратися до цього поближче, ми перенесемо колізії роману на буденне життя тих, від кого відвернувся соціум, на молодих юнаків, які скоїли злочин і тепер знаходяться у місцях позбавлення свободи. 
Хто, як не вони, знають відповідь на питання: «Чому сміливі, чесні, і відверті люди стають грабіжниками і вбивцями?» Ой з-за гори чорна хмара Як хвиля іде! Чом на світі так багато Поганих людей? І справді чому? Невже так звана «неблагонадійність» вроджена і передається від батьків до дітей? Вистава поставить це питання перед Вами.
 У виставі звучать авторські пісні у виконанні рок-джаз бенду театру на Подолі.

«Пан Лампа» – іммерсивна вистава для дітей від 6 до 106 років. Разом з акторами ми потрапимо у чудернацький світ дитячих фантазій, страхів, викликів та перемог. Але ми не загубимось на шляху, адже з нами завжди буде Пан Лампа. І хоч це звичайнісінький дідусь, та голова його світиться, наче справжня лампа. «Пан Лампа» – казка, побудована з 10 коротких новел. Разом із дідусем та його турботливою онучкою Псюхою ми зустрінемо дивакуватих персонажів: Бабцю Драпцю, яка ходить догори дригом, сестер Кусюк, що є найнезвичайнісінькими блохами у світі, Пані Страшинську, яка більше за все на світі любить лякати дітей (але ж ми їй не дамо!) До нас завітає сама Пані Сонце і бозна-хто ще. Химерні друзі будуть співати, бешкетувати та вирішувати найскладніші життєві питання. Щоб у фіналі зрозуміти просту істину: коли ділишся своїм внутрішнім світлом – його лиш більшає. Вистава буде на Новій сцені, але глядацькі місця розташовані прямо на сцені, а не в залі, як зазвичай, бо глядачі залучені до гри!

Чоловіки не можуть бути інакші. Їм треба бути першими, злітати вище, винаходити нове, експериментувати, захищати свої погляди, відстоювати свою честь і віддавати життя – йти на війну. Сила жінку у іншому. У її житті немає місця подвигу, вона повинна стати прагматичною, боягузливою, її місія – БЕРЕГТИ. Чия правда переможе, коли під загрозою Батьківщина-ненька.

Де взяти гроші? Влаштуватися на додаткову роботу, продати майно, купити лотерейний квиток або…? Наша героїня знайшла своє рішення. Тепер її чоловік жадає з’ясувати яке. Хто обманює: ліпший друг чи кохана дружина? Але щось точно нечисто, коли твоє життя здається імітацією. Подолаємо лабіринти минулого, знайдемо докази і викриємо лицемірів у нетиповому детективі від Івана Франка. Ігор Матіїв: «Іван Франко особисто для мене є патроном і тому хотілося, щоб він був представлений на сцені театру на Подолі. По-перше, за цим романом в Києві немає вистави, а по-друге, мені подобається його тема. Не все, що є в творі, увійшло у виставу, тому що ми робимо постановку на Малій сцені, яка диктує певний формат і певну кількість персонажів, які можуть бути на цій сцені, тому ми взяли тільки головних персонажів, скоротили цю історію, щоб вона помістилася в півтори години. Звичайно, основу твору ми не змінювали, але якісь акценти звучатимуть по-новому. За жанром це драма і детектив, де головний герой разом з глядачами розплутує певну історію. Тем піднято багато, але тема подвійності моралі, коли робимо одне, а потім це публічно засуджуємо, вічна і актуальна як і тоді, так і тепер».

Повість Олександра Купріна «Яма» користувалась шаленою популярністю. Зробити героїнями жінок найдревнішої професії, розповісти їх справжні і такі людяні історії було нечуваною вільністю, навіть нахабством. Купрін прагнув не проповідувати фемінізм, проституцію чи розпусту – він закликав до людяності. Кожна з героїнь потрапила до публічного дому з різних причин, але жодна не хотіла собі такої долі. І за великим рахунком дівчата опинилися у «Ямі» через людську жорстокість та байдужість. Як і у іншій виставі Театру на Подолі «На дні» за М. Горьким, звучить заклик до віри, надії і любові, що можуть змінити не тільки тебе, а і увесь світ. Віру у себе сповідує головна героїня Тамара (Даша Малахова). Її розум, нахабство і сила дозволяють їй ходити з високо піднятою головою навіть у будинку де, кохання стало професією. Женя, героїня Анни Саліванчук, має надію, що світ зміниться, а вона знайде у ньому своє місце. Любов відкрилася Любі (Анні Тамбовій) випадково, дівчина віддалася цьому пориву повністю і… розчарувалася, зіштовхнувшись з людською байдужістю. Андріївський узвіз у середині 19 століття славився зовсім не архітектурними пам'ятками, та не зважаючи на те, що та доба давно минула, ніколи не завадить навчитися співчуттю. Добро, що кожен зробить ближньому своєму, обов'язково повернеться.

Хто вона, успішна жінка? Та, хто має власну розкішну квартиру; Та, хто може утримувати коханого чоловіка; Та, кому під силу почати власний бізнес; Та, хто знає, як вирішити будь-яке питання. Але великі гроші не заробити чесною працею, а без них двері у Європу зачинені. Тому справжня комерсантка робить той бізнес, на який є попит – відкриває бордель – хіба не так стверджував Карл Маркс? Зоя Денисівна навчилася читати між рядків. Коли в країні вирує хаос – у її, зойчиній квартирі, процвітає капіталізм.

...українцю земля дає радість буття і самоствердження, змушує жити, народжувати дітей і мріяти, але нестримне бажання до оволодіння нею - його ж тяжкий хрест. Класика української драматургії вражає своєю актуальністю та іронічною відвертістю в розкритті національних характерів. У ролі Герасима Калитки - народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Богдан Бенюк.

Він – великий журналіст і йому необхідно опублікувати в газетах важливе повідомлення, навіть якщо це буде коштувати його кар'єри. І Він прийде до свого минулого – за допомогою, за порадою, і залишиться наодинці з сумнівами і невеселими думками. І ось тут з'являться «люди, що виникли в його пам'яті», завдяки яким Він вижив. І почнеться суд над совістю вижившого, який продав пам'ять про минуле і любов, подаровану йому долею. Хто він такий? Людина, розтоптавша ідеї, за які боровся в роки Другої світової війни? Людина, яка зрадила мертвих і живих, яка зробила зраду своїм головним життєвим призначенням? І все-таки яке рішення Він прийме?

75 років тому з-під пера всенародного улюбленця Остапа Вишні вилетіла «усмішка» під назвою «Чухраїнці (спроба характеристики)», в якій він виписав «аж п’ять глибоко національних рис симпатичної вдачі чухраїнця», і одна з них це ЯКОСЬ-ТО ВОНО БУДЕ? А які ж інші?! Приходьте на виставу і актори розкажуть про інші «глибоко національні риси симпатичної вдачі чухраїнця».

Середина минулого століття. Життя в селі. Час тече неквапливо. Люди тієї епохи добре знайомі кожному з нас і, в той же час, зовсім на нас не схожі. Герої Шукшина – прості, добрі, відкриті, щирі. Для них важливі почуття і переживання, вони добре знають, що таке відповідальність і випробування, правда і честь. Вони, як і сам Василь Макарович Шукшин, свято вірять в те, що «все було не дарма: наші пісні, наші казки, наші неймовірної ваги перемоги, наше страждання». Вони готові відстоювати ці цінності до кінця ...