Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Закінчила Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського (спеціальність актор театру і кіно). У Чернігівському театрі працює з 2017 року.
Один із найстаріших театрів в Україні серед обласних театрів, створених у 1920-ті роки під час українізації в УРСР. Єдиний театр в Україні, котрий носить ім’я Тараса Шевченка з самого свого заснування. Засновано у травні 1926 р. у м. Єлисаветград (згодом Кіровоград, нині Кропивницький) як пересувний Робсільтеатр імені Т.Г. Шевченка внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському машинобудівному заводі «Червона зірка». У 1933 р. Наркомат освіти УРСР відрядив шевченківців у повному складі для обслуговування населення новоутвореної Чернігівської області. На початку 1934 року він переходить на становище стаціонарного сценічного колективу і отримує статус обласного державного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка. У листопаді 1959 р. відбулося відкриття нового театрального сезону в новозбудованому приміщенні театру. У 2001 р. за високі творчі досягнення та у зв’язку з 75-річчям Чернігівському обласному українському музично-драматичному театру імені Т.Г. Шевченка було надано статус академічного. З травня 2015 р. заклад очолює генеральний директор театру, заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко, художнє керівництво колективом здійснює заслужений артист України Андрій Бакіров. Офіційний хештег: #ChernihivTheatre Додатковий хештег: #CheDram
Вистава «Кайдашева сім’я» насичена виразними народними характерами, яскравими діалогами, достовірними звичаями, народними обрядами, побутом героїв. Комічні і драматичні ситуації, у які потрапляють персонажі, взяті із самого життя. Неможливо не сміятися, спостерігаючи за постійними сварками Кайдашів, над безглуздими, подекуди навіть безсоромними відносинами між ними. Але, поряд зі сміхом, не можна не помітити й трагічних акцентів. У цій виставі сміх лунає крізь сльози і навпаки.
Вистава «Наймичка» – це експериментальний мистецький проект молодого режисера Анастасії Кузик, володаря гранту Президента України в галузі театрального мистецтва. Класика! Класика! Втілено свіжо і нетривіально! Гранично актуально! Сотні років нічого не змінили в нашій свідомості. І ми запрошуємо глядача на «улюблені» граблі людства, де танцюватимуть свій правічний танок Кат і Жертва. Буде надзвичайно гірко, та ми ж люди, нам не звикати до кривди! Жила собі дівчина Харитина, мила та гожа, мріяла про кохання і втілювала дівочі чесноти: скромність і побожність… Та марно, тому що бідна сиротина. І тут вже відкриваються безмежні перспективи «падіння у прірву», адже ласі на даровий шмат «дівочої долі» завжди поруч. Зустріч з долею не забарилась, і невдовзі заварилася така каламуть, що «кіношним серіальщикам» і не снилася…
У виставі шевченківців знайома зі шкільних років казкова історія про всеперемагаючу силу любові сільського хлопця і лісової царівни переростає у глибокозмістовну притчу про вічне протиріччя між високим покликанням людини й тією буденщиною, яка часто руйнує поезію людської душі. Драма сповнена образами, створеними народною уявою, і реальними особами, втіленими на сцені натхненою грою талановитих акторів. З багатою, щедрою душею прийшла Мавка до людей. Від чистого кохання розквітає та збагачується душа «людського хлопця» Лукаша. Але на перешкоді їхнього щастя стоять буденні людські клопоти, які невблаганно знищують все прекрасне, породжене щирим коханням. Фольклорні образи та народні мотиви твору зачаровують глядача, повертаючи до глибинних джерел нашої духовної спадщини.
Сценічний варіант філософської притчі «Саронська квітка…» створено за мотивами драматургічних творів Лесі Українки, які відкривають відмінний від канонічного погляд на біблійні сюжети. В експериментальному просторі малої сцени, у безпосередній близькості до глядача відбувається глибинне дослідження двох крайніх проявів смертного гріха – гордині: з одного боку, відступництва і зради Юди, з іншого – одержимості духом Йоганни. Переосмислення режисером-постановником біблійних сюжетів у ретроспективній проекції на суспільну громаду допомагає сучасному глядачеві вибудувати власне протистояння апологетиці ницих сторін людського буття, передусім морального виправдання будь-яких злочинів, ствердитись на неминущих засадах загальнолюдських ідеалів і цінностей.
Події вистави розгортаються в Неаполі, морському порту, розхристаному не тільки усіма вітрами, а й почуттями і пригодами. Тут двоє закоханих знаходяться перед загрозою гніву своїх деспотичних татусів, тому звертаються до Скапена, слуги одного з них, наділеного нестримною енергією, з проханням про допомогу. «Сказати вам по правді, якщо вже я розпочну справу, так для мене неможливого майже не буває», – зізнається спритний слуга. І хоч саме ім’я Скапен походить від італійського scappare – уникати, випаровуватися, проте, крутієві частенько дістається палицею за його хитрощі і майже ніколи – вдячності від тих, хто звертався до нього по допомогу.
