З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image

Костянтин Миронов

Актор.
Біографічні дані:
Актор  є  резидентом театрів:
Сергій Бичко
Художній керівник
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.7
5.8
5.3
5.3

Харківський російський драматичний театр був створений 17 листопада 1933 року згідно з постановою уряду СРСР як державний театр, завданням якого було «установлення методу реалістичного мистецтва, сценічної правди і глибокого психологізму». Очолити театр запросили народного артиста РРФСР Миколу Васильовича Петрова, на той час режисера Ленінградського академічного театру драми (в минулому — Александрінський). Він приїхав до Харкова з групою своїх акторів, серед яких — вихованці студії при театрі Л. Скопіна, K. Хохряков, B. Малінін, B. Еренберг та інші. Крім М. B. Петрова керівниками театру в перші роки були також народний артист СРСР Олександр Григорович Крамов, запрошений до Харкова з Московського театру Московської міськради профспілок) і народний артист України Микола Миколайович Синельников. Театру дісталася будівля за адресою вулиця Чернишевська, 11 (1927 рік побудови), в якій до того був клуб друкарів. Відзначаючи особливі заслуги театру, 1949 року в дні святкування 150-річчя від дня народження класика російської літератури О. С. Пушкіна наказом уряду УРСР театру було присвоєно ім'я видатного російського поета. Більше 30 років творчого часу театру віддав заслужений артист УРСР Золотарьов Віктор Володимирович. 1971 року Харківський державний російський драматичний театр імені О. С. Пушкіна здобув звання академічного. Від 1975 до 2011 року художнім керівником театру був народний артист України О. С. Барсегян, який на час приходу до колективу уже мав немалий досвід роботи головним режисером Львівського і Київського театрів юного глядача, а також Київського театру музичної комедії. Нині художнім керівником театру є О. П. Васильєв. Наприкінці 1970-х у будівлі театру сталася пожежа. Реконструкція заврешилася повністю лише 10 жовтня 2003 року. В рамках реконструкції будівлі модернізували сцену, поновили фойє і глядацьку залу, створили фактично новий фасад.

5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
5.3
5.7
4.3

ТЕАТР SaXalin UA - недержавний театр, де зібралися професійні актори різного віку, різних шкіл, різних театрів.

5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.9
5.8
5.8
5.3

Центр сучасного мистецтва «Нова Сцена» був заснований в 1989 році як творчий союз акторів, музикантів, художників і фотографів, всіх, хто прагнув розвивати сучасне мистецтво різних видів і жанрів. У травні 2000 року з театральної майстерні Центру було створено театр з однойменною назвою, очолюваний керівником Центру і режисером-постановником Миколою Осиповим (Лауреат Муніципальної премії ім. А Мар'яненка). З цього часу творчий колектив театру поставив понад двадцять п'ять вистав, вісім з яких зараз в репертуарі. Театр «Нова Сцена» лауреат багатьох Міжнародних театральних фестивалів: «Слов'янський вінець» (Москва. Росія), «Золота Хортиця» (Запоріжжя. Україна), Молдфест.Рампа.РУ (Кишинів. Молдова), Гогольфест (Київ. Україна), « М. @ RT Контакт »(м.Могилів, Білорусь),  «Мельпомена Таврії» (Херсон. Україна),  «Добрий театр» (Енергодар.Украіна), «Курбалесія» (Харків. Україна) та ін. «Нова Сцена» – це театр, який спирається на класичні традиції, але йде в ногу з часом. «Нова Сцена» – це постійний рух і зміна, зустрічі з визнаними майстрами і молодими бунтарями. Це репертуар від французької комедії до інтелектуальної п'єси, від класики до «Нової драми». Це любов і повага до глядача, як до гідного співрозмовника. Це заглядання в минуле, для розуміння майбутнього.

Ми знайшли 6 вистав, в яких
бере участь Костянтин Миронов

Нью-Йорк, 1920-ті роки. Гангстери, гроші, перестрілки, казино і кабаре в світі, де людське життя нічого не варте, яку цінність може мати мистецтво? Бродвей, блиск софітів, кумири, таланти і мрії - але чи є тут місце щирості? Вуді Аллен з'єднує ці два абсолютно різних світи в одну сюжетну лінію, тим самим випробовуючи їх на міцність і зовсім парадоксальним чином розкриваючи нам їх суть.

