З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Людмила Колчанова

Людмила Колчанова

Актор.
Біографічні дані:
Актриса  є  резидентом театрів:
Сергій Бичко
Художній керівник
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.7
5.8
5.3
5.3

Харківський російський драматичний театр був створений 17 листопада 1933 року згідно з постановою уряду СРСР як державний театр, завданням якого було «установлення методу реалістичного мистецтва, сценічної правди і глибокого психологізму». Очолити театр запросили народного артиста РРФСР Миколу Васильовича Петрова, на той час режисера Ленінградського академічного театру драми (в минулому — Александрінський). Він приїхав до Харкова з групою своїх акторів, серед яких — вихованці студії при театрі Л. Скопіна, K. Хохряков, B. Малінін, B. Еренберг та інші. Крім М. B. Петрова керівниками театру в перші роки були також народний артист СРСР Олександр Григорович Крамов, запрошений до Харкова з Московського театру Московської міськради профспілок) і народний артист України Микола Миколайович Синельников. Театру дісталася будівля за адресою вулиця Чернишевська, 11 (1927 рік побудови), в якій до того був клуб друкарів. Відзначаючи особливі заслуги театру, 1949 року в дні святкування 150-річчя від дня народження класика російської літератури О. С. Пушкіна наказом уряду УРСР театру було присвоєно ім'я видатного російського поета. Більше 30 років творчого часу театру віддав заслужений артист УРСР Золотарьов Віктор Володимирович. 1971 року Харківський державний російський драматичний театр імені О. С. Пушкіна здобув звання академічного. Від 1975 до 2011 року художнім керівником театру був народний артист України О. С. Барсегян, який на час приходу до колективу уже мав немалий досвід роботи головним режисером Львівського і Київського театрів юного глядача, а також Київського театру музичної комедії. Нині художнім керівником театру є О. П. Васильєв. Наприкінці 1970-х у будівлі театру сталася пожежа. Реконструкція заврешилася повністю лише 10 жовтня 2003 року. В рамках реконструкції будівлі модернізували сцену, поновили фойє і глядацьку залу, створили фактично новий фасад.

Ми знайшли 3 вистави, в яких
бере участь Людмила Колчанова

Вистава поставлена за п'єсою класика англійської літератури Сомерсета Моема. Елегантна англійська комедія сьогодні виявилася надзвичайно актуальна і своєчасна. Моем якось сказав: «Шлюб - приємна річ, але він не повинен перетворюватися в звичку». І підкріпив цю думку як раз у цій п'єсі. А написавши її, вивів ще один постулат: «Гроші - це шосте почуття, без якого інші п'ять марні». Але вистава все ж таки не про меркантильність жінок, а про любов. Ту любов, яка повинна об'єднувати людей і протистояти руйнуванню звичкою.

«Всі щасливі сім'ї схожі одна на одну», - писав колись російський класик. Але часто за типовим щасливим фасадом ховаються типові ж проблеми - недомовки, неувага, невміння слухати і чути один одного. Сучасний погляд на сімейні взаємини, пошук відповіді на питання, що тримає різних людей разом - автор знаходить правду і сенс в найбезглуздіших, абсурдних здавалося б проявах. Але парадокс - чим абсурдніше те, що відбувається з героями, тим ближче і зрозуміліше стає нам власне життя!

4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
4.0
3.0

Класик американської драматургії Торнтон Уайлдер і його п'єса «Наше містечко», за яку він вдруге став лауреатом Пулітцерівської премії, не дуже відомі. А дарма. У цьому тексті, в його героях і сюжеті - є те, чого нам всім сьогодні дуже не вистачає для щастя. Як часто ми помічаємо, що живі? Іноді ми чуємо історії про людей, які, побувавши на волосок від смерті, дивом уникнувши аварії або вилікувавшись від страшної хвороби, раптом усвідомлюють радість бути живим! «Теж мені, месія», - іронічно посміхнувшись, ми продовжуємо свій біг по лінії життя. Звичка будувати плани і відкладати життя на потім - так живе більшість. Закінчити інститут, вийти заміж, купити новий гаджет, поїхати до моря - і ось тоді! Але досягнувши однієї мети, ми тут же ставимо собі іншу, схожу. І навіть морем, світанком і заходом сонця нам немає коли насолодитися, адже наступна мета вже така близька, потрібно встигнути досягти, добігти! Але є інші люди. Їх небагато, але вони є. Вони радіють миттєвостям. Вони щасливі лише від того, що прокинулися. Їх життя легке. Такими хочеться стати. І ви можете! Потрібно лише трошки зменшити швидкість, прислухатися до себе і уважно поглянути на близьких. Чи відчуваєте? Це і є життя.