У цю чудову передноворічну пору, коли «Зимова казка» тихенько стука у двері, пропонуємо Вам запровадити добру родинну традицію – дарувати дітям казкову театральну виставу. У Чернігівському драмтеатрі на Вас і Ваших дітлахів чекає красива і зворушлива історія про дружбу і чарівництво, працьовитість і лінощі, добросердність і заздрощі. Потрапляючи до лісу, дві дівчинки – добра і щедра Даша, що пожаліла лісових звірят і віддала їм свої рукавички і шубу, та зла і жадібна Паша, що не дала нікому нічого – зустрічаються з Дідом Морозом, який нагороджує кожну з них за заслугами. «Зимова казка» – чарівна, сніжна, музична, сповнена танцями і жартами вистава, що подарує всім святковий передноворічний настрій.
Докудрама «Вій» – це креативне втілення режисером-постановником, заслуженим артистом України Андрієм Бакіровим п’єси сучасного українського драматурга Наталі Ворожбит. Використавши фольклорну гоголівську фабулу, вона майстерно переносить сюжетні події твору у сьогочасну реальність. Двоє французів приїздять в Україну на гостини до своєї «інтернет-знайомої» Оксани і несподівано опиняються у вирі неймовірних подій, які почасти знаходяться за межею об’єктивного мислення, але торкаються потаємних духовних глибин, де приховані відповіді на сакральні питання: Чому так живемо?.. Який спадок залишаємо?.. Чи вміємо каятися, прощати і просити прощення… і не лише для своєї душі?.. Усі непередбачувані авторські ходи, несподівані режисерські рішення, цікаві акторські знахідки спрямовані на створення вражаючого, спонукаючого до роздумів, складного сценічного дійства.
Він і Вона… Велика Тайна природи. Нерозгадана Тайна… Скільки письменників, поетів намагались пояснити, оспівати, розгадати те, що відбувається між Ними. Скільки художників бажали схопити отой найважливіший, найтаємничіший момент їхнього буття. Скільки музикантів прагнули знайти оті єдині і неповторні звуки, які б могли передати ту Тайну і Незбагненність. Скільки вчених написало мудрих і геніальних трактатів на тему їх стосунків. Скільки всього сказано, розказано… А Вони все залишаються Тайною… Нерозгаданою Тайною… Що ж, спробуємо і ми – театр «Соломія» – розказати про Тайну Кохання… Зустріч, любов, зрада, розлука, прощення… Словом, на сцені ЛЮБОВ.
На малят чекає захоплива історія про українську дівчинку Оленку та її неслухняне Гусеня. Допоки друзі допомагали Оленці пасти її норовливе Гусеня, вдала на всілякі хитрощі Лисиця спромоглася його викрасти. Разом зі своїми друзями та за допомогою юних глядачів Оленка вдається до пошуків Гусеняти і, долаючи перешкоди, рятує його від злодійкуватої Лисиці. Отже, споглядаючи за казковими героями, малята вчаться любити рідних та друзів, розрізняти добре ставлення і підступність, впізнавати брехню, допомагати в біді тому, хто поряд. Весела вистава з піснями, танцями та гумором розважить дітлахів, навчить їх добру і взаємодопомозі.
Один із найстаріших театрів в Україні серед обласних театрів, створених у 1920-ті роки під час українізації в УРСР. Єдиний театр в Україні, котрий носить ім’я Тараса Шевченка з самого свого заснування.
Засновано у травні 1926 р. у м. Єлисаветград (згодом Кіровоград, нині Кропивницький) як пересувний Робсільтеатр імені Т.Г. Шевченка внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському машинобудівному заводі «Червона зірка».
У 1933 р. Наркомат освіти УРСР відрядив шевченківців у повному складі для обслуговування населення новоутвореної Чернігівської області. На початку 1934 року він переходить на становище стаціонарного сценічного колективу і отримує статус обласного державного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.
У листопаді 1959 р. відбулося відкриття нового театрального сезону в новозбудованому приміщенні театру.
У 2001 р. за високі творчі досягнення та у зв’язку з 75-річчям Чернігівському обласному українському музично-драматичному театру імені Т.Г. Шевченка було надано статус академічного.
З травня 2015 р. заклад очолює генеральний директор театру, заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко, художнє керівництво колективом здійснює заслужений артист України Андрій Бакіров.
Офіційний хештег: #ChernihivTheatre Додатковий хештег: #CheDram