Катерина Тижнова

Театральна майстерня Миколи Рушковського до 80-річчя від дня народження В. Висоцького представляє виставу «Нейтральна смуга». Прозвучать відомі і улюблені пісні, деякі в несподіваних обробках. Його вірші і пісні розривали буквально наше суспільство зсередини. Зараз, якщо подивитися на той час, коли створювалися вірші, і сьогодні, то великих відмінностей немає. А вірші його ми можемо знайти на різні теми нашого життя. Він робив пісні за основу яких брав казки, багато пісень про любов і дружбу, і відданість.

Інтелігентна московська сім’я зовні має цілком благопристойний «фасад». Але близькі люди в ній вже давно стали чужими один одному. В цьому «благородному сімействі» назріває скандал: з’ясовується, що зовсім юна незаміжня дочка-піаністка чекає дитину. Протягує обірвані ниточки тепла і розуміння між батьками і дітьми бабуся – людина мудра і тонка, чия молодість пройшла в Петрограді епохи декадансу. Бабуся буквально шокує всіх розповідями про заборонені плоди богемного життя: кохання утрьох, куріння опіуму, оргазм. Загалом, про таку бабусю можна лише мріяти! Вона перетворить цей манірний дім на веселу божевільню, викине декілька запаморочливих фортелів і врешті-решт зробить все, щоб з’єднати люблячі серця. У виставі звучать вірші Костянтинтина Бальмонта та музика Франца Шуберта.

"Люди найголовніше залишають на потім, і серед цього найголовнішого є слова, які не встигнеш вимовити..." Це ностальгічні спогади єврейського хлопчика про щасливе дитинство поруч з його дорогими бабусями Розою і Дашею. Бабуся Даша водила його до церкви, а інша - в синагогу. На цьому маленький Льовушка зібрав кругленьку суму.

Запальна комедія від кращого бродвейського комедіографа останнього десятиріччя – Кена Людвіга. Майстерно виписаний сюжет, в якому є все для блискучої комедії положень – несподівані переодягання, спадкоємці, пісні, танці і, звичайно, пристрасне кохання – не відпускатиме Вас впродовж всієї вистави.

Казка «Король Дроздобород» оповідає про примхливу Королівну, яка давала відставку всім нареченим, жорстоко висміюючи їх. Жодного з них манірна панянка не вважала досить гарним для себе. Навіть шляхетний король Дроздобород отримує від неї гарбуза. Проте їй доводиться гірко пошкодувати про свою поведінку. Старий Король, остаточно втративши надію знайти донці нареченого з доброї волі, вирішує видати її заміж за бідного менестреля. В такий спосіб Королівна отримує урок доброти і любові до ближнього й перетворюється з бездушної пихатої ляльки на чуйну людину.

Іноді розмова з привидом може перетворитися у комедійну та хвилюючу історію, адже її не вдасться уникнути, просто зачинившись у своїй кімнаті. Як часто ми мріяли про можливість повернутися в минуле і вчинити в якійсь ситуації зовсім інакше: насмілитись сказати найважливіше, зізнатися собі в почуттях до людини, з якою вже ніколи не зможеш поговорити… Історія про дивакуваті стосунки, які виявилися великим світлим коханням.

Немає ніяких ілюзій, ніяких прикрас! Ось вона — я, публічна жінка. Іди до мене будь-хто, хто хоче — ти не зустрінеш відмови, в цьому моя служба. Але за одну секунду цього солодкого бажання ти заплатиш не лише грошима… І повії, і діти брешуть тільки нам, чоловікам і дорослим. Тому що ми самі цього від них вимагаємо. Зворушлива історія про життя київських повій у виставі за скандальним твором світової літератури – повістю Олександра Купріна «Яма».

75 років тому з-під пера всенародного улюбленця Остапа Вишні вилетіла «усмішка» під назвою «Чухраїнці (спроба характеристики)», в якій він виписав «аж п’ять глибоко національних рис симпатичної вдачі чухраїнця», і одна з них це ЯКОСЬ-ТО ВОНО БУДЕ? А які ж інші?! Приходьте на виставу і актори розкажуть про інші «глибоко національні риси симпатичної вдачі чухраїнця».

Одетт – героїня цієї казкової історії – дуже любить мріяти. Та вона й уявити собі не могла, що як тільки її мрії почнуть здійснюватися, на неї одразу звалиться ціла купа проблем. Казка-мюзикл «Принцеса-Лебідь» розповідає про подорож до кохання, яке завжди було зовсім поруч. Треба лише впізнати його та отримати як винагороду – за чесність, сміливість та щирість.

У 1930 році Михайло Булгаков написав інсценізацію безсмертної поеми Миколи Гоголя "Мертві душі" для МХАТу. Письменник ввів у текст п`єси образ Першого, що дуже нагадував самого Гоголя. З 1931 року в постановку включився К. С. Станіславський, і вистава стала реалістичною, в дусі системи Станіславського. Душа безсмертна, вона є втіленням божественного начала в людині, а мертві душі на бізнес - це безумство, це край гріхопадіння, та в нашому божевільному світі про душу геть забули... І це свавілля - наслідок деградації суспільства, його руйнації.