У цій п'єсі є потроху майже для кожного. Ось чому вона подобається людям різного віку і смаків. Глядачеві весь час хочеться знати, що ж буде далі, а вгадати, куди поверне сюжет в наступні кілька хвилин, важко », - так сама письменниця пояснювала приголомшливий успіх свого твору. Отже, засніжений англійський пансіон-пастка, семеро його мешканців і поліцейський, який розслідує вбивство в Лондоні. У кожного є своя таємниця, своє болюче минуле. І, схоже, прийшов час відповідати за свої помилки. Але чи тільки одному з них? ..

4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
4.0
3.0

Класик американської драматургії Торнтон Уайлдер і його п'єса «Наше містечко», за яку він вдруге став лауреатом Пулітцерівської премії, не дуже відомі. А дарма. У цьому тексті, в його героях і сюжеті - є те, чого нам всім сьогодні дуже не вистачає для щастя. Як часто ми помічаємо, що живі? Іноді ми чуємо історії про людей, які, побувавши на волосок від смерті, дивом уникнувши аварії або вилікувавшись від страшної хвороби, раптом усвідомлюють радість бути живим! «Теж мені, месія», - іронічно посміхнувшись, ми продовжуємо свій біг по лінії життя. Звичка будувати плани і відкладати життя на потім - так живе більшість. Закінчити інститут, вийти заміж, купити новий гаджет, поїхати до моря - і ось тоді! Але досягнувши однієї мети, ми тут же ставимо собі іншу, схожу. І навіть морем, світанком і заходом сонця нам немає коли насолодитися, адже наступна мета вже така близька, потрібно встигнути досягти, добігти! Але є інші люди. Їх небагато, але вони є. Вони радіють миттєвостям. Вони щасливі лише від того, що прокинулися. Їх життя легке. Такими хочеться стати. І ви можете! Потрібно лише трошки зменшити швидкість, прислухатися до себе і уважно поглянути на близьких. Чи відчуваєте? Це і є життя.

Одна з кращих п'єс Прістлі поєднує достовірну картину характерів і соковито виписаних характерів з динамічним і дотепним сюжетом, оповідаючи про скромного бізнесмена, який опинився на перевірці не настільки добропорядним, як передбачала вся його сім'я. Там, де завжди вистачає грошей на безбідне існування, часто виникає нудьга і бажання розвіяти її чимось незвичайним. Хтось заводить теплицю і вирощує там помідори, хтось вирушає в подорож на інший кінець світу, а хтось вплутується в небезпечну злочинну авантюру ... Так що ж насправді криється за респектабельним фасадом добротного англійського будинку?

Вистава "Над прірвою у житі" поставлена за однойменним романом Джерома Селінджера. Вбивця Джона Леннона, Марк Чепмен, після п'яти пострілів в кумира, в очікуванні поліції, сівши під вуличний ліхтар, став читати роман «Над прірвою в житі». Чепмен заявив в поліції, що зашифрований наказ убити Леннона він знайшов на сторінках книги. Книга була заборонена в декількох країнах, і деяких штатах США за чорний гумор і вживання лайливої ​​лексики.

«Ангел пролетів», – так кажуть, якщо у великій компанії настає раптова хвилинка тиші. Час, коли кожен залишається один на один зі своїми думками, коли розмова йде всередині. Але уявіть, що ангел дійсно раптом прилетів, а тиша не виникає. У метушні і повсякденній суєті люди перестали себе слухати, втратили здатність бачити доброту, не вірять в щирість і безкорисливість. Це трагікомедія сучасного життя. Ні, ми не даємо глядачам рад, ми не повчає, ми просто показуємо життя таким, яким воно є. Це знайомо, смішно, іноді з легкою ноткою смутку – але все ж не хочеться втрачати надію, що все зміниться, що ангел прилетить не дарма, і Ви дізнаєтеся його при зустрічі!