Олександр Кобзар
Олекса́ндр Микола́йович Кобза́р — український актор театру і кіно, режисер. Актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра (2004—2016). Заслужений артист України (2017).
У 2000 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (зараз Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого), курс Народного артиста України Б. П. Ставицького. У 2005 закінчив той ж університет за спеціальноістю «режисура драматичного театру», курс К. М. Дубініна.
В Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працював з 2004 року по 2016.
У 2007 році — лауреат професіональної театральної премії «Київська пектораль» в номінації «Найкраще виконання жіночої ролі» за роль Віктора у виставі «Останній герой» Олександра Марданя.
У 2009 році Олександр Кобзар разом з актором і режисером Андрієм Самініним написав інсценізацію і поставив виставу «Граємо Чонкіна» за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна».
у 2009 році грає в кінострічці «Прітяженіє» Олега Сергійовича Нестерова
У 2012-му році знявся у фільмі «Поводир», де виконав одну з головних ролей.
- Замок на піску
- Інша
- Скажене весілля
- Чаклунки
- Казка про гроші
- За три дні до кохання, 2018
- Перехрестя
- Біжи, не оглядайся
- Забудь и вспомни (2016)
- Громадянин Ніхто
- Будинок на холодному ключі
- Родичі (2016)
- 25-й час (2016)
- Вісім
- Никонов и Ко
- За законами воєнного часу
- Закохані жінки
- Таємне місто-2
- Поки станиця спить
- Лабіринти долі
- Справа для двох
- Темні лабіринти минулого
- Поводир, 2013
- Полонянка
- Подвійне життя
- Бомба
- Сонцестояння
- Смерть шпигунам. Прихований ворог
- Остання роль Ріти
- Політ метелика
- Мрії з пластиліну
- Кохання зі зброєю
- Матч
- Чемпіони з підворіття
- Я тебе ніколи не забуду
- Лють
- Павутинка бабиного літа
- "Кедр" пронзает небо (2011)
- Доярка з Хацапетівки-3
- Доставити за всяку ціну
- Дев'ять життів Нестора Махно
в яких задіяний Олександр Кобзар
У самому центрі історичної частини Києва, за два кроки від Хрещатика, неподалік від Золотих воріт, на розі двох старовинних вулиць – Пушкінської та Богдана Хмельницького – постає будівля, добре відома киянам та гостям столиці України як театр імені Лесі Українки.
Офіційна біографія Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки починається в 1926 році, коли рішенням Київського окрвиконкому була організована в Києві Російська державна драма, і 15 жовтня того ж року театр відкрив свій перший сезон. У 1941 році йому було присвоєно ім'я Лесі Українки.
Однак коріння театру походить до ХIХ століття: в ті далекі часи, коли по всій Російській імперії народжувалися і припиняли своє існування різні театральні антрепризи. У Києві постійний російський театр був створений в 1891 році, і ним стала антреприза видатного російського режисера і актора Миколи Соловцова. Акторський склад саме цієї трупи став згодом основою Київського державного російського драматичного театру.
Минають роки, змінюються назви вистав, імена режисерів, акторів, художників.
З 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович.
Михайло Резнікович як художній керівник прагне продовжити живі традиції засновників театру імені Лесі Українки